English
Kyiv. June 5, 2022
“Can you help me find anyone who could sign a rental agreement with me?”
“Come live with us. It’s no problem at all. There will be enough room for all of us.”
“Is it your own apartment or a rental?”
“It’s a rental.”
“It won’t work. By the way, we do have a place to live. We’d even have enough room for you. But I need a stamped confirmation of proper living conditions.”
“I’ll try to find someone. Can it wait until tonight?”
Trust is when you don’t ask why. You just do it because you know: if they ask you something, they’re pressed for time, they need it fast, they need it yesterday, it’s a matter of life or death — or both. Usually, both.
Trust is when they tell you about it, when they feel like it; when they’re strong enough; when the time is right. But nothing will change even if they don’t tell you anything. It’s also about trust.
She will tell all about it later, once a “confirmation of proper living conditions” is submitted to the “relevant authorities” along with a heap of other “incredibly important” papers.
Written on: 5.06.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 08.09.2022
Author: Olena Stiazhkina
Translator: Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Київ, 5 червня 2022 року
— Ти можеш знайти когось, хто укладе зі мною офіційно договір про оренду квартири?
— Приїжджай і живи в нас, які проблеми? Розмістимося…
— А це ваша чи орендована?
— Орендована.
— Не підходить. І ми маємо, до речі, де жити. Ми самі вас можемо розмістити. Мені потрібен папірець, щоб був із печаткою й видно: належні житлові умови.
— Я спробую знайти. До вечора терпить?
Довіра — це коли ти не питаєш навіщо. Просто робиш, бо знаєш: якщо просять, то стоїть уже під горлом, треба швидко, на вчора, що це питання життя або смерті чи їх обох. Зазвичай, обох.
Довіра — це коли тобі розкажуть, якщо схочуть, якщо будуть сили, якщо буде для цього правильний час. А якщо не розкажуть, то нічого не зміниться. Це теж довіра.
Вона скаже потім, коли «папірець про належні житлові умови» й стос інших, також важливих по саме не можу паперів уже підуть у «відповідні органи».
Текст написано: 5.06.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 08.09.2022
Автор: Олена Стяжкіна
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Kyiv, 5 chervnya 2022 roku
— Ty mozhesh znayty kohos’, khto uklade zi mnoyu ofitsiyno dohovir pro orendu kvartyry?
— Pryyizhdzhay i zhyvy v nas, yaki problemy? Rozmistymosya…
— A tse vasha chy orendovana?
— Orendovana.
— Ne pidkhodyt’. I my mayemo, do rechi, de zhyty. My sami vas mozhemo rozmistyty. Meni potriben papirets’, shchob buv iz pechatkoyu y vydno: nalezhni zhytlovi umovy.
— Ya sprobuyu znayty. Do vechora terpyt’?
Dovira — tse koly ty ne pytayesh navishcho. Prosto robysh, bo znayesh: yakshcho prosyat’, to stoyit’ uzhe pid horlom, treba shvydko, na vchora, shcho tse pytannya zhyttya abo smerti chy yikh obokh. Zazvychay, obokh.
Dovira — tse koly tobi rozkazhut’, yakshcho skhochut’, yakshcho budut’ syly, yakshcho bude dlya ts’oho pravyl’nyy chas. A yakshcho ne rozkazhut’, to nichoho ne zminyt’sya. Tse tezh dovira.
Vona skazhe potim, koly «papirets’ pro nalezhni zhytlovi umovy» y stos inshykh, takozh vazhlyvykh po same ne mozhu paperiv uzhe pidut’ u «vidpovidni orhany».
