English
The (M)ap(E) of Europe
Oddly enough. tsar peter the great remains to be the russkie hero. This is the odd thing about it. For he (in some of our lands, they also say “the one”) may serve as a symbolic key to the true russian tragedy. The so-called creator of the empire, of the russianness and all related things, gave rise to the entire russkie madness and mania.
He was the one to have turned the trail of moscowia towards Europe. His autocratic incontestable and destructive idea of reforms valid for generations of moscovites, and the “cutting the window on Europe” triggered all the mishaps with identity loss that have been chasing the bastardly moscowia for many centuries now.
Moskals used to be there. They were bastards already because the periphery of Rus’ was so remote that it hardly had anything left, due to all those Tatars and Mongols, Ugrians and the Finns. They used to have their unique experience of a special social pact where no one was obliged to anyone. No reproach, submission only.
peter employed the submission methods and brought various whimsical innovations that included whatever he liked in Europe. And the schizophrenia went rolling. Killing their genuine moscovite identity, the newborn russia started raking through the second-hand European ideas, putting on the outfits absolutely uncommon for their nature and customs. A nice overcoat jacket for the natural-born destroyer.
From that very moment on, russia has become the ape of Europe expanding their aping to their actual Eurasia. It got to the point where they had nothing genuine left. But the nature did not allow the room for culture. The entire story is like the lethal biology and genetics of Lysenko. Watermelons on poplar trees widely replicated in millions of central newspapers.
When using all things alien, they degraded their own. By the way, degrading is an innate strategy of the state. In fact, that is why they hate pederasts so much. Because it is hard for them to figure out how they could be humiliated in any common way.
Of special interest will be to explore what they call as the “priority of domestic science” (Gosh, how long it had to take us to stop calling russkie crap as our own, the “domestic”). They actually invented everything. Radio was invented not by Marconi but by popov. Steam engine was made by someone of their own. And the watch was designed (think of it!) by kulibin. This goes for everything. The fog of lies in our throats is so annoying, like the daily shifts served in the madhouse.
The best manifestation of russian skill was a lefty. When everything was crashing down and there was not anyone available to knock a nail on the gate, when everything was managed by Germans in russia, the ingenious left-handed craftsman managed to shoe the steel flea nobody actually needed. Moreover, the flea did not need it itself.
The big aping results in a situation when all things they have are not genuine, buffoon-ish, and horribly cruel. It also produces two other things, such as the ape’s hatred towards everything it can hardly ape, and the fellow-feeling from those the ape is aping – what a skillful little pet!
We can be left with one thing only. Fatigue from all that mockery of cosmogenesis. Every aping may cause the rage of those who are forced to engage in that unfunny cruel circus show.
I remember one episode when I felt extremely sorry for russians. It was in Amalfi. Two ladies lost their way, and turned out to be the hermitage museum workers. It was their first time in Italy they have been yearning for every day. For all of their lives, they have researched in their bastard world something really truthful. They were not able to find their way out of the labyrinth of alleys in the city. When asking for help, the last thing they wanted was to be identified as russkies. But it was impossible.
Written on: 24.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 14.02.2023
Author: Taras Prokhasko
Translator (from Ukrainian to English): Svitlana Bregman
Illustrator: Yuliya Tabenska
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Мавпа Європи
Дивна штука. рускім героєм залишається царь пьотр. І в цьому, власне, дивна штука. Бо той (у деяких наших регіонах кажуть «тот») може слугувати символом-ключем до правдивої рускої трагедії. Так званий творець імперії, російськості й усього такого суміжного, був зачином головної рускої бздури й манії.
То він розвернув дишло московщини в бік Європи. Від його самодержської незаперечної та нищівної для поколінь московитів ідеї реформ і «прорубанія вікна в Європу» почалися всі нещастя із втратою ідентичності, які переслідують бастардську московщину вже кілька століть.
Були собі москалі. Уже бастарди, бо така далека периферія Руси, що від неї там мало що залишилося завдяки всім татарам і монголам, уграм і фінам. І мали свій унікальний досвід особливого суспільного договору, у якому ніхто ні перед ким нічим не зобов’язаний. Жодної докори, сама лише покора.
пьотр же — користуючись методами покори — приніс усілякі свої фанаберії, складені з того, що йому сподобалося в Європі. І почалася шизофренія. Убиваючи своє істинне московство, новонароджена росія почала порпатися на секондхенді європейських ідей, натягуючи на себе абсолютно не властиві своїм звичаям і природі строї. Гарний мундир для природженого нищівника.
З того самого моменту росія стала мавпою Європи, поширюючи мавпування на свою посутню Євразію. Дійшло до того, що в неї не залишилося майже нічого свого, ісконного. Але натура не давала можливості для культури. Ціла ця історія — як летальна біологія та генетика Лисенка. Кавуни на тополях, розтиражовані в мільйонах примірників центральних газет.
Користуючись усім не своїм, вони опускали все не своє. Опускалово, до речі, — сродна стратегія цієї держави. Власне, тому вони так не люблять геїв. Бо тяжко зрозуміти, як їх можна зневажити звичним способом.
Особливої уваги заслуговує дослідження того, що вони називають «пріоритетом вітчизняної науки». (Боже, як довго ми йшли до того, щоб перестати вважати рускую фігню своїм, «вітчизняним».) Вони додумалися до всього. Радіо винайшов не Марконі, а попов. Паротяг зробив ще хтось інший їхній. А годинник — узагалі кулібін. І так у всьому. Цей туман брехні в очі набрид, як щоденне чергування в домі вар’ятів.
Найкращим виявом рускої майстерності був такий собі лівша. Тоді як усе валилося й не було кому цвяха в браму забити, коли всім у росії заправляли німці, той геніальний майстер спромігся підкувати блоху, яка нікому не була потрібна й — що найважливіше — якій також зовсім не потрібно було це.
Велике мавпування веде до того, що все в них несправжнє, якесь паяцувате й жахливо жорстоке. Воно також породжує ще два явища: по-перше, ненависть мавпи до того, що вона ледве здатна мавпувати, по-друге, симпатію тих, кого вона мавпує, бо така здібна тваринка.
Нам лишається тільки одне. Утома від цієї пародії на космогонію. На кожне мавпування може бути лють того, кого примушують брати участь у несмішній, жорстокій цирковій виставі.
Пам’ятаю один момент, коли мені було страшенно шкода росіян. То було в Амальфі. Дві жіночки, які заблудилися, виявилися працівницями ермітажу. Уперше вони опинилися в Італії, про яку думали щоденно. Ціле життя вони досліджували у своєму бастардському світі щось справді правдиве. Вони не вміли вийти із закапелків містечка. І вони, звертаючись по допомогу, дуже не хотіли, щоб хтось ідентифікував їх як рускіх. Але це було неможливо.
Текст написано: 24.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 14.02.2023
Автор: Тарас Прохасько
Ілюстраторка: Юлія Табенська
Літературна редакторка і коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Mavpa Evropy
Dyvna shtuka. ruskim heroyem zalyshayet’sya tsar’ p’otr. I v ts’omu, vlasne, dyvna shtuka. Bo toy (u deyakykh nashykh rehionakh kazhut’ «tot») mozhe sluhuvaty symvolom-klyuchem do pravdyvoyi ruskoyi trahediyi. Tak zvanyy tvorets’ imperiyi, rosiys’kosti y us’oho takoho sumizhnoho, buv zachynom holovnoyi ruskoyi bzdury y maniyi.
To vin rozvernuv dyshlo moskovshchyny v bik Evropy. Vid yoho samoderzhs’koyi nezaperechnoyi ta nyshchivnoyi dlya pokolin’ moskovytiv ideyi reform i «prorubaniya vikna v Evropu» pochalysya vsi neshchastya iz vtratoyu identychnosti, yaki peresliduyut’ bastards’ku moskovshchynu vzhe kil’ka stolit’.
Buly sobi moskali. Uzhe bastardy, bo taka daleka peryferiya Rusy, shcho vid neyi tam malo shcho zalyshylosya zavdyaky vsim tataram i monholam, uhram i finam. I maly sviy unikal’nyy dosvid osoblyvoho suspil’noho dohovoru, u yakomu nikhto ni pered kym nichym ne zobov’yazanyy. Zhodnoyi dokory, sama lyshe pokora.
p’otr zhe — korystuyuchys’ metodamy pokory — prynis usilyaki svoyi fanaberiyi, skladeni z toho, shcho yomu spodobalosya v Evropi. I pochalasya shyzofreniya. Ubyvayuchy svoye istynne moskovstvo, novonarodzhena rosiya pochala porpatysya na sekondkhendi evropeys’kykh idey, natyahuyuchy na sebe absolyutno ne vlastyvi svoyim zvychayam i pryrodi stroyi. Harnyy mundyr dlya pryrodzhenoho nyshchivnyka.
Z toho samoho momentu rosiya stala mavpoyu Evropy, poshyryuyuchy mavpuvannya na svoyu posutnyu Yevraziyu. Diyshlo do toho, shcho v neyi ne zalyshylosya mayzhe nichoho svoho, iskonnoho. Ale natura ne davala mozhlyvosti dlya kul’tury. Tsila tsya istoriya — yak letal’na biolohiya ta henetyka Lysenka. Kavuny na topolyakh, roztyrazhovani v mil’yonakh prymirnykiv tsentral’nykh hazet.
Korystuyuchys’ usim ne svoyim, vony opuskaly vse ne svoye. Opuskalovo, do rechi, — srodna stratehiya tsiyeyi derzhavy. Vlasne, tomu vony tak ne lyublyat’ heyiv. Bo tyazhko zrozumity, yak yikh mozhna znevazhyty zvychnym sposobom.
Osoblyvoyi uvahy zasluhovuye doslidzhennya toho, shcho vony nazyvayut’ «priorytetom vitchyznyanoyi nauky». (Bozhe, yak dovho my yshly do toho, shchob perestaty vvazhaty ruskuyu fihnyu svoyim, «vitchyznyanym».) Vony dodumalysya do vs’oho. Radio vynayshov ne Markoni, a popov. Parotyah zrobyv shche khtos’ inshyy yikhniy. A hodynnyk — uzahali kulibin. I tak u vs’omu. Tsey tuman brekhni v ochi nabryd, yak shchodenne cherhuvannya v domi var’yativ.
Naykrashchym vyyavom ruskoyi maysternosti buv takyy sobi livsha. Todi yak use valylosya y ne bulo komu tsvyakha v bramu zabyty, koly vsim u rosiyi zapravlyaly nimtsi, toy henial’nyy mayster spromihsya pidkuvaty blokhu, yaka nikomu ne bula potribna y — shcho nayvazhlyvishe — yakiy takozh zovsim ne potribno bulo tse.
Velyke mavpuvannya vede do toho, shcho vse v nykh nespravzhnye, yakes’ payatsuvate y zhakhlyvo zhorstoke. Vono takozh porodzhuye shche dva yavyshcha: po-pershe, nenavyst’ mavpy do toho, shcho vona ledve zdatna mavpuvaty, po-druhe, sympatiyu tykh, koho vona mavpuye, bo taka zdibna tvarynka.
Nam lyshayet’sya til’ky odne. Utoma vid tsiyeyi parodiyi na kosmohoniyu. Na kozhne mavpuvannya mozhe buty lyut’ toho, koho prymushuyut’ braty uchast’ u nesmishniy, zhorstokiy tsyrkoviy vystavi.
Pam’yatayu odyn moment, koly meni bulo strashenno shkoda rosiyan. To bulo v Amalfi. Dvi zhinochky, yaki zabludylysya, vyyavylysya pratsivnytsyamy ermitazhu. Upershe vony opynylysya v Italiyi, pro yaku dumaly shchodenno. Tsile zhyttya vony doslidzhuvaly u svoyemu bastards’komu sviti shchos’ spravdi pravdyve. Vony ne vmily vyyty iz zakapelkiv mistechka. I vony, zvertayuchys’ po dopomohu, duzhe ne khotily, shchob khtos’ identyfikuvav yikh yak ruskikh. Ale tse bulo nemozhlyvo.
