English
Thoughts From Kyiv — Morning March 7
Keeping the faith is becoming increasingly difficult, but certainly not impossible. Pain comes from the realization that we stand alone.
Morale remains high among those directly engaging russian forces: putin’s land invasion has been turned into an unmitigated military disaster! But for those of us in support roles, fatigue is becoming a factor. Constant images of humanitarian catastrophe and russian war crimes are depressing: helplessness is the greatest cause of despair.
No one is giving up. We cry a lot. We scream at our computer screens and phones. We cannot understand why western leaders have forsaken us. In the words of Zelensky “everyone understands that Ukraine is now defending all of Europe”, and Europe is certainly helping us with humanitarian support, financial aid, even key weapons that have helped stop the russian onslaught. For all of that, we are grateful.
But our skies remain open, and our cities continue to be bombed.
When I get particularly dejected I turn to Facebook and Telegram. A former student just posted a crowdfunding request to buy a drone copter for a military unit. Within 15 minutes she updated: 44 000 hryvnia (approx.1400 euro) collected — more than required. Thank you! She’ll post a report with the receipts soon.
Another friend (not on FB) supports several Ukrainian military units by constantly monitoring internet resources — a kind of local Bellingcat, but closer to the action. I don’t think she’s slept for 10 days, but this wonderful lady actually found the time today to console me; to beef up my spirits!
If you want to hear anger, talk to a third young lady I am honored to know: she has 12 people sheltering in her house (8 children), her husband and brother are in the territorial brigades defending Kyiv. Ask her how she feels about those men who have left the country or hide from service in this hour of need…
This country is indestructible!
putin’s major mistake in this war was to assume he would be fighting the Ukrainian Armed Forces — a military organization that is obviously not as well equipped as its russian counterpart. But the russian army is fighting the Ukrainian people: a vast organized network of highly motivated men and women (!) that has mobilized throughout the country.
Everyone has their own front: some provide information and support to those who shoot, some appeal to the West (and are at times at a loss for words), some write analysis, some protect our most precious — our children. But we are all here! We are not leaving! This is home.
A word to our vast Ukrainian Diaspora throughout the world: keep it up! Your faith, your demonstrations, your support is more than appreciated! This war will end, and we will need your help to rebuild the country. Make plans now!
We, Ukrainians, are a global force. putin should never have messed with us. But he did. And he’ll pay for it.
Слава Україні!
Written on: 07.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 29.07.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Iryna Andrieieva
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — ранок 7 березня
Зберігати віру дедалі складніше, та все ж можливо. Коли розумієш, що ми з ворогом сам на сам, стає боляче.
Серед тих, хто безпосередньо воює з російськими військами, моральний дух залишається високим: сухопутне вторгнення путінської армії стало повною військовою катастрофою! Але ми, ті, хто виконує допоміжні ролі, почали втомлюватися. Постійний потік зображень гуманітарної катастрофи й воєнних злочинів росії гнітить, а безпомічність — основна причина розпачу.
Ніхто не опускає рук. Ми часто плачемо. Кричимо на екрани комп’ютерів і телефонів. Не можемо зрозуміти, чому лідери Заходу нас покинули. За словами Зеленського, «всі розуміють, що сьогодні Україна захищає всю Європу», і Європа, безперечно, передає нам гуманітарну допомогу, підтримує фінансово й навіть надала зброю, що допомогла зупинити російську навалу. І ми вдячні за це.
Проте наше небо досі відкрите, а міста під обстрілами.
Коли мене кидає в повний відчай, я заходжу у фейсбук і телеграм. Колишня студентка щойно опублікувала прохання про збір коштів на дрон військовому підрозділу. Через п’ятнадцять хвилин додала оновлення: зібрано 44 000 гривень (приблизно 1400 євро) — більше, ніж треба. Дякую! Незабаром вона виставить звіт з усіма чеками.
Ще одна знайома (якої нема у фейсбуці) підтримує кілька українських підрозділів, постійно відстежуючи різні інтернет-ресурси — така собі місцева версія Bellingcat, тільки ближче до місця подій. Не впевнений, що ця чудова панянка взагалі спала за останні десять днів, але сьогодні вона знайшла час мене підбадьорити, зміцнити мій дух!
Хочете почути, що таке злість? Поспілкуйтесь із третьою панянкою, з якою я маю честь бути знайомим. Вона прихистила в себе вдома дванадцять людей (з них восьмеро дітей), а її чоловік і брат захищають Київ у лавах тероборони. Поцікавтеся, якої вона думки про чоловіків, що виїхали з країни або ухиляються від служби в скрутну годину…
Ця країна незнищенна!
путін припустився великої помилки: він думав, що воюватиме зі Збройними Силами України — військовою організацією, що явно оснащена гірше за російську армію. Однак російські солдати воюють з українським народом — масштабною організованою мережею високовмотивованих чоловіків і жінок (!), що згуртувалися в усіх куточках країни.
У кожного свій фронт: перші надають інформацію і підтримку тим, хто стріляє, другі звертаються до Заходу (і часом їм бракує слів), треті пишуть аналітичні звіти, четверті оберігають найдорожче — наших дітей. Але ми всі тут! Ми нікуди не їдемо! Це наш дім.
Звертаюся до нашої численної діаспори по всьому світу: не зупиняйтеся! Ваша віра, ваші демонстрації, ваша підтримка дуже важливі! Ця війна скінчиться, і нам потрібна буде ваша допомога з відбудови країни. Плануйте вже!
Ми, українці, — світова сила. путіну не треба було до нас лізти. Але він поліз. І він за це заплатить.
Слава Україні!
#ДумкиЗКиєва
Текст написано: 7.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 29.07.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка: Ганна Лелів
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — ranok 7 bereznya
Zberihaty viru dedali skladnishe, ta vse zh mozhlyvo. Koly rozumiyesh, shcho my z vorohom sam na sam, staye bolyache.
Sered tykh, khto bezposeredn’o voyuye z rosiys’kymy viys’kamy, moral’nyy dukh zalyshayet’sya vysokym: sukhoputne vtorhnennya putins’koyi armiyi stalo povnoyu viys’kovoyu katastrofoyu! Ale my, ti, khto vykonuye dopomizhni roli, pochaly vtomlyuvatysya. Postiynyy potik zobrazhen’ humanitarnoyi katastrofy y voyennykh zlochyniv rosiyi hnityt’, a bezpomichnist’ — osnovna prychyna rozpachu.
Nikhto ne opuskaye ruk. My chasto plachemo. Krychymo na ekrany komp’yuteriv i telefoniv. Ne mozhemo zrozumity, chomu lidery Zakhodu nas pokynuly. Za slovamy Zelens’koho, «vsi rozumiyut’, shcho s’ohodni Ukrayina zakhyshchaye vsyu Yevropu», i Yevropa, bezperechno, peredaye nam humanitarnu dopomohu, pidtrymuye finansovo y navit’ nadala zbroyu, shcho dopomohla zupynyty rosiys’ku navalu. I my vdyachni za tse.
Prote nashe nebo dosi vidkryte, a mista pid obstrilamy.
Koly mene kydaye v povnyy vidchay, ya zakhodzhu u facebook i telegram. Kolyshnya studentka shchoyno opublikuvala prokhannya pro zbir koshtiv na dron viys’kovomu pidrozdilu. Cherez p’yatnadtsyat’ khvylyn dodala onovlennya: zibrano 44 000 hryven’ (pryblyzno 1400 yevro) — bil’she, nizh treba. Dyakuyu! Nezabarom vona vystavyt’ zvit z usima chekamy.
Shche odna znayoma (yakoyi nema u facebook) pidtrymuye kil’ka ukrayins’kykh pidrozdiliv, postiyno vidstezhuyuchy rizni internet-resursy — taka sobi mistseva versiya Bellingcat, til’ky blyzhche do mistsya podiy. Ne vpevnenyy, shcho tsya chudova panyanka vzahali spala za ostanni desyat’ dniv, ale s’ohodni vona znayshla chas mene pidbad’oryty, zmitsnyty miy dukh!
Khochete pochuty, shcho take zlist’? Pospilkuytes’ iz tret’oyu panyankoyu, z yakoyu ya mayu chest’ buty znayomym. Vona prykhystyla v sebe vdoma dvanadtsyat’ lyudey (z nykh vos’mero ditey), a yiyi cholovik i brat zakhyshchayut’ Kyiv u lavakh teroborony. Potsikavtesya, yakoyi vona dumky pro cholovikiv, shcho vyyikhaly z krayiny abo ukhylyayut’sya vid sluzhby v skrutnu hodynu…
Tsya krayina neznyshchenna!
putin prypustyvsya velykoyi pomylky: vin dumav, shcho voyuvatyme zi Zbroynymy Sylamy Ukrayiny — viys’kovoyu orhanizatsiyeyu, shcho yavno osnashchena hirshe za rosiys’ku armiyu. Odnak rosiys’ki soldaty voyuyut’ z ukrayins’kym narodom — masshtabnoyu orhanizovanoyu merezheyu vysokovmotyvovanykh cholovikiv i zhinok (!), shcho zhurtuvalysya v usikh kutochkakh krayiny.
U kozhnoho sviy front: pershi nadayut’ informatsiyu i pidtrymku tym, khto strilyaye, druhi zvertayut’sya do Zakhodu (i chasom yim brakuye sliv), treti pyshut’ analitychni zvity, chetverti oberihayut’ naydorozhche — nashykh ditey. Ale my vsi tut! My nikudy ne yidemo! Tse nash dim.
Zvertayusya do nashoyi chyslennoyi diaspory po vs’omu svitu: ne zupynyaytesya! Vasha vira, vashi demonstratsiyi, vasha pidtrymka duzhe vazhlyvi! Tsya viyna skinchyt’sya, i nam potribna bude vasha dopomoha z vidbudovy krayiny. Planuyte vzhe!
My, ukrayintsi, — svitova syla. putinu ne treba bulo do nas lizty. Ale vin poliz. I vin za tse zaplatyt’.
Slava Ukrayini!
#ThoughtsfromKyiv
#DumkyZKyyeva
