English
The Thorn Birds
What did we need during the war?
Swards, banners, and her songs.
“Marusia Churai” by Lina Kostenko
Azovstal is well-known not only in Ukraine. This steel plant is almost ninety years old. For ninety countries across the world, it has been a top producer of steel, mainly exported to Europe. For Ukrainians, it has become a symbol of resistance and the invincibility of combat spirit. Azovstal became a fortress for Ukrainian troops defending Mariupol at the beginning of the big war. They held the line there for long eighty-seven days.
Bombs, rockets, and missiles were destroying Mariupol.
Day after day, thousands of its residents were becoming victims of russian aggression in that Ukrainian city on the Azov Sea coast. But the warriors were still holding the line.
News coming from the commanders of the Azov battalion; messages and photos from wounded soldiers, some of whom later died — they all testified they were not about to surrender. Their invincible resistance was becoming a part of every Ukrainian’s story.
Azovstal got stuck in each of us like a piece of metal.
Some things that happened in that hell of endless shelling can be seen only in Hollywood movies. Watch the videos. A young woman is singing to the warriors between the fights on Azovstal. Explosions are banging overhead. She’s singing a popular song: “Sleep all alone.” Her code name is Ptashka — a bird. Here, in the war, she is a military doctor; in her photos, in her previous life, she is a poet and actor.
Hugging her gun, she is singing a rebel song. Men are joining in.
The song is part and parcel of a Ukrainian soul. Everyone needs it as a memory of their kin, as support of combat spirit. There is no Ukrainian soul without song.
She was singing there — supporting us here.
On May 20, after almost three months of confrontation, the Ukrainian military were ordered to stop the defense of Mariupol and leave the site of Azovstal. They were taken to the russian-controlled territory. We realized later that they were, in fact, ordered to surrender.
Liberation of the Azov fighters from russian captivity has become a shared national wish. Ptashka symbolized that we had to reclaim our voice because Ukrainian song has always been about bravery, hope, and loyalty to your home country.
In the late afternoon on September 21, for the first time in a long while, social media started to feel like a summertime sea—warm like the Azov Sea that you can safely wade in certain areas. Adrenalin was rushing, wave after wave. The air heated up to the boiling point.
That day, 215 Ukrainian defenders returned from captivity. Ptashka was one of them.
…
In 1943, the Nazis retreating from Azovstal blew up almost all open-hearth and blast furnaces and coke batteries. They destroyed the electrical grid.
Today, the steel plant is almost completely ruined.
Does this ring any bells?
They started to rebuild the plant in 1944, and as soon as in 1945, steel was already being made there.
And history is known to walk in circles.
Written on: 27.09.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 05.10.2022
Author: Svitlana Stretovych
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Тернові птахи
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Ліна Костенко «Маруся Чурай»
«Азовсталь» знають не лише в Україні. Комбінату майже 90 років. Для 90 країн світу це потужний виробник металу, більшу частину якого експортували до Європи. Для українців тепер вона стала символом спротиву й незламності духу бійців. Коли українські військові на початку великої війни боронили Маріуполь, «Азовсталь» стала їхньою фортецею, де вони тримали оборону довгі 87 днів.
Бомби, ракети, снаряди нищили Маріуполь.
День у день жертвами російської агресії в українському місті на березі Азовського моря ставали тисячі жителів. Але бійці й далі тримали оборону.
Новини від командування батальйону «Азов», повідомлення та фотографії поранених солдатів, з яких деякі згодом померли, — усе свідчило про те, що вони не мали наміру здаватися. Цей незламний опір ставав частиною історії кожного українця.
«Азовсталь», як шматок металу, застрягла в кожному з нас.
У тому пеклі постійних обстрілів діялося теке, про що хіба що в голлівудських фільмах показують. Подивіться відео. Між боями на «Азовсталі» бійцям співає дівчина. Над головою гримлять вибухи. «Спи собі сама», — співає вона. Її позивний — Пташка. Вона військова медикиня тут, на війні, і поетка й акторка на фотографіях — у колишньому мирному житті.
Вона обіймає автомат і співає повстанську пісню. Їй підспівують чоловіки.
Пісня — невіддільна частина української душі. Вона потрібна кожному, як пам’ять про свій рід, як підтримка бойового духу. Без пісні української душі не буває.
Вона співала там — підтримувала нас тут.
Майже через три місяці протистояння, 20 травня, українські військові отримали наказ припинити оборону Маріуполя й вийти з території «Азовсталі». Військових відвезли на контрольовану росією територію. Потім ми зрозуміли, що фактично це означало наказ здатися.
Відтоді спільним національним бажанням стало звільнення «азовців» із російського полону. І Пташка була символом того, що нам треба повернути собі голос, бо українська пісня завжди про сміливість, надію й відданість своїй землі.
21 вересня пізно ввечері вперше за довгий час соціальні мережі почали нагадувати літнє море. Тепле таке море, ніби Азовське, яке в деяких місцях можна перейти вбрід і не боятися. Хвиля за хвилею потужно накочувався адреналін. Градус повітря піднімався до кипіння.
Цього дня 215 українських захисників повернули з полону. Разом із Пташкою.
…
1943 року, під час відступу, нацисти на «Азовсталі» підірвали майже всі мартенівські й доменні печі, коксові батареї, зруйнували електромережі.
Тепер металургійний комбінат зруйновано майже на 100 %.
Нічого не нагадує?
Але в 1944-му завод почали відбудовувати, а в 1945-му там уже знову виплавляли метал.
А історія, як відомо, ходить по колу.
Текст написано: 27.09.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 04.10.2022
Авторка: Світлана Стретович
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Ternovi ptakhy
Shcho nam bulo potribno na viyni?
Shabli, znamena i yiyi pisni.
Lina Kostenko «Marusya Churay»
«Azovstal’» znayut’ ne lyshe v Ukrayini. Kombinatu mayzhe 90 rokiv. Dlya 90 krayin svitu tse potuzhnyy vyrobnyk metalu, bil’shu chastynu yakoho eksportuvaly do Yevropy. Dlya ukrayintsiv teper vona stala symvolom sprotyvu y nezlamnosti dukhu biytsiv. Koly ukrayins’ki viys’kovi na pochatku velykoyi viyny boronyly Mariupol’, «Azovstal’» stala yikhn’oyu fortetseyu, de vony trymaly oboronu dovhi 87 dniv.
Bomby, rakety, snaryady nyshchyly Mariupol’.
Den’ u den’ zhertvamy rosiys’koyi ahresiyi v ukrayins’komu misti na berezi Azovs’koho morya stavaly tysyachi zhyteliv. Ale biytsi y dali trymaly oboronu.
Novyny vid komanduvannya batal’yonu «Azov», povidomlennya ta fotohrafiyi poranenykh soldativ, z yakykh deyaki zhodom pomerly, — use svidchylo pro te, shcho vony ne maly namiru zdavatysya. Tsey nezlamnyy opir stavav chastynoyu istoriyi kozhnoho ukrayintsya.
«Azovstal’», yak shmatok metalu, zastryahla v kozhnomu z nas.
U tomu pekli postiynykh obstriliv diyalosya teke, pro shcho khiba shcho v hollivuds’kykh fil’makh pokazuyut’. Podyvit’sya video. Mizh boyamy na «Azovstali» biytsyam spivaye divchyna. Nad holovoyu hrymlyat’ vybukhy. «Spy sobi sama», — spivaye vona. Yiyi pozyvnyy — Ptashka. Vona viys’kova medykynya tut, na viyni, i poetka y aktorka na fotohrafiyakh — u kolyshn’omu myrnomu zhytti.
Vona obiymaye avtomat i spivaye povstans’ku pisnyu. Yiy pidspivuyut’ choloviky.
Pisnya — neviddil’na chastyna ukrayins’koyi dushi. Vona potribna kozhnomu, yak pam’yat’ pro sviy rid, yak pidtrymka boyovoho dukhu. Bez pisni ukrayins’koyi dushi ne buvaye.
Vona spivala tam — pidtrymuvala nas tut.
Mayzhe cherez try misyatsi protystoyannya, 20 travnya, ukrayins’ki viys’kovi otrymaly nakaz prypynyty oboronu Mariupolya y vyyty z terytoriyi «Azovstali». Viys’kovykh vidvezly na kontrol’ovanu rosiyeyu terytoriyu. Potim my zrozumily, shcho faktychno tse oznachalo nakaz zdatysya.
Vidtodi spil’nym natsional’nym bazhannyam stalo zvil’nennya «azovtsiv» iz rosiys’koho polonu. I Ptashka bula symvolom toho, shcho nam treba povernuty sobi holos, bo ukrayins’ka pisnya zavzhdy pro smilyvist’, nadiyu y viddanist’ svoyiy zemli.
21 veresnya pizno vvecheri vpershe za dovhyy chas sotsial’ni merezhi pochaly nahaduvaty litnye more. Teple take more, niby Azovs’ke, yake v deyakykh mistsyakh mozhna pereyty vbrid i ne boyatysya. Khvylya za khvyleyu potuzhno nakochuvavsya adrenalin. Hradus povitrya pidnimavsya do kypinnya.
Ts’oho dnya 215 ukrayins’kykh zakhysnykiv povernuly z polonu. Razom iz Ptashkoyu.
…
1943 roku, pid chas vidstupu, natsysty na «Azovstali» pidirvaly mayzhe vsi martenivs’ki y domenni pechi, koksovi batareyi, zruynuvaly elektromerezhi.
Teper metalurhiynyy kombinat zruynovano mayzhe na 100 %.
Nichoho ne nahaduye?
Ale v 1944-mu zavod pochaly vidbudovuvaty, a v 1945-mu tam uzhe znovu vyplavlyaly metal.
A istoriya, yak vidomo, khodyt’ po kolu.
