English
Kherson is Ukraine
Kherson is a city in the south of Ukraine, invaded by the russian army on the first days of the full-scale war in February 2022.
That is the city where I finished lyceum, that is why I know all its nooks, I remember the way people speak in public transport, I can identify political beliefs at the election, and I check the repertoire of the Mykola Kulish Music and Drama Theatre from time to time, just out of curiosity, I am following the cultural life of the city, there are some journalists and photographers, teachers and lecturers I know there, friends …
“On February 24 the phone was ringing off the hook, we woke up at 5 am from explosions, and thought at first that it only seemed to us. At 5:15 my friend whose husband is a serviceman gave me a call and told me to urgently pack my belongings, since if it were possible — we would be evacuated, but at 5:30 she ordered to already prepare the basement, no servicemen were there any longer …”
That is the message from my classmate.
She lives in Kherson, works as a school teacher.
“To tell the truth, if it had been possible to leave on the first days, I would have left, but now we are not going anywhere. Why should I leave my home?”
She has got two children — a girl and a boy. She writes that the children are well-instructed on the strikes and know how to respond. For me not to worry too much.
I can see it every time how children on the playground in Kyiv are playing war. Some of them even try to fight hand-to-hand. They know that they have to defend their home from russians. They keep telling this to each other. Time offers its awful markers.
For more than eight months we were watching the russian army burning books in the temporarily occupied territories and stressing that Ukrainian citizens want to join russia on their own initiative. They made traitors heads of administrations and universities. They were killing people of culture for their unwillingness to cooperate. Thus, one of the numerous crimes still remains shocking: the chief conductor of Kherson Music and Drama Theatre Yuriy Kerpatenko was killed by russian military men in his own house after he refused to cooperate with the invaders.
Con-duc-tor!
A person working with art.
The terror lasted for more than eight months.
Several days before the russian army left Kherson, information appeared that the invaders had taken the collection of the museum of art away to the Crimea. Numerous paintings, with no adequate transportation conditions, had been stolen. It only remains unclear how stolen paintings can be displayed in the times of global information village?
They can, just for a simple reason that such practice is repeated by this army and country on a regular basis. Probably, they think that a picture is hanging on the wall not for aesthetic pleasure and development of something beautiful in a human. For the invaders this is just an object that can be stolen.
Kherson residents did not buy into the evacuation to the right bank of the Dnieper when it was announced. They did not respond to the issuance of russian passports either. The father of my friend stayed in his nine-storeyed building where he lives, knowing that the enemy cannot be trusted. The city that had been meeting the russian army with Ukrainian flags, that had been organizing rallies until it became too dangerous, finally did not give up.
My classmate has written to me in social media today. We finished the academic lyceum in Kherson together with her. She sent me a laconic smile-melon and smile-champagne.
“My heart was shivering, — she writes. — If only my relatives contacted me …”
Kherson has been liberated. Now it is important for all relatives to respond and to say that they are alive.
“Kherson is Ukraine”, — say the videos and the texts in the media again and again.
Finally, the invaders themselves have realized this.
Written on: 11.11.2023
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 20.02.2023
Author: Svitlana Stretovych
Translator (from Ukrainian to English): Halyna Bezukh
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Херсон — це Україна
Херсон — місто на півдні України, яке російська армія окупувала з перших днів великої війни в лютому 2022 року.
Це місто, де я закінчила ліцей, і тому знаю всі його закутки, пам’ятаю, як говорять у громадському транспорті, безпомилково передбачаю політичні вподобання на виборах і час від часу перевіряю із цікавості репертуар Музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша, стежу за культурним життям міста, маю там знайомих журналістів і фотографів, учителів і викладачів, друзів…
«24.02 телефон був на розриві, прокинулися о 5-й ранку від вибухів, перший час здавалося, що це лише здається. О 5:15 подзвонила подруга, у якої чоловік військовий, і сказала терміново збиратися: якщо вийде — нас вивезуть. Але о 5:30 уже наказала готувати підвал: нікого з військових уже немає…»
Це повідомлення моєї однокласниці.
Вона живе в Херсоні, працює вчителькою в школі.
«Щоправда, якби була можливість виїхати першими днями, я виїхала б, але зараз нікуди не збираємося. Чому я маю їхати зі свого дому?»
Вона має двох дітей — дівчинку й хлопчика. Пише, що діти добре проінструктовані щодо обстрілів і знають, як реагувати. Мовляв, щоб я не дуже хвилювалася.
На дитячому майданчику в Києві від дітей щоразу можна почути, що вони грають у війну. Деякі з них намагаються навіть битися. Вони знають, що мають захистити свій дім від росіян. І кажуть про це одне одному. Час дарує свої страшні маркери.
Понад вісім місяців ми спостерігали, як російська армія на тимчасово окупованих територіях палила книжки й наголошувала, що українські громадяни за власним бажанням хочуть приєднатися до росії. Ставила зрадників на чолі адміністрацій та університетів. Убивала людей культури за небажання співпрацювати. Зокрема, шокує один з незліченної кількості злочинів: головного диригента Херсонського музично-драматичного театру Юрія Керпатенка у власному будинку застрелили російські військові після того, як він відмовився співпрацювати з окупантами.
Ди-ри-ген-та!
Людину, яка працює з мистецтвом.
Терор тривав понад вісім місяців.
За кілька днів до того, як російські війська відступили з Херсона, з’явилась інформація, що окупанти вивезли колекцію Художнього музею до Криму. Вони викрали численні полотна й перевозили їх у неналежних умовах. Тільки незрозуміло, як можна буде демонструвати крадений живопис у часи інформаційного глобального села?
Хіба можна лише тому, що така практика для цієї армії та країни повторюється постійно. Можливо, вони вважають, що картина висить на стіні не для естетичного задоволення й розвитку в людині прекрасного. Для окупантів це лише об’єкт, який можна вкрасти.
На оголошену окупантами евакуацію на правий берег Дніпра херсонці не зреагували. Як проігнорували й видачу російських паспортів. Батько моєї подруги так і залишився у своїй дев’ятиповерхівці, знаючи, що ворогам довіряти не слід. Місто, яке зустрічало російську армію українськими прапорами, яке виходило на протести, доки це не стало небезпечним, зрештою не здалося.
Мені сьогодні в соціальній мережі написала однокласниця. Ми разом закінчили академічний ліцей у Херсоні. Надіслала лаконічно смайлик-кавун і смайлик-шампанське.
«Трусило серце, — пише. — От ще б свої вийшли на зв’язок…»
Херсон звільнено. Тепер важливо, щоб усі рідні відгукнулися, що живі.
«Херсон — це Україна», — укотре кажуть на відео й у текстах, які ширяться мережею.
Нарешті це зрозуміли й окупанти.
Текст написано: 11.11.2023
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 20.02.2023
Автор: Світлана Стретович
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Kherson — tse Ukrayina
Kherson — misto na pivdni Ukrayiny, yake rosiys’ka armiya okupuvala z pershykh dniv velykoyi viyny v lyutomu 2022 roku.
Tse misto, de ya zakinchyla litsey, i tomu znayu vsi yoho zakutky, pam’yatayu, yak hovoryat’ u hromads’komu transporti, bezpomylkovo peredbachayu politychni vpodobannya na vyborakh i chas vid chasu pereviryayu iz tsikavosti repertuar Muzychno-dramatychnoho teatru im. Mykoly Kulisha, stezhu za kul’turnym zhyttyam mista, mayu tam znayomykh zhurnalistiv i fotohrafiv, uchyteliv i vykladachiv, druziv…
«24.02 telefon buv na rozryvi, prokynulysya o 5-y ranku vid vybukhiv, pershyy chas zdavalosya, shcho tse lyshe zdayet’sya. O 5:15 podzvonyla podruha, u yakoyi cholovik viys’kovyy, i skazala terminovo zbyratysya: yakshcho vyyde — nas vyvezut’. Ale o 5:30 uzhe nakazala hotuvaty pidval: nikoho z viys’kovykh uzhe nemaye…»
Tse povidomlennya moyeyi odnoklasnytsi.
Vona zhyve v Khersoni, pratsyuye vchytel’koyu v shkoli.
«Shchopravda, yakby bula mozhlyvist’ vyyikhaty pershymy dnyamy, ya vyyikhala b, ale zaraz nikudy ne zbyrayemosya. Chomu ya mayu yikhaty zi svoho domu?»
Vona maye dvokh ditey — divchynku y khlopchyka. Pyshe, shcho dity dobre proinstruktovani shchodo obstriliv i znayut’, yak reahuvaty. Movlyav, shchob ya ne duzhe khvylyuvalasya.
Na dytyachomu maydanchyku v Kyyevi vid ditey shchorazu mozhna pochuty, shcho vony hrayut’ u viynu. Deyaki z nykh namahayut’sya navit’ bytysya. Vony znayut’, shcho mayut’ zakhystyty sviy dim vid rosiyan. I kazhut’ pro tse odne odnomu. Chas daruye svoyi strashni markery.
Ponad visim misyatsiv my sposterihaly, yak rosiys’ka armiya na tymchasovo okupovanykh terytoriyakh palyla knyzhky y naholoshuvala, shcho ukrayins’ki hromadyany za vlasnym bazhannyam khochut’ pryyednatysya do rosiyi. Stavyla zradnykiv na choli administratsiy ta universytetiv. Ubyvala lyudey kul’tury za nebazhannya spivpratsyuvaty. Zokrema, shokuye odyn z nezlichennoyi kil’kosti zlochyniv: holovnoho dyryhenta Khersons’koho muzychno-dramatychnoho teatru Yuriya Kerpatenka u vlasnomu budynku zastrelyly rosiys’ki viys’kovi pislya toho, yak vin vidmovyvsya spivpratsyuvaty z okupantamy.
Dy-ry-hen-ta!
Lyudynu, yaka pratsyuye z mystetstvom.
Teror tryvav ponad visim misyatsiv.
Za kil’ka dniv do toho, yak rosiys’ki viys’ka vidstupyly z Khersona, z’yavylas’ informatsiya, shcho okupanty vyvezly kolektsiyu Khudozhn’oho muzeyu do Krymu. Vony vykraly chyslenni polotna y perevozyly yikh u nenalezhnykh umovakh. Til’ky nezrozumilo, yak mozhna bude demonstruvaty kradenyy zhyvopys u chasy informatsiynoho hlobal’noho sela?
Khiba mozhna lyshe tomu, shcho taka praktyka dlya tsiyeyi armiyi ta krayiny povtoryuyet’sya postiyno. Mozhlyvo, vony vvazhayut’, shcho kartyna vysyt’ na stini ne dlya estetychnoho zadovolennya y rozvytku v lyudyni prekrasnoho. Dlya okupantiv tse lyshe ob’yekt, yakyy mozhna vkrasty.
Na oholoshenu okupantamy evakuatsiyu na pravyy bereh Dnipra khersontsi ne zreahuvaly. Yak proihnoruvaly y vydachu rosiys’kykh pasportiv. Bat’ko moyeyi podruhy tak i zalyshyvsya u svoyiy dev’yatypoverkhivtsi, znayuchy, shcho voroham doviryaty ne slid. Misto, yake zustrichalo rosiys’ku armiyu ukrayins’kymy praporamy, yake vykhodylo na protesty, doky tse ne stalo nebezpechnym, zreshtoyu ne zdalosya.
Meni s’ohodni v sotsial’niy merezhi napysala odnoklasnytsya. My razom zakinchyly akademichnyy litsey u Khersoni. Nadislala lakonichno smaylyk-kavun i smaylyk-shampans’ke.
«Trusylo sertse, — pyshe. — Ot shche b svoyi vyyshly na zv’yazok…»
Kherson zvil’neno. Teper vazhlyvo, shchob usi ridni vidhuknulysya, shcho zhyvi.
«Kherson — tse Ukrayina», — ukotre kazhut’ na video y u tekstakh, yaki shyryat’sya merezheyu.
Nareshti tse zrozumily y okupanty.
