English
Thoughts From Kyiv — March 20, 2022
Einstein once wrote that time was relative. This proposition is nowhere more evident than in a war. For some it seems to move faster, for others — much slower.
We are now in Day 25 of the full-scale invasion of Ukraine by russia. On the ground it feels like we’ve lived 2,5 years since 24 February. For the rest of the world (including for the kremlin I suspect), it’s been less than a month.
During these 3,5 weeks the world has witnessed the valor and bravery of Ukrainians. To the surprise of many “experts”, the Ukrainian Armed Forces have stopped the russian ground assault practically everywhere. No doubt many pages will be written in the future aimed at explaining how/why putin failed. I wish my colleagues all the best in that endeavor.
Right now, in Ukraine, we have no time for academic analysis. We have a war to win.
The russians have now moved to Phase 2 of their war strategy which involves indiscriminate destruction of Ukraine’s urban centers, causing numerous humanitarian catastrophes, flooding the West with Ukrainian refugees. Their “scorched earth” tactics in Mariupol and Kharkiv have caused countless civilian deaths. The world has now become (almost) accustomed to awful images of human suffering flowing endlessly from Ukraine. In a civilized world there should be no tolerance of such misery.
Western governments have responded to the pressure of their own citizens and the media with relaxed visa requirements for Ukrainians fleeing violence, massive social and humanitarian assistance to those suffering in Ukraine, provision of extensive military aid to the Ukrainian Armed Forces, and comprehensive sanctions against russia.
Ukrainians are grateful for the help. We have asked for more (including MiG-29’s) but we understand that the West has provided what it can. Indeed, the reaction has been extraordinary and swift by bureaucratic standards. Thank you!
However, we must keep our eye on the ball: We have a war to win.
I read countless policy advisers and pundits providing analysis of the “peace talks”. Let me put my two cents into this discussion: after the destruction of Mariupol and Kharkiv these talks have become irrelevant. Ukrainians are adamant: we have a war to win.
The notion of Ukraine’s supposed “armed neutrality” (i.e. repudiation of future NATO membership), or proposals involving recognition of Crimea as russian and/or the l/dnr as independent, may have all had a slim chance of being accepted by Ukrainians two weeks ago. But now that the russians have launched Phase 2 in full (wholesale bombardment of cities without ground advance); now that Chernihiv, Sumy, Kharkiv have been destroyed; now that Mariupol has been laid waste… Now, Ukrainians will accept nothing less than full victory.
Time has moved fast here — much faster than outside Ukraine. Ukrainians’ expectations three weeks ago, expectations last week, and expectations presently — these are three absolutely different sets of expectations. In the beginning the priority was defense at all costs. Then it became: to end the war quickly. Now: we have a war to win.
That shift of mindset is not necessarily understood outside Ukraine (or so it seems from my reading).
I am reminded of another incongruity in timing that occurred during the Maidan protests. Prior to the regime’s attack on peaceful students in Kyiv on November 30, Ukrainians were prepared to accept yanukovych as their president even though we objected to his pro-russian policies. After the student beatings his legitimacy was lost, but we would still have been prepared to sign a peace deal for the sake of ending the protests (and then trouncing yanukovych in an election). All of that changed on 19 January 2014. When the first blood was spilled on Maidan, any chance of a “deal” was off the table. And when the deal was eventually signed on 21 February (under massive political pressure from EU intermediaries), the protesters rejected it outright. yanukovych could do nothing else than flee the country.
The Ukrainian population is now in the same state as the Maidan protesters at the end of January 2014. If last week some here were still hoping for a diplomatic resolution, and were prepared to compromise to achieve this end, now — no more.
According to most recent opinion polls (screenshot in first comment):
- 93% of Ukrainians oppose any cessation of hostilities prior to the full withdrawal of russian forces
- 89% state that signing a deal with russia prior to its full withdrawal from Ukraine is unacceptable
- 82% believe the splintering of Ukraine as a result of the war is unlikely
- 47% believe victory over russia is possible during the coming weeks
- 23% believe the war will last several months
- 12% believe the war will last 6 months to a year
Cumulatively the numbers above indicate over 80% of Ukrainians are prepared for a long war, and over 90% see the purpose of this fight unambiguously: to rid Ukraine (fully!) of the russian invader.
Incidentally, on the NATO issue:
- 44% support Ukraine’s membership in NATO
- 42% support close cooperation with NATO without membership
- 7% oppose cooperation with NATO
Ukrainians are prepared to continue fighting — in close cooperation with NATO, but without reliance on the western alliance. Again, thank you friends, but we’ve got your back.
My friends, it’s time to catch up to the new reality. Humanitarian aid is helpful. Refugee relief is gratefully accepted. Sanctions are good because they weaken the enemy. Speeches in Parliaments that provoke standing ovations are fantastic…
But right now, we need military hardware — fast. We have a war to win.
Written on: 20.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 02.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — 20 березня, 2022
Альберт Айнштайн якось написав, що час відносний. У розпал війни це твердження очевидне як ніколи. Для одних він плине швидше, для інших — значно повільніше.
Нині 25-й день повномасштабного вторгнення росії в Україну. На місці подій відчувається, наче від 24 лютого ми прожили два з половиною роки. Для решти світу (зокрема, підозрюю, і для кремля) минуло менш як місяць.
Протягом цих трьох з половиною тижнів світ став очевидцем доблесті й хоробрості українців. На подив багатьом «експертам», Збройні Сили України майже на всіх напрямках зупинили російський наземний наступ. Безсумнівно, у майбутньому напишуть багато сторінок, щоб пояснити, як і чому путін зазнав поразки. Бажаю колегам усього найкращого в цьому починанні.
В Україні нам сьогодні нíколи займатися академічним аналізом. Нам належить виграти війну.
росіяни перейшли до другої фази своєї військової стратегії, що передбачає невибіркове знищення українських міст, спричинення численних гуманітарних катастроф, наводнення Заходу українськими біженцями. Їхня тактика випаленої землі в Маріуполі та Харкові призвела до незліченної кількості жертв серед цивільних. Світ нині (майже) призвичаївся до жахливих кадрів людських страждань, що безперервним потоком ллються з України. У цивілізованому світі в жодному разі не мали б миритися з такими нещастями.
У відповідь на тиск власних громадян і медіа західні уряди пом’якшили візовий режим українцям, що тікають від небезпеки, надали масштабну соціальну й гуманітарну допомогу тим, хто потерпає в Україні, забезпечили розширену військову допомогу Збройним Силам України й запровадили комплексні санкції проти росії.
Українці вдячні за допомогу. Ми просили більше (зокрема, літаки МіГ-29), однак розуміємо, що Захід надав усе, що міг. Насправді за бюрократичними мірками реакція була надзвичайною та швидкою. Дякуємо!
Однак треба тримати руку на пульсі: нам належить виграти війну.
Я читав думки численних політичних радників та експертів, які аналізують «мирні переговори». Дозвольте додати й мої п’ять копійок у цю дискусію: після знищення Маріуполя та Харкова ці переговори стали неактуальними. Українці непохитні: нам належить виграти війну.
Ще два тижні тому, може, і були невеликі шанси, що українці сприймуть тезу про так званий збройний нейтралітет України (тобто відмову від майбутнього членства в НАТО) чи пропозиції щодо визнання Криму російським і/або лнр/днр незалежними. Проте тепер, коли росіяни на повну силу розпочали другу фазу (масоване бомбування міст без наземного просування); тепер, коли поруйновано Чернігів, Суми й Харків; тепер, коли знищено дотла Маріуполь… тепер українці погодяться лише на цілковиту перемогу.
Час тут плине швидко — набагато швидше, ніж за межами України. Очікування українців три тижні тому, минулотижневі й нинішні очікування — це три абсолютно різні очікування. На початку головним завданням було боронитися за будь-яку ціну. Пізніша його трансформація — швидко закінчити війну. А теперішня — нам належить виграти війну.
Таку зміну мислення не завжди розуміють за межами України (чи так здається з того, що я читаю).
Мені пригадується ще одна розбіжність у часі, яка виникла під час протестів на Майдані. До нападу режиму на мирних студентів 30 листопада в Києві українці були схильні визнавати януковича своїм президентом, хоча виступали проти його проросійської політики. Після побиття студентів він утратив легітимність, але ми все ще були готові підписати мирну угоду заради закінчення протестів (а потім — розгромити януковича на виборах). Усе змінилося 19 січня 2014 року. Після того як на Майдані пролилася перша кров, про жоден шанс на домовленість уже не могло бути й мови. І коли 21 лютого (під потужним політичним тиском посередників з ЄС) угоду врешті-решт підписали, мітингувальники її категорично відкинули. януковичу не залишалося нічого іншого, як утекти з країни.
Населення України нині в тому самому стані, що й учасники мітингів на Майдані наприкінці січня 2014 року. Якщо минулого тижня дехто ще сподівався на дипломатичне врегулювання й був готовий піти на компроміс для досягнення цієї мети, то зараз — уже ні.
Ось інформація, отримана під час останніх опитувань громадської думки соціологічної групи «Рейтинг»:
- 93 % українців виступають проти будь-якого припинення бойових дій до повного виведення російських військ;
- 89 % стверджують, що підписання угоди з росією до повного виведення її військ з України неприйнятне;
- 82 % вважають малоймовірним розкол України внаслідок війни;
- 47 % упевнені, що перемога над росією можлива найближчими тижнями;
- 23 % переконані, що війна триватиме кілька місяців;
- на думку 12 % респондентів, війна триватиме від шести місяців до року.
Сумарно зазначені цифри вказують на те, що більш ніж 80 % українців готові до довгої війни, а в понад 90 % громадян бачення мети цієї боротьби однозначне — звільнити Україну (повністю!) від російського загарбника.
До речі, стосовно питання НАТО:
- 44 % підтримують членство України в НАТО;
- 42 % підтримують тісну співпрацю з НАТО без членства;
- 7 % виступають проти співпраці з НАТО.
Українці готові боротися далі в близькій співпраці з НАТО, але не покладаючись на західний альянс. Укотре дякуємо, друзі, але ми вас прикриємо.
Друзі мої, час уже наздогнати нову реальність. Гуманітарна допомога дуже доречна. Допомогу біженцям приймаємо вдячно. Санкції — це добре, позаяк вони ослаблюють ворога. Промови в парламентах, що викликають овації стоячи, фантастичні…
Однак зараз нам украй потрібна військова техніка, і то негайно. Нам належить виграти війну.
#ДумкиЗКиєва
Текст написано: 20.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 02.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Оксана Мельник
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — 20 bereznya, 2022
Albert Einstein yakos’ napysav, shcho chas vidnosnyy. U rozpal viyny tse tverdzhennya ochevydne yak nikoly. Dlya odnykh vin plyne shvydshe, dlya inshykh — znachno povil’nishe.
Nyni 25-y den’ povnomasshtabnoho vtorhnennya rosiyi v Ukrayinu. Na mistsi podiy vidchuvayet’sya, nache vid 24 lyutoho my prozhyly dva z polovynoyu roky. Dlya reshty svitu (zokrema, pidozryuyu, i dlya kremlya) mynulo mensh yak misyats’.
Protyahom tsykh tr’okh z polovynoyu tyzhniv svit stav ochevydtsem doblesti y khorobrosti ukrayintsiv. Na podyv bahat’om «ekspertam», Zbroyni Syly Ukrayiny mayzhe na vsikh napryamkakh zupynyly rosiys’kyy nazemnyy nastup. Bezsumnivno, u maybutn’omu napyshut’ bahato storinok, shchob poyasnyty, yak i chomu putin zaznav porazky. Bazhayu koleham us’oho naykrashchoho v ts’omu pochynanni.
V Ukrayini nam s’ohodni níkoly zaymatysya akademichnym analizom. Nam nalezhyt’ vyhraty viynu.
rosiyany pereyshly do druhoyi fazy svoyeyi viys’kovoyi stratehiyi, shcho peredbachaye nevybirkove znyshchennya ukrayins’kykh mist, sprychynennya chyslennykh humanitarnykh katastrof, navodnennya Zakhodu ukrayins’kymy bizhentsyamy. Yikhnya taktyka vypalenoyi zemli v Mariupoli ta Kharkovi pryzvela do nezlichennoyi kil’kosti zhertv sered tsyvil’nykh. Svit nyni (mayzhe) pryzvychayivsya do zhakhlyvykh kadriv lyuds’kykh strazhdan’, shcho bezperervnym potokom llyut’sya z Ukrayiny. U tsyvilizovanomu sviti v zhodnomu razi ne maly b myrytysya z takymy neshchastyamy.
U vidpovid’ na tysk vlasnykh hromadyan i media zakhidni uryady pom’yakshyly vizovyy rezhym ukrayintsyam, shcho tikayut’ vid nebezpeky, nadaly masshtabnu sotsial’nu y humanitarnu dopomohu tym, khto poterpaye v Ukrayini, zabezpechyly rozshyrenu viys’kovu dopomohu Zbroynym Sylam Ukrayiny y zaprovadyly kompleksni sanktsiyi proty rosiyi.
Ukrayintsi vdyachni za dopomohu. My prosyly bil’she (zokrema, litaky MiH-29), odnak rozumiyemo, shcho Zakhid nadav use, shcho mih. Naspravdi za byurokratychnymy mirkamy reaktsiya bula nadzvychaynoyu ta shvydkoyu. Dyakuyemo!
Odnak treba trymaty ruku na pul’si: nam nalezhyt’ vyhraty viynu.
Ya chytav dumky chyslennykh politychnykh radnykiv ta ekspertiv, yaki analizuyut’ «myrni perehovory». Dozvol’te dodaty y moyi p’yat’ kopiyok u tsyu dyskusiyu: pislya znyshchennya Mariupolya ta Kharkova tsi perehovory staly neaktual’nymy. Ukrayintsi nepokhytni: nam nalezhyt’ vyhraty viynu.
Shche dva tyzhni tomu, mozhe, i buly nevelyki shansy, shcho ukrayintsi spryymut’ tezu pro tak zvanyy zbroynyy neytralitet Ukrayiny (tobto vidmovu vid maybutn’oho chlenstva v NATO) chy propozytsiyi shchodo vyznannya Krymu rosiys’kym i/abo lnr/dnr nezalezhnymy. Prote teper, koly rosiyany na povnu sylu rozpochaly druhu fazu (masovane bombuvannya mist bez nazemnoho prosuvannya); teper, koly poruynovano Chernihiv, Sumy y Kharkiv; teper, koly znyshcheno dotla Mariupol’… teper ukrayintsi pohodyat’sya lyshe na tsilkovytu peremohu.
Chas tut plyne shvydko — nabahato shvydshe, nizh za mezhamy Ukrayiny. Ochikuvannya ukrayintsiv try tyzhni tomu, mynulotyzhnevi y nynishni ochikuvannya — tse try absolyutno rizni ochikuvannya. Na pochatku holovnym zavdannyam bulo boronytysya za bud’-yaku tsinu. Piznisha yoho transformatsiya — shvydko zakinchyty viynu. A teperishnya — nam nalezhyt’ vyhraty viynu.
Taku zminu myslennya ne zavzhdy rozumiyut’ za mezhamy Ukrayiny (chy tak zdayet’sya z toho, shcho ya chytayu).
Meni pryhaduyet’sya shche odna rozbizhnist’ u chasi, yaka vynykla pid chas protestiv na Maydani. Do napadu rezhymu na myrnykh studentiv 30 lystopada v Kyyevi ukrayintsi buly skhyl’ni vyznavaty yanukovycha svoyim prezydentom, khocha vystupaly proty yoho prorosiys’koyi polityky. Pislya pobyttya studentiv vin utratyv lehitymnist’, ale my vse shche buly hotovi pidpysaty myrnu uhodu zarady zakinchennya protestiv (a potim — rozhromyty yanukovycha na vyborakh). Use zminylosya 19 sichnya 2014 roku. Pislya toho yak na Maydani prolylasya persha krov, pro zhoden shans na domovlenist’ uzhe ne mohlo buty y movy. I koly 21 lyutoho (pid potuzhnym politychnym tyskom poserednykiv z YeS) uhodu vreshti-resht pidpysaly, mitynhuval’nyky yiyi katehorychno vidkynuly. yanukovychu ne zalyshalosya nichoho inshoho, yak utekty z krayiny.
Naselennya Ukrayiny nyni v tomu samomu stani, shcho y uchasnyky mitynhiv na Maydani naprykintsi sichnya 2014 roku. Yakshcho mynuloho tyzhnya dekhto shche spodivavsya na dyplomatychne vrehulyuvannya y buv hotovyy pity na kompromis dlya dosyahnennya tsiyeyi mety, to zaraz — uzhe ni.
Os’ informatsiya, otrymana pid chas ostannikh opytuvan’ hromads’koyi dumky sotsiolohichnoyi hrupy «Reytynh»:
- 93 % ukrayintsiv vystupayut’ proty bud’-yakoho prypynennya boyovykh diy do povnoho vyvedennya rosiys’kykh viys’k;
- 89 % stverdzhuyut’, shcho pidpysannya uhody z rosiyeyu do povnoho vyvedennya yiyi viys’k z Ukrayiny nepryynyatne;
- 82 % vvazhayut’ maloymovirnym rozkol Ukrayiny vnaslidok viyny;
- 47 % upevneni, shcho peremoha nad rosiyeyu mozhlyva nayblyzhchymy tyzhnyamy;
- 23 % perekonani, shcho viyna tryvatyme kil’ka misyatsiv;
- na dumku 12 % respondentiv, viyna tryvatyme vid shesty misyatsiv do roku.
Sumarno zaznacheni tsyfry vkazuyut’ na te, shcho bil’sh nizh 80 % ukrayintsiv hotovi do dovhoyi viyny, a v ponad 90 % hromadyan bachennya mety tsiyeyi borot’by odnoznachne — zvil’nyty Ukrayinu (povnistyu!) vid rosiys’koho zaharbnyka.
Do rechi, stosovno pytannya NATO:
- 44 % pidtrymuyut’ chlenstvo Ukrayiny v NATO;
- 42 % pidtrymuyut’ tisnu spivpratsyu z NATO bez chlenstva;
- 7 % vystupayut’ proty spivpratsi z NATO.
Ukrayintsi hotovi borotysya dali v blyz’kiy spivpratsi z NATO, ale ne pokladayuchys’ na zakhidnyy al’yans. Ukotre dyakuyemo, druzi, ale my vas prykryyemo.
Druzi moyi, chas uzhe nazdohnaty novu real’nist’. Humanitarna dopomoha duzhe dorechna. Dopomohu bizhentsyam pryymayemo vdyachno. Sanktsiyi — tse dobre, pozayak vony oslablyuyut’ voroha. Promovy v parlamentakh, shcho vyklykayut’ ovatsiyi stoyachy, fantastychni…
Odnak zaraz nam ukray potribna viys’kova tekhnika, i to nehayno. Nam nalezhyt’ vyhraty viynu.
#DumkyZKyyeva
