English
Since History Is Now Being Created, Extraordinary Things Are Worth Noticing
Since history is now being created, extraordinary things are worth noticing.
Not a single war in the history of mankind seems to have generated so much humor on the side of the defending party.
Normally, the victim of the aggression feels pain, anger, hatred, fear. That is also the case with us. But there is also something else. The wave of humor rose already on the first day, when nothing was clear, and it did not subside even when there was more bad news than good news.
This has never been the case.
Some say that humor is particularly inherent in the Ukrainian people (one may argue here, if one knows other cultures well enough). Psychologists will find some replacement effect, and social scientists will find something else in it. But it seems to me that it’s all about a different thing.
War is multi-dimensional in the modern world: military, economic, diplomatic, information, etc. Semantic (conceptual) war, according to the definition provided by the head of the presidential administration of the rf, anton vayno, this is “the war for the right to give names to phenomena and events — and this is the highest level of war”. The aggressor is trying to impose its senses and narratives, re-shape the global picture (do reframing). That is nothing new, Sun Tzu described this two and a half thousand years ago.
But we live in the post-modern epoch, though we are waging a war for modernity with the archaic empire (this overlapping of three waves is something absolutely unique in the history of wars and social transformations). And post-modernity is giving us a powerful tool of defense in the semantic war — deconstruction. It is no less powerful than Javelin. The aggressor is sending its senses and narratives to us, but they just burn as a convoy of russian fuel tankers, in the flame of deconstruction.
And what does laughter have to do with this? Well, it is the best deconstruction device. The one that burns in flames.
— I am a russian warship!
— russian warship, go fuck yourself!
In this way young modern, armed with modern Javelin and post-modern device for deconstructing alien senses is winning over the archaic with its old tanks, dead eyes of the kremlin old men and other awkward senses, with the hands of dead imperial men, from ivan the terrible up to joseph stalin, sticking up.
Written on: 1.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 22.09.2022
Author: Valerii Pekar
Translator: Halyna Pekhnyk
Illustrator: Max Palenko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Оскільки зараз твориться історія, варто помічати незвичайні явища
Оскільки зараз твориться історія, варто помічати незвичайні явища.
Здається, жодна війна в історії людства не генерувала такого шаленого обсягу гумору від сторони, яка захищається.
Зазвичай жертва агресії почуває біль, лють, ненависть, страх. У нашому випадку це так само. Але є і дещо інше. Хвиля гумору піднялася вже першого дня, ще тоді, коли нічого не було зрозуміло, і не вщухала навіть у миті, коли поганих новин надходило більше, ніж хороших.
Такого ще не бувало.
Хтось скаже, що гумор — щось особливо притаманне саме українському народові (можна посперечатися, якщо знати й інші культури). Можливо, психологи тут знайдуть якийсь ефект витіснення, а соціологи ще щось. Але мені ввижається тут щось трохи інше.
Війна в сучасному світі багаторівнева: військова, економічна, дипломатична, інформаційна тощо. Семантична (понятійна) війна, за визначенням голови адміністрації президента рф антона вайно, «війна за право давати явищам і подіям імена є найвищим рівнем війни». Агресор намагається нав’язати свої сенси й наративи, перепакувати картину світу (рефреймінг). Це не новина, це ще Сунь-цзи описав дві з половиною тисячі років тому.
Але ми живемо в часи постмодерну, хоча й ведемо війну за модерн з архаїчною імперією (оця накладка трьох хвиль є чимось зовсім унікальним в історії війн та соціальних трансформацій). І постмодерн вкладає в наші руки потужний інструмент оборони в семантичній війні — деконструкцію. Це не гірше за «Джавелін». Агресор насипає нам свої сенси й наративи, а вони просто горять, як колона російських бензовозів, у полум’ї деконструкції.
А до чого тут сміх? А він найкращий деконструктор. Такий, що аж палає.
— Я рускій ваєнний карабль!
— рускій ваєнний карабль, іді нахуй!
Так молодий модерн, озброєний модерним «Джавеліном» і постмодерним деконструктором чужих сенсів, перемагає архаїку зі старими танками, мертвими очима кремлівських стариганів і їхніми кострубатими сенсами, з яких навсібіч стирчать руки мертвих імперців — від івана ґрозного до іосіфа сталіна.
Текст написано: 1.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 22.09.2022
Автор: Валерій Пекар
Ілюстратор: Максим Паленко
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Oskil’ky zaraz tvoryt’sya istoriya, varto pomichaty nezvychayni yavyshcha
Oskil’ky zaraz tvoryt’sya istoriya, varto pomichaty nezvychayni yavyshcha.
Zdayet’sya, zhodna viyna v istoriyi lyudstva ne heneruvala takoho shalenoho obsyahu humoru vid storony, yaka zakhyshchayet’sya.
Zazvychay zhertva ahresiyi pochuvaye bil’, lyut’, nenavyst’, strakh. U nashomu vypadku tse tak samo. Ale ye i deshcho inshe. Khvylya humoru pidnyalasya vzhe pershoho dnya, shche todi, koly nichoho ne bulo zrozumilo, i ne vshchukhala navit’ u myti, koly pohanykh novyn nadkhodylo bil’she, nizh khoroshykh.
Takoho shche ne buvalo.
Khtos’ skazhe, shcho humor — shchos’ osoblyvo prytamanne same ukrayins’komu narodovi (mozhna posperechatysya, yakshcho znaty y inshi kul’tury). Mozhlyvo, psykholohy tut znaydut’ yakyys’ efekt vytisnennya, a sotsiolohy shche shchos’. Ale meni vvyzhayet’sya tut shchos’ trokhy inshe.
Viyna v suchasnomu sviti bahatorivneva: viys’kova, ekonomichna, dyplomatychna, informatsiyna toshcho. Semantychna (ponyatiyna) viyna, za vyznachennyam holovy administratsiyi prezydenta rf antona vayno, «viyna za pravo davaty yavyshcham i podiyam imena ye nayvyshchym rivnem viyny». Ahresor namahayet’sya nav’yazaty svoyi sensy y naratyvy, perepakuvaty kartynu svitu (refreyminh). Tse ne novyna, tse shche Sun Tzu opysav dvi z polovynoyu tysyachi rokiv tomu.
Ale my zhyvemo v chasy postmodernu, khocha y vedemo viynu za modern z arkhayichnoyu imperiyeyu (otsya nakladka tr’okh khvyl’ ye chymos’ zovsim unikal’nym v istoriyi viyn ta sotsial’nykh transformatsiy). I postmodern vkladaye v nashi ruky potuzhnyy instrument oborony v semantychniy viyni — dekonstruktsiyu. Tse ne hirshe za «Dzhavelin». Ahresor nasypaye nam svoyi sensy y naratyvy, a vony prosto horyat’, yak kolona rosiys’kykh benzovoziv, u polum’yi dekonstruktsiyi.
A do choho tut smikh? A vin naykrashchyy dekonstruktor. Takyy, shcho azh palaye.
— Ya ruskiy vayennyy karabl’!
— ruskiy vayennyy karabl’, idi nakhuy!
Tak molodyy modern, ozbroyenyy modernym «Dzhavelinom» i postmodernym dekonstruktorom chuzhykh sensiv, peremahaye arkhayiku zi starymy tankamy, mertvymy ochyma kremlivs’kykh staryhaniv i yikhnimy kostrubatymy sensamy, z yakykh navsibich styrchat’ ruky mertvykh impertsiv — vid ivana groznoho do iosifa stalina.
