English
And Narratives Matter
Narratives matter since they delineate the path for events development. The day before yesterday Father Heorhiy Kovalenko asked what biblical narrative the current war fits and suggested a possible answer — David and Goliath. Yesterday Mykhailo Kukhar mentioned that we live inside a number of narratives — both David against Goliath, and 300 Spartans, and “Fremen against the Empire of Evil” (there are many versions, with Dune as one of the latest).
Narratives matter and have power over us, but they also give us power. We know that David won using the “strategy of indirect actions”, hitting the opponent’s vulnerable spot. We know that the deed of the Spartans was not in vain. We know that all empires of evil collapse, no matter how many Death Stars they have, no matter how many Sardaukars are fighting on their side, since Fremen cannot be broken — only destroyed. And if we associate ourselves with the heroes of the narratives — we become those heroes, and the same things happen to us. They won — so we will win.
russian strategies consider semantic war — the war of narratives, senses, pantheons, versions of history, war for the right to give names to phenomena and events — to be the highest level of war (citation from a paper by the head of the administration of the rf president). As Serhiy Datsiuk has aptly stated, it is about who will finally be called fascists and by whom — Ukrainians by russians or russians by Ukrainians. He who is defeated is a fascist.
That is why the rf is paying so much attention to semantic war — since Ukrainians, labeled the Nazi, would be doomed to move along the famous narrative at the end of which the Nazi are totally destroyed and become subject to denazification. Narrative matters, and a healthy person cursed by the tribe’s shaman dies soon, having no other choice. Even children know: in children’s games “our people” always win over “fascists”, and it cannot happen any other way.
But Ukrainian narratives have appeared to matter more. David, Fremen, and Spartans together started opposing “we can repeat”, and the “we can repeat” vanished. We have won in the war of narratives just because our narratives are about the fight for the future, while “we can repeat” is about the past. David, Spartans, Fremen were fighting for a better future, while the rf does not have any future — just the past.
Our narratives have won. And now they are repeated by the whole world, they are clear everywhere where the Bible is read or movies are watched. We don’t have to explain our special history — just to fit it into the well-known narrative. The former colony is fighting for freedom. Free people are standing against the army of slaves. The Empire of Evil. We are the defenders of the world of people against the horde of orcs. A small but blessed one is against brutal big blunt power. You won’t pass here. This is our land.
And narratives matter. That is why the russian warship sent to the exact address finally gets to the point of its destination.
Written on: 15.04.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 08.11.2022
Author: Valerii Pekar
Translator (from Ukrainian to English): Halyna Pekhnyk
Illustrator: Max Palenko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
А наративи мають силу
Наративи мають над нами силу, окреслюючи борозну, якою розвиватимуться події. Позавчора отець Георгій Коваленко питав, у який біблійний наратив вкладається нинішня війна, і пропонував варіант відповіді — Давид і Голіаф. Учора Михайло Кухар зазначив, що ми живемо всередині низки наративів — і Давид проти Голіафа, і 300 спартанців, і «вільні люди проти імперії зла» (версій якої є безліч, з останніх — Дюна).
Наративи мають над нами силу, але й дають силу нам. Ми знаємо, що Давид переміг «стратегією непрямих дій», поціливши у вразливе місце суперника. Ми знаємо, що подвиг спартанців був немарним. Ми знаємо, що всі імперії зла врешті розсипаються, хай би скільки Зірок Смерті в них було, хай би скільки сардаукарів билося на їхньому боці, бо вільних людей не можна зламати — тільки знищити. І якщо ми асоціюємо себе з героями наративів — ми ними стаємо і з нами стається те, що сталося з ними. Вони перемогли — і в нас та сама доля.
російські стратеги вважають семантичну війну — війну наративів, сенсів, пантеонів, версій історії, війну за право давати явищам і подіям імена — найвищим рівнем війни (цитата з праці голови адміністрації президента рф). Як влучно зазначив Сергій Дацюк, хто кого врешті назве фашистом — українці росіян чи росіяни українців. Хто зазнає поразки, той і фашист.
Саме тому рф таку увагу надає семантичній війні, адже українці, названі нацистами, мусять бути приречені рухатися в руслі відомого наративу, наприкінці якого нацисти зазнають нищівної поразки й підлягають денацифікації. Наратив має силу, і здорова людина, проклята шаманом племені, швидко помирає, бо не має іншого виходу. Навіть діти знають: у дитячих іграх «наші» завжди перемагають «фашистів», інакше бути не може.
Але українські наративи виявилися сильнішими. Проти «можем повторить» вийшли разом Давид, фримени та спартанці, і «можем повторить» розвіялися. Ми перемогли у війні наративів просто тому, що наші наративи — про битву за майбутнє, а «можем повторить» — про минуле. Давид, спартанці, фримени билися за краще майбутнє, а рф не має майбутнього — тільки минуле.
Наші наративи перемогли. І тепер їх повторює весь світ, вони зрозумілі будь-де, де читають Біблію чи дивляться кіно. Нам не треба пояснювати нашу особливу історію — лише вписати її в загальновідомий наратив. Колишня колонія виборює свободу. Вільні люди проти армії рабів. Імперія зла. Оборонці світу людей від орди орків. Маленький, але благословенний проти грубої великої тупої сили. Ти не пройдеш. Тут наша земля.
А наративи мають силу. Тому російський військовий корабель, відправлений за точною адресою, урешті дістається до точки призначення.
Текст написано: 15.04.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 08.11.2022
Автор: Валерій Пекар
Ілюстратор: Максим Паленко
Літературна редакторка і коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
A naratyvy mayut’ sylu
Naratyvy mayut’ nad namy sylu, okreslyuyuchy boroznu, yakoyu rozvyvatymut’sya podiyi. Pozavchora otets’ Heorhiy Kovalenko pytav, u yakyy bibliynyy naratyv vkladayet’sya nynishnya viyna, i proponuvav variant vidpovidi — Davyd i Holiaf. Uchora Mykhaylo Kukhar zaznachyv, shcho my zhyvemo vseredyni nyzky naratyviv — i Davyd proty Holiafa, i 300 spartantsiv, i «vil’ni lyudy proty imperiyi zla» (versiy yakoyi ye bezlich, z ostannikh — Dyuna).
Naratyvy mayut’ nad namy sylu, ale y dayut’ sylu nam. My znayemo, shcho Davyd peremih «stratehiyeyu nepryamykh diy», potsilyvshy u vrazlyve mistse supernyka. My znayemo, shcho podvyh spartantsiv buv nemarnym. My znayemo, shcho vsi imperiyi zla vreshti rozsypayut’sya, khay by skil’ky Zirok Smerti v nykh bulo, khay by skil’ky sardaukariv bylosya na yikhn’omu botsi, bo vil’nykh lyudey ne mozhna zlamaty — til’ky znyshchyty. I yakshcho my asotsiyuyemo sebe z heroyamy naratyviv — my nymy stayemo i z namy stayet’sya te, shcho stalosya z nymy. Vony peremohly — i v nas ta sama dolya.
rosiys’ki stratehy vvazhayut’ semantychnu viynu — viynu naratyviv, sensiv, panteoniv, versiy istoriyi, viynu za pravo davaty yavyshcham i podiyam imena — nayvyshchym rivnem viyny (tsytata z pratsi holovy administratsiyi prezydenta rf). Yak vluchno zaznachyv Serhiy Datsyuk, khto koho vreshti nazve fashystom — ukrayintsi rosiyan chy rosiyany ukrayintsiv. Khto zaznaye porazky, toy i fashyst.
Same tomu rf taku uvahu nadaye semantychniy viyni, adzhe ukrayintsi, nazvani natsystamy, musyat’ buty pryrecheni rukhatysya v rusli vidomoho naratyvu, naprykintsi yakoho natsysty zaznayut’ nyshchivnoyi porazky y pidlyahayut’ denatsyfikatsiyi. Naratyv maye sylu, i zdorova lyudyna, proklyata shamanom plemeni, shvydko pomyraye, bo ne maye inshoho vykhodu. Navit’ dity znayut’: u dytyachykh ihrakh «nashi» zavzhdy peremahayut’ «fashystiv», inakshe buty ne mozhe.
Ale ukrayins’ki naratyvy vyyavylysya syl’nishymy. Proty «mozhem pavtarit’» vyyshly razom Davyd, frymeny ta spartantsi, i «mozhem pavtarit’» rozviyalysya. My peremohly u viyni naratyviv prosto tomu, shcho nashi naratyvy — pro bytvu za maybutnye, a «mozhem pavtarit’» — pro mynule. Davyd, spartantsi, frymeny bylysya za krashche maybutnye, a rf ne maye maybutn’oho — til’ky mynule.
Nashi naratyvy peremohly. I teper yikh povtoryuye ves’ svit, vony zrozumili bud’-de, de chytayut’ Bibliyu chy dyvlyat’sya kino. Nam ne treba poyasnyuvaty nashu osoblyvu istoriyu — lyshe vpysaty yiyi v zahal’novidomyy naratyv. Kolyshnya koloniya vyboryuye svobodu. Vil’ni lyudy proty armiyi rabiv. Imperiya zla. Oborontsi svitu lyudey vid ordy orkiv. Malen’kyy, ale blahoslovennyy proty hruboyi velykoyi tupoyi syly. Ty ne proydesh. Tut nasha zemlya.
A naratyvy mayut’ sylu. Tomu rosiys’kyy viys’kovyy korabel’, vidpravlenyy za tochnoyu adresoyu, ureshti distayet’sya do tochky pryznachennya.
