English
Thoughts From Kyiv — July 29, 2022
This morning the Olenivka correctional facility in russian occupied Donetsk oblast was destroyed in a rocket attack. According to the Ukrainian General Staff, Ukrainian forces did not target Olenivka — the prison was destroyed by the russians themselves.
The valiant defenders of Mariupol who in late May were ordered by President Zelensky to surrender “to preserve their lives” were held by the russians in Olenivka.
According to russian media, 53 are now dead; over 130 were wounded.
A couple of days ago I wrote a brief note for Canada’s National Post in an effort to raise awareness of the fate of one of the prisoners in Olenivka: Arseniy Fedosiuk, a graduate of Kyiv-Mohyla Academy and a sergeant in the Azov regiment.
Please pray for Arseniy and for all the brave Ukrainians who defended Mariupol. They deserve to be home.
A Ukrainian POW just wants to return home to his wife; following the attack on Olenivka, his fate is unknown.
The Olenivka correctional facility where Fedosiuk is being held was targeted by rockets earlier today
russia has been waging full-scale war in Ukraine for five months. Media attention remains high, but reports from the frontlines are gradually becoming eclipsed by other stories that affect the daily lives of global audiences.
For those of us in Ukraine, and for those closely following russia’s ongoing war, the name “Mariupol” has been etched into our memories. Mariupol — technically, “the city of Mary” — has come to symbolize the resilience of Ukrainians. Yet these days, Mariupol and its valiant defenders seem to have been forgotten.
Before the russians began their onslaught, Mariupol was home to over 400,000 inhabitants. For over three months, the city resisted an unprecedented onslaught of russian artillery, infantry, rockets and aerial bombardment. It was eventually lost as a result of Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy’s order to “preserve life” — to surrender.
One of the lives supposedly “preserved” was that of Arseniy Fedosiuk — a 2012 graduate of the prestigious Kyiv-Mohyla Academy, whose master’s studies in history were interrupted by the 2013–14 protests in Kyiv’s Maidan square, and then by russia’s invasion of the Donbas and Crimea.
In 2014, Fedosiuk volunteered to fight the russian invaders who were fostering separatism in the Donbas. Six months into the war, he found himself near the town of Ilovaysk, where Ukraine’s volunteer forces first engaged russian regulars in battle. Over 400 of his comrades perished.
This year, Fedosiuk again faced russian forces directly: in Mariupol, as a sergeant in Ukraine’s Azov Regiment. In March, he was wounded. The shrapnel in his leg was never removed, but the wound healed itself.
After the order to cease fire, Fedosiuk was taken prisoner. For the past two months, he has been held captive in the Olenivka penal colony in the russian-occupied Donetsk region. According to the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights, the Olenivka correctional facility was recently reorganized by the russians into a “filtration camp.” Its detainees are regularly tortured with electric shock and day-long interrogations.
Several of Fedosiuk’s badly wounded comrades were returned to Ukraine a month ago in a prisoner exchange. Yet despite being promised a swift release, Fedosiuk continues to be held by the russians. Last week, Fedosiuk was allowed to speak briefly by phone with his wife, Yulia. This was only the second conversation they’ve had since he was taken prisoner in May.
The eastern city of Mariupol — “the place where Ukraine’s sun rises everyday” — was defended by Ukraine’s most valiant sons and daughters. During the spring, they diverted russia’s forces away from Kyiv, Kharkiv, Sumy and other key centres, which helped change the course of the war.
At the start of the war’s sixth month, russia continues to ravage Ukraine. Last week, rockets were fired on civilian targets in Vinnytsia, Mykolaiv and Dnipro. Ukraine’s second largest city, Kharkiv, has been bombed almost continuously for the past five months. The war grinds on, with new atrocities and crimes reported daily.
On July 29, the Olenivka correctional facility where Fedosiuk has been held was targeted by rockets. Although russian sources claim the prison was destroyed by Ukrainian forces, credible sources report that there were prison riots by Ukrainian POWs reacting to torture, and that the russians resolved the issue by destroying the facility. russian officials claim that 53 Ukrainian POWs were killed in the rocket attack, and another 75 were wounded. It is unclear if Fedosiuk is among the casualties.
Amid the endless destruction, amid the stories of valour, resilience and bravery demonstrated daily by Ukrainians, we must not forget the courage and devotion of individual heroes. Ukraine, and its defenders like Fedosiuk, must not be forgotten by Canada and other western allies, so that this war can be ended and people like Fedosiuk, if he is still alive, can be returned home.
Written on: 29.07.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 15.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — 29 липня 2022 року
Сьогодні зранку виправну колонію в Оленівці на окупованій росіянами Донеччині знищила ракета. Як повідомили в Генеральному штабі ЗСУ, українські сили не били по Оленівці — в’язницю знищили самі росіяни.
Відважних захисників Маріуполя, які наприкінці травня дістали від президента Зеленського наказ здатися в полон, «щоб зберегти своє життя», росіяни тримали саме в Оленівці.
За інформацією російських медіа, 53 людини загинули, понад 130 дістали поранення.
Кілька днів тому я написав замітку для канадської газети National Post, прагнучи привернути увагу до долі одного полоненого з Оленівки — Арсенія Федосюка, випускника Києво-Могилянської академії та сержанта батальйону «Азов».
Будь ласка, моліться за Арсенія та за всіх мужніх українців, які захищали Маріуполь. Вони заслуговують на повернення додому.
Український військовополонений просто хоче повернутися додому, до дружини. Після удару по Оленівці його доля невідома.
Виправну колонію в Оленівці, де тримали Федосюка, сьогодні обстріляли ракети.
росія веде повномасштабну війну в Україні п’ять місяців. Увага медіа й далі прикута до неї, але інші історії, які впливають на щоденне життя світової аудиторії, поступово затіняють новини з фронту.
Для мешканців же України й тих, хто уважно стежить за війною, яку розпочала росія, назва «Маріуполь» навіки залишиться в пам’яті. Маріуполь — дослівно «місто Марії» — став символом незламності українців. Але останнім часом здається, що і про нього, і про його мужніх захисників уже забули.
До того як росія розпочала штурм, у Маріуполі мешкало понад 400 тисяч жителів. Більш як три місяці місто стримувало безпрецедентний натиск російської артилерії, сухопутної армії, ракет і бомбувань з повітря. Зрештою, його втратили внаслідок наказу президента України Володимира Зеленського «зберегти життя» — здатися в полон.
Одним з таких напозір «збережених» було життя Арсенія Федосюка — випускника престижної Києво-Могилянської академії 2012 року. Його навчання в магістратурі перервали протести 2013–2014 років на київському Майдані, а згодом — вторгнення росії на Донбас і до Криму.
2014 року Федосюк став добровольцем і пішов боротися проти російських загарбників, які підбурювали Донбас до сепаратизму. Через шість місяців після початку війни він опинився поблизу Іловайська, де українські добровольчі батальйони вперше вступили в бій з російською регулярною армією. Понад 400 його побратимів загинули.
Цього року Федосюк знову зіткнувся з російськими силами очі в очі — в Маріуполі як сержант українського батальйону «Азов». У березні його поранили. Дістати шрапнель з його ноги не вдалося, але рана загоїлася.
Після виконання наказу припинити вогонь Федосюк потрапив у полон. Останні два місяці його тримали у виправній колонії в Оленівці на окупованій росіянами Донеччині. За словами Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, виправну колонію в Оленівці росіяни нещодавно реорганізували й перетворили на фільтраційний табір. Людей, яких там тримають, регулярно катують електричним струмом і цілоденними допитами.
Кількох сильно поранених побратимів Федосюка повернули в Україну місяць тому в межах обміну полоненими. Однак, попри обіцянки швидкого звільнення, росіяни й далі утримують Федосюка. Минулого тижня йому дозволили трохи поговорити з дружиною Юлею. Це була лише друга їхня розмова, відколи його в травні взяли в полон.
Східне місто Маріуполь — «місце, де щодня сходить українське сонце» — обороняли найсміливіші сини й доньки України. Навесні вони відвели на себе російські сили від Києва, Харкова, Сум й інших ключових міст, що допомогло змінити хід війни.
На початку шостого місяця війни росія й далі нищить Україну. Минулого тижня ракети обстріляли цивільні цілі у Вінниці, Миколаєві й Дніпрі. Друге за розміром українське місто Харків останні п’ять місяців обстрілюють майже безперервно. Війна й далі перемелює людське життя, про нові жорсткі вбивства й злочини розповідають у новинах щодня.
29 липня виправну колонію в Оленівці, де тримали Федосюка, обстріляли ракети. І хоч росіяни стверджують, що в’язницю знищили українські сили, надійні джерела повідомляють, що там розпочалися повстання українських в’язнів у відповідь на тортури, тож окупанти розв’язали проблему, знищивши цей заклад. російські чиновники заявляють, що під час цього удару вбито 53 українських полонених і ще 75 поранено. Поки що неясно, чи був серед загиблих Федосюк.
Попри нескінченні руйнування, попри розповіді про відвагу, стійкість і сміливість, що їх українці демонструють щодня, нам не можна забувати про безстрашність і відданість окремих героїв. Канаді й іншим західним союзникам не можна забувати Україну та її захисників, як-от Федосюка, щоб цю війну можна було закінчити й щоб такі люди, як він, якщо ще живий, могли повернутися додому.
Текст написано: 29.07.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 15.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Олександра Гординчук
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редакторки: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — 29 lypnya 2022 roku
S’ohodni zranku vypravnu koloniyu v Olenivtsi na okupovaniy rosiyanamy Donechchyni znyshchyla raketa. Yak povidomyly v Heneral’nomu shtabi ZSU, ukrayins’ki syly ne byly po Olenivtsi — v’yaznytsyu znyshchyly sami rosiyany.
Vidvazhnykh zakhysnykiv Mariupolya, yaki naprykintsi travnya distaly vid prezydenta Zelens’koho nakaz zdatysya v polon, «shchob zberehty svoye zhyttya», rosiyany trymaly same v Olenivtsi.
Za informatsiyeyu rosiys’kykh media, 53 lyudyny zahynuly, ponad 130 distaly poranennya.
Kil’ka dniv tomu ya napysav zamitku dlya kanads’koyi hazety National Post, prahnuchy pryvernuty uvahu do doli odnoho polonenoho z Olenivky — Arseniya Fedosyuka, vypusknyka Kyyevo-Mohylyans’koyi akademiyi ta serzhanta batal’yonu «Azov».
Bud’ laska, molit’sya za Arseniya ta za vsikh muzhnikh ukrayintsiv, yaki zakhyshchaly Mariupol’. Vony zasluhovuyut’ na povernennya dodomu.
Ukrayins’kyy viys’kovopolonenyy prosto khoche povernutysya dodomu, do druzhyny. Pislya udaru po Olenivtsi yoho dolya nevidoma.
Vypravnu koloniyu v Olenivtsi, de trymaly Fedosyuka, s’ohodni obstrilyaly rakety.
rosiya vede povnomasshtabnu viynu v Ukrayini p’yat’ misyatsiv. Uvaha media y dali prykuta do neyi, ale inshi istoriyi, yaki vplyvayut’ na shchodenne zhyttya svitovoyi audytoriyi, postupovo zatinyayut’ novyny z frontu.
Dlya meshkantsiv zhe Ukrayiny y tykh, khto uvazhno stezhyt’ za viynoyu, yaku rozpochala rosiya, nazva «Mariupol’» naviky zalyshyt’sya v pam’yati. Mariupol’ — doslivno «misto Mariyi» — stav symvolom nezlamnosti ukrayintsiv. Ale ostannim chasom zdayet’sya, shcho i pro n’oho, i pro yoho muzhnikh zakhysnykiv uzhe zabuly.
Do toho yak rosiya rozpochala shturm, u Mariupoli meshkalo ponad 400 tysyach zhyteliv. Bil’sh yak try misyatsi misto strymuvalo bezpretsedentnyy natysk rosiys’koyi artyleriyi, sukhoputnoyi armiyi, raket i bombuvan’ z povitrya. Zreshtoyu, yoho vtratyly vnaslidok nakazu prezydenta Ukrayiny Volodymyra Zelens’koho «zberehty zhyttya» — zdatysya v polon.
Odnym z takykh napozir «zberezhenykh» bulo zhyttya Arseniya Fedosyuka — vypusknyka prestyzhnoyi Kyyevo-Mohylyans’koyi akademiyi 2012 roku. Yoho navchannya v mahistraturi perervaly protesty 2013–2014 rokiv na kyyivs’komu Maydani, a zhodom — vtorhnennya rosiyi na Donbas i do Krymu.
2014 roku Fedosyuk stav dobrovol’tsem i pishov borotysya proty rosiys’kykh zaharbnykiv, yaki pidburyuvaly Donbas do separatyzmu. Cherez shist’ misyatsiv pislya pochatku viyny vin opynyvsya poblyzu Ilovays’ka, de ukrayins’ki dobrovol’chi batal’yony vpershe vstupyly v biy z rosiys’koyu rehulyarnoyu armiyeyu. Ponad 400 yoho pobratymiv zahynuly.
Ts’oho roku Fedosyuk znovu zitknuvsya z rosiys’kymy sylamy ochi v ochi — v Mariupoli yak serzhant ukrayins’koho batal’yonu «Azov». U berezni yoho poranyly. Distaty shrapnel’ z yoho nohy ne vdalosya, ale rana zahoyilasya.
Pislya vykonannya nakazu prypynyty vohon’ Fedosyuk potrapyv u polon. Ostanni dva misyatsi yoho trymaly u vypravniy koloniyi v Olenivtsi na okupovaniy rosiyanamy Donechchyni. Za slovamy Upovnovazhenoho Verkhovnoyi Rady Ukrayiny z prav lyudyny, vypravnu koloniyu v Olenivtsi rosiyany neshchodavno reorhanizuvaly y peretvoryly na fil’tratsiynyy tabir. Lyudey, yakykh tam trymayut’, rehulyarno katuyut’ elektrychnym strumom i tsilodennymy dopytamy.
Kil’kokh syl’no poranenykh pobratymiv Fedosyuka povernuly v Ukrayinu misyats’ tomu v mezhakh obminu polonenymy. Odnak, popry obitsyanky shvydkoho zvil’nennya, rosiyany y dali utrymuyut’ Fedosyuka. Mynuloho tyzhnya yomu dozvolyly trokhy pohovoryty z druzhynoyu Yuleyu. Tse bula lyshe druha yikhnya rozmova, vidkoly yoho v travni vzyaly v polon.
Skhidne misto Mariupol’ — «mistse, de shchodnya skhodyt’ ukrayins’ke sontse» — oboronyaly naysmilyvishi syny y don’ky Ukrayiny. Navesni vony vidvely na sebe rosiys’ki syly vid Kyyeva, Kharkova, Sum y inshykh klyuchovykh mist, shcho dopomohlo zminyty khid viyny.
Na pochatku shostoho misyatsya viyny rosiya y dali nyshchyt’ Ukrayinu. Mynuloho tyzhnya rakety obstrilyaly tsyvil’ni tsili u Vinnytsi, Mykolayevi y Dnipri. Druhe za rozmirom ukrayins’ke misto Kharkiv ostanni p’yat’ misyatsiv obstrilyuyut’ mayzhe bezperervno. Viyna y dali peremelyuye lyuds’ke zhyttya, pro novi zhorstki vbyvstva y zlochyny rozpovidayut’ u novynakh shchodnya.
29 lypnya vypravnu koloniyu v Olenivtsi, de trymaly Fedosyuka, obstrilyaly rakety. I khoch rosiyany stverdzhuyut’, shcho v’yaznytsyu znyshchyly ukrayins’ki syly, nadiyni dzherela povidomlyayut’, shcho tam rozpochalysya povstannya ukrayins’kykh v’yazniv u vidpovid’ na tortury, tozh okupanty rozv’yazaly problemu, znyshchyvshy tsey zaklad. rosiys’ki chynovnyky zayavlyayut’, shcho pid chas ts’oho udaru vbyto 53 ukrayins’kykh polonenykh i shche 75 poraneno. Poky shcho neyasno, chy buv sered zahyblykh Fedosyuk.
Popry neskinchenni ruynuvannya, popry rozpovidi pro vidvahu, stiykist’ i smilyvist’, shcho yikh ukrayintsi demonstruyut’ shchodnya, nam ne mozhna zabuvaty pro bezstrashnist’ i viddanist’ okremykh heroyiv. Kanadi y inshym zakhidnym soyuznykam ne mozhna zabuvaty Ukrayinu ta yiyi zakhysnykiv, yak-ot Fedosyuka, shchob tsyu viynu mozhna bulo zakinchyty y shchob taki lyudy, yak vin, yakshcho shche zhyvyy, mohly povernutysya dodomu.
