English
The russkie-Ukrainian War Under the Red Banner
I am envious of people taking today’s war in more chill manner, referring to the fact that war has been on since 2014. I am envious of their naivety and their life experiences implying that in that case there had been peace before 2014. However, the most knowledgeable people resort to history keeping in mind all landmark Ukrainian-russian wars over many centuries. Still, this list of wars does not deny the blissful peacetime.
Indeed, my war in this field started when I was six. It might have been hybrid but it has never ceased for any periods of operational peace. Since my childhood it has kept me on the alert. It always required additional effort. It added certain existential drive. It nurtured the study of stratagem, it added flexibility and meaning to the moves. It transformed life strategy into the meaningful promising idea: to withstand and not to retreat. And to enjoy every moment of elevating your language and your archetypes. The war did not imply any effort to build the enemy’s awareness and to win them over to your side. Virtuti Military was about your own awareness building. In other words, it was about the comprehensive certainty that in addition to the intraspecific competition, God designed the inter-specific one. Its key criterion includes the ability to expand. It is not merely about maintaining your natural habitat but about fearlessly invading another range expelling the competitive species from the possible food chains.
As it happens, this does not mean rejecting the joy, the pleasure or the landmark events in your life that build some most beautiful memories (the secret is not to take the memories as a loss of something but as a sweet acquisition, when the past is something that you possess already rather than something you have to re-produce).
The expansion energy of russkies is physically higher. Therefore, in the early phases of life, the war assumed defensive nature. When all defensive measures and fortifications were taken care of, the russkie expansion modified into another strain of the viral infection that lives by without overcoming any immune barriers.
At about the age of ten (and here I am conscious of speaking about the soft Halychyna, although fully infected at that time with the expansionists), we have not experienced any traumatic inferior breed of children. À la guerre comme à la guerre. Not to find yourself but to persecute. Idiots are comical when their hand-powered rail trolley gets on the heavy trafficked track to exert hyper control.
All those russlings who would panhandle for change and blocked you off from crossing some yards went through the adequate confrontation between Ukrainian and russian schools. We were labelled as lowlife thugs and cattle, but we controlled the entire downtown areas. Gosh, how many little things, details, and nuances built up that confrontation. It included the summertime urban landscapes, beautiful girls of both ethnicities, strong and smart boys. Parents of different creeds insisted on their own. Teachers were engaged in the war, to a greater or lesser extent. Blurring the generational memory and all sorts of instigation.
After all, I have never spoken to russkies in russki. Eventually, the biggest war compromise that might look like an illusion of peace was an interspecific hybridization that everyone could speak their own language. This sort of dialogue might look as a quintessence of Habermas’s communicative action. However, in fact, it is the bloating of the continuous war. The war I have been living in for all my life. The war that will continue in our lands regardless of the military and political agreements that the 2022 unleashed hot war ever ends with… It does not deny the possibility, or even the need, to have the fulfilling life.
Written on: 07.07.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 16.02.2023
Author: Taras Prokhasko
Translator (from Ukrainian to English): Svitlana Bregman
Illustrator: Yuliya Tabenska
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Вóйна руcко-українська під фаною червоною
Заздрю людям, які сприймають теперішню війну спокійніше, згадуючи, що насправді війна триває вже від 2014 року. Заздрю їхній наївності та їхньому життєвому досвіду, які в такому разі передбачають, що до 2014 року був мир. Найобізнаніші, щоправда, вдаються до історії, пам’ятаючи про всі виразні українсько-російські війни за багато століть. Але й цей перелік війн не заперечує блаженних мирних часів.
Бо моя війна на цьому керунку почалася в шестирічному віці. І — нехай гібридна — не припинялася на жодні періоди оперативного перемир’я. Від дитинства вона не давала розслабитися. Завжди вимагала додаткових зусиль. Додавала певного екзистенційного драйву. Спонукала вивчати стратегеми, добавляла гнучкості й наповненості рухам. Перетворювала життєву стратегію на змістовну перспективну ідею: вистояти, не відступити. І насолоджуватися кожним моментом вивищення своєї мови, своїх архетипів. Ця війна не передбачала старань щодо просвітління супротивника, переманювання його у свій табір. Віртуті мілітарі полягала у власному просвітлінні. Тобто всеохопній певності в тому, що, окрім внутрішньовидової конкуренції, Бог придумав міжвидову. А головний її критерій — здатність до експансії. Не просто втримати свої ареали, а й безстрашно заходити на чужі, витісняючи конкурентний вид із можливих ланцюжків живлення.
Такий шлях, між іншим, зовсім не означає відмову від радості, насолод і визначних моментів життя, які стають кількома найгарнішими споминами (секрет у тому, щоб сприймати спомини не як втрату чогось, а як солодкий набуток, минуле — це те, що вже маєш, а не те, що мусиш ще раз відтворити).
Експансійна енергія рускіх фізично вища. Відповідно, війна на перших фазах життя набувала дефензивного (оборонного) характеру. Коли вчасно подбати про всі оборонні заходи й конструкції, то руская експансія перетворювалася на ще один штам вірусної інфекції, яка живе собі поруч, не долаючи імунних бар’єрів.
Приблизно в десять років — розумію, що кажу про лагідну Галичину, хоч і наскрізь заражену тоді цими експансіоністами — уже ніякої травматичності меншовартісної породи дітей ми не зазнавали. На війні як на війні. Не шукатися, а переслідувати. Ідіоти комічні, коли їхня дрезина виїжджає на завантажену трафіком колію задля гіперконтролю.
Усі ці руссинята, які стріляли мєлочь, не давали пройти через якийсь двір, перейшли через адекватне протистояння між українськими й російськими школами. Нас називали рагулями й биками, але ми тримали цілі центрові райони. Боже, скільки всіляких дрібниць, деталей, нюансів наповнили собою це протистояння. Там були літні урбаністичні ландшафти, гарні дівчата обох народів, сильні й метикуваті хлопці. Батьки різної віри наполягали на своєму. Учителі, більше чи менше залучені у війну. Затирання родової пам’яті й різноманітне роз’ятрювання.
Урешті, я ніколи не говорив з рускімі по-рускі. Зрештою, найбільшим воєнним компромісом, який може видатися ілюзією миру, була така міжвидова гібридизація, що кожен може говорити по-своєму. Діалог такого ґатунку, хоч і видається квінтесенцією габермасівської комунікативної дії, насправді є набубнявінням безперервної війни. Тієї, у якій я живу ціле своє життя. І яка триватиме на наших теренах незалежно від того, якими воєнно-політичними домовленостями закінчиться гаряча війна, що почалася 2022-го. Що не заперечує можливості й навіть потрібності повноти життя.
Текст написано: 07.07.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 16.02.2023
Автор: Тарас Прохасько
Ілюстраторка: Юлія Табенська
Літературна редакторка і коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редакторки: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Vóyna rusko-ukrayins’ka pid fanoyu chervonoyu
Zazdryu lyudyam, yaki spryymayut’ teperishnyu viynu spokiynishe, zhaduyuchy, shcho naspravdi viyna tryvaye vzhe vid 2014 roku. Zazdryu yikhniy nayivnosti ta yikhn’omu zhyttyevomu dosvidu, yaki v takomu razi peredbachayut’, shcho do 2014 roku buv myr. Nayobiznanishi, shchopravda, vdayut’sya do istoriyi, pam’yatayuchy pro vsi vyrazni ukrayins’ko-rosiys’ki viyny za bahato stolit’. Ale y tsey perelik viyn ne zaperechuye blazhennykh myrnykh chasiv.
Bo moya viyna na ts’omu kerunku pochalasya v shestyrichnomu vitsi. I — nekhay hibrydna — ne prypynyalasya na zhodni periody operatyvnoho peremyr’ya. Vid dytynstva vona ne davala rozslabytysya. Zavzhdy vymahala dodatkovykh zusyl’. Dodavala pevnoho ekzystentsiynoho drayvu. Sponukala vyvchaty stratehemy, dobavlyala hnuchkosti y napovnenosti rukham. Peretvoryuvala zhyttyevu stratehiyu na zmistovnu perspektyvnu ideyu: vystoyaty, ne vidstupyty. I nasolodzhuvatysya kozhnym momentom vyvyshchennya svoyeyi movy, svoyikh arkhetypiv. Tsya viyna ne peredbachala staran’ shchodo prosvitlinnya suprotyvnyka, peremanyuvannya yoho u sviy tabir. Virtuti militari polyahala u vlasnomu prosvitlinni. Tobto vseokhopniy pevnosti v tomu, shcho, okrim vnutrishn’ovydovoyi konkurentsiyi, Boh prydumav mizhvydovu. A holovnyy yiyi kryteriy — zdatnist’ do ekspansiyi. Ne prosto vtrymaty svoyi arealy, a y bezstrashno zakhodyty na chuzhi, vytisnyayuchy konkurentnyy vyd iz mozhlyvykh lantsyuzhkiv zhyvlennya.
Takyy shlyakh, mizh inshym, zovsim ne oznachaye vidmovu vid radosti, nasolod i vyznachnykh momentiv zhyttya, yaki stayut’ kil’koma nayharnishymy spomynamy (sekret u tomu, shchob spryymaty spomyny ne yak vtratu chohos’, a yak solodkyy nabutok, mynule — tse te, shcho vzhe mayesh, a ne te, shcho musysh shche raz vidtvoryty).
Ekspansiyna enerhiya ruskikh fizychno vyshcha. Vidpovidno, viyna na pershykh fazakh zhyttya nabuvala defenzyvnoho (oboronnoho) kharakteru. Koly vchasno podbaty pro vsi oboronni zakhody y konstruktsiyi, to ruskaya ekspansiya peretvoryuvalasya na shche odyn shtam virusnoyi infektsiyi, yaka zhyve sobi poruch, ne dolayuchy imunnykh bar’yeriv.
Pryblyzno v desyat’ rokiv — rozumiyu, shcho kazhu pro lahidnu Halychynu, khoch i naskriz’ zarazhenu todi tsymy ekspansionistamy — uzhe niyakoyi travmatychnosti menshovartisnoyi porody ditey my ne zaznavaly. Na viyni yak na viyni. Ne shukatysya, a peresliduvaty. Idioty komichni, koly yikhnya drezyna vyyizhdzhaye na zavantazhenu trafikom koliyu zadlya hiperkontrolyu.
Usi tsi russynyata, yaki strilyaly myeloch’, ne davaly proyty cherez yakyys’ dvir, pereyshly cherez adekvatne protystoyannya mizh ukrayins’kymy y rosiys’kymy shkolamy. Nas nazyvaly rahulyamy y bykamy, ale my trymaly tsili tsentrovi rayony. Bozhe, skil’ky vsilyakykh dribnyts’, detaley, nyuansiv napovnyly soboyu tse protystoyannya. Tam buly litni urbanistychni landshafty, harni divchata obokh narodiv, syl’ni y metykuvati khloptsi. Bat’ky riznoyi viry napolyahaly na svoyemu. Uchyteli, bil’she chy menshe zalucheni u viynu. Zatyrannya rodovoyi pam’yati y riznomanitne roz’yatryuvannya.
Ureshti, ya nikoly ne hovoryv z ruskimi po-ruski. Zreshtoyu, naybil’shym voyennym kompromisom, yakyy mozhe vydatysya ilyuziyeyu myru, bula taka mizhvydova hibrydyzatsiya, shcho kozhen mozhe hovoryty po-svoyemu. Dialoh takoho gatunku, khoch i vydayet’sya kvintesentsiyeyu habermasivs’koyi komunikatyvnoyi diyi, naspravdi ye nabubnyavinnyam bezperervnoyi viyny. Tiyeyi, u yakiy ya zhyvu tsile svoye zhyttya. I yaka tryvatyme na nashykh terenakh nezalezhno vid toho, yakymy voyenno-politychnymy domovlenostyamy zakinchyt’sya haryacha viyna, shcho pochalasya 2022-ho. Shcho ne zaperechuye mozhlyvosti y navit’ potribnosti povnoty zhyttya.
