English
Thoughts From Kyiv — March 21, 2022
Why are Ukrainians winning this war? I promised not to dwell on this topic, but given that I may have a different perspective from most pundits and “experts”, I thought mine was (perhaps) worth sharing.
What we are experiencing in Ukraine is a case study in massive and very abrupt social change. In addition to the unfathomable destruction and human suffering, there is something important going on here from the point of view of social science, which (I suggest) is indicative not only of the local phenomenon, but of our understanding of human society more broadly.
So, what’s special about the local phenomenon?
Firstly, a smaller army is beating a larger one — unexpectedly and unambiguously. The russian army continues to inflict incomprehensible damage to Ukraine’s cities, but the ground advance of the supposedly more powerful force has been (almost) completely halted.
Secondly, a nation that was (until a month ago) supposedly deeply divided along ethno-linguistic and regional lines has suddenly united in seemingly monolithic defense against an invader whose identity (language, history) is obviously proximate for a large proportion of that nation’s citizens (for those who disagree: the Ukrainian and russian cultures and languages are certainly more proximate than say Ukrainian and German). This degree and depth of popular mobilization is not “normal”.
Thirdly, in addition to the extreme civilian strife caused by russian rockets and bombs (sadly — comparable to the human losses of other wars), combat fatalities experienced by the invader are unprecedented. Today, the Ukrainian authorities announced that their estimate of the number of russians killed in action (KIA) has passed the 15 thousand mark. Conservative US estimates are half those claimed by the Ukrainians, but even so, the number of russians killed in Ukraine during the past 26 days is staggering.
Some comparative context: The combined number of US combat deaths in the post-911 wars in Iraq and Afghanistan (lasting 20 years) amounted to just over 7 thousand troops. The ussr lost over 15 thousand men in 10 years of war in Afghanistan. KIA numbers in Ukraine are comparable to the totals of these wars after less than one month!
In reality, no one knows the exact number of russians killed thus far in Ukraine. When a Ukrainian missile hits a russian armored vehicle or tank, the result is combustion of such intensity that (in the words of one Ukrainian officer): “the human remains fit into a jar”.
Why is this war so deadly? Clearly the technology of death has “improved” significantly during the past decade: Javelin, NLAW and Stuhna anti-tank weapons are displaying deadly efficiency, as are Bayraktar drones. But maybe other factors are involved as well?
Two additional dynamics (in addition to technology) can be named:
Firstly, Ukraine’s defenders are highly motivated because they are defending their territory against an obviously malevolent invader. Their wrath and purpose are amplified by grotesque images from Mariupol, Kharkiv, Sumy, Chernihiv, and most recently — Kyiv. But most Ukrainians have never been to many of these places: idealism (the “imagined community” of Ukraine) and identity are at play and are likely explanatory factors of success on the battlefield. The fact that this invader is historically and linguistically “close” serves to intensify Ukrainians’ rage: the death and destruction russia has caused must be avenged as a matter of principle.
Secondly, in addition to non-material motivation, there is the structural/organizational aspect of Ukraine’s defense. The Ukrainian Armed Forces are fielding small teams of 15–20 men against large mechanized units of the russian army. The small units can approach the enemy undetected, causing havoc to the large invading columns of tanks, armored vehicles, multiple launch rocket systems etc. These are regularly destroyed by small autonomous units whose tactics seem to be more akin to hunting than to traditional ground force combat. The same “flat” autonomous structures characterize the logistics networks and the volunteer support groups that enable the effectiveness of Ukraine’s frontline forces.
So, we have identified three factors contributing to Ukraine’s unexpected success against russia during the early stages of the war. These three dynamics also explain the Ukrainians’ success in inflicting unprecedented losses on the russian army.
These are:
1) Technology (portable highly lethal weaponry)
2) Identity (idealistic motivation / morale)
3) Organizational structure (small teams vs. large hierarchic units)
The secret of Ukraine’s success lies in the combination of these three factors.
However, as a social scientist one always wants to establish the “prime mover”: which factor is the foundation? Which is most important?
The answer to this question will reflect one’s preference for one of three traditions in social theory which I’ve grouped according to their main authors: Marx, Weber, Durkheim (and Bourdieu):
According to Marx, Ukraine is winning this war because technological (scientific) progress has enabled the development of weapons that can effectively be used by small field units to stop a much larger invading army. This “small is effective” myth will in the future serve to legitimate the production of more high-tech weaponry by the core capitalist economies.
Put in theoretical (generalized) terms: technology affects structure which is then legitimated by ideas.
The contrasting view is that of Weber: Ukrainians have a deeply rooted identity that has been wounded by the russians. Because this identity has never been consolidated, Ukrainians naturally have banded together in small groups (rather than in a large institutionalized hierarchic army) and have taken advantage of the technological tools on offer.
For Weberians the explanation is always: ideas determine structures that then utilize technology or innovate as needed.
A much less popular (in the Anglo-Saxon world) approach to understanding Ukrainians’ success would follow the French sociologists Emile Durkheim and/or Pierre Bourdieu. According to this approach we start with analyzing how Ukrainians ensure solidarity (i.e. how they organize / structure their activities). Answer: in small heterarchic groups. Then we look at the dominant ideas and practices (“habitus”) of these groups. Together, these define the structural-cultural system (or “field”). The effectiveness of technology depends upon its fit with the field. In the Ukrainians’ case: Javelins, NLAW, Stuhna and other weapons have matched perfectly with their “habitus” and have translated into unprecedented success on the battlefield.
So a “French” sociological explanation would state: structures meld with ideas to produce predominant practices; technological solutions are mounted on this foundation more/less effectively.
To all colleagues from sociology, please excuse the above extreme simplification of the “masters” of our field. I am well aware of Giddens (useless in this case: our “structures are not constantly structuring”) and Parsons (whose purpose was to explain systemic stability, not rapid change), and many others (Sztompka, Archer, Boudon, Latoure…).
My point is to focus non-specialists thinking:
If you believe Ukraine has been successful against the russian invader because the Ukrainians have access to technologically superior weapons (Stinger, Javelin, NLaW, etc.), you may proudly call yourself a Marxist.
If you believe Ukraine has been successful against the russian invader because Ukrainians have mobilized around their newfound identity (suddenly overcoming many years of ethno-linguistic regional cleavages about which thousands of pages have been written), consider yourself Weberian.
If you believe Ukraine has been successful against the russian invader because its society is naturally organized in small teams, and that Ukrainians’ anti-hierarchical (leaderless) practices have proved radically more effective in employing modern technology than the better equipped and more formally organized russians, you are (like me), a fan of Bourdieu and French sociology.
In the meantime — Слава Україні!
#ThoughtsfromKyiv
*Slava Ukrayini! (transliteration for Ukrainian) — Glory to Ukraine!
Written on: 21.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 02.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Christina Katrakis
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Iryna Andrieieva
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — 21 березня
Чому українці перемагають у війні? Я обіцяв не зупинятися на цій темі, але, зважаючи на те, що мій погляд може різнитися від думки більшості аналітиків та «експертів», подумав, що, можливо, ним варто поділитися.
Те, що переживаємо ми в Україні, — характерний приклад масових і різких суспільних перетворень. Окрім неймовірних руйнувань і людських страждань, тут відбувається дещо важливе з погляду соціальної науки, що, припускаю, є знаковим не лише для місцевого явища, а й для нашого розуміння людського суспільства в ширшому значенні.
Отже, що особливого в цьому місцевому явищі?
По-перше, менша армія перемагає більшу — несподівано й однозначно. російська армія далі завдає безпрецедентної шкоди українським містам, проте наземне просування нібито більш потужної сили майже повністю зупинено.
По-друге, нація, яка ще місяць тому начебто була глибоко розділена за етнолінгвістичними й регіональними ознаками, раптом об’єдналася в, схоже на те, монолітній боротьбі проти загарбника, чия ідентичність (мова, історія) якнайближча значній частині громадян цієї нації (тим, хто не згоден: українська і російська культури та мови, безсумнівно, ближчі, ніж, скажімо, українська і німецька). Такий ступінь і глибина народної мобілізації не є нормальними.
По-третє, попри величезну кількість жертв серед цивільного населення, спричинену російськими ракетами й бомбами (на жаль, зіставну з людськими втратами в інших війнах), бойові втрати, яких зазнав загарбник, безпрецедентні. Сьогодні українська влада заявила, що, за її підрахунками, кількість російських загиблих військовослужбовців перевищила п’ятнадцять тисяч. Результати обережних підрахунків США вдвічі менші від тих, про які повідомляють українці, проте навіть у такому разі кількість убитих в Україні росіян за останні двадцять шість днів вражає.
Кілька фактів для порівняння: загальна кількість бойових втрат США у війнах після 11 вересня 2001 року в Афганістані й Іраку (тривали впродовж двадцяти років) становила трохи більш ніж сім тисяч військових. За десять років війни в Афганістані срср утратив понад п’ятнадцять тисяч осіб. Кількість загиблих у бою в Україні менш ніж за місяць співмірна з підсумками цих воєн!
Насправді ніхто не знає точної кількості вбитих в Україні росіян станом на сьогодні. Коли українська ракета влучає в російську бронемашину чи танк, виникає горіння такої інтенсивності, що, за словами одного українського офіцера, «людські останки поміщаються в банку».
Чому ця війна така смертоносна? Очевидно, протягом останнього десятиліття технологія смерті істотно вдосконалилася: протитанкові засоби «Джавелін», NLAW і «Стугна», як і безпілотники «Байрактар» демонструють смертоносну ефективність. А втім, можливо, вплітаються й інші чинники?
Крім технологій, можна назвати дві рушійні сили.
По-перше, українські захисники мають високу мотивацію, адже боронять свою територію від загарбника з явно лихими намірами. Їхню лють і цілеспрямованість помножують гротескні кадри з Маріуполя, Харкова, Сум, Чернігова, а нещодавно — і Києва. Та більшість українців у багатьох із цих міст ніколи не бувала. Чинники, які мають значення й, імовірно, пояснюють успіх на полі бою, — ідеалізм (уявлена спільнота України) й ідентичність. Те, що загарбник історично й лінгвістично близький, підсилює бойовий дух українців: невідворотна помста за смерть і руйнування, яких заподіяла росія, — принципова справа.
По-друге, окрім нематеріальної мотивації, є структурно-організаційний аспект української оборони. Проти механізованих з’єднань російської армії Збройні Сили України виставляють невеликі групи по п’ятнадцять-двадцять осіб. Нечисленні підрозділи можуть непомітно наблизитися до ворога, завдаючи шкоди великим колонам танків, бронетехніки, реактивних систем залпового вогню тощо. Маленькі автономні загони, чия тактика більше схожа на полювання, ніж на традиційні воєнні дії сухопутних військ, регулярно їх знищують. Така сама плоска автономна структура притаманна логістичним мережам і волонтерським групам тилового забезпечення, які гарантують ефективність українського війська на передовій.
Отже, ми визначили три чинники, які сприяли несподіваному успіхові України в боротьбі проти росії на ранніх етапах війни. Ці три чинники пояснюють також, чому українці завдали безпрецедентних втрат російській армії.
До них належать:
1) технології (переносне високоефективне летальне озброєння);
2) ідентичність (ідейна мотивація / мораль);
3) організаційна структура (малі групи проти великих ієрархізованих з’єднань).
Таємниця українського успіху полягає в поєднанні цих трьох чинників.
Однак, як соціологові, вам завжди хочеться встановити першопричину: який чинник засадничий? Який найважливіший?
Відповідь залежатиме від того, якій із трьох традицій соціальної теорії, що їх я виокремив відповідно до їхніх основних авторів — Карла Маркса, Макса Вебера й Еміля Дюркгайма (і П’єра Бурдьє) — ви віддаєте перевагу.
За Марксом, Україна перемагає в цій війні, тому що технічний (науковий) прогрес дав змогу розробити зброю, яку можуть ефективно використовувати невеликі польові підрозділи, щоб зупинити набагато більшу армію вторгнення. Міф про те, що малий означає ефективний, у майбутньому легітимізує виробництво високотехнологічної зброї в основних капіталістичних економіках.
Якщо теоретизувати (узагальнювати), технологія впливає на внутрішню організацію, яку потім легітимізують ідеї.
Думка Вебера протилежна: українцям притаманна глибоко вкорінена ідентичність, яку зачепили росіяни. Позаяк ця ідентичність ніколи не була консолідованою, українці природно об’єдналися в малі групи (а не у велику інституціоналізовану ієрархічну армію) і скористалися наявними технологічними засобами.
Для веберіанців пояснення завжди звучатиме так: ідеї визначають структури, які далі за потреби використовують технології чи впроваджують інновації.
Набагато менш популярний (в англосаксонському світі) підхід до розуміння успіху українців виходив би з поглядів французьких соціологів Дюркгайма та/або Бурдьє. Відповідно до цього підходу ми спочатку аналізуємо, як українці досягають солідарності (тобто як вони організовують / структурують свою діяльність). Відповідь: невеликими гетерархічними групами. Далі ми розглядаємо домінантні ідеї та практики (габітус) цих груп. Разом вони визначають структурно-культурну систему (або поле). Ефективність технології залежить від її відповідності конкретному полю. У випадку з українцями «Джавелін», NLAW, «Стугна» та інша зброя ідеально підійшли до їхнього габітусу й трансформувалися в безпрецедентний успіх на полі бою.
Тож французьке соціологічне пояснення формулювалося б так: структури зливаються з ідеями, щоб спричиняти панівні практики; вони слугують більш або менш тривкою основою для технологічних рішень.
Усіх колег-соціологів перепрошую за гранично спрощене потрактування майстрів нашої царини. Мені добре відомі імена Ентоні Ґіденса (у цьому разі до них не вдасися: наші структури не формуються безперестанку) і Талкотта Парсонса (який прагнув пояснити стабільність системи, а не стрімкі зміни), а також багатьох інших (Пйотра Штомпки, Марґарет Арчер, Раймона Будона, Бруно Латура тощо).
Моя мета — привернути увагу нефахівців.
Якщо ви вважаєте, що Україна досягла успіху в боротьбі проти російського загарбника, бо українці мають доступ до технологічно досконалішої зброї («Стінгер», «Джавелін», NLAW тощо), можете гордо називати себе марксистом.
Якщо вірите, що Україна досягла успіху в боротьбі проти російського окупанта тому, що українці об’єдналися навколо своєї перевідкритої ідентичності (раптом подолавши багаторічні етнолінгвістичні регіональні розколи, про які написано тисячі сторінок), вважайте себе веберіанцем.
Якщо переконані, що Україна досягла успіху в боротьбі з російським загарбником, бо її суспільство природно організовується в невеликі команди, а антиієрархічні практики (без лідера) українців виявилися засадничо значно ефективнішими у використанні сучасних технологій, ніж краще оснащені й більш формально організовані росіяни, ви (як і я) прихильник Бурдьє та французької соціології.
Тим часом Слава Україні!
#ДумкиЗКиєва
Текст написано: 21.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 02.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Оксана Мельник
Ілюстраторка: Христина Катракіс
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — 21 bereznya
Chomu ukrayintsi peremahayut’ u viyni? Ya obitsyav ne zupynyatysya na tsiy temi, ale, zvazhayuchy na te, shcho miy pohlyad mozhe riznytysya vid dumky bil’shosti analitykiv ta «ekspertiv», podumav, shcho, mozhlyvo, nym varto podilytysya.
Te, shcho perezhyvayemo my v Ukrayini, — kharakternyy pryklad masovykh i rizkykh suspil’nykh peretvoren’. Okrim neymovirnykh ruynuvan’ i lyuds’kykh strazhdan’, tut vidbuvayet’sya deshcho vazhlyve z pohlyadu sotsial’noyi nauky, shcho, prypuskayu, ye znakovym ne lyshe dlya mistsevoho yavyshcha, a y dlya nashoho rozuminnya lyuds’koho suspil’stva v shyrshomu znachenni.
Otzhe, shcho osoblyvoho v ts’omu mistsevomu yavyshchi?
Po-pershe, mensha armiya peremahaye bil’shu — nespodivano y odnoznachno. rosiys’ka armiya dali zavdaye bezpretsedentnoyi shkody ukrayins’kym mistam, prote nazemne prosuvannya nibyto bil’sh potuzhnoyi syly mayzhe povnistyu zupyneno.
Po-druhe, natsiya, yaka shche misyats’ tomu nachebto bula hlyboko rozdilena za etnolinhvistychnymy y rehional’nymy oznakamy, raptom ob’yednalasya v, skhozhe na te, monolitniy borot’bi proty zaharbnyka, chyya identychnist’ (mova, istoriya) yaknayblyzhcha znachniy chastyni hromadyan tsiyeyi natsiyi (tym, khto ne zhoden: ukrayins’ka i rosiys’ka kul’tury ta movy, bezsumnivno, blyzhchi, nizh, skazhimo, ukrayins’ka i nimets’ka). Takyy stupin’ i hlybyna narodnoyi mobilizatsiyi ne ye normal’nymy.
Po-tretye, popry velycheznu kil’kist’ zhertv sered tsyvil’noho naselennya, sprychynenu rosiys’kymy raketamy y bombamy (na zhal’, zistavnu z lyuds’kymy vtratamy v inshykh viynakh), boyovi vtraty, yakykh zaznav zaharbnyk, bezpretsedentni. S’ohodni ukrayins’ka vlada zayavyla, shcho, za yiyi pidrakhunkamy, kil’kist’ rosiys’kykh zahyblykh viys’kovosluzhbovtsiv perevyshchyla p’yatnadtsyat’ tysyach. Rezul’taty oberezhnykh pidrakhunkiv SShA vdvichi menshi vid tykh, pro yaki povidomlyayut’ ukrayintsi, prote navit’ u takomu razi kil’kist’ ubytykh v Ukrayini rosiyan za ostanni dvadtsyat’ shist’ dniv vrazhaye.
Kil’ka faktiv dlya porivnyannya: zahal’na kil’kist’ boyovykh vtrat SShA u viynakh pislya 11 veresnya 2001 roku v Afhanistani y Iraku (tryvaly vprodovzh dvadtsyaty rokiv) stanovyla trokhy bil’sh nizh sim tysyach viys’kovykh. Za desyat’ rokiv viyny v Afhanistani srsr utratyv ponad p’yatnadtsyat’ tysyach osib. Kil’kist’ zahyblykh u boyu v Ukrayini mensh nizh za misyats’ spivmirna z pidsumkamy tsykh voyen!
Naspravdi nikhto ne znaye tochnoyi kil’kosti vbytykh v Ukrayini rosiyan stanom na s’ohodni. Koly ukrayins’ka raketa vluchaye v rosiys’ku bronemashynu chy tank, vynykaye horinnya takoyi intensyvnosti, shcho, za slovamy odnoho ukrayins’koho ofitsera, «lyuds’ki ostanky pomishchayut’sya v banku».
Chomu tsya viyna taka smertonosna? Ochevydno, protyahom ostann’oho desyatylittya tekhnolohiya smerti istotno vdoskonalylasya: protytankovi zasoby «Dzhavelin», NLAW i «Stuhna», yak i bezpilotnyky «Bayraktar» demonstruyut’ smertonosnu efektyvnist’. A vtim, mozhlyvo, vplitayut’sya y inshi chynnyky?
Krim tekhnolohiy, mozhna nazvaty dvi rushiyni syly.
Po-pershe, ukrayins’ki zakhysnyky mayut’ vysoku motyvatsiyu, adzhe boronyat’ svoyu terytoriyu vid zaharbnyka z yavno lykhymy namiramy. Yikhnyu lyut’ i tsilespryamovanist’ pomnozhuyut’ hroteskni kadry z Mariupolya, Kharkova, Sum, Chernihova, a neshchodavno — i Kyyeva. Ta bil’shist’ ukrayintsiv u bahat’okh iz tsykh mist nikoly ne buvala. Chynnyky, yaki mayut’ znachennya y, imovirno, poyasnyuyut’ uspikh na poli boyu, — idealizm (uyavlena spil’nota Ukrayiny) y identychnist’. Te, shcho zaharbnyk istorychno y linhvistychno blyz’kyy, pidsylyuye boyovyy dukh ukrayintsiv: nevidvorotna pomsta za smert’ i ruynuvannya, yakykh zapodiyala rosiya, — pryntsypova sprava.
Po-druhe, okrim nematerial’noyi motyvatsiyi, ye strukturno-orhanizatsiynyy aspekt ukrayins’koyi oborony. Proty mekhanizovanykh z’yednan’ rosiys’koyi armiyi Zbroyni Syly Ukrayiny vystavlyayut’ nevelyki hrupy po p’yatnadtsyat’-dvadtsyat’ osib. Nechyslenni pidrozdily mozhut’ nepomitno nablyzytysya do voroha, zavdayuchy shkody velykym kolonam tankiv, bronetekhniky, reaktyvnykh system zalpovoho vohnyu toshcho. Malen’ki avtonomni zahony, chyya taktyka bil’she skhozha na polyuvannya, nizh na tradytsiyni voyenni diyi sukhoputnykh viys’k, rehulyarno yikh znyshchuyut’. Taka sama ploska avtonomna struktura prytamanna lohistychnym merezham i volonters’kym hrupam tylovoho zabezpechennya, yaki harantuyut’ efektyvnist’ ukrayins’koho viys’ka na peredoviy.
Otzhe, my vyznachyly try chynnyky, yaki spryyaly nespodivanomu uspikhovi Ukrayiny v borot’bi proty rosiyi na rannikh etapakh viyny. Tsi try chynnyky poyasnyuyut’ takozh, chomu ukrayintsi zavdaly bezpretsedentnykh vtrat rosiys’kiy armiyi.
Do nykh nalezhat’:
1) tekhnolohiyi (perenosne vysokoefektyvne letal’ne ozbroyennya);
2) identychnist’ (ideyna motyvatsiya / moral’);
3) orhanizatsiyna struktura (mali hrupy proty velykykh iyerarkhizovanykh z’yednan’).
Tayemnytsya ukrayins’koho uspikhu polyahaye v poyednanni tsykh tr’okh chynnykiv.
Odnak, yak sotsiolohovi, vam zavzhdy khochet’sya vstanovyty pershoprychynu: yakyy chynnyk zasadnychyy? Yakyy nayvazhlyvishyy?
Vidpovid’ zalezhatyme vid toho, yakiy iz tr’okh tradytsiy sotsial’noyi teoriyi, shcho yikh ya vyokremyv vidpovidno do yikhnikh osnovnykh avtoriv — Karla Marxa, Maxa Webera y Emilya Durkheima (i Pierra Bourdieu) — vy viddayete perevahu.
Za Marxom, Ukrayina peremahaye v tsiy viyni, tomu shcho tekhnichnyy (naukovyy) prohres dav zmohu rozrobyty zbroyu, yaku mozhut’ efektyvno vykorystovuvaty nevelyki pol’ovi pidrozdily, shchob zupynyty nabahato bil’shu armiyu vtorhnennya. Mif pro te, shcho malyy oznachaye efektyvnyy, u maybutn’omu lehitymizuye vyrobnytstvo vysokotekhnolohichnoyi zbroyi v osnovnykh kapitalistychnykh ekonomikakh.
Yakshcho teoretyzuvaty (uzahal’nyuvaty), tekhnolohiya vplyvaye na vnutrishnyu orhanizatsiyu, yaku potim lehitymizuyut’ ideyi.
Dumka Webera protylezhna: ukrayintsyam prytamanna hlyboko vkorinena identychnist’, yaku zachepyly rosiyany. Pozayak tsya identychnist’ nikoly ne bula konsolidovanoyu, ukrayintsi pryrodno ob’yednalysya v mali hrupy (a ne u velyku instytutsionalizovanu iyerarkhichnu armiyu) i skorystalysya nayavnymy tekhnolohichnymy zasobamy.
Dlya weberiantsiv poyasnennya zavzhdy zvuchatyme tak: ideyi vyznachayut’ struktury, yaki dali za potreby vykorystovuyut’ tekhnolohiyi chy vprovadzhuyut’ innovatsiyi.
Nabahato mensh populyarnyy (v anhlosaksons’komu sviti) pidkhid do rozuminnya uspikhu ukrayintsiv vykhodyv by z pohlyadiv frantsuz’kykh sotsiolohiv Durkheima ta/abo Bourdieu. Vidpovidno do ts’oho pidkhodu my spochatku analizuyemo, yak ukrayintsi dosyahayut’ solidarnosti (tobto yak vony orhanizovuyut’ / strukturuyut’ svoyu diyal’nist’). Vidpovid’: nevelykymy heterarkhichnymy hrupamy. Dali my rozhlyadayemo dominantni ideyi ta praktyky (habitus) tsykh hrup. Razom vony vyznachayut’ strukturno-kul’turnu systemu (abo pole). Efektyvnist’ tekhnolohiyi zalezhyt’ vid yiyi vidpovidnosti konkretnomu polyu. U vypadku z ukrayintsyamy «Dzhavelin», NLAW, «Stuhna» ta insha zbroya ideal’no pidiyshly do yikhn’oho habitusu y transformuvalysya v bezpretsedentnyy uspikh na poli boyu.
Tozh frantsuz’ke sotsiolohichne poyasnennya formulyuvalosya b tak: struktury zlyvayut’sya z ideyamy, shchob sprychynyaty panivni praktyky; vony sluhuyut’ bil’sh abo mensh tryvkoyu osnovoyu dlya tekhnolohichnykh rishen’.
Usikh koleh-sotsiolohiv pereproshuyu za hranychno sproshchene potraktuvannya maystriv nashoyi tsaryny. Meni dobre vidomi imena Anthony Giddensa (u ts’omu razi do nykh ne vdasysya: nashi struktury ne formuyut’sya bezperestanku) i Talcotta Parsonsa (yakyy prahnuv poyasnyty stabil’nist’ systemy, a ne strimki zminy), a takozh bahat’okh inshykh (Piotra Sztompky, Margaret Archer, Raymonda Boudona, Bruno Latoura toshcho).
Moya meta — pryvernuty uvahu nefakhivtsiv.
Yakshcho vy vvazhayete, shcho Ukrayina dosyahla uspikhu v borot’bi proty rosiys’koho zaharbnyka, bo ukrayintsi mayut’ dostup do tekhnolohichno doskonalishoyi zbroyi («Stinher», «Dzhavelin», NLAW toshcho), mozhete hordo nazyvaty sebe marksystom.
Yakshcho viryte, shcho Ukrayina dosyahla uspikhu v borot’bi proty rosiys’koho okupanta tomu, shcho ukrayintsi ob’yednalysya navkolo svoyeyi perevidkrytoyi identychnosti (raptom podolavshy bahatorichni etnolinhvistychni rehional’ni rozkoly, pro yaki napysano tysyachi storinok), vvazhayte sebe weberiantsem.
Yakshcho perekonani, shcho Ukrayina dosyahla uspikhu v borot’bi z rosiys’kym zaharbnykom, bo yiyi suspil’stvo pryrodno orhanizovuyet’sya v nevelyki komandy, a antyiyerarkhichni praktyky (bez lidera) ukrayintsiv vyyavylysya zasadnycho znachno efektyvnishymy u vykorystanni suchasnykh tekhnolohiy, nizh krashche osnashcheni y bil’sh formal’no orhanizovani rosiyany, vy (yak i ya) prykhyl’nyk Bourdieu ta frantsuz’koyi sotsiolohiyi.
Tym chasom Slava Ukrayini!
#DumkyZKyyeva
