English
For Whom the Bell Tolls
In this gymnasium in Podil, one of Kyiv’s neighborhoods, lessons start at 8:30 am.
At 8:42 am on September 7, a teacher sends a message to a group chat: “Good morning! Missile threat. We’re at a shelter.”
The shelter is located at the nearest subway station. It means that students cannot continue their lesson until the air raid siren goes off. They can exercise their constitutional right to education only once another signal informs them that the threat is over. But it’s only until the next air raid siren rings out.
Air raid sirens operate on a very simple principle. They alert about the danger, the threat, possible rocket attacks, or ballistic or cruise missiles launched toward the territory of Ukraine. As long as you are in Ukraine, you cannot be confident that you are safe and will be able to tick off all the items on your to-do list. Your plans now depend on your smartphone app. And it can sound the alarm at any moment.
In addition to a traditional backpack with notepads, textbooks, and gadgets — like those high-schoolers across the world take to school — the students of Kyiv gymnasium also take a grab-and-go bag. It has a tag with their first and last name and the school’s number and telephone. There’s also a face mask, a pack of cookies, a bottle of water, a torch, and medicine if a student takes any.
A gymnasium is no longer a place to merely learn mathematical formulas or laws of physics, writers’ quotes, foreign languages, or chemical reactions. It’s a school of life where following the orders of seniors, accurately and fast, in times of danger matters more. And the most crucial skill has nothing to do with scholarship. It is the skill of staying alert.
A school bell used to inform students that a lesson had started. Now it tolls for someone. Whenever terrorist missiles hit infrastructure facilities, you heave a sigh and rejoice if there are no casualties. It means that while the air raid siren was on, all of us were good students.
A new workday begins.
It is now marked by bell rings, which are no longer meant only for students.
But unfortunately, you cannot just stand up and leave this ‘lesson’ like in a gymnasium.
Written on: 13.09.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 29.09.2022
Author: Svitlana Stretovych
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
По кому подзвін
Навчання в цій київській гімназії на Подолі розпочинається о 8:30.
7 вересня 2022-го о 8:42 у спільний месенджер надходить повідомлення від учительки: «Доброго ранку! Повітряна тривога. Ми в укритті».
Укриття — найближча станція метро. Це означає, що до відбою повітряної тривоги гімназисти не навчатимуться. Продзвенить сигнал, що небезпека минула, — і тоді вони знову зможуть реалізовувати своє конституційне право — право на освіту. Але тільки до наступної повітряної тривоги.
Принцип роботи повітряних тривог дуже простий. Вони сповіщають про небезпеку, про загрозу й можливі ракетні атаки, про випущені по території України крилаті чи балістичні ракети. Доки ти в Україні, доти не можеш бути впевнений, що перебуваєш у безпечному місці й твої плани здійсняться так, як задумав цього дня. Вони тепер залежать від застосунку на смартфоні. А він може продзвеніти будь-якої миті.
Крім традиційного рюкзака із зошитами, книжками й гаджетами, які носять гімназисти в усьому світі, київські цього навчального року беруть до школи тривожний рюкзачок. У ньому — бейджик з іменем і прізвищем, назвою навчального закладу й номером телефону гімназії. Захисна маска, печиво на перекус, вода й ліхтарик. Ліки, якщо дитина потребує.
Гімназія тепер — не просто заклад, щоб вивчити математичні формули чи закони фізики, цитати письменників, іноземні мови чи хімічні реакції. Це школа життя, де більше важить швидкість і точність виконання вказівок старших під час небезпеки. І головне з умінь не стосується ерудиції. Це вміння бути напоготові.
Раніше дзвоник сповіщав про початок уроку. Тепер він сповіщає, що по комусь подзвін. І щоразу важко видихаєш, коли терористичні ракети влучають в об’єкти інфраструктури, але радієш, коли немає постраждалих. Значить, усі ми під час тієї повітряної тривоги були старанними учнями.
Розпочинається новий робочий день.
Тепер не лише для школярів він вимірюється дзвінками.
Але, на жаль, не можна просто так встати, як у гімназії, і піти з цього навчання.
Текст написано: 13.09.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 29.09.2022
Авторка: Світлана Стретович
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Po komu podzvin
Navchannya v tsiy kyyivs’kiy himnaziyi na Podoli rozpochynayet’sya o 8:30.
7 veresnya 2022-ho o 8:42 u spil’nyy mesendzher nadkhodyt’ povidomlennya vid uchytel’ky: «Dobroho ranku! Povitryana tryvoha. My v ukrytti».
Ukryttya — nayblyzhcha stantsiya metro. Tse oznachaye, shcho do vidboyu povitryanoyi tryvohy himnazysty ne navchatymut’sya. Prodzvenyt’ syhnal, shcho nebezpeka mynula, — i todi vony znovu zmozhut’ realizovuvaty svoye konstytutsiyne pravo — pravo na osvitu. Ale til’ky do nastupnoyi povitryanoyi tryvohy.
Pryntsyp roboty povitryanykh tryvoh duzhe prostyy. Vony spovishchayut’ pro nebezpeku, pro zahrozu y mozhlyvi raketni ataky, pro vypushcheni po terytoriyi Ukrayiny krylati chy balistychni rakety. Doky ty v Ukrayini, doty ne mozhesh buty vpevnenyy, shcho perebuvayesh u bezpechnomu mistsi y tvoyi plany zdiysnyat’sya tak, yak zadumav ts’oho dnya. Vony teper zalezhat’ vid zastosunku na smartfoni. A vin mozhe prodzvenity bud’-yakoyi myti.
Krim tradytsiynoho ryukzaka iz zoshytamy, knyzhkamy y hadzhetamy, yaki nosyat’ himnazysty v us’omu sviti, kyyivs’ki ts’oho navchal’noho roku berut’ do shkoly tryvozhnyy ryukzachok. U n’omu — beydzhyk z imenem i prizvyshchem, nazvoyu navchal’noho zakladu y nomerom telefonu himnaziyi. Zakhysna maska, pechyvo na perekus, voda y likhtaryk. Liky, yakshcho dytyna potrebuye.
Himnaziya teper — ne prosto zaklad, shchob vyvchyty matematychni formuly chy zakony fizyky, tsytaty pys’mennykiv, inozemni movy chy khimichni reaktsiyi. Tse shkola zhyttya, de bil’she vazhyt’ shvydkist’ i tochnist’ vykonannya vkazivok starshykh pid chas nebezpeky. I holovne z umin’ ne stosuyet’sya erudytsiyi. Tse vminnya buty napohotovi.
Ranishe dzvonyk spovishchav pro pochatok uroku. Teper vin spovishchaye, shcho po komus’ podzvin. I shchorazu vazhko vydykhayesh, koly terorystychni rakety vluchayut’ v ob’yekty infrastruktury, ale radiyesh, koly nemaye postrazhdalykh. Znachyt’, usi my pid chas tiyeyi povitryanoyi tryvohy buly starannymy uchnyamy.
Rozpochynayet’sya novyy robochyy den’.
Teper ne lyshe dlya shkolyariv vin vymiryuyet’sya dzvinkamy.
Ale, na zhal’, ne mozhna prosto tak vstaty, yak u himnaziyi, i pity z ts’oho navchannya.
