English
“No” to the Sell-Out-To-russia Lobby
As russia’s full-scale invasion of Ukraine drags on into its fifth month, ever-increasing numbers of western “experts” are calling for an “off-ramp” or a “diplomatic” resolution to the war. The most compelling argument in favor of seeking a negotiated settlement was recently presented by MIT professor Barry Posen in the influential journal Foreign Affairs. His position echoes those of Henry Kissinger, John Mearsheimer, Jonathan Powell, Noam Chomsky, and several others.
In each case, these highly respected intellectuals reject the possibility of a Ukrainian victory on the battlefield. They view the prospect of reconstituting Ukraine’s territorial integrity through military means and/or a significant weakening of russia’s war machine through sanctions as unrealistic. Therefore, they view the “theory of victory” propounded by the Zelensky administration, and supported (for now) by the political leadership of the U.S., U.K. and most European Union (EU) countries, as a sham.
These analysts — none of whom are Ukraine experts — are rightfully appalled by the destruction caused by russia’s war in Ukraine and call for a humane cessation of hostilities. Apparently, giving up territory for the sake of peace is an acceptable price for the West to pay in exchange for peace. After-all, the territory to be ceded to russia would be Ukrainian, and so (apparently) expendable.
Give russia an inch, it will take a mile.
One could repeat the oft mentioned rebuttal to such proposals: that russian president vladimir putin cannot be trusted to keep to a negotiated settlement (and that russia would inevitably return in strength to fight another day), or that any such deal would amount to a sell-out of Ukraine — a betrayal of the valor shown both by its people and its Armed Forces.
But these arguments are countered with a superficially valid response: better to have peace than to continue the killing of Ukrainians while the world’s economies face food and energy shortages and other disruptions. Giving up territory is seemingly favorable to incurring long-term economic costs and never-ending human losses.
The “land-for-peace” proposals voiced by western analysts are all logical — as well they should be given the stature of their authors. However, each appears to miss one important factor in the current geopolitical equation: the agency of the Ukrainian people.
Any negotiated settlement involving territorial concessions to russia would have to be accepted by Ukraine’s population. Taking into account the current social mood in Ukraine, even the hypothetical possibility of such a deal is seen as treasonous. Poll results recently published by the Kyiv International Institute of Sociology show that 89% of Ukrainians consider the return of all territories to Ukrainian sovereignty (including the Donbas and Crimea) to be the only acceptable scenario for ending the current war.
Even if one ignores the moral dilemma that ceding territory also involves abandoning its inhabitants, the map of Ukraine is a foundational symbol and component of Ukrainians’ identity. Giving up a part of it is simply not politically tenable. Ukraine’s territorial integrity is seen as sacred.
During the past two decades, Ukraine’s elites have learned not to try to force unpopular political decisions onto the Ukrainian electorate. In the past, such attempts have led to mass protests (in 2004 and again in 2013–14) and confrontations that resulted in political leaders’ loss of face (or worse).
Inevitably, any attempt to adopt a negotiated settlement with russia that might involve anything less than a full reconstitution of Ukraine’s internationally recognized borders will be met with massive popular resistance within Ukraine. Any political leader brave enough to support such a deal will likely not survive (perhaps figuratively; possibly literally). russia would clearly profit from any such political instability.
Kudos for Zelensky.
Since February 2022, Ukraine’s political leaders and diplomats — led heroically by President Volodymyr Zelensky — have been exceptionally successful in making the country’s voice heard on the international stage.
Zelensky understands the need to maintain international backing, but he also understands the importance of domestic support. His nightly addresses to the Ukrainian people testify to his political instincts and savvy. Communication is at the heart of his presidency, and he seems always aware of his approval rating.
In democracies, elite decisions taken without popular approval, or even contrary to the will of the majority, are never legitimate. Those who forget that Ukraine is a democracy do so at their peril. Ukraine’s political elites have learned this lesson well.
And so, despite its apparent attractiveness to some external analysts, in Ukraine’s current domestic environment negotiating a “land-for-peace” deal with russia would amount to political suicide. If any such arrangement were agreed to (which is highly unlikely), the responsible political leaders would be swept from office quickly and possibly violently, spawning massive political uncertainty within Ukraine and further weakening its ability to defend itself.
No doubt russia would exploit such weakness to its advantage, likely ordering its troops to invade further into Ukraine. “Land-for-peace” would therefore result in further loss of land and certainly, no peace.
Written on: 12.07.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 11.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Iryna Andrieieva
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Заклик не продаватися росії
Доки повномасштабне вторгнення росії в Україну триває вже п’ятий місяць, дедалі більше західних «експертів» закликають до «дипломатичного» завершення війни. Найбільш переконливий аргумент на користь пошуку врегулювання за допомогою переговорів нещодавно навів професор Массачусетського технологічного інституту Баррі Посен у впливовому журналі Foreign Affairs. Його позиція перегукується з позицією Генрі Кіссінджера, Джона Міршаймера, Джонатана Павелла, Ноама Чомскі й кількох інших.
Ці поважні інтелектуали відкидають імовірність перемоги України на полі бою. Вони вважають нереалістичною перспективу відновлення територіальної цілісності України за допомогою військових засобів та/або суттєвого ослаблення російської машини війни внаслідок санкцій. Відповідно, на їхню думку, є фікцією «теорія перемоги», яку адміністрація Зеленського запропонувала, а політичні лідери США, Великої Британії та більшості країн Європейського Союзу (поки що) підтримали.
Ці аналітики, жоден з яких не є експертом щодо України, справедливо шоковані масштабом руйнувань, яких завдала росія під час війни, і закликають до цивілізованого припинення бойових дій. Вочевидь, віддати території заради досягнення миру — це для Заходу прийнятна ціна. Зрештою, території, які відійдуть росії, — українські, а отже (як видно), їх цілком можна позбутися.
Простягни росії палець — вона відкусить руку.
Можливі контраргументи до цих пропозицій: не варто вірити, що російський президент владімір путін дотримуватиметься домовленостей (крім того, росія неминуче поверне собі сили для майбутніх воєн); будь-яка така домовленість дорівнюватиме «продажу» України — зраді мужності, яку продемонстрував і народ, і Збройні Сили.
Однак на ці контраргументи знаходяться напозір тверезі відповіді: краще досягнути миру, ніж і далі дозволяти вбивати українців, доки економіка світу потерпає від нестачі харчів, перебоїв електроенергії та інших дестабілізаційних явищ. Віддати територію видається кращою опцією, ніж потерпати від довгострокових економічних наслідків і нескінченних людських утрат.
Пропозиції «землі в обмін за мир», які висловлюють західні аналітики, дуже логічні, якими й мали би бути з огляду на поважність їхніх авторів. Однак, здається, всі вони не враховують важливого складника поточного геополітичного рівняння — волі українського народу.
У будь-якого врегулювання за допомогою переговорів з передаванням росії територій має бути підтримка населення України. З огляду на нинішні соціальні настрої в Україні навіть гіпотетичну можливість такої домовленості сприймають як зраду. Результати опитувань, які нещодавно опублікував Київський міжнародний інститут соціології, свідчать, що 89 % українців вважають відновлення територіальної цілісності України через повернення всіх окупованих територій (включно з Донбасом і Кримом) єдиним прийнятним сценарієм завершення цієї війни.
Навіть якщо проігнорувати моральну дилему, що віддати території також означатиме покинути їхніх мешканців, карта України — це засадничий символ і компонент ідентичності українців. Віддати її частину просто нелогічно з державного погляду. Територіальну неподільність України її населення вважає чимось священним.
Упродовж останніх двох років українські еліти засвоїли, що не варто намагатися проштовхнути електорату непопулярні політичні рішення. У минулому такі спроби призвели до масових протестів (у 2004-му та у 2013–2014 роках) і сутичок, які спричинили втрату обличчя (або й гірше) політичних лідерів.
Безперечно, будь-яку спробу врегулювання на основі перемовин з росією, до якої входитиме щось інше, крім повного відновлення міжнародно визнаних кордонів, в Україні сприймуть із масштабним спротивом. Будь-який політичний лідер, достатньо сміливий, щоб підтримувати таку угоду, найімовірніше, не виживе (може, у переносному значенні, а може, і в буквальному). А росія явно матиме користь від будь-якої політичної нестабільності.
Браво Зеленському.
Від лютого 2022 року політичні лідери й дипломати України на чолі з героїчним президентом Володимиром Зеленським досягали виняткового успіху в донесенні позиції нашої країни на міжнародній арені.
Зеленський розуміє потребу не втрачати схвалення міжнародної спільноти, але також усвідомлює важливість народної підтримки. Щовечірні звернення до українців свідчать про його політичні інстинкти й кмітливість. Комунікація лежить в основі його президентства — і, схоже, він повсякчас пильнує свій рейтинг схвалення.
У демократичних країнах рішення еліти, ухвалені без підтримки народу чи навіть проти волі більшості, ніколи не бувають легітимними. Ті, хто забуває, що Україна — демократична держава, роблять це собі на шкоду. Українські політичні еліти добре засвоїли цей урок.
Отже, попри явну привабливість для деяких закордонних аналітиків, у нинішньому внутрішньому середовищі обговорювати з росією угоду «земля в обмін на мир» дорівнюватиме політичному самогубству. Якщо до такої домовленості справді дійде (що малоймовірно), відповідальні за неї політики втратять посаду швидко і, можливо, не з власної волі, чим започаткують масштабну політичну хитавицю всередині України й ще більше ослаблення її здатності захищатися.
Без сумніву, росія використає таке ослаблення на свою користь — найімовірніше, наказавши своїй армії захопити ще більше українських територій. Відповідно, «земля в обмін на мир» призведе до подальшої втрати землі й точно не до миру.
Текст написано: 12.07.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 11.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Олександра Гординчук
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Zaklyk ne prodavatysya rosiyi
Doky povnomasshtabne vtorhnennya rosiyi v Ukrayinu tryvaye vzhe p’yatyy misyats’, dedali bil’she zakhidnykh «ekspertiv» zaklykayut’ do «dyplomatychnoho» zavershennya viyny. Naybil’sh perekonlyvyy arhument na koryst’ poshuku vrehulyuvannya za dopomohoyu perehovoriv neshchodavno naviv profesor Massachusets’koho tekhnolohichnoho instytutu Barri Posen u vplyvovomu zhurnali Foreign Affairs. Yoho pozytsiya perehukuyet’sya z pozytsiyeyu Henry Kissingera, Johna Mearsheimera, Jonathana Powella, Noama Chomsky y kil’kokh inshykh.
Tsi povazhni intelektualy vidkydayut’ imovirnist’ peremohy Ukrayiny na poli boyu. Vony vvazhayut’ nerealistychnoyu perspektyvu vidnovlennya terytorial’noyi tsilisnosti Ukrayiny za dopomohoyu viys’kovykh zasobiv ta/abo suttyevoho oslablennya rosiys’koyi mashyny viyny vnaslidok sanktsiy. Vidpovidno, na yikhnyu dumku, ye fiktsiyeyu «teoriya peremohy», yaku administratsiya Zelens’koho zaproponuvala, a politychni lidery SShA, Velykoyi Brytaniyi ta bil’shosti krayin Yevropeys’koho Soyuzu (poky shcho) pidtrymaly.
Tsi analityky, zhoden z yakykh ne ye ekspertom shchodo Ukrayiny, spravedlyvo shokovani masshtabom ruynuvan’, yakykh zavdala rosiya pid chas viyny, i zaklykayut’ do tsyvilizovanoho prypynennya boyovykh diy. Vochevyd’, viddaty terytoriyi zarady dosyahnennya myru — tse dlya Zakhodu pryynyatna tsina. Zreshtoyu, terytoriyi, yaki vidiydut’ rosiyi, — ukrayins’ki, a otzhe (yak vydno), yikh tsilkom mozhna pozbutysya.
Prostyahny rosiyi palets’ — vona vidkusyt’ ruku.
Mozhlyvi kontrarhumenty do tsykh propozytsiy: ne varto viryty, shcho rosiys’kyy prezydent vladimir putin dotrymuvatymet’sya domovlenostey (krim toho, rosiya nemynuche poverne sobi syly dlya maybutnikh voyen); bud’-yaka taka domovlenist’ dorivnyuvatyme «prodazhu» Ukrayiny — zradi muzhnosti, yaku prodemonstruvav i narod, i Zbroyni Syly.
Odnak na tsi kontrarhumenty znakhodyat’sya napozir tverezi vidpovidi: krashche dosyahnuty myru, nizh i dali dozvolyaty vbyvaty ukrayintsiv, doky ekonomika svitu poterpaye vid nestachi kharchiv, pereboyiv elektroenerhiyi ta inshykh destabilizatsiynykh yavyshch. Viddaty terytoriyu vydayet’sya krashchoyu optsiyeyu, nizh poterpaty vid dovhostrokovykh ekonomichnykh naslidkiv i neskinchennykh lyuds’kykh utrat.
Propozytsiyi «zemli v obmin za myr», yaki vyslovlyuyut’ zakhidni analityky, duzhe lohichni, yakymy y maly by buty z ohlyadu na povazhnist’ yikhnikh avtoriv. Odnak, zdayet’sya, vsi vony ne vrakhovuyut’ vazhlyvoho skladnyka potochnoho heopolitychnoho rivnyannya — voli ukrayins’koho narodu.
U bud’-yakoho vrehulyuvannya za dopomohoyu perehovoriv z peredavannyam rosiyi terytoriy maye buty pidtrymka naselennya Ukrayiny. Z ohlyadu na nynishni sotsial’ni nastroyi v Ukrayini navit’ hipotetychnu mozhlyvist’ takoyi domovlenosti spryymayut’ yak zradu. Rezul’taty opytuvan’, yaki neshchodavno opublikuvav Kyyivs’kyy mizhnarodnyy instytut sotsiolohiyi, svidchat’, shcho 89 % ukrayintsiv vvazhayut’ vidnovlennya terytorial’noyi tsilisnosti Ukrayiny cherez povernennya vsikh okupovanykh terytoriy (vklyuchno z Donbasom i Krymom) yedynym pryynyatnym stsenariyem zavershennya tsiyeyi viyny.
Navit’ yakshcho proihnoruvaty moral’nu dylemu, shcho viddaty terytoriyi takozh oznachatyme pokynuty yikhnikh meshkantsiv, karta Ukrayiny — tse zasadnychyy symvol i komponent identychnosti ukrayintsiv. Viddaty yiyi chastynu prosto nelohichno z derzhavnoho pohlyadu. Terytorial’nu nepodil’nist’ Ukrayiny yiyi naselennya vvazhaye chymos’ svyashchennym.
Uprodovzh ostannikh dvokh rokiv ukrayins’ki elity zasvoyily, shcho ne varto namahatysya proshtovkhnuty elektoratu nepopulyarni politychni rishennya. U mynulomu taki sproby pryzvely do masovykh protestiv (u 2004-mu ta u 2013–2014 rokakh) i sutychok, yaki sprychynyly vtratu oblychchya (abo y hirshe) politychnykh lideriv.
Bezperechno, bud’-yaku sprobu vrehulyuvannya na osnovi peremovyn z rosiyeyu, do yakoyi vkhodytyme shchos’ inshe, krim povnoho vidnovlennya mizhnarodno vyznanykh kordoniv, v Ukrayini spryymut’ iz masshtabnym sprotyvom. Bud’-yakyy politychnyy lider, dostatn’o smilyvyy, shchob pidtrymuvaty taku uhodu, nayimovirnishe, ne vyzhyve (mozhe, u perenosnomu znachenni, a mozhe, i v bukval’nomu). A rosiya yavno matyme koryst’ vid bud’-yakoyi politychnoyi nestabil’nosti.
Bravo Zelens’komu.
Vid lyutoho 2022 roku politychni lidery y dyplomaty Ukrayiny na choli z heroyichnym prezydentom Volodymyrom Zelens’kym dosyahaly vynyatkovoho uspikhu v donesenni pozytsiyi nashoyi krayiny na mizhnarodniy areni.
Zelens’kyy rozumiye potrebu ne vtrachaty skhvalennya mizhnarodnoyi spil’noty, ale takozh usvidomlyuye vazhlyvist’ narodnoyi pidtrymky. Shchovechirni zvernennya do ukrayintsiv svidchat’ pro yoho politychni instynkty y kmitlyvist’. Komunikatsiya lezhyt’ v osnovi yoho prezydentstva — i, skhozhe, vin povsyakchas pyl’nuye sviy reytynh skhvalennya.
U demokratychnykh krayinakh rishennya elity, ukhvaleni bez pidtrymky narodu chy navit’ proty voli bil’shosti, nikoly ne buvayut’ lehitymnymy. Ti, khto zabuvaye, shcho Ukrayina — demokratychna derzhava, roblyat’ tse sobi na shkodu. Ukrayins’ki politychni elity dobre zasvoyily tsey urok.
Otzhe, popry yavnu pryvablyvist’ dlya deyakykh zakordonnykh analitykiv, u nynishn’omu vnutrishn’omu seredovyshchi obhovoryuvaty z rosiyeyu uhodu «zemlya v obmin na myr» dorivnyuvatyme politychnomu samohubstvu. Yakshcho do takoyi domovlenosti spravdi diyde (shcho maloymovirno), vidpovidal’ni za neyi polityky vtratyat’ posadu shvydko i, mozhlyvo, ne z vlasnoyi voli, chym zapochatkuyut’ masshtabnu politychnu khytavytsyu vseredyni Ukrayiny y shche bil’she oslablennya yiyi zdatnosti zakhyshchatysya.
Bez sumnivu, rosiya vykorystaye take oslablennya na svoyu koryst’ — nayimovirnishe, nakazavshy svoyiy armiyi zakhopyty shche bil’she ukrayins’kykh terytoriy. Vidpovidno, «zemlya v obmin na myr» pryzvede do podal’shoyi vtraty zemli y tochno ne do myru.
