English
Thoughts From Kyiv — June 26, 2022
Sitting with three of our kids and the dog in the hallway of our apartment in Kyiv — listening to an air raid siren is far from what I would call a “restful Sunday”.
This morning’s rocket hit about 4km from us. A father is dead. His wife and daughter are seriously wounded.
I’m trying to understand the russians’ motive. The war in the east was eclipsed in the western media this week by the SCOTUS decision to overturn Roe v. Wade. The Ukrainian Armed Forces retreated from Severodonetsk, and so some semblance of kremlin success could have been spun to a domestic russian audience. Why return the world’s attention by firing on Kyiv?
The simple answer was voiced a week ago by lavrov during his interview with the BBC; “I don’t care what the West thinks of russia!” That seems to be a true statement.
But western leaders still care what putin thinks of the West. That is the only explanation one can find for the constant “don’t provoke putin” rhetoric emanating from western capitals: don’t give the Ukrainians long-range HIMARS, don’t give them F15’s and F16’s (notwithstanding their technological outdatedness), etc. Don’t put NATO boots on the ground because “it would provoke russia».
Well here’s the truth: to provoke a response, the target needs to care what you think; russia does not care what the West thinks. It seeks to destroy Ukraine and Ukrainians. And as long as it holds the West hostage to its (idle) threats, it will continue to threaten the world (idly) and destroy (locally).
Air raid warning is over. Not the last one tonight I suspect.
Written on: 26.06.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 11.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Iryna Andrieieva
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — 26 червня 2022 року
Сидіти з трьома дітьми й собакою в коридорі київської квартири, слухаючи сирену повітряної тривоги, — це не те, що я назвав би «неділею, днем відпочинку».
Сьогодні зранку ракета вдарила приблизно за чотири кілометри від нас. Загинув чийсь батько. Його дружина й донька серйозно поранені.
Я намагаюся збагнути мотивацію росіян: нащо знову атакувати столицю? Цього тижня в західних медіа війну на сході затінило рішення Верховного суду США скасувати вирок суду у справі «Роу проти Вейда». Збройні Сили України відступили із Сєвєродонецька, тож серед місцевої російської аудиторії, певно, циркулюють новини про цю імітацію успіху крємля. Нащо знову привертати до себе увагу світу, б’ючи по Києву?
Простою відповіддю на це запитання є слова лаврова з інтерв’ю ВВС тиждень тому: «Мені начхати, якої думки Захід про росію!». Схоже, це дійсно правда.
Однак західним лідерам усе ще не байдуже, якої думки путін про Захід. Це єдине пояснення, яке можу знайти до постійної їхньої риторики «не провокуйте путіна»: не давайте Україні далекобійних HIMARS, не давайте F15 і F16 (попри технічну застарілість) і т. п. НАТО не можна заходити на українську землю, бо «це спровокує росію».
Правда така: щоб спровокувати відповідь, другій стороні має бути не байдуже, якої ви думки. росії ж байдуже на думку Заходу. Вона прагне знищити Україну й українців. І доки Захід залишається заручником її (порожніх) погроз, вона й далі залякуватиме світ (бездіяльно) і руйнуватиме (локально).
Сирена стихла. Не востаннє цієї ночі, підозрюю я.
Текст написано: 26.06.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 11.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Олександра Гординчук
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — 26 chervnya 2022 roku
Sydity z tr’oma dit’my y sobakoyu v korydori kyyivs’koyi kvartyry, slukhayuchy syrenu povitryanoyi tryvohy, — tse ne te, shcho ya nazvav by «nedileyu, dnem vidpochynku».
S’ohodni zranku raketa vdaryla pryblyzno za chotyry kilometry vid nas. Zahynuv chyys’ bat’ko. Yoho druzhyna y don’ka seryozno poraneni.
Ya namahayusya zbahnuty motyvatsiyu rosiyan: nashcho znovu atakuvaty stolytsyu? Ts’oho tyzhnya v zakhidnykh media viynu na skhodi zatinylo rishennya Verkhovnoho sudu SShA skasuvaty vyrok sudu u spravi «Roe proty Wade». Zbroyni Syly Ukrayiny vidstupyly iz Syevyerodonets’ka, tozh sered mistsevoyi rosiys’koyi audytoriyi, pevno, tsyrkulyuyut’ novyny pro tsyu imitatsiyu uspikhu kryemlya. Nashcho znovu pryvertaty do sebe uvahu svitu, b’yuchy po Kyyevu?
Prostoyu vidpoviddyu na tse zapytannya ye slova lavrova z interv’yu BBC tyzhden’ tomu: «Meni nachkhaty, yakoyi dumky Zakhid pro rosiyu!». Skhozhe, tse diysno pravda.
Odnak zakhidnym lideram use shche ne bayduzhe, yakoyi dumky putin pro Zakhid. Tse yedyne poyasnennya, yake mozhu znayty do postiynoyi yikhn’oyi rytoryky «ne provokuyte putina»: ne davayte Ukrayini dalekobiynykh HIMARS, ne davayte F15 i F16 (popry tekhnichnu zastarilist’) i t. p. NATO ne mozhna zakhodyty na ukrayins’ku zemlyu, bo «tse sprovokuye rosiyu».
Pravda taka: shchob sprovokuvaty vidpovid’, druhiy storoni maye buty ne bayduzhe, yakoyi vy dumky. rosiyi zh bayduzhe na dumku Zakhodu. Vona prahne znyshchyty Ukrayinu y ukrayintsiv. I doky Zakhid zalyshayet’sya zaruchnykom yiyi (porozhnikh) pohroz, vona y dali zalyakuvatyme svit (bezdiyal’no) i ruynuvatyme (lokal’no).
Syrena stykhla. Ne vostannye tsiyeyi nochi, pidozryuyu ya.
