English
Thoughts From Kyiv — November 23, 2022
Today, Ukrainians lived through their third mass rocket attack this month. According to official data 51 of the 70 missiles fired at us today were destroyed by air defenses. Sadly, 19 got through.
The lights went out in Kyiv at around 2:20pm today.
With the power off and with internet access sporadic at best, I was forced to reschedule my 3pm class — serious disappointment! This year, the students in my MA research seminar on Social Transformations are truly a wonderful group. I always look forward to Wednesdays at National University of “Kyiv-Mohyla Academy” (NaUKMA).
When the sirens sounded I happened to be in the room next to the office of Serhiy Kvit. He invited us in for tea. The walls in Building 1 of Kyiv-Mohyla Academy are particularly thick, but we felt several explosions nevertheless.
Yesterday, I took part in an online meeting of a special task force set up by the European University Association to explore how EU universities can assist Ukraine’s higher education sector. We listened gratefully as our EU colleagues reported on the numbers of displaced Ukrainian students their institutions are hosting. Thank you!
But in Ukraine, life goes on!
Generators power campuses. Starlinks provide internet… And so we postpone classes rather than cancelling them.
Yesterday, our political science, sociology and international relations research group ran a wonderful online “work-in-progress” seminar with colleagues from the University of Toronto. The next one is scheduled for early December.
My wife Marta Wynnycka and I have theater tickets next week!
Life goes on!
The thick walls of the ancient buildings of Kyiv protect us during rocket attacks, and the subway serves as an excellent shelter. And as several of my business school students have attested, even Tesla’s can be charged with generators.
russian terrorism can’t go on forever. When the missiles pause, and we’ve had our tea, we teach and learn, and work and live. We go on with life. Defiant.
We joked today that less than a year ago, the prospect of living through a month with over 200 deadly missiles launched at us would probably have seemed quite scary. Now we have tea. We chat. We let each other know we’re fine…
Tomorrow I’ll teach another class. Meanwhile, tonight we’ll spend the evening by candlelight. Maybe I’ll finally finish that damned chapter!
Inconvenient? Yes.
Frightening? Not particularly.
Overwhelming? Nope!
This nation is invincible!
Written on: 23.11.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 22.02.2023
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: English
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — 23 листопада 2022 року
Сьогодні українці пережили третю масовану ракетну атаку за місяць. За офіційними даними, сили повітряної оборони знищили 51 із 70 випущених по нас ракет. На жаль, 19 прорвалися до своїх цілей. Приблизно о 14:20 у Києві зникло світло.
Не маючи електроенергії та стабільного інтернету, я мусив перенести заняття, заплановане на третю, — серйозне розчарування! Цього року студенти-магістри з мого науково-дослідного семінару із соціальних трансформацій — справді чудова група. Я завжди нетерпляче чекаю на середу, яку проводжу в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА).
Коли загуділа сирена, я саме був у кабінеті поруч з офісом Сергія Квіта (президент НаУКМА. — Прим. ред.). Він запросив нас на чай. Стіни першого корпусу Києво-Могилянської академії особливо товсті, але ми все одно відчули поштовхи кількох вибухів.
Учора я взяв участь в онлайн-зустрічі спеціального комітету при Європейській асоціації університетів, призначення якого — визначити, як європейські університети могли б допомогти українській вищій освіті. Ми з вдячністю слухали, як наші європейські колеги розповідали про кількість переселених українських студентів, яких прийняли їхні заклади освіти. Дякуємо вам!
Однак в Україні життя триває!
Генератори живлять кампуси. Старлінки надають інтернет… Тому ми переносимо заняття, а не скасовуємо.
Учора наша група, яка досліджує теми політології, соціології та міжнародних відносин, провела чудовий проміжний семінар онлайн за участю колег з Торонтського університету. Наступний заплановано на початок грудня.
Ми з моєю дружиною Мартою Винницькою наступного тижня йдемо в театр. Життя триває!
Товсті стіни стародавніх будівель Києва захищають нас під час ракетних ударів, а станції метро слугують чудовими бомбосховищами. Як засвідчили кілька студентів моєї бізнес-школи, навіть «теслу» можливо зарядити від генератора.
російський тероризм не вічний. Коли ракети перестають падати й ми закінчуємо чаювати, ми викладаємо й вчимося, працюємо й живемо. Наше життя триває. Попри все.
Сьогодні ми жартували, що менш як рік тому перспектива прожити місяць, протягом якого на нас випустили понад 200 смертоносних ракет, напевно, видавалася б досить страшною. А тепер ми п’ємо чай. Теревенимо. Повідомляємо одне одному, що цілі й живі…
Завтра я проведу чергове заняття. А сьогодні ввечері ми посидимо при свічках. Може, я нарешті дочитаю той чортів розділ!
Незручно? Так.
Страшно? Не дуже.
Непосильно? Ні!
Наш народ незламний!
Текст написано: 23.11.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 22.02.2023
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Олександра Гординчук
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — 23 lystopada 2022 roku
S’ohodni ukrayintsi perezhyly tretyu masovanu raketnu ataku za misyats’. Za ofitsiynymy danymy, syly povitryanoyi oborony znyshchyly 51 iz 70 vypushchenykh po nas raket. Na zhal’, 19 prorvalysya do svoyikh tsiley. Pryblyzno o 14:20 u Kyyevi znyklo svitlo.
Ne mayuchy elektroenerhiyi ta stabil’noho internetu, ya musyv perenesty zanyattya, zaplanovane na tretyu, — seryozne rozcharuvannya! Ts’oho roku studenty-mahistry z moho naukovo-doslidnoho seminaru iz sotsial’nykh transformatsiy — spravdi chudova hrupa. Ya zavzhdy neterplyache chekayu na seredu, yaku provodzhu v Natsional’nomu universyteti «Kyyevo-Mohylyans’ka akademiya» (NaUKMA).
Koly zahudila syrena, ya same buv u kabineti poruch z ofisom Serhiya Kvita (prezydent NaUKMA. — Prym. red.). Vin zaprosyv nas na chay. Stiny pershoho korpusu Kyyevo-Mohylyans’koyi akademiyi osoblyvo tovsti, ale my vse odno vidchuly poshtovkhy kil’kokh vybukhiv.
Uchora ya vzyav uchast’ v onlayn-zustrichi spetsial’noho komitetu pry Yevropeys’kiy asotsiatsiyi universytetiv, pryznachennya yakoho — vyznachyty, yak yevropeys’ki universytety mohly b dopomohty ukrayins’kiy vyshchiy osviti. My z vdyachnistyu slukhaly, yak nashi yevropeys’ki kolehy rozpovidaly pro kil’kist’ pereselenykh ukrayins’kykh studentiv, yakykh pryynyaly yikhni zaklady osvity. Dyakuyemo vam!
Odnak v Ukrayini zhyttya tryvaye!
Heneratory zhyvlyat’ kampusy. Starlinky nadayut’ internet… Tomu my perenosymo zanyattya, a ne skasovuyemo.
Uchora nasha hrupa, yaka doslidzhuye temy politolohiyi, sotsiolohiyi ta mizhnarodnykh vidnosyn, provela chudovyy promizhnyy seminar onlayn za uchastyu koleh z Toronts’koho universytetu. Nastupnyy zaplanovano na pochatok hrudnya.
My z moyeyu druzhynoyu Martoyu Vynnyts’koyu nastupnoho tyzhnya ydemo v teatr. Zhyttya tryvaye!
Tovsti stiny starodavnikh budivel’ Kyyeva zakhyshchayut’ nas pid chas raketnykh udariv, a stantsiyi metro sluhuyut’ chudovymy bomboskhovyshchamy. Yak zasvidchyly kil’ka studentiv moyeyi biznes-shkoly, navit’ «teslu» mozhlyvo zaryadyty vid heneratora.
rosiys’kyy teroryzm ne vichnyy. Koly rakety perestayut’ padaty y my zakinchuyemo chayuvaty, my vykladayemo y vchymosya, pratsyuyemo y zhyvemo. Nashe zhyttya tryvaye. Popry vse.
S’ohodni my zhartuvaly, shcho mensh yak rik tomu perspektyva prozhyty misyats’, protyahom yakoho na nas vypustyly ponad 200 smertonosnykh raket, napevno, vydavalasya b dosyt’ strashnoyu. A teper my p’yemo chay. Terevenymo. Povidomlyayemo odne odnomu, shcho tsili y zhyvi…
Zavtra ya provedu cherhove zanyattya. A s’ohodni vvecheri my posydymo pry svichkakh. Mozhe, ya nareshti dochytayu toy chortiv rozdil!
Nezruchno? Tak.
Strashno? Ne duzhe.
Neposyl’no? Ni!
Nash narod nezlamnyy!
