English
Thoughts From Kyiv — Early Morning April 17, 2022
Today is a very holy day for Christians throughout the world. In the West, today is Easter Sunday. In the East, today we celebrate Palm Sunday.
I was baptized a Ukrainian Catholic. My wife and I were married in a Ukrainian Catholic Church in Kyiv, and our children were all baptized in this faith as well. Our church has a Patriarch (i.e. a separate hierarchy from Roman Catholics), but we recognize the spiritual supremacy of the Pope. In Ukraine, the Ukrainian Catholic Church follows the Julian calendar which means Easter will be celebrated next week.
Although the Ukrainian Catholic Church is autonomous, we are in communion with the Pope. This week that communion was shaken to its core. On the Roman Catholics’ Good Friday, at the insistence of Pope Francis, during the annual Way of the Cross procession held in the Roman Colosseum, at station 13, the cross was held jointly by two women: one russian and one Ukrainian. The liturgic gesture was meant to symbolize reconciliation and hope for peace.
Peace and reconciliation are both noble aspirations. They are the result of mutual forgiveness. However, when one side is clearly the aggressor and the other the victim, to require forgiveness equally of both is to cultivate injustice. To insist on forgiveness equally (i.e. reconciliation) without prior penance on the part of the aggressor for having wronged, serves to justify sin. Such an act can only to demean the dignity of the victim.
Pope Francis was wrong to insist on a public display of reconciliation between Ukraine and russia without a prior display of penance by the latter. The Ukrainian Catholic Patriarch Sviatoslav told him as much, stating publicly that the joint liturgic gesture was “inappropriate and ambiguous, and does not take into account the context of russian military aggression against Ukraine.”
Pope Francis was also wrong to state that the world has reacted differently to the displacement of 4,7 million Ukrainians than to other refugees because of skin colour. Rather than raising the profile of non-European refugees, the Pope’s statement to Italian television RAI was interpreted by Ukrainians throughout the world as a denigration of the suffering and hardship experienced as a result of russia’s unprovoked war in Ukraine.
Finally, Pope Francis was wrong to dispatch Cardinal Konrad Krayevsky of Poland, together with the Papal Nuncio in Kyiv (i.e. the Pope’s official representative in Ukraine), to meet with the Abbot of Kyiv’s Monastery of the Caves — a staunch pro-moscow Orthodox cleric, who is widely seen as an agent of the kremlin. Their meeting occurred at the Monastery on Friday 15 April — the same day as the Pope’s interview with RAI and concurrent with the Way of the Cross procession in Rome.
As a Catholic I am appalled by the political and moral insult perpetrated against Ukrainians by the nominal spiritual head of my church. I was prepared to accept the Pope’s liturgical gestures and allusion to racism with respect to refugees as unfortunate mistakes or misunderstandings — after-all Francis is human. However, the fact of an official meeting on the same day with high ranking representatives of the moscow patriarchate in Ukraine indicates that these statements were not off-the-cuff or chance remarks. The Pope has chosen sides. He has chosen to attempt reconciliation with the aggressor at the expense of the victim. That is wrong.
Just last week, several clerics of the Ukrainian Orthodox Church (moscow patriarchate) asked the special synod of the old Orthodox Churches — an inter-church body that includes five eastern patriarchs — to rule on whether the head of their church, moscow patriarch kiril, is guilty of heresy. They accuse him of propagating the principles of the “russian world” within the russian orthodox church: an ideology that has resulted in death and destruction, and the spread of heinous crimes including rape and murder.
Since the launch of russia’s full-fledged invasion, 16 Orthodox bishops of the Ukrainian Orthodox Church (moscow patriarchate) have ceased to mention patriarch kiril during liturgies. Given the obvious split that is underway within this branch of the nominally russian-led Orthodox church in Ukraine, for representatives of the Catholic Church to hold an official meeting with one of kiril’s closest allies in Kyiv is nothing less than provocative.
In the official statement published by the Monastery of the Caves after the meeting, the Nunciature is said to have “condemned any and all attempts to limit the activities of any church under any circumstances” — an obvious allusion to calls emanating from multiple sources within the Ukrainian political elite to restrain the pro-russian activities of the moscow patriarchate in Ukraine. By holding such a public meeting, and by agreeing to such a public statement in its aftermath, the Vatican is clearly signaling that it is choosing moscow over Kyiv (and Constantinople) in the current conflict.
During the coming Holy Week, I will pray for the Pope to see the light of reason. Perhaps this is presumptuous of me, but as a Catholic I believe we are all called to atone and to repent. Pope Francis — the man — has erred. I pray that he may recognize his poor judgment and act to rectify it. The consequences of not doing so are immense: the issue involves not only lives, but souls.
Ukrainians deserve better. Their (our) children are victims of russia’s evil, and until that is recognized by the russians themselves, no reconciliation or ecclesiastical intermediation can be righteously considered.
First atonement, then forgiveness. Anything less amounts to condoning injustice and sanctioning evil.
God help us!
Written on: 17.04.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 03.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Iryna Andrieieva
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — ранок 17 квітня 2022 року
Сьогодні священний день для всіх християн світу. За західним обрядом нині Великдень. За східним — Вербна неділя.
Мене охрестили в Українській греко-католицькій церкві. Ми з дружиною взяли шлюб у греко-католицькій церкві в Києві, і всіх наших дітей також було охрещено в цій вірі. Наша церква має Патріарха (тобто в неї окрема від римо-католиків ієрархія), але ми визнаємо духовне верховенство Папи. В Україні ця церква святкуватиме Великдень за юліанським календарем наступного тижня.
Попри автономність, Українська греко-католицька церква перебуває в сопричасті з Папою. Цього тижня це сопричастя зазнало неабиякого випробування. У римо-католицьку Страсну п’ятницю під час щорічної Хресної дороги, що проходила в римському Колізеї, на 13-й стації, за наполяганням Папи Франциска, хрест спільно тримали дві жінки — росіянка й українка. Цей жест мав би символізувати примирення й надію на мир.
Пориви до миру й примирення, поза сумнівом, шляхетні. Вони витікають із взаємного прощення. Однак коли одна сторона явно є агресором, а друга — жертвою, вимагати однакового прощення від обох — означає плекати несправедливість. Наполягати на прощенні (тобто на примиренні) без попередньої покути з боку агресора за вчинену несправедливість — означає виправдовувати гріх. Такий учинок може хіба що принизити гідність жертви.
Папа Франциск схибив, наполягаючи на публічному вияві примирення між Україною та росією без попереднього вияву покаяння останньої. На це йому вказав Патріарх Української греко-католицької церкви Святослав, публічно заявивши, що вважає цю ідею «невчасною, двозначною і такою, що не враховує контекст військової агресії росії проти України».
Папа Франциск також схибив, заявивши, що світ інакше відреагував на вимушене переміщення 4,7 мільйона українців, ніж на інших біженців, через колір шкіри. Ця заява на італійському телебаченні RAI не так привернула увагу до неєвропейських біженців, як була сприйнята українцями в усьому світі за спробу применшити страждання й труднощі, яких вони зазнали внаслідок неспровокованої війни росії проти України.
Врешті, Папа Франциск схибив, відправивши польського кардинала Конрада Краєвського разом з апостольським нунцієм у Києві (тобто офіційним представником Папи в Україні) на зустріч з намісником Києво-Печерської лаври — затятим промосковським православним священнослужителем, якого багато хто вважає агентом крємля. Їхня зустріч відбулася в лаврі в п’ятницю, 15 квітня, — того самого дня, коли Папа дав інтерв’ю RAI й одночасно з процесією Хресної дороги в Римі.
Як католика, мене приголомшила політична й моральна кривда, що її завдав українцям начебто духовний глава моєї церкви. Я був готовий сприйняти промовистий жест і натяк Папи на расизм щодо біженців як прикру помилку чи непорозуміння, адже Франциск — людина. Однак офіційна зустріч того самого дня з високопоставленими представниками московського патріархату в Україні свідчить, що ці заяви не були ні випадковими, ні ненавмисними. Папа обрав сторону. Він вирішив спробувати примиритися з агресором коштом жертви. Це неправильно.
Буквально минулого тижня кілька священнослужителів Української православної церкви (московського патріархату) звернулися до спеціального синоду давніх православних церков — міжцерковного органу, до складу якого входять п’ять східних патріархів, — ухвалити рішення щодо того, чи глава їхньої церкви, московський патріарх кіріл, винен у єресі. Його звинувачують у пропагуванні всередині російської православної церкви принципів руского міра, ідеології, яка призвела до смертей і руйнувань, а також до жахливих злочинів, таких як зґвалтування й убивства.
З початку повномасштабного вторгнення росії 16 православних єпископів Української православної церкви (московського патріархату) перестали згадувати патріарха кіріла під час літургій. З огляду на очевидний розкол у цій гілці номінально очолюваної росією православної церкви в Україні, офіційна зустріч представників католицької церкви з одним з найближчих соратників кіріла в Києві є просто-таки провокацією.
В офіційній заяві, оприлюдненій Києво-Печерською лаврою після зустрічі, Нунціатура стверджує, що «засуджує всі спроби обмежити діяльність будь-якої церкви за будь-яких обставин». Це очевидний натяк на численні заклики українських політичних еліт покласти край проросійській діяльності московського патріархату в Україні. Проводячи таку публічну зустріч і погоджуючись на таку публічну заяву після неї, Ватикан чітко сигналізує, що стає на бік москви, а не Києва (і Константинополя) в цьому конфлікті.
Упродовж прийдешнього Страсного тижня я молитимусь, щоб Папа прийшов до тями. Можливо, це зухвало з мого боку, але, як католик, я вірю, що ми всі покликані до покути й каяття. Папа Франциск — людина — помилився. Я молюся, щоб він зміг визнати, що схибив, і вжити заходів, щоб виправити помилку. Якщо цього не зробити, наслідки можуть бути величезними, адже йдеться не лише про людське життя, а й про душі.
Українці заслуговують на краще. Їхні (наші) діти є жертвами російського зла, і доки цього не визнають самі росіяни, про жодне примирення чи церковне посередництво не може йтися.
Спочатку спокута, потім прощення. Будь-що менше буде потуранням несправедливості й схваленням зла.
Поможи нам, Боже!
#ThoughtsfromKyiv #ДумкизКиєва
Текст написано: 17.04.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 03.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Галина Безух
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — ranok 17 kvitnya 2022 roku
S’ohodni svyashchennyy den’ dlya vsikh khrystyyan svitu. Za zakhidnym obryadom nyni Velykden’. Za skhidnym — Verbna nedilya.
Mene okhrestyly v Ukrayins’kiy hreko-katolyts’kiy tserkvi. My z druzhynoyu vzyaly shlyub u hreko-katolyts’kiy tserkvi v Kyyevi, i vsikh nashykh ditey takozh bulo okhreshcheno v tsiy viri. Nasha tserkva maye Patriarkha (tobto v neyi okrema vid rymo-katolykiv iyerarkhiya), ale my vyznayemo dukhovne verkhovenstvo Papy. V Ukrayini tsya tserkva svyatkuvatyme Velykden’ za yulians’kym kalendarem nastupnoho tyzhnya.
Popry avtonomnist’, Ukrayins’ka hreko-katolyts’ka tserkva perebuvaye v soprychasti z Papoyu. Ts’oho tyzhnya tse soprychastya zaznalo neabyyakoho vyprobuvannya. U rymo-katolyts’ku Strasnu p’yatnytsyu pid chas shchorichnoyi Khresnoyi dorohy, shcho prokhodyla v ryms’komu Kolizeyi, na 13-y statsiyi, za napolyahannyam Papy Francisca, khrest spil’no trymaly dvi zhinky — rosiyanka y ukrayinka. Tsey zhest mav by symvolizuvaty prymyrennya y nadiyu na myr.
Poryvy do myru y prymyrennya, poza sumnivom, shlyakhetni. Vony vytikayut’ iz vzayemnoho proshchennya. Odnak koly odna storona yavno ye ahresorom, a druha — zhertvoyu, vymahaty odnakovoho proshchennya vid obokh — oznachaye plekaty nespravedlyvist’. Napolyahaty na proshchenni (tobto na prymyrenni) bez poperedn’oyi pokuty z boku ahresora za vchynenu nespravedlyvist’ — oznachaye vypravdovuvaty hrikh. Takyy uchynok mozhe khiba shcho prynyzyty hidnist’ zhertvy.
Papa Francisco skhybyv, napolyahayuchy na publichnomu vyyavi prymyrennya mizh Ukrayinoyu ta rosiyeyu bez poperedn’oho vyyavu pokayannya ostann’oyi. Na tse yomu vkazav Patriarkh Ukrayins’koyi hreko-katolyts’koyi tserkvy Svyatoslav, publichno zayavyvshy, shcho vvazhaye tsyu ideyu «nevchasnoyu, dvoznachnoyu i takoyu, shcho ne vrakhovuye kontekst viys’kovoyi ahresiyi rosiyi proty Ukrayiny».
Papa Francisco takozh skhybyv, zayavyvshy, shcho svit inakshe vidreahuvav na vymushene peremishchennya 4,7 mil’yona ukrayintsiv, nizh na inshykh bizhentsiv, cherez kolir shkiry. Tsya zayava na italiys’komu telebachenni RAI ne tak pryvernula uvahu do neyevropeys’kykh bizhentsiv, yak bula spryynyata ukrayintsyamy v us’omu sviti za sprobu prymenshyty strazhdannya y trudnoshchi, yakykh vony zaznaly vnaslidok nesprovokovanoyi viyny rosiyi proty Ukrayiny.
Vreshti, Papa Francisco skhybyv, vidpravyvshy pol’s’koho kardynala Konrada Krajewskoho razom z apostol’s’kym nuntsiyem u Kyyevi (tobto ofitsiynym predstavnykom Papy v Ukrayini) na zustrich z namisnykom Kyyevo-Pechers’koyi lavry — zatyatym promoskovs’kym pravoslavnym svyashchennosluzhytelem, yakoho bahato khto vvazhaye ahentom kryemlya. Yikhnya zustrich vidbulasya v lavri v p’yatnytsyu, 15 kvitnya, — toho samoho dnya, koly Papa dav interv’yu RAI y odnochasno z protsesiyeyu Khresnoyi dorohy v Rymi.
Yak katolyka, mene pryholomshyla politychna y moral’na kryvda, shcho yiyi zavdav ukrayintsyam nachebto dukhovnyy hlava moyeyi tserkvy. Ya buv hotovyy spryynyaty promovystyy zhest i natyak Papy na rasyzm shchodo bizhentsiv yak prykru pomylku chy neporozuminnya, adzhe Francisco — lyudyna. Odnak ofitsiyna zustrich toho samoho dnya z vysokopostavlenymy predstavnykamy moskovs’koho patriarkhatu v Ukrayini svidchyt’, shcho tsi zayavy ne buly ni vypadkovymy, ni nenavmysnymy. Papa obrav storonu. Vin vyrishyv sprobuvaty prymyrytysya z ahresorom koshtom zhertvy. Tse nepravyl’no.
Bukval’no mynuloho tyzhnya kil’ka svyashchennosluzhyteliv Ukrayins’koyi pravoslavnoyi tserkvy (moskovs’koho patriarkhatu) zvernulysya do spetsial’noho synodu davnikh pravoslavnykh tserkov — mizhtserkovnoho orhanu, do skladu yakoho vkhodyat’ p’yat’ skhidnykh patriarkhiv, — ukhvalyty rishennya shchodo toho, chy hlava yikhn’oyi tserkvy, moskovs’kyy patriarkh kiril, vynen u yeresi. Yoho zvynuvachuyut’ u propahuvanni vseredyni rosiys’koyi pravoslavnoyi tserkvy pryntsypiv ruskoho mira, ideolohiyi, yaka pryzvela do smertey i ruynuvan’, a takozh do zhakhlyvykh zlochyniv, takykh yak zgvaltuvannya y ubyvstva.
Z pochatku povnomasshtabnoho vtorhnennya rosiyi 16 pravoslavnykh yepyskopiv Ukrayins’koyi pravoslavnoyi tserkvy (moskovs’koho patriarkhatu) perestaly zhaduvaty patriarkha kirila pid chas liturhiy. Z ohlyadu na ochevydnyy rozkol u tsiy hiltsi nominal’no ocholyuvanoyi rosiyeyu pravoslavnoyi tserkvy v Ukrayini, ofitsiyna zustrich predstavnykiv katolyts’koyi tserkvy z odnym z nayblyzhchykh soratnykiv kirila v Kyyevi ye prosto-taky provokatsiyeyu.
V ofitsiyniy zayavi, oprylyudneniy Kyyevo-Pechers’koyu lavroyu pislya zustrichi, Nuntsiatura stverdzhuye, shcho «zasudzhuye vsi sproby obmezhyty diyal’nist’ bud’-yakoyi tserkvy za bud’-yakykh obstavyn». Tse ochevydnyy natyak na chyslenni zaklyky ukrayins’kykh politychnykh elit poklasty kray prorosiys’kiy diyal’nosti moskovs’koho patriarkhatu v Ukrayini. Provodyachy taku publichnu zustrich i pohodzhuyuchys’ na taku publichnu zayavu pislya neyi, Vatykan chitko syhnalizuye, shcho staye na bik moskvy, a ne Kyyeva (i Konstantynopolya) v ts’omu konflikti.
Uprodovzh pryydeshn’oho Strasnoho tyzhnya ya molytymus’, shchob Papa pryyshov do tyamy. Mozhlyvo, tse zukhvalo z moho boku, ale, yak katolyk, ya viryu, shcho my vsi poklykani do pokuty y kayattya. Papa Francisco — lyudyna — pomylyvsya. Ya molyusya, shchob vin zmih vyznaty, shcho skhybyv, i vzhyty zakhodiv, shchob vypravyty pomylku. Yakshcho ts’oho ne zrobyty, naslidky mozhut’ buty velycheznymy, adzhe ydet’sya ne lyshe pro lyuds’ke zhyttya, a y pro dushi.
Ukrayintsi zasluhovuyut’ na krashche. Yikhni (nashi) dity ye zhertvamy rosiys’koho zla, i doky ts’oho ne vyznayut’ sami rosiyany, pro zhodne prymyrennya chy tserkovne poserednytstvo ne mozhe ytysya.
Spochatku spokuta, potim proshchennya. Bud’-shcho menshe bude poturannyam nespravedlyvosti y skhvalennyam zla.
Pomozhy nam, Bozhe!
#ThoughtsfromKyiv #DumkyzKyyeva
