English
Thoughts From Kyiv — April 4, 2022
Dignity. As the tragedies of Bucha, Hostomel, Irpin, Borodyanka, and of the villages north of Kyiv that lived (and died) through a month of russian occupation become better known, what strikes me (and others) as the most catastrophic, the most revolting, nauseating and disgusting, about these mass killings is that their victims were denied Dignity.
These people, and their brethren in Mariupol, Kharkiv, Kherson, and countless other cities, towns and villages throughout Ukraine that russian soldiers have temporarily captured, suffered and died not because they were combatants, not because they resisted occupation, not because they somehow threatened the authority of the russians. They were killed because their death gave the russians pleasure.
Immanuel Kant — perhaps the foremost philosopher of the modern world — proposed a simple principle for determining the morality of any action. He called it the “categorical imperative”. Simply put, a human being should never be treated as a means or instrument; a human being is an end. A human being is of value. A human being has dignity.
When a 10-year old girl is brought to hospital in Zaporizhzhia from occupied Mariupol with vaginal and anal tearing, the world is appalled because she has been denied dignity. Her body was used as an instrument of gruesome decadence by russian soldiers.
When the body of an elderly man on a bicycle is found at the side of the road in Irpin with half his head shot off, we are repulsed because the dead man was denied dignity. Next to the body lies the man’s dog, mourning his master for two days after the russians left him to rot on the curb. The dog understands dignity.
When the bodies of a family of four are found in a mass grave in Bucha, each with their hands tied behind their backs and bullets in their skulls, journalists and politicians bear silent witness. These Ukrainians were denied both their dignity and humanity.
The Ukrainian word “hidnist” is most often translated into English as “dignity”. The translation misses a significant amount of the Ukrainian subtext. In English (and in French) “dignity” implies an earned quality: something exclusive that is not universally possessed. After-all, a person can act dignified, or can be undignified. Historically, dignity was considered a quality of the upper classes that became “democratized” over time.
In Ukrainian, hidnist’ is a quality universally possessed To call a person a “nehidnyk” (lacking dignity) is extremely insulting. And when a person — in this case the russian soldier — denies hidnist’ to his fellow man (woman, child), Ukrainians are deeply wounded. Retribution is avowed because depravity must be avenged.
For a Ukrainian hidnist’ is an element of humanness that is to be universally respected. To deny hidnist’ is to deny humanity, to treat another as a means of gratification (indulgence, vile amusement, carnal decadence) rather than as an end, a value, a treasure. Such behavior deserves not only punishment, but revenge.
Until two days ago when the war crimes of the russians were merely hearsay, their invasion was viewed by many Ukrainians as a calamity, but one that periodically has beset this country throughout history. Now that the truly evil nature of the enemy has become obvious for all, victory in this war (including retribution and punishment of the russian invader) has become a moral imperative for the entire nation.
Eight years ago, the anti-yanukovych protests in Kyiv were given the name “Revolution of Dignity”. Then, we stood for the dignity (hidnist’) of the nation, of the people. We demonstrated our displeasure with a regime that violated the dignity of students and youth who were beaten; with a government that denied citizens the right to free expression, movement (particularly visa-free travel), economic opportunity…
Now our fight is for hidnist’ in its fundamental sense: for the right to be, to exist, to live. russia denies us that right. It is evil. There can be no compromise.
On March 31 the Levada Center, a largely western funded moscow-based polling company, published the results of a representative survey of russians:
53% solidly support and another 28% support on the whole, the actions of the russian armed forces in Ukraine.
Together that’s 81% support!
51% of respondents said the actions of the russian armed forces in Ukraine activated feelings of PRIDE in russia. Not shame — pride…(link to Levada survey results — in russian).
A russia that rejects the dignity of humanity must be defeated and destroyed. It’s either us or them.
God help us!
#ThoughtsfromKyiv
Written on: 04.04.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 03.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — 4 квітня 2022 року
Гідність. У міру того як трагедії Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Бородянки й сіл на північ від Києва, які виживали (і гинули) протягом місяця російської окупації, стають дедалі відомішими, мене (й інших) найдужче вражає таке: найбільш катастрофічним, найбільш обурливим, огидним і мерзенним у цих масових убивствах є те, що їхніх жертв позбавили Гідності.
Ці люди та їхні побратими й посестри в Маріуполі, Харкові, Херсоні й безлічі інших міст, містечок і сіл по всій Україні, які російським солдатам удалося тимчасово захопити, страждали й помирали не тому, що вони були комбатантами, не тому, що чинили опір окупації, не тому, що якось загрожували владі росіян. Їх убивали тому, що їхня смерть росіян потішала.
Іммануїл Кант — чи не найвидатніший філософ сучасного світу — запропонував чіткий принцип для встановлення моральності будь-якої дії. Він назвав його категоричним імперативом. Говорячи простою мовою, до людини ніколи не можна ставитися як до засобу чи знаряддя; людина — це мета. Людина є цінністю. Людина має гідність.
Коли десятирічну дівчинку з окупованого Маріуполя привезли до лікарні в Запоріжжі з вагінальними й анальними розривами, світ був приголомшений тим, що зневажено її гідність. Її тіло російські солдати використовували як засіб жахливого задоволення своїх розпусних бажань.
Коли в Ірпені край дороги знаходять тіло старшого чоловіка на велосипеді, якому пострілом знесло половину голови, нас охоплює відраза, адже загиблого позбавили людської гідності. Поруч із тілом лежить собака цього чоловіка. Він два дні оплакував свого господаря після того, як росіяни покинули його конати на узбіччі. Собака розуміє, що таке гідність.
Коли в братській могилі в Бучі знаходять тіла родини із чотирьох осіб зі зв’язаними за спиною руками й кулями в черепі, журналістам і політикам доводиться ставати безмовними свідками. Цим українцям відмовили водночас і в праві на людську гідність, і в людяності.
Українське слово «гідність» найчастіше перекладається англійською як dignity. Переклад втрачає значну частину українського підтексту. В англійській мові (як і у французькій) dignity означає набуту якість: щось ексклюзивне, чим володіють не всі. Адже людина може поводитися гідно або негідно. Традиційно гідність вважали ознакою вищих класів, яка із часом «демократизувалася».
В українській мові гідність — риса, притаманна всім людям. Назвати когось негідником (людиною, що не має гідності) надзвичайно образливо. І коли особа — у цьому випадку російський солдат — заперечує гідність свого ближнього (жінки, дитини), це українців глибоко ранить. Відплата неминуча, бо за розбещеність має бути помста.
Для українця гідність — елемент людської сутності, який усі мають поважати. Зневажати гідність означає нехтувати людяністю, ставитися до іншого як до засобу задоволення (у варіантах потурання, мерзенної розваги чи тілесного розбещення), а не як до мети, цінності, скарбу. Така поведінка заслуговує не лише на покарання, а й на помсту.
Ще два дні тому, коли про воєнні злочини росіян дізнавалися тільки із чуток, їхнє вторгнення багато українців сприймали як нещастя, але таке, яке періодично спіткало цю країну впродовж усієї історії. Тепер, коли достоту лиха природа ворога стала очевидною всім, перемога в цій війні (включно з помстою та покаранням російського загарбника) стала моральним імперативом для цілої нації.
Вісім років тому протести проти януковича в Києві дістали назву «Революція гідності». Тоді ми виступали за гідність нації, народу. Ми демонстрували своє невдоволення владою, яка принижувала гідність студентів і молоді (їх побили); владою, яка відмовляла громадянам у правах на свободу слова й пересування (зокрема, на безвізовий режим), позбавляла економічних можливостей…
Сьогодні ми боремося за гідність у її істинному розумінні — за право бути, існувати, жити. росія відмовляє нам у цьому праві. Це зло. Тут не може бути жодних компромісів.
31 березня «Левада-Центр», московська соціологічна компанія, що фінансується переважно із західних джерел, опублікував результати репрезентативного опитування росіян.
Згідно з ними, 53 % респондентів повністю підтримують і ще 28 % підтримують дії російських збройних сил в Україні загалом.
Разом це 81 % підтримки!
51 % респондентів заявив, що дії російських збройних сил в Україні активізували почуття ГОРДОСТІ в росіян. Не сорому — гордості…
росія, яка зневажає гідність людини, мусить бути переможена й знищена. Або ми, або вони.
Поможи нам, Боже!
#ThoughtsfromKyiv #ДумкиЗКиєва
Текст написано: 04.04.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 03.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Оксана Мельник
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — 4 kvitnya 2022 roku
Hidnist’. U miru toho yak trahediyi Buchi, Hostomelya, Irpenya, Borodyanky y sil na pivnich vid Kyyeva, yaki vyzhyvaly (i hynuly) protyahom misyatsya rosiys’koyi okupatsiyi, stayut’ dedali vidomishymy, mene (y inshykh) nayduzhche vrazhaye take: naybil’sh katastrofichnym, naybil’sh oburlyvym, ohydnym i merzennym u tsykh masovykh ubyvstvakh ye te, shcho yikhnikh zhertv pozbavyly Hidnosti.
Tsi lyudy ta yikhni pobratymy y posestry v Mariupoli, Kharkovi, Khersoni y bezlichi inshykh mist, mistechok i sil po vsiy Ukrayini, yaki rosiys’kym soldatam udalosya tymchasovo zakhopyty, strazhdaly y pomyraly ne tomu, shcho vony buly kombatantamy, ne tomu, shcho chynyly opir okupatsiyi, ne tomu, shcho yakos’ zahrozhuvaly vladi rosiyan. Yikh ubyvaly tomu, shcho yikhnya smert’ rosiyan potishala.
Immanuel Kant — chy ne nayvydatnishyy filosof suchasnoho svitu — zaproponuvav chitkyy pryntsyp dlya vstanovlennya moral’nosti bud’-yakoyi diyi. Vin nazvav yoho katehorychnym imperatyvom. Hovoryachy prostoyu movoyu, do lyudyny nikoly ne mozhna stavytysya yak do zasobu chy znaryaddya; lyudyna — tse meta. Lyudyna ye tsinnistyu. Lyudyna maye hidnist’.
Koly desyatyrichnu divchynku z okupovanoho Mariupolya pryvezly do likarni v Zaporizhzhi z vahinal’nymy y anal’nymy rozryvamy, svit buv pryholomshenyy tym, shcho znevazheno yiyi hidnist’. Yiyi tilo rosiys’ki soldaty vykorystovuvaly yak zasib zhakhlyvoho zadovolennya svoyikh rozpusnykh bazhan’.
Koly v Irpeni kray dorohy znakhodyat’ tilo starshoho cholovika na velosypedi, yakomu postrilom zneslo polovynu holovy, nas okhoplyuye vidraza, adzhe zahybloho pozbavyly lyuds’koyi hidnosti. Poruch iz tilom lezhyt’ sobaka ts’oho cholovika. Vin dva dni oplakuvav svoho hospodarya pislya toho, yak rosiyany pokynuly yoho konaty na uzbichchi. Sobaka rozumiye, shcho take hidnist’.
Koly v brats’kiy mohyli v Buchi znakhodyat’ tila rodyny iz chotyr’okh osib zi zv’yazanymy za spynoyu rukamy y kulyamy v cherepi, zhurnalistam i politykam dovodyt’sya stavaty bezmovnymy svidkamy. Tsym ukrayintsyam vidmovyly vodnochas i v pravi na lyuds’ku hidnist’, i v lyudyanosti.
Ukrayins’ke slovo «hidnist’» naychastishe perekladayet’sya anhliys’koyu yak dignity. Pereklad vtrachaye znachnu chastynu ukrayins’koho pidtekstu. V anhliys’kiy movi (yak i u frantsuz’kiy) dignity oznachaye nabutu yakist’: shchos’ eksklyuzyvne, chym volodiyut’ ne vsi. Adzhe lyudyna mozhe povodytysya hidno abo nehidno. Tradytsiyno hidnist’ vvazhaly oznakoyu vyshchykh klasiv, yaka iz chasom «demokratyzuvalasya».
V ukrayins’kiy movi hidnist’ — rysa, prytamanna vsim lyudyam. Nazvaty kohos’ nehidnykom (lyudynoyu, shcho ne maye hidnosti) nadzvychayno obrazlyvo. I koly osoba — u ts’omu vypadku rosiys’kyy soldat — zaperechuye hidnist’ svoho blyzhn’oho (zhinky, dytyny), tse ukrayintsiv hlyboko ranyt’. Vidplata nemynucha, bo za rozbeshchenist’ maye buty pomsta.
Dlya ukrayintsya hidnist’ — element lyuds’koyi sutnosti, yakyy usi mayut’ povazhaty. Znevazhaty hidnist’ oznachaye nekhtuvaty lyudyanistyu, stavytysya do inshoho yak do zasobu zadovolennya (u variantakh poturannya, merzennoyi rozvahy chy tilesnoho rozbeshchennya), a ne yak do mety, tsinnosti, skarbu. Taka povedinka zasluhovuye ne lyshe na pokarannya, a y na pomstu.
Shche dva dni tomu, koly pro voyenni zlochyny rosiyan diznavalysya til’ky iz chutok, yikhnye vtorhnennya bahato ukrayintsiv spryymaly yak neshchastya, ale take, yake periodychno spitkalo tsyu krayinu vprodovzh usiyeyi istoriyi. Teper, koly dostotu lykha pryroda voroha stala ochevydnoyu vsim, peremoha v tsiy viyni (vklyuchno z pomstoyu ta pokarannyam rosiys’koho zaharbnyka) stala moral’nym imperatyvom dlya tsiloyi natsiyi.
Visim rokiv tomu protesty proty yanukovycha v Kyyevi distaly nazvu «Revolyutsiya hidnosti». Todi my vystupaly za hidnist’ natsiyi, narodu. My demonstruvaly svoye nevdovolennya vladoyu, yaka prynyzhuvala hidnist’ studentiv i molodi (yikh pobyly); vladoyu, yaka vidmovlyala hromadyanam u pravakh na svobodu slova y peresuvannya (zokrema, na bezvizovyy rezhym), pozbavlyala ekonomichnykh mozhlyvostey…
S’ohodni my boremosya za hidnist’ u yiyi istynnomu rozuminni — za pravo buty, isnuvaty, zhyty. rosiya vidmovlyaye nam u ts’omu pravi. Tse zlo. Tut ne mozhe buty zhodnykh kompromisiv.
31 bereznya «Levada-Tsentr», moskovs’ka sotsiolohichna kompaniya, shcho finansuyet’sya perevazhno iz zakhidnykh dzherel, opublikuvav rezul’taty reprezentatyvnoho opytuvannya rosiyan.
Zhidno z nymy, 53 % respondentiv povnistyu pidtrymuyut’ i shche 28 % pidtrymuyut’ diyi rosiys’kykh zbroynykh syl v Ukrayini zahalom.
Razom tse 81 % pidtrymky!
51 % respondentiv zayavyv, shcho diyi rosiys’kykh zbroynykh syl v Ukrayini aktyvizuvaly pochuttya HORDOSTI v rosiyan. Ne soromu — hordosti…
rosiya, yaka znevazhaye hidnist’ lyudyny, musyt’ buty peremozhena y znyshchena. Abo my, abo vony.
Pomozhy nam, Bozhe!
#ThoughtsfromKyiv #DumkyZKyyeva
