English
A Question to the Professor
I never had friends or acquaintances serving in the Armed Forces of Ukraine. Now I have quite a few of them. I used to know many professors from schools of journalism across Ukraine. Kharkiv, Odesa, Donetsk, Mariupol, Poltava, Zaporizhzhia, Kyiv. In their lectures, most of them quoted a famous phrase a British banker once said: “He who owns the information, owns the world.”
Now some of them are serving in the military.
At the end of this wartime summer of 2022, Ukraine’s Ministry of Education reported that russian missiles have damaged over 2,000 educational establishments in Ukraine. Another 300 have been destroyed. A huge number of university students, faculty, and employees became internally displaced persons or joined the Armed Forces of Ukraine.
I first listened to Serhiy speaking at a research conference back in 2005. The centenary of the publication of the first Ukrainian-language newspaper, Khliborob (Grain Grower), was celebrated in Poltava. It meant that only one century had passed since Ukrainians decided to establish their own newspaper in the Ukrainian language. We, Ukrainians, wanted to talk about it, discuss it, and reflect on our experience.
I was in my third year of studies at the time and prepared my first report on one of the public figures of the 1910s. Most of the conference speakers were silver-haired professors and dignified associate professors. There were a few PhD students and only a handful of students — Serhiy, a graduate student, was one of them. We became friends afterward.
Those who demonstrate an interest in the issues of the Ukrainian language, press, or national self-identification early on, usually resign to a life tightly linked with books. So, it was only logical that Serhiy and I became colleagues, teaching each at our respective university. He and I attended conferences in Zaporizhzhia, Poltava, Kharkiv, and Kyiv. Serhiy researched essays for his PhD thesis but wrote analytics for a living. He became a journalist who also taught at the university. Before the big war broke out, he was a contract reservist in one of the units of the Poltava Region Territorial Defense Brigade.
Serhiy commences a new academic year in the Donetsk region. Today, his social media content is all about his fellow fighters and reposts of war analytics. He’s been called up. He maintains his employment with the university.
I never had friends or acquaintances serving in the Armed Forces of Ukraine. Now I have quite a few of them. I scroll my Facebook feed. I see a photo of a professor I know. A full professor from Kyiv, he has been researching media monitoring in the social communications system. I see his code name embroidered on his bulletproof vest. “Professor.”
In another photo, I see another full professor from Zaporizhzhia. He’s been researching periodicals published by Ukrainian immigrants in interwar Europe. There’s his code name embroidered on his bulletproof vest, too. Again — “Professor.”
“What’s your code name?” I text Serhiy. “Unless it’s a secret.”
“It’s not,” he texts me back.
And he sends me a photo. I can clearly see his code name — “Journalist” — on his bulletproof vest, along with the blue-and-yellow flag.
It’s a pity that the official statistics on the people called up to the Armed Forces do not mention how many of today’s fighters are yesterday’s professors who quoted a famous phrase a British banker once said in their lectures: “He who owns the information, owns the world.” I’m wondering how the professors I know — journalists turned fighters — will rewrite this quote after the victory and how they will answer the question:
“Who owns the world?”
Written on: 27.09.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 04.10.2022
Author: Svitlana Stretovych
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Питання до викладача
Раніше в мене не було друзів чи знайомих, які служать у Збройних силах. Тепер маю їх багато. Раніше я знала багатьох викладачів із різних університетів, які працювали в Україні на спеціальності «Журналістика». Харків, Одеса, Донецьк, Маріуполь, Полтава, Запоріжжя, Київ. Більшість із них повторювала своїм студентам відому фразу англійського банкіра: «Хто володіє інформацією, той володіє світом»*.
Тепер частина з них — військові.
На закінчення цього воєнного літа 2022 року, за даними Міністерства освіти України, внаслідок російських ударів в Україні пошкоджено понад 2000 навчальних закладів і знищено майже 300. Величезна кількість студентів, викладачів і працівників університетів стали внутрішньо переміщеними особами або приєдналися до лав Збройних сил.
Сергія я вперше почула на науковій конференції. Це був 2005 рік. У Полтаві тоді відзначали 100 років із дня виходу першої україномовної газети. Вона називалася «Хлібороб». Тобто прагненню українців мати свою газету українською мовою на той момент було всього століття. Нам, українцям, хотілося говорити про це, дискутувати й осмислювати цей досвід.
Я, на той момент студентка третього курсу, приготувала свою першу наукову доповідь про одного з діячів 1910-х років. На цій конференції здебільшого виступали сивочолі професори й професорки, статечні кандидати наук, поодиноко аспіранти й зовсім мало — студенти. Сергій теж був студентом, але вже п’ятого курсу, з ним ми зрештою заприятелювали.
Ті, хто рано цікавиться темами української мови, преси чи національної самоідентифікації, зазвичай, приречено пов’язують своє життя з книжками. Тож логічно, що ми стали колегами-викладачами з різних міст. Були на виступах у Запоріжжі, Полтаві, Харкові, Києві. Сергій досліджував у дисертації есеї, але писав аналітику. Він став журналістом, який викладав для студентів. І ще до великої війни був резервістом за контрактом одного з підрозділів бригади територіальної оборони Полтавщини.
Цей навчальний рік він зустрічає на Донеччині. Тепер його контент у соціальних мережах — це побратими й поширення аналітики про війну. Він мобілізований. Його робоче місце в університеті за ним зберігають.
Раніше в мене не було друзів чи знайомих, які служать у Збройних силах. Тепер маю їх багато. Я гортаю свою стрічку у фейсбуці. На фото знайомий викладач. Доктор наук з Києва, який досліджував моніторинг медіа в системі соціальних комунікацій. У нього на бронежилеті вишито позивний. «Професор».
На іншому фото ще один викладач, теж доктор наук, із Запоріжжя. Він досліджував пресу української міжвоєнної еміграції в Європі. На його бронежилеті теж видно позивний. Теж «Професор».
— А який у тебе позивний? — пишу Сергію. — Якщо не секрет.
— Не секрет, — відповідає він.
І надсилає фото. На його броникові чітко видно: «Журналіст». І синьо-жовтий прапор.
Шкода, що офіційна статистика мобілізованих до Збройних сил не може відобразити, скільки серед бійців сьогодні тих, хто ще вчора вчив студентів старої, як світ, фрази англійського банкіра: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». І цікаво, як мої знайомі викладачі, які були журналістами, а стали бійцями, після перемоги перероблять її звучання та яку дадуть відповідь на запитання: «Хто володіє світом?».
* Це, до речі, спірна цитата, бо дослівно такої в англомовних джерелах ви ніде не знайдете 🙂 Одні приписують її Черчиллю, другі — Бенджаміну Дізраелі, треті — Ротшильду, але немає підтвердження, що хтось із них таке казав. Ротшильд казав таке: «The man that controls Britain’s money supply controls the British Empire. And I control the money supply». Дізраелі: «As a general rule, the most successful man in life is the man who has the best information». Перекладаю так, як є в авторки, наразі. — Прим. пер. Ганни Лелів.
Текст написано: 27.09.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 04.10.2022
Авторка: Світлана Стретович
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Pytannya do vykladacha
Ranishe v mene ne bulo druziv chy znayomykh, yaki sluzhat’ u Zbroynykh sylakh. Teper mayu yikh bahato. Ranishe ya znala bahat’okh vykladachiv iz riznykh universytetiv, yaki pratsyuvaly v Ukrayini na spetsial’nosti «Zhurnalistyka». Kharkiv, Odesa, Donets’k, Mariupol’, Poltava, Zaporizhzhya, Kyiv. Bil’shist’ iz nykh povtoryuvala svoyim studentam vidomu frazu anhliys’koho bankira: «Khto volodiye informatsiyeyu, toy volodiye svitom»*.
Teper chastyna z nykh — viys’kovi.
Na zakinchennya ts’oho voyennoho lita 2022 roku, za danymy Ministerstva osvity Ukrayiny, vnaslidok rosiys’kykh udariv v Ukrayini poshkodzheno ponad 2000 navchal’nykh zakladiv i znyshcheno mayzhe 300. Velychezna kil’kist’ studentiv, vykladachiv i pratsivnykiv universytetiv staly vnutrishn’o peremishchenymy osobamy abo pryyednalysya do lav Zbroynykh syl.
Serhiya ya vpershe pochula na naukoviy konferentsiyi. Tse buv 2005 rik. U Poltavi todi vidznachaly 100 rokiv iz dnya vykhodu pershoyi ukrayinomovnoyi hazety. Vona nazyvalasya «Khliborob». Tobto prahnennyu ukrayintsiv maty svoyu hazetu ukrayins’koyu movoyu na toy moment bulo vs’oho stolittya. Nam, ukrayintsyam, khotilosya hovoryty pro tse, dyskutuvaty y osmyslyuvaty tsey dosvid.
Ya, na toy moment studentka tret’oho kursu, pryhotuvala svoyu pershu naukovu dopovid’ pro odnoho z diyachiv 1910-kh rokiv. Na tsiy konferentsiyi zdebil’shoho vystupaly syvocholi profesory y profesorky, statechni kandydaty nauk, poodynoko aspiranty y zovsim malo — studenty. Serhiy tezh buv studentom, ale vzhe p’yatoho kursu, z nym my zreshtoyu zapryyatelyuvaly.
Ti, khto rano tsikavyt’sya temamy ukrayins’koyi movy, presy chy natsional’noyi samoidentyfikatsiyi, zazvychay, pryrecheno pov’yazuyut’ svoye zhyttya z knyzhkamy. Tozh lohichno, shcho my staly kolehamy-vykladachamy z riznykh mist. Buly na vystupakh u Zaporizhzhi, Poltavi, Kharkovi, Kyyevi. Serhiy doslidzhuvav u dysertatsiyi eseyi, ale pysav analityku. Vin stav zhurnalistom, yakyy vykladav dlya studentiv. I shche do velykoyi viyny buv rezervistom za kontraktom odnoho z pidrozdiliv bryhady terytorial’noyi oborony Poltavshchyny.
Tsey navchal’nyy rik vin zustrichaye na Donechchyni. Teper yoho kontent u sotsial’nykh merezhakh — tse pobratymy y poshyrennya analityky pro viynu. Vin mobilizovanyy. Yoho roboche mistse v universyteti za nym zberihayut’.
Ranishe v mene ne bulo druziv chy znayomykh, yaki sluzhat’ u Zbroynykh sylakh. Teper mayu yikh bahato. Ya hortayu svoyu strichku u feysbutsi. Na foto znayomyy vykladach. Doktor nauk z Kyyeva, yakyy doslidzhuvav monitorynh media v systemi sotsial’nykh komunikatsiy. U n’oho na bronezhyleti vyshyto pozyvnyy. «Profesor».
Na inshomu foto shche odyn vykladach, tezh doktor nauk, iz Zaporizhzhya. Vin doslidzhuvav presu ukrayins’koyi mizhvoyennoyi emihratsiyi v Yevropi. Na yoho bronezhyleti tezh vydno pozyvnyy. Tezh «Profesor».
— A yakyy u tebe pozyvnyy? — pyshu Serhiyu. — Yakshcho ne sekret.
— Ne sekret, — vidpovidaye vin.
I nadsylaye foto. Na yoho bronykovi chitko vydno: «Zhurnalist». I syn’o-zhovtyy prapor.
Shkoda, shcho ofitsiyna statystyka mobilizovanykh do Zbroynykh syl ne mozhe vidobrazyty, skil’ky sered biytsiv s’ohodni tykh, khto shche vchora vchyv studentiv staroyi, yak svit, frazy anhliys’koho bankira: «Khto volodiye informatsiyeyu, toy volodiye svitom». I tsikavo, yak moyi znayomi vykladachi, yaki buly zhurnalistamy, a staly biytsyamy, pislya peremohy pereroblyat’ yiyi zvuchannya ta yaku dadut’ vidpovid’ na zapytannya: «Khto volodiye svitom?».
* Tse, do rechi, spirna tsytata, bo doslivno takoyi v anhlomovnykh dzherelakh vy nide ne znaydete 🙂 Odni prypysuyut’ yiyi Cherchyllyu, druhi — Bendzhaminu Dizraeli, treti — Rotshyl’du, ale nemaye pidtverdzhennya, shcho khtos’ iz nykh take kazav. Rotshyl’d kazav take: «The man that controls Britain’s money supply controls the British Empire. And I control the money supply». Dizraeli: «As a general rule, the most successful man in life is the man who has the best information». Perekladayu tak, yak ye v avtorky, narazi. — Prym. per. Hanny Leliv.
