English
Thoughts From Kyiv — March 17, 2022
The world is infatuated with Zelensky. After his recent speeches in the Parliaments of the EU, UK and Canada, and after yesterday’s address to the US Congress, western politicians seem to be tripping over themselves to pronounce: “Give HIM the weapons he needs to defend HIS country!”.
I don’t mind the bombast if it gets results. Ukraine’s valiant defenders certainly need the weapons, particularly surface-to-air missiles and drones. We are grateful to our western friends for providing us with the means to defend ourselves.
I must point out however, the idolizing rhetoric surrounding the Ukrainian President in the western media seems to point to a massive disconnect between discourse in the West and our own reality here in Ukraine.
Zelensky is popular in Ukraine. Under war conditions it is next to impossible to conduct a representative poll to gauge the extent of his popularity, but Ukrainians certainly support the actions of their President during the past 3 weeks since the start of the invasion (several telephone polls have registered this).
But approval does not mean hero-worship. Ukrainians don’t exalt their leaders.
Take the following data as illustrative: Monobank — Ukraine’s largest fully online bank, popular among youth and creative class professionals — on 28 February changed the design of its “card” in Apple/Google Pay to reflect the now infamous phrase involving the direction of travel of a certain russian warship. That was met with widespread approval by customers, despite the racy wording on the design. Yesterday, the bank announced an online survey among its clients as to the preferred central element for yet another renewed design of its “card”.
Here are the results with over 10 000 respondents voting:
- The Ghost of Kyiv — 33%;
- Tractor towing russian tank — 18%;
- Vitaliy Kim (Head of Mykolayiv oblast) — 17%;
- President Volodymyr Zelensky — 15%;
- Animal protection in wartime — 9%;
- Oleksiy Arestovich (Presidential spokesman and military analyst) — 8%.
These results are striking for two reasons (my thanks to Marta Wynnycka for pointing this out):
1) Ukrainians (in contrast to the current hype in the West) are not idolizing Zelensky — he came a distant 4th in the poll, even less popular than local hero and heartthrob Vitaliy Kim.
2) Ukrainians prefer de-personalized heroes. The Ghost of Kyiv (the Ukrainian MiG-29 pilot who is claimed to have shot down an unprecedented number of russian aircraft, but has never been named) and the mythical “Ukrainian farmer” who has stolen what amounts to a small army of equipment from the invading russians — cumulatively gained over 50% of the votes of Monobank customers.
My point: Ukrainians dislike personalized leadership — even if highly charismatic and effective. Hierarchy is universally viewed with suspicion. Again, this does not mean Zelensky is disliked, just that many others are also appreciated. Horizontal teams seems to be the name of the game here, rather than one-man shows.
Four centuries ago, when Ukraine’s Zaporozhzhian Cossacks chose their leader at a general meeting of the Sich (the fort that was their political center), they would conduct a ritual after his election. The “Koshovyi” or “Otaman” would have his head plastered with excrement. The symbolism was poignant: although we entrust you to lead us into battle, remember whence you came!
I have written previously of the beehive analogy to explain Ukraine’s current successes in war. But our tradition of battle and our natural organizational structures go back much further in history. The Zaporozhian Cossack tradition of the 16–18 centuries forms the foundation of Ukrainians’ identity, and it is in these deep roots that we draw our inspiration today.
Cossack symbols and myths were activated at the start of the 20th century when a modern Ukrainian state was first established (its first army was called the Sich Riflemen).
Cossack symbols and myths were adopted by the Ukrainian Insurgent Army (UPA) who fought for Ukraine’s independence first against the Germans in World War II and then against the soviets for a decade thereafter.
Cossack symbols and myths formed the basis for the organizational structures and discourse of the Maidan during the 2013–14 protests that came to be known as the Revolution of Dignity.
Incidentally, the Cossack period of Ukraine’s history is the only period not mentioned by putin in his endless orations on the “unity” of the russian and Ukrainian peoples. The foundational emblem of the Ukrainian nation just doesn’t fit the russian president’s delusional “historical” myth.
During this momentary pause in the fighting around Kyiv (sadly, the brutal destruction of Kharkiv and particularly Mariupol by russian rockets and artillery continues), I have started thinking about how Ukraine will rebuild after the war: how we will build a new country, with institutions that conform to the traditions and values that define our identity, that are rooted in our history, and that will result in our victory very soon.
For the past 30 years, when constructing their state institutions (and corporations) Ukrainians have tried to follow examples set by the “developed” West: strong leadership, institutional hierarchy, elite selection systems that reward personal charisma. This war has shown (yet again): that is not what we’re about. And these are not the only paths to effective results.
I am increasingly becoming convinced that the heterarchy of the Cossacks (and of the Sich Riflemen, and of the Maidan protesters, and of the Territorial Defense and Ukrainian Army, and of the countless volunteers that are contributing to Ukraine’s victory in this war) must become the basis for a new system of government in Ukraine: collegial rather than hierarchic, democratic but with maximum accountability, based on grass-roots activism rather than top-down initiative and/or regulation.
In the new Ukraine, we must stop mimicking western institutions blindly. Indeed, we have much to offer the world: not merely as the archetypical David who slayed Goliath in this war, but as an example of how to organize a country differently: with greater dignity, greater freedom, greater collective voice than has been possible in any other modern nation.
Many have said that the world will no longer be the same after 24 February 2022. It must indeed begin to become different the day after we celebrate Ukraine’s victory.
We Ukrainians throughout the world need to start thinking about how to make that happen.
#ThoughtsfromKyiv
Written on: 17.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 01.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Iryna Andrieieva
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — 17 березня, 2022
Світ у захваті від Зеленського. Після його нещодавніх виступів у парламентах ЄС, Великої Британії та Канади, а також після вчорашнього звернення до Конгресу США західні політики, здається, навперебій поспішають виголосити: «Дайте ЙОМУ зброю, якої він потребує для захисту СВОЄЇ країни!».
Я не проти гучних фраз, якщо вони дають результати. Звитяжні захисники України вочевидь потребують озброєння, зокрема ракет земля — повітря й безпілотників. Ми вдячні західним друзям за те, що вони надали нам засоби для захисту.
Проте мушу зазначити: творення з українського президента кумира в західних медіа, здається, виявляє величезний розрив між дискурсом на Заході й нашою реальністю тут, в Україні.
Зеленський популярний в Україні. В умовах війни майже неможливо провести репрезентативне опитування, щоб оцінити ступінь його популярності, але українці, безумовно, підтримують дії свого президента впродовж останніх трьох тижнів від початку вторгнення (це зафіксували під час кількох телефонних опитувань).
Але схвалення не означає поклоніння. Українці не возвеличують своїх очільників.
Візьмімо такі дані: Монобанк — найбільший в Україні інтернет-банк без відділень, популярний серед молоді й фахівців креативного класу, — 28 лютого змінив дизайн своєї картки в Apple / Google Pay, щоб відтворити сумнозвісну тепер фразу про напрямок руху одного російського військового корабля. Попри пікантний напис, використаний у її оформленні, це викликало широке схвалення клієнтів. Учора банк провів онлайн-опитування серед своїх клієнтів щодо найбажанішого центрального елемента ще одного оновленого варіанту оформлення картки.
Ось результати голосування понад десяти тисяч респондентів:
- Привид Києва — 33 %;
- трактор, що тягне російський танк, — 18 %;
- Віталій Кім (голова Миколаївської області) — 17 %;
- президент Володимир Зеленський — 15 %;
- захист тварин під час війни — 9 %;
- Олексій Арестович (речник президента й військовий аналітик) — 8 %.
Такі результати приголомшливі з двох причин (дякую Марті Винницькій за те, що звернула на це увагу):
1) Українці (усупереч галасливому ажіотажу на Заході) не почувають пієтету до Зеленського: згідно з опитуванням, він посів четверте місце й виявився навіть менш популярним, ніж місцевий герой та улюбленець Віталій Кім.
2) Українці віддають перевагу деперсоналізованим героям. Привид Києва (український пілот винищувача МіГ-29, що, як стверджують, збив безпрецедентну кількість російських літаків, але так і залишився невідомим) і міфічний український фермер, який викрав у росіян–окупантів техніки й озброєння на невелику армію, сукупно набрали понад 50 % голосів клієнтів Монобанку.
Як на мене, українцям не до душі персоналізоване керівництво, навіть якщо воно вельми харизматичне й ефективне. До ієрархії скрізь ставляться підозріло. Знову-таки, це не означає, що не люблять Зеленського, просто цінують і багатьох інших. Справжню вагу тут мають горизонтальні команди, а не одноосібні шоу.
Чотири століття тому, коли українські запорізькі козаки обирали очільника на головній раді на Січі (фортеця, що була їхнім політичним центром), після його обрання вони проводили обряд. Зазвичай голову кошового чи отамана вимазували екскрементами. Символізм був дошкульним: хоча ми довіряємо тобі вести нас у бій, пам’ятай, звідки ти вийшов!
Раніше, щоб пояснити нинішні успіхи України у війні, я писав про аналогію з вуликом. Однак наша традиція боротьби й наші природні організаційні структури сягають углиб набагато давнішого минулого. Запорізька козацька традиція XVI–XVIII століть закладає підґрунтя української ідентичності, і саме в цьому глибокому корінні ми черпаємо натхнення сьогодні.
Козацькі символи й міфи активізували на початку ХХ століття, коли вперше постала сучасна Українська держава (її перше військо мало назву Січові стрільці).
Козацькі символи й міфи успадкувала Українська повстанська армія (УПА), яка боролася за незалежність України спочатку в Другій світовій війні проти німців, а відтак упродовж наступного десятиліття проти радянської влади.
Козацькі символи й міфи лягли в основу організаційних структур і дискурсу Майдану під час протестів 2013–2014 років, які стали відомими як Революція гідності.
До речі, козацький період історії України — єдиний, якого не згадує путін у своїх безконечних промовах про «єдність» російського й українського народів. Засаднича емблема української нації просто не вписується в безглуздий «історичний» міф російського президента.
Під час цієї короткої паузи в боях навколо Києва (на жаль, російські ракети й артилерія досі жорстоко знищують Харків та особливо Маріуполь) я почав думати, як Україна відбудовуватиметься після війни: як ми створимо нову країну з інституціями, що відповідають традиціям і цінностям, які визначають нашу ідентичність і вкорінені в нашій історії, і це невдовзі принесе нам перемогу.
Протягом останніх тридцяти років, будуючи свої державні інституції (і корпорації), українці намагалися наслідувати приклади «розвиненого» Заходу: сильне лідерство, інституційна ієрархія, системи добору еліт, які винагороджують особисту харизму. Ця війна показала (укотре): це не те, про що ми. І це не єдині шляхи до ефективних результатів.
Я дедалі більше переконуюся, що гетерархія козаків (і Січових стрільців, і майданівців, і територіальної оборони та української армії, і незліченних волонтерів, які роблять внесок у перемогу України в цій війні) має стати підґрунтям для нової системи управління в Україні: колегіальної, а не ієрархічної, демократичної, але з максимальною підзвітністю, основаної на активності низового рівня, а не на ініціативі та/або регулюванні згори донизу.
У новітній Україні ми мусимо перестати сліпо імітувати західні інституції. Дійсно, ми багато чого здатні запропонувати світові: не тільки як архетипний Давид, що вбив Голіата в цій війні, а і як приклад інакшого державного порядку — з більшою гідністю, більшою свободою, дужчим колективним голосом, ніж це було можливо в будь-якій іншій сучасній країні.
Багато хто казав, що після 24 лютого 2022 року світ уже не буде таким, як раніше. Він справді має почати змінюватися наступного ж дня після святкування української перемоги.
Нам, українцям у всьому світі, варто задуматися над тим, як цього досягнути.
#ДумкиЗКиєва
Текст написано: 17.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 01.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Оксана Мельник
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — 17 bereznya
Svit u zakhvati vid Zelens’koho. Pislya yoho neshchodavnikh vystupiv u parlamentakh YeS, Velykoyi Brytaniyi ta Kanady, a takozh pislya vchorashn’oho zvernennya do Konhresu SShA zakhidni polityky, zdayet’sya, navperebiy pospishayut’ vyholosyty: «Dayte YOMU zbroyu, yakoyi vin potrebuye dlya zakhystu SVOYeYi krayiny!».
Ya ne proty huchnykh fraz, yakshcho vony dayut’ rezul’taty. Zvytyazhni zakhysnyky Ukrayiny vochevyd’ potrebuyut’ ozbroyennya, zokrema raket zemlya — povitrya y bezpilotnykiv. My vdyachni zakhidnym druzyam za te, shcho vony nadaly nam zasoby dlya zakhystu.
Prote mushu zaznachyty: tvorennya z ukrayins’koho prezydenta kumyra v zakhidnykh media, zdayet’sya, vyyavlyaye velycheznyy rozryv mizh dyskursom na Zakhodi y nashoyu real’nistyu tut, v Ukrayini.
Zelens’kyy populyarnyy v Ukrayini. V umovakh viyny mayzhe nemozhlyvo provesty reprezentatyvne opytuvannya, shchob otsinyty stupin’ yoho populyarnosti, ale ukrayintsi, bezumovno, pidtrymuyut’ diyi svoho prezydenta vprodovzh ostannikh tr’okh tyzhniv vid pochatku vtorhnennya (tse zafiksuvaly pid chas kil’kokh telefonnykh opytuvan’).
Ale skhvalennya ne oznachaye pokloninnya. Ukrayintsi ne vozvelychuyut’ svoyikh ochil’nykiv.
Viz’mimo taki dani: Monobank — naybil’shyy v Ukrayini internet-bank bez viddilen’, populyarnyy sered molodi y fakhivtsiv kreatyvnoho klasu, — 28 lyutoho zminyv dyzayn svoyeyi kartky v Apple / Google Pay, shchob vidtvoryty sumnozvisnu teper frazu pro napryamok rukhu odnoho rosiys’koho viys’kovoho korablya. Popry pikantnyy napys, vykorystanyy u yiyi oformlenni, tse vyklykalo shyroke skhvalennya kliyentiv. Uchora bank proviv onlayn-opytuvannya sered svoyikh kliyentiv shchodo naybazhanishoho tsentral’noho elementa shche odnoho onovlenoho variantu oformlennya kartky.
Os’ rezul’taty holosuvannya ponad desyaty tysyach respondentiv:
- Pryvyd Kyyeva — 33 %;
- traktor, shcho tyahne rosiys’kyy tank, — 18 %;
- Vitaliy Kim (holova Mykolayivs’koyi oblasti) — 17 %;
- prezydent Volodymyr Zelens’kyy — 15 %;
- zakhyst tvaryn pid chas viyny — 9 %;
- Oleksiy Arestovych (rechnyk prezydenta y viys’kovyy analityk) — 8 %.
Taki rezul’taty pryholomshlyvi z dvokh prychyn (dyakuyu Marti Vynnyts’kiy za te, shcho zvernula na tse uvahu):
1) Ukrayintsi (usuperech halaslyvomu azhiotazhu na Zakhodi) ne pochuvayut’ piyetetu do Zelens’koho: zhidno z opytuvannyam, vin posiv chetverte mistse y vyyavyvsya navit’ mensh populyarnym, nizh mistsevyy heroy ta ulyublenets’ Vitaliy Kim.
2) Ukrayintsi viddayut’ perevahu depersonalizovanym heroyam. Pryvyd Kyyeva (ukrayins’kyy pilot vynyshchuvacha MiH-29, shcho, yak stverdzhuyut’, zbyv bezpretsedentnu kil’kist’ rosiys’kykh litakiv, ale tak i zalyshyvsya nevidomym) i mifichnyy ukrayins’kyy fermer, yakyy vykrav u rosiyan-okupantiv tekhniky y ozbroyennya na nevelyku armiyu, sukupno nabraly ponad 50 % holosiv kliyentiv Monobanku.
Yak na mene, ukrayintsyam ne do dushi personalizovane kerivnytstvo, navit’ yakshcho vono vel’my kharyzmatychne y efektyvne. Do iyerarkhiyi skriz’ stavlyat’sya pidozrilo. Znovu-taky, tse ne oznachaye, shcho ne lyublyat’ Zelens’koho, prosto tsinuyut’ i bahat’okh inshykh. Spravzhnyu vahu tut mayut’ horyzontal’ni komandy, a ne odnoosibni shou.
Chotyry stolittya tomu, koly ukrayins’ki zaporiz’ki kozaky obyraly ochil’nyka na holovniy radi na Sichi (fortetsya, shcho bula yikhnim politychnym tsentrom), pislya yoho obrannya vony provodyly obryad. Zazvychay holovu koshovoho chy otamana vymazuvaly ekskrementamy. Symvolizm buv doshkul’nym: khocha my doviryayemo tobi vesty nas u biy, pam’yatay, zvidky ty vyyshov!
Ranishe, shchob poyasnyty nynishni uspikhy Ukrayiny u viyni, ya pysav pro analohiyu z vulykom. Odnak nasha tradytsiya borot’by y nashi pryrodni orhanizatsiyni struktury syahayut’ uhlyb nabahato davnishoho mynuloho. Zaporiz’ka kozats’ka tradytsiya XVI–XVIII stolit’ zakladaye pidgruntya ukrayins’koyi identychnosti, i same v ts’omu hlybokomu korinni my cherpayemo natkhnennya s’ohodni.
Kozats’ki symvoly y mify aktyvizuvaly na pochatku XX stolittya, koly vpershe postala suchasna Ukrayins’ka derzhava (yiyi pershe viys’ko malo nazvu Sichovi stril’tsi).
Kozats’ki symvoly y mify uspadkuvala Ukrayins’ka povstans’ka armiya (UPA), yaka borolasya za nezalezhnist’ Ukrayiny spochatku v Druhiy svitoviy viyni proty nimtsiv, a vidtak uprodovzh nastupnoho desyatylittya proty radyans’koyi vlady.
Kozats’ki symvoly y mify lyahly v osnovu orhanizatsiynykh struktur i dyskursu Maydanu pid chas protestiv 2013–2014 rokiv, yaki staly vidomymy yak Revolyutsiya hidnosti.
Do rechi, kozats’kyy period istoriyi Ukrayiny — yedynyy, yakoho ne zhaduye putin u svoyikh bezkonechnykh promovakh pro «yednist’» rosiys’koho y ukrayins’koho narodiv. Zasadnycha emblema ukrayins’koyi natsiyi prosto ne vpysuyet’sya v bezhluzdyy «istorychnyy» mif rosiys’koho prezydenta.
Pid chas tsiyeyi korotkoyi pauzy v boyakh navkolo Kyyeva (na zhal’, rosiys’ki rakety y artyleriya dosi zhorstoko znyshchuyut’ Kharkiv ta osoblyvo Mariupol’) ya pochav dumaty, yak Ukrayina vidbudovuvatymet’sya pislya viyny: yak my stvorymo novu krayinu z instytutsiyamy, shcho vidpovidayut’ tradytsiyam i tsinnostyam, yaki vyznachayut’ nashu identychnist’ i vkorineni v nashiy istoriyi, i tse nevdovzi prynese nam peremohu.
Protyahom ostannikh trydtsyaty rokiv, buduyuchy svoyi derzhavni instytutsiyi (i korporatsiyi), ukrayintsi namahalysya nasliduvaty pryklady «rozvynenoho» Zakhodu: syl’ne liderstvo, instytutsiyna iyerarkhiya, systemy doboru elit, yaki vynahorodzhuyut’ osobystu kharyzmu. Tsya viyna pokazala (ukotre): tse ne te, pro shcho my. I tse ne yedyni shlyakhy do efektyvnykh rezul’tativ.
Ya dedali bil’she perekonuyusya, shcho heterarkhiya kozakiv (i Sichovykh stril’tsiv, i maydanivtsiv, i terytorial’noyi oborony ta ukrayins’koyi armiyi, i nezlichennykh volonteriv, yaki roblyat’ vnesok u peremohu Ukrayiny v tsiy viyni) maye staty pidgruntyam dlya novoyi systemy upravlinnya v Ukrayini: kolehial’noyi, a ne iyerarkhichnoyi, demokratychnoyi, ale z maksymal’noyu pidzvitnistyu, osnovanoyi na aktyvnosti nyzovoho rivnya, a ne na initsiatyvi ta/abo rehulyuvanni zhory donyzu.
U novitniy Ukrayini my musymo perestaty slipo imituvaty zakhidni instytutsiyi. Diysno, my bahato choho zdatni zaproponuvaty svitovi: ne til’ky yak arkhetypnyy Davyd, shcho vbyv Holiata v tsiy viyni, a i yak pryklad inakshoho derzhavnoho poryadku — z bil’shoyu hidnistyu, bil’shoyu svobodoyu, duzhchym kolektyvnym holosom, nizh tse bulo mozhlyvo v bud’-yakiy inshiy suchasniy krayini.
Bahato khto kazav, shcho pislya 24 lyutoho 2022 roku svit uzhe ne bude takym, yak ranishe. Vin spravdi maye pochaty zminyuvatysya nastupnoho zh dnya pislya svyatkuvannya ukrayins’koyi peremohy.
Nam, ukrayintsyam u vs’omu sviti, varto zadumatysya nad tym, yak ts’oho dosyahnuty.
#DumkyZKyyeva
