English
Nuclear Anxiety in a Poem
Ukraine is a multicultural nation. In this sense, it has never been a monolithic one, and any attempts to accuse it of being nationalistic just make no sense. More than 120 ethnic minorities live in modern-day Ukraine — just think about it!
The country’s cultural heritage, in particular, literary, is just that — multilingual. For my PhD thesis, I have been working on the poetry of Rose Ausländer, a poet of Jewish origin who wrote in German and also in English in exile after World War II. She represents an “island” of literature written in German in the city of Chernivtsi, also known as Czernowitz, in the southwest of Ukraine.
When analyzing or translating poetry, you go very deep into every single word. It is a plunge into the emotional cocoon created by the poet with their words. One day, long before the full-scale war, I found myself sobbing while working on my thesis. I was engulfed in the cocoon of this poem by Rose Ausländer I am citing below. As Rose herself later commented on it, this was one of the most gloomy poems she had ever written. It is a post-Holocaust poem where she connects the tragedy of the Jewish people with another human-caused catastrophe: the Hiroshima and Nagasaki nuclear bombing.
During recent months, I have kept coming back to this poem in my thoughts way too often. Unfortunately, the blood-freezing reality has become more imaginative than the poetical imagination. Two catastrophes are looming over my country at once: genocide and the nuclear threat. Sometimes, it feels like we are living in a premonition, which should have never even come into question anymore.
AFTER THE WORLD WAS ATOMBOMBED
Nobody was prepared when it came.
Everyone hurried to look for his name
under the ashes.
Dead mothers washed their eyes
to recognize
the dust of their children.
But all children were blended.
Gases from firmament to firmament
spirits from the Old and New Testament
assembled at the spaceless cemetery.
Exploding stars smeared
the oily surface of the seven
heavens.
Pretty silvercrisp angels
were annoyed
at their singing lesson of HOSANNA
and retreated into deeper nothingness.
Mary washed her eyes to see clear
the Resurrection beneath the smear.
But her sin
had undergone
a strange
change:
His delicate Bones
His Love His Blessing
Blended
With the ashes of all children.
His whole
Immortal Soul
mingled
with the immaterial
material.
Mary wept.
Her tears blended
with the tears of all mothers.
An ashen soldier kept
vigil and slept.
Written on: 12.10.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 17.10.2022
Author: Iryna Vikyrchak
Illustrator: Victoria Boyko
Literary Editor: Hanna Leliv
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Ядерна загроза одним віршем
Україна — багатокультурна нація. У цьому сенсі вона ніколи не була монолітною, тож будь-які спроби звинуватити її в націоналізмі не мають під собою ніякого підґрунтя. У сучасній Україні живе понад 120 етнічних меншин.
Культурна спадщина країни, зокрема літературна, така сама — багатомовна. У кандидатській дисертації я опрацьовувала поезію Рози Ауслендер, поетки єврейського походження, яка писала німецькою, а також англійською мовою в екзилі після Другої світової війни. Вона представляє «острівець» німецькомовної літератури Чернівців.
Аналізуючи чи перекладаючи поезію, заглиблюєшся в кожне слово. Це своєрідне занурення в емоційний кокон, який створив словами поет. Одного дня, ще задовго до повномасштабної війни, я схлипувала, працюючи над дисертацією. Я потрапила в кокон вірша Рози Ауслендер, який зацитую нижче. Як в одному з інтерв’ю прокоментувала сама Роза, це один із найпохмуріших її віршів, написаний після Голокосту. Поетка пов’язує трагедію єврейського народу з іще одною антропогенною катастрофою — скиданням ядерної бомби на Хіросіму й Нагасакі.
За останні місяці я дуже часто подумки повертаюся до цього вірша. На жаль, дійсність, від якої кров стигне в жилах, стала набагато ближчою, ніж просто поетична фантазія. Дві катастрофи нависли над моєю країною одночасно — геноцид і ядерна загроза. Іноді мені видається, що те, що ми живемо з лиховісним передчуттям біди, більше ніхто не ставить під сумнів.
СВІТ ПІСЛЯ АТОМНОГО ВИБУХУ
Ніхто не був готовий.
Кожен шукав у попелі своє ім’я.
І мертві матері вмивали очі, щоб упізнати
прах своїх дітей.
Але всі діти злилися в одне.
Від твердині до твердині — гази
духи з Нового й Старого Завітів
укомплектовані на тісному кладовищі.
Вибухаючи, ставали зорі золою
маслянистою поверхнею семи небес.
І срібнокрилі ангели
гнівились на спів ОСАННИ
і відступали в більш глибокі порожнечі.
Марія вмилася, щоб бачить ясно
те Воскресіння посеред золи.
Та її гріх
змінився
дивним чином:
Його святі Кістки
Його благословіння
злилися
з прахом усіх дітей.
Душа Його безсмертна
перемішалася
з нематеріальним матеріалом.
Марія плакала.
Її сльоза злилася
із слізьми матерів.
Солдат із попелу
тримав чування й спав.
Текст написано: 12.10.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 17.10.2022
Автор: Ірина Вікирчак
Перекладачка (з англійської на українську): Галина Пехник
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка і коректорка: Ірина Андрєєва
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Yaderna zahroza odnym virshem
Ukrayina — bahatokul’turna natsiya. U ts’omu sensi vona nikoly ne bula monolitnoyu, tozh bud’-yaki sproby zvynuvatyty yiyi v natsionalizmi ne mayut’ pid soboyu niyakoho pidgruntya. U suchasniy Ukrayini zhyve ponad 120 etnichnykh menshyn.
Kul’turna spadshchyna krayiny, zokrema literaturna, taka sama — bahatomovna. U kandydats’kiy dysertatsiyi ya oprats’ovuvala poeziyu Rosy Ausländer, poetky yevreys’koho pokhodzhennya, yaka pysala nimets’koyu, a takozh anhliys’koyu movoyu v ekzyli pislya Druhoyi svitovoyi viyny. Vona predstavlyaye «ostrivets’» nimets’komovnoyi literatury Chernivtsiv.
Analizuyuchy chy perekladayuchy poeziyu, zahlyblyuyeshsya v kozhne slovo. Tse svoyeridne zanurennya v emotsiynyy kokon, yakyy stvoryv slovamy poet. Odnoho dnya, shche zadovho do povnomasshtabnoyi viyny, ya skhlypuvala, pratsyuyuchy nad dysertatsiyeyu. Ya potrapyla v kokon virsha Rosy Ausländer, yakyy zatsytuyu nyzhche. Yak v odnomu z interv’yu prokomentuvala sama Rosa, tse odyn iz naypokhmurishykh yiyi virshiv, napysanyy pislya Holokostu. Poetka pov’yazuye trahediyu yevreys’koho narodu z ishche odnoyu antropohennoyu katastrofoyu — skydannyam yadernoyi bomby na Khirosimu y Nahasaki.
Za ostanni misyatsi ya duzhe chasto podumky povertayusya do ts’oho virsha. Na zhal’, diysnist’, vid yakoyi krov styhne v zhylakh, stala nabahato blyzhchoyu, nizh prosto poetychna fantaziya. Dvi katastrofy navysly nad moyeyu krayinoyu odnochasno — henotsyd i yaderna zahroza. Inodi meni vydayet’sya, shcho te, shcho my zhyvemo z lykhovisnym peredchuttyam bidy, bil’she nikhto ne stavyt’ pid sumniv.
SVIT PISLYa ATOMNOHO VYBUKhU
Nikhto ne buv hotovyy.
Kozhen shukav u popeli svoye im’ya.
I mertvi materi vmyvaly ochi, shchob upiznaty
prakh svoyikh ditey.
Ale vsi dity zlylysya v odne.
Vid tverdyni do tverdyni — hazy
dukhy z Novoho y Staroho Zavitiv
ukomplektovani na tisnomu kladovyshchi.
Vybukhayuchy, stavaly zori zoloyu
maslyanystoyu poverkhneyu semy nebes.
I sribnokryli anhely
hnivylys’ na spiv OSANNY
i vidstupaly v bil’sh hlyboki porozhnechi.
Mariya vmylasya, shchob bachyt’ yasno
te Voskresinnya posered zoly.
Ta yiyi hrikh
zminyvsya
dyvnym chynom:
Yoho svyati Kistky
Yoho blahoslovinnya
zlylysya
z prakhom usikh ditey.
Dusha Yoho bezsmertna
peremishalasya
z nematerial’nym materialom.
Mariya plakala.
Yiyi sl’oza zlylasya
iz sliz’my materiv.
Soldat iz popelu
trymav chuvannya y spav.
