English
My Uzbek Uber Driver
I recently visited Krakow in Poland for a couple of days and had an interesting encounter with one of the Uber drivers. In Krakow, just like in other Polish cities, your driver would most probably be a Ukrainian. But in that case, the driver’s first name sounded unfamiliar, so it became a conversation starter. The man turned out to be from Uzbekistan, and since I had never been to that country with the capital city of Tashkent or met anyone from there, I allowed my curiosity to take the lead. My conversation partner seemed only happy about it. Tashkent might sound not that distant or exotic for someone from my parents’ generation since until 1990, it was part of the Uzbek soviet Socialist Republic — which makes Uzbekistan a newly independent state. It’s been independent for 32 years, exactly like Ukraine.
First thing I asked the driver about was the attitude of his people back home towards the russian aggression against my country. After a few attempts to describe it, he finally said: “We are against it, but we are afraid to stand up against russia. What’s more, we must keep our tanks to ourselves, as there are regions threatened by russia for a long time, and we have to stay mobilized and armed.” He said that only recently, the Uzbek authorities revealed the truth about 35,000 people, the nation’s intelligentsia, deported to gulag during the soviet occupation. russian politicians, public figures, and celebrities responded to that immediately, criticizing the Uzbek people for disclosing that information. What is their business in that, you wonder? Well, Uzbekistan regained its independence 32 years ago, but its giant imperialistic neighbor wants it to remain in its zone of influence.
We started talking in Polish since my driver, who had been in Poland for five years, had mastered the language very well, but at some point, he could not find the right words to tell his story and switched to russian. He slipped one Uzbek word into this speech, but I did not catch it to note it down. The word was the name of a traditional Uzbek floor cushion made of many pressed layers of pure cotton. “You know the Uzbek cotton?” he asked, and after digging through my memories for a moment, I recalled my grandma’s colorful robes made of Uzbek cotton, hugely popular in the soviet times. “The soviets grew cotton all over our country. To fulfill and exceed the notorious five-year plans, they not only gathered all the harvest but also came to our houses and confiscated our floor pillows (here goes the word I did not catch) to add the cotton stuffing to the harvest they seized to please their superiors.” I could sense so much bitterness in his voice, which he kept low all the time, as though he was still carrying the generational trauma of his homeland being treated as a mere resource base.
The people of Uzbekistan resisted sovietization when it started knocking on their doors in 1920. Still, the bolsheviks held Central Asia firmly in their hands back then, and four years later, Uzbekistan yielded to their grip, too. Around one and a half million Uzbeks were sent to fight in the red army during World War II. And here we go again: russia is mobilizing only the members of the nations it had been oppressing to die in the war it’s waging now. Uzbekistan is one of the few which resisted, and, according to the only Uzbek person I’ve met, is keeping the tanks in case of need. But how much I wish they overcame their fear.
Written on: 26.10.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 28.10.2022
Author: Iryna Vikyrchak
Illustrator: Victoria Boyko
Literary Editor: Hanna Leliv
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Водій «убера» узбек
Нещодавно я на кілька днів їздила до Польщі, до Кракова, і мала цікаву розмову із водієм мого «убера». У Кракові, як і в інших польських містах, ваш водій, найімовірніше, буде українцем. Але ім’я того водія звучало незнайомо, тож це стало приводом почати розмову. Виявилося, що чоловік родом з Узбекистану, а оскільки я ніколи не була в цій країні, столиця якої Ташкент, і не зустрічала нікого звідти, то дозволила цікавості керувати. Співрозмовник, здавалося, був дуже радий. Ташкент, імовірно, не звучить як щось надто віддалене чи екзотичне для покоління моїх батьків, адже до 1990 року він був частиною Узбецької радянської Соціалістичної Республіки. Тож Узбекистан — нова незалежна держава. Вона незалежна 32 роки, точнісінько як Україна.
Спершу я запитала водія, як ставиться його народ до російської агресії проти моєї країни. Кілька разів спробувавши описати це ставлення, він врешті відповів: «Ми проти, але боїмося виступити проти росії. Мало того, ми мусимо притримати танки для себе, адже є регіони, яким росія загрожує вже довго, тож ми мусимо бути мобілізованими й озброєними». Він сказав, що лише нещодавно влада Узбекистану розкрила правду про 35 000 людей, інтелігенцію нації, яких депортували до ґулаґу за радянської окупації. російські політики, громадські діячі та відомі особи відреагували негайно, розкритикувавши узбецький народ за розкриття цієї інформації. Дивуєтеся, яке їм діло до цього? Узбекистан здобув незалежність 32 роки тому, але його гігантський імперіалістичний сусід за жодних обставин не відпускає цю країну зі своєї зони впливу.
Ми розпочали розмову польською, оскільки мій водій мешкав у Польщі вже п’ять років і легко вивчив мову, але якоїсь миті не зміг підібрати слів до своєї історії, тож перейшов на російську. Він також промовив узбецьке слівце, але я не розчула його добре, щоб записати. Це слово означало традиційну узбецьку напільну подушку, виготовлену з багатьох пресованих шарів чистої бавовни. «Чули про узбецьку бавовну?» — запитав він, і, трохи покопирсавшись у пам’яті, я пригадала кольорові бабусині халати, пошиті з узбецької бавовни, дуже популярні в радянські часи. «совєти вирощували бавовну по всій нашій країні. Щоб виконати й перевиконати горезвісні плани п’ятирічки, вони не лише забирали весь урожай, а й ходили по домівках і відбирали наші напільні подушки (тут він ужив слово, яке я не розчула), щоб додати наповнення з бавовни до врожаю, який конфісковували, і задовольнити керівництво». Я відчула стільки гіркоти в його голосі, який він постійно притишував, наче все ще був під впливом травми поколінь, пов’язаної з тим, що його рідний дім вважали лише ресурсною базою.
Народ Узбекистану опирався радянізації, коли вона постукала в їхні двері в 1920 році. Однак тоді більшовики міцно тримали Центральну Азію в лабетах, і через чотири роки Узбекистан піддався їхній мертвій хватці. Близько півтора мільйона узбеків вислали до лав червоної армії в Другу світову війну. І ось знову: росія мобілізує лише представників тих народів, які були під її гнітом, на загибель у війні, яка зараз ведеться. Узбекистан — одна з небагатьох країн, які опиралися, і, за словами єдиного узбека, якого я коли-небудь зустрічала, береже танки для власних потреб. Як би я хотіла, щоб вони подолали цей страх.
Текст написано: 26.10.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 28.10.2022
Автор: Ірина Вікирчак
Перекладачка (з англійської на українську): Галина Пехник
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка і коректорка: Ірина Андрєєва
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Vodiy «ubera» uzbek
Neshchodavno ya na kil’ka dniv yizdyla do Pol’shchi, do Krakova, i mala tsikavu rozmovu iz vodiyem moho «ubera». U Krakovi, yak i v inshykh pol’s’kykh mistakh, vash vodiy, nayimovirnishe, bude ukrayintsem. Ale im’ya toho vodiya zvuchalo neznayomo, tozh tse stalo pryvodom pochaty rozmovu. Vyyavylosya, shcho cholovik rodom z Uzbekystanu, a oskil’ky ya nikoly ne bula v tsiy krayini, stolytsya yakoyi Tashkent, i ne zustrichala nikoho zvidty, to dozvolyla tsikavosti keruvaty. Spivrozmovnyk, zdavalosya, buv duzhe radyy. Tashkent, imovirno, ne zvuchyt’ yak shchos’ nadto viddalene chy ekzotychne dlya pokolinnya moyikh bat’kiv, adzhe do 1990 roku vin buv chastynoyu Uzbets’koyi radyans’koyi Sotsialistychnoyi Respubliky. Tozh Uzbekystan — nova nezalezhna derzhava. Vona nezalezhna 32 roky, tochnisin’ko yak Ukrayina.
Spershu ya zapytala vodiya, yak stavyt’sya yoho narod do rosiys’koyi ahresiyi proty moyeyi krayiny. Kil’ka raziv sprobuvavshy opysaty tse stavlennya, vin vreshti vidpoviv: «My proty, ale boyimosya vystupyty proty rosiyi. Malo toho, my musymo prytrymaty tanky dlya sebe, adzhe ye rehiony, yakym rosiya zahrozhuye vzhe dovho, tozh my musymo buty mobilizovanymy y ozbroyenymy». Vin skazav, shcho lyshe neshchodavno vlada Uzbekystanu rozkryla pravdu pro 35 000 lyudey, intelihentsiyu natsiyi, yakykh deportuvaly do gulagu za radyans’koyi okupatsiyi. rosiys’ki polityky, hromads’ki diyachi ta vidomi osoby vidreahuvaly nehayno, rozkrytykuvavshy uzbets’kyy narod za rozkryttya tsiyeyi informatsiyi. Dyvuyetesya, yake yim dilo do ts’oho? Uzbekystan zdobuv nezalezhnist’ 32 roky tomu, ale yoho hihants’kyy imperialistychnyy susid za zhodnykh obstavyn ne vidpuskaye tsyu krayinu zi svoyeyi zony vplyvu.
My rozpochaly rozmovu pol’s’koyu, oskil’ky miy vodiy meshkav u Pol’shchi vzhe p’yat’ rokiv i lehko vyvchyv movu, ale yakoyis’ myti ne zmih pidibraty sliv do svoyeyi istoriyi, tozh pereyshov na rosiys’ku. Vin takozh promovyv uzbets’ke slivtse, ale ya ne rozchula yoho dobre, shchob zapysaty. Tse slovo oznachalo tradytsiynu uzbets’ku napil’nu podushku, vyhotovlenu z bahat’okh presovanykh shariv chystoyi bavovny. «Chuly pro uzbets’ku bavovnu?» — zapytav vin, i, trokhy pokopyrsavshys’ u pam’yati, ya pryhadala kol’orovi babusyni khalaty, poshyti z uzbets’koyi bavovny, duzhe populyarni v radyans’ki chasy. «sovyety vyroshchuvaly bavovnu po vsiy nashiy krayini. Shchob vykonaty y perevykonaty horezvisni plany p’yatyrichky, vony ne lyshe zabyraly ves’ urozhay, a y khodyly po domivkakh i vidbyraly nashi napil’ni podushky (tut vin uzhyv slovo, yake ya ne rozchula), shchob dodaty napovnennya z bavovny do vrozhayu, yakyy konfiskovuvaly, i zadovol’nyty kerivnytstvo». Ya vidchula stil’ky hirkoty v yoho holosi, yakyy vin postiyno prytyshuvav, nache vse shche buv pid vplyvom travmy pokolin’, pov’yazanoyi z tym, shcho yoho ridnyy dim vvazhaly lyshe resursnoyu bazoyu.
Narod Uzbekystanu opyravsya radyanizatsiyi, koly vona postukala v yikhni dveri v 1920 rotsi. Odnak todi bil’shovyky mitsno trymaly Tsentral’nu Aziyu v labetakh, i cherez chotyry roky Uzbekystan piddavsya yikhniy mertviy khvattsi. Blyz’ko pivtora mil’yona uzbekiv vyslaly do lav chervonoyi armiyi v Druhu svitovu viynu. I os’ znovu: rosiya mobilizuye lyshe predstavnykiv tykh narodiv, yaki buly pid yiyi hnitom, na zahybel’ u viyni, yaka zaraz vedet’sya. Uzbekystan — odna z nebahat’okh krayin, yaki opyralysya, i, za slovamy yedynoho uzbeka, yakoho ya koly-nebud’ zustrichala, berezhe tanky dlya vlasnykh potreb. Yak by ya khotila, shchob vony podolaly tsey strakh.
