English
Thoughts From Kyiv — Morning March 19, 2022
Yesterday I wrote an apocalyptic text about the “escalation moment” that I believe western leaders will soon be confronted with. A few more thoughts on this here.
I’m told that once they have reached the pinnacle of their careers, the priorities of elected leaders change: Prime Ministers and Presidents become less concerned with their popularity (electability) and think more of their historical legacy. It is at that point that a leader’s “moral compass” and/or “character” prove decisive.
In June 1940, British Prime Minister Winston Churchill had a choice. After the evacuation of the British and allied forces from Dunkirk, he could have responded positively to the multiple private messages sent to him by adolf hitler and could have agreed to a new division of Europe. hitler had by that time taken Belgium, the Netherlands and half of France, and had divided Poland with stalin. That could have been the end of it. The Battle of Britain could have been avoided. The London bombings could never have happened. Continental Europe would have been sacrificed, but Britain would have had peace.
If Churchill had been guided by a different moral compass, World War II could have been forestalled — likely to be fought later, but that is another story.
Churchill chose war. His legacy is that of a righteous leader with an iron character. I suspect today, 80 years later, the French, the Dutch, the Belgians, the Poles, and indeed the Germans (not to mention the Jews of Europe) are grateful for his choice. That war, despite the millions who died, left a legacy of peace, prosperity, and unprecedented human development.
In October 1962, US President John Kennedy had a choice. After making it publicly clear to the soviet government and to the world that the United States would not accept the stationing of nuclear missiles in Cuba, he used back channels to make a deal: the US withdrew its missiles from Turkey in exchange for the ussr withdrawing theirs from Cuba. Peace was “purchased”, for the price of Cuba remaining communist but disarmed.
Kennedy was shot in Dallas a year later and will always be remembered by Americans as a heroic leader. But what about Cuba? That country has been an economic, political, and social basket-case for the past 60 years. And not just because of Castro. The country was abandoned. Its people deemed expendable.
I am not suggesting that Kennedy’s choice during the Cuban Missile Crisis was wrong. Indeed, the standoff against khrushchev led to the demise of the latter. Mind you, khrushchev was replaced by brezhnev, and that certainly was not a better result for soviet citizens: dissidents jailed, economy stagnated, freedom stifled…
Had Kennedy stood firm against the soviet threat without a backchannel deal, I might not be writing these words at all because global thermonuclear war would have prevented my existence. On the other hand, the ussr may not have survived a truly strong American President and would have collapsed decades earlier than it did. These are all “what ifs” and probably not helpful.
The choice to be made by leaders in crucial moments always boils down to the following:
Do we all sacrifice in the short term for the sake of what is right for all in the long term? (as Churchill did)
Or do we make a deal now, delaying the eventual inevitable sacrifice, for the sake of the living? (the Kennedy option)
I don’t have a singular answer. I guess that’s why I am not a world leader.
But I certainly don’t envy Misters Biden, Johnson and Macron. Only these three men have the ability to counter putin’s nuclear blackmail.
When russia’s “escalation moment” comes their characters and moral compasses will be tested like never before.
God help us!
NB: Any comments to this post suggesting “this would not be happening if … had been elected” will immediately be deleted. putin is to blame for this situation, not the leader (actual or potential) of any other country. If you wish to have a local political discussion, please have it elsewhere — not on my FB page.
Thank you Dmytro Hys for inspiring this text.
#ThoughtsfromKyiv
Written on: 19.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 02.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — ранок 19 березня, 2022
Учора я написав апокаліптичний текст про «момент ескалації», з яким, як мені видається, невдовзі доведеться зіткнутися західним лідерам. Ось іще декілька думок про це.
Мені кажуть, що, коли виборні лідери досягають вершини кар’єри, їхні пріоритети змінюються: прем’єр-міністри й президенти менше концентруються на власній популярності (тобто на шансах бути обраними) і більше думають про свій історичний спадок. Саме тоді стають вирішальними моральний компас та/або характер лідера.
У червні 1940 року британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль мав вибір. Після евакуації британських і союзних військ з Дюнкерка він міг дати позитивну відповідь на численні особисті повідомлення від адольфа гітлера й погодитися на новий поділ Європи. На той час гітлер захопив Бельгію, Нідерланди та половину Франції й поділив Польщу зі сталіним. На цьому все могло б закінчитися. Можна було уникнути Битви за Британію. Могло б ніколи не статися бомбувань Лондона. Континентальною Європою пожертвували б, але в Британії панував би мир.
Якби Черчилль керувався іншими моральними принципами, Другій світовій війні можна було б запобігти — імовірно, вона відбулася б пізніше, але це вже інша історія.
Черчилль обрав війну. Його спадок — це спадок справжнього лідера із залізним характером. Підозрюю, що сьогодні, вісімдесят років по тому, французи, нідерландці, бельгійці й, звичайно ж, німці (що й казати про євреїв Європи) вдячні за такий вибір. Та війна, попри мільйони жертв, залишила в спадок мир, процвітання й безпрецедентний розвиток людства.
У жовтні 1962 року президент США Джон Кеннеді мав вибір. Після того як публічно довів до відома радянського уряду й усього світу, що Сполучені Штати не погодяться на розміщення ядерних ракет на Кубі, він використав неофіційні канали для укладення угоди: США забирають свої ракети з Туреччини в обмін на те, що срср прибирає свої з Куби. Мир купили, ціна — Куба залишалася комуністичною, але роззброєною.
За рік Кеннеді застрелили в Далласі, й американці завжди пам’ятатимуть його як героїчного лідера. А як щодо Куби? Протягом останніх шістдесяти років ця країна була економічною, політичною та соціальною невдахою на межі катастрофи. І не лише через Кастро. Країну покинули. У її населенні вбачають витратний матеріал.
Я не кажу, що вибір Кеннеді під час Кубинської ракетної кризи був неправильним. Насправді протистояння з хрущовим призвело до краху останнього. Майте на увазі, що хрущова замінив брєжнєв, і це точно було не найкращим наслідком для радянських громадян: ув’язнення дисидентів, економічна стагнація, придушення свободи…
Якби Кеннеді зайняв тверду позицію в протистоянні радянській загрозі й не уклав негласної угоди, я б не написав цих слів узагалі, тому що глобальна термоядерна війна унеможливила б моє існування. Крім того, срср міг би не пережити справді сильного президента Америки й розпався б на десятиліття раніше. Усе це лиш «а що, якби», тож, мабуть, ним годі скористатися.
Вибір, який роблять лідери вирішальної миті, завжди зводиться до двох запитань.
Чи готові всі ми пожертвувати собою в короткостроковій перспективі заради того, що є правильним для всіх у перспективі довгостроковій (як зробив Черчилль)?
Чи ми зараз домовляємося, відкладаючи ймовірну неминучу жертву, заради наших сучасників (варіант Кеннеді)?
У мене немає однозначної відповіді. Мабуть, тому, що я не світовий лідер.
Але я нітрохи не заздрю панам Байдену, Джонсону й Макрону. Лише ці троє чоловіків здатні протистояти ядерному шантажу путіна.
Їхні характери й моральні орієнтири зазнають небачених випробувань, коли настане російський «момент ескалації».
Поможи нам, Боже!
P.S. Дякую Дмитрові Гісю, який надихнув мене на цей текст.
#ДумкиЗКиєва
Текст написано: 19.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 02.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Оксана Мельник
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — ranok 19 bereznya, 2022
Uchora ya napysav apokaliptychnyy tekst pro «moment eskalatsiyi», z yakym, yak meni vydayet’sya, nevdovzi dovedet’sya zitknutysya zakhidnym lideram. Os’ ishche dekil’ka dumok pro tse.
Meni kazhut’, shcho, koly vyborni lidery dosyahayut’ vershyny kar’yery, yikhni priorytety zminyuyut’sya: prem’yer-ministry y prezydenty menshe kontsentruyut’sya na vlasniy populyarnosti (tobto na shansakh buty obranymy) i bil’she dumayut’ pro sviy istorychnyy spadok. Same todi stayut’ vyrishal’nymy moral’nyy kompas ta/abo kharakter lidera.
U chervni 1940 roku brytans’kyy prem’yer-ministr Winston Churchill mav vybir. Pislya evakuatsiyi brytans’kykh i soyuznykh viys’k z Dyunkerka vin mih daty pozytyvnu vidpovid’ na chyslenni osobysti povidomlennya vid adol’fa hitlera y pohodytysya na novyy podil Yevropy. Na toy chas hitler zakhopyv Bel’hiyu, Niderlandy ta polovynu Frantsiyi y podilyv Pol’shchu zi stalinym. Na ts’omu vse mohlo b zakinchytysya. Mozhna bulo unyknuty Bytvy za Brytaniyu. Mohlo b nikoly ne statysya bombuvan’ Londona. Kontynental’noyu Yevropoyu pozhertvuvaly b, ale v Brytaniyi panuvav by myr.
Yakby Churchill keruvavsya inshymy moral’nymy pryntsypamy, Druhiy svitoviy viyni mozhna bulo b zapobihty — imovirno, vona vidbulasya b piznishe, ale tse vzhe insha istoriya.
Churchill obrav viynu. Yoho spadok — tse spadok spravzhn’oho lidera iz zaliznym kharakterom. Pidozryuyu, shcho s’ohodni, visimdesyat rokiv po tomu, frantsuzy, niderlandtsi, bel’hiytsi y, zvychayno zh, nimtsi (shcho y kazaty pro yevreyiv Yevropy) vdyachni za takyy vybir. Ta viyna, popry mil’yony zhertv, zalyshyla v spadok myr, protsvitannya y bezpretsedentnyy rozvytok lyudstva.
U zhovtni 1962 roku prezydent SShA John Kennedy mav vybir. Pislya toho yak publichno doviv do vidoma radyans’koho uryadu y us’oho svitu, shcho Spolucheni Shtaty ne pohodyat’sya na rozmishchennya yadernykh raket na Kubi, vin vykorystav neofitsiyni kanaly dlya ukladennya uhody: SShA zabyrayut’ svoyi rakety z Turechchyny v obmin na te, shcho srsr prybyraye svoyi z Kuby. Myr kupyly, tsina — Kuba zalyshalasya komunistychnoyu, ale rozzbroyenoyu.
Za rik Kennedy zastrelyly v Dallasi, y amerykantsi zavzhdy pam’yatatymut’ yoho yak heroyichnoho lidera. A yak shchodo Kuby? Protyahom ostannikh shistdesyaty rokiv tsya krayina bula ekonomichnoyu, politychnoyu ta sotsial’noyu nevdakhoyu na mezhi katastrofy. I ne lyshe cherez Castro. Krayinu pokynuly. U yiyi naselenni vbachayut’ vytratnyy material.
Ya ne kazhu, shcho vybir Kennedy pid chas Kubyns’koyi raketnoyi kryzy buv nepravyl’nym. Naspravdi protystoyannya z khrushchovym pryzvelo do krakhu ostann’oho. Mayte na uvazi, shcho khrushchova zaminyv bryezhnyev, i tse tochno bulo ne naykrashchym naslidkom dlya radyans’kykh hromadyan: uv’yaznennya dysydentiv, ekonomichna stahnatsiya, prydushennya svobody…
Yakby Kennedy zaynyav tverdu pozytsiyu v protystoyanni radyans’kiy zahrozi y ne uklav nehlasnoyi uhody, ya b ne napysav tsykh sliv uzahali, tomu shcho hlobal’na termoyaderna viyna unemozhlyvyla b moye isnuvannya. Krim toho, srsr mih by ne perezhyty spravdi syl’noho prezydenta Ameryky y rozpavsya b na desyatylittya ranishe. Use tse lysh «a shcho, yakby», tozh, mabut’, nym hodi skorystatysya.
Vybir, yakyy roblyat’ lidery vyrishal’noyi myti, zavzhdy zvodyt’sya do dvokh zapytan’.
Chy hotovi vsi my pozhertvuvaty soboyu v korotkostrokoviy perspektyvi zarady toho, shcho ye pravyl’nym dlya vsikh u perspektyvi dovhostrokoviy (yak zrobyv Churchill)?
Chy my zaraz domovlyayemosya, vidkladayuchy ymovirnu nemynuchu zhertvu, zarady nashykh suchasnykiv (variant Kennedy)?
U mene nemaye odnoznachnoyi vidpovidi. Mabut’, tomu, shcho ya ne svitovyy lider.
Ale ya nitrokhy ne zazdryu panam Bidenu, Johnsonu y Macronu. Lyshe tsi troye cholovikiv zdatni protystoyaty yadernomu shantazhu putina.
Yikhni kharaktery y moral’ni oriyentyry zaznayut’ nebachenykh vyprobuvan’, koly nastane rosiys’kyy «moment eskalatsiyi».
Pomozhy nam, Bozhe!
P.S. Dyakuyu Dmytrovi Hisyu, yakyy nadykhnuv mene na tsey tekst.
#DumkyZKyyeva
