English
Ukrainian History and Literature Lesson
The counteroffensive undertaken by Ukrainian troops in the Kharkiv region over the past few weeks was a kind of a test for people’s nerves and expectations. The videos showing locals throwing themselves into the arms of Ukrainian soldiers spread all over the Internet. “Our guys,” people said, letting out sighs.
Crying.
Thanking them.
Hugging them.
…
Back in school, each of us experienced the watchful gaze of Taras Hryhorovych Shevchenko at least once. No matter whose portraits were hanging in Ukrainian classrooms, Shevchenko’s portrait was always given the place of honor in any school, gymnasium, or lyceum. He was like a timeless president of Ukrainian history and literature — elected for good.
From a young age, we have seen various images of Shevchenko, both young and older. For a Ukrainian, to know the face of the young Taras Hryhorovych is the same as knowing the name of their hometown or country. Ukrainians are born with this knowledge. The Ukrainian literature curriculum is shaped in such a way that students of almost any grade learn Shevchenko’s poems by heart in Ukrainian language or literature lessons. A Ukrainian student grows up with Shevchenko. So if you ask me to name some of the most well-known Ukrainians, I will certainly give you this poet’s name.
In our classroom, there was a reproduction of Shevchenko’s first self-portrait — the one where he was still young and beardless. Had he been older, he would’ve been painted with mustache and beard. Next to his self-portrait, the lines from his poem were written: “And in the great new family, The family of the free, With softly spoken, kindly word. Remember also me.”
Shevchenko painted his first self-portrait in early 1840 in petersburg. He was twenty-six at the time.
…
Ukrainian warriors liberate Balakliya in the Kharkiv region that was occupied for six months. One of them switches on his smartphone and films his comrade tearing down a poster the occupiers pasted onto a huge billboard. Those who came here to kill us pasted a slogan, “We are with russia! One nation!” against a backdrop of the russian flag.
The warriors shout out, “Glory to Ukraine!” The enemy poster falls, and suddenly, on the billboard covered with russian slogans, a pair of eyes comes through — the same eyes that any Ukrainian student has known ever since they became self-aware. The eyes of Taras Hryhorovych.
A 26-year-old Shevchenko is now looking down at the Ukrainian warriors just as he looked at them when they were sitting at their school desks. He knows these guys are taking their most important history exam.
The warriors are shocked. They start reading the poetic lines printed next to the portrait on the huge billboard. “Keep fighting — you are sure to win!” We all remember these words since childhood, too.
The following day, on September 11, 2022, Ukrainian troops reached the state border in the Kharkiv region occupied by the russian army for the past six months.
Written on: 13.09.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 29.09.2022
Author: Svitlana Stretovych
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Урок української історії та літератури
Контрнаступ, який здійснили українські військові на Харківщині протягом останніх тижнів, став для кожного певним випробуванням нервів й очікувань. Мережею ширилися відео, де місцеві жителі зі сльозами на очах кидалися в обійми українських військових. «Свої!» — видихали вони.
Плакали.
Дякували.
Обіймали.
…
На кожного в школі хоч раз дивилися уважні, пильні очі Тараса Григоровича Шевченка. Хоч би чий портрет висів у шкільному кабінеті, де навчається український учень, та портрет Шевченка в будь-якій школі, гімназії чи ліцеї обов’язково десь на почесному місці. Він — як позачасовий президент української історії та літератури. Обраний навічно.
Ми бачили з дитинства різні зображення Шевченка: і молодого, і більш зрілого. Для українця знати в обличчя молодого Тараса Григоровича — це як знати назву свого міста чи назву своєї країни. Із цими знаннями українці народжуються. Майже в кожному класі учні вчать рядки Шевченка на уроках української літератури і мови. Із Шевченком український учень фактично дорослішає. Тому й серед найупізнаваніших українців, якщо ви запитаєте, точно буде письменник.
У кабінеті, де навчався мій клас, висіло зображення його першого автопортрета, на якому Шевченко ще молодий і без бороди. Бо в зрілішому віці Тарас обов’язково був би з вусами й бородою. А поруч із тим автопортретом були розміщені слова: «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом…»
Перший автопортрет був виконаний на початку 1840 року в петербурзі. Відповідно, на ньому Шевченкові 26 років.
…
Українські бійці звільняють Балаклію на Харківщині, яка пів року була в окупації. Один із них вмикає смартфон і знімає, як побратим зриває вивіску окупантів. На величезному білборді на тлі російського триколора ті, хто прийшов нас убивати, написали: «Мы с россией! Один народ!».
Бійці вигукують: «Слава Україні!», вивіска ворогів падає, і раптом на заклеєному російськими гаслами білборді проступають саме ті очі, які кожен український учень знає від свідомого віку. Очі Тараса Григоровича.
Він, 26-річний, дивиться сьогодні на українських бійців, як дивився на них, коли вони сиділи за шкільними партами. Він знає, що сьогодні ці хлопці складають найвідповідальніший історичний іспит.
Бійці випадають в осад від здивування. Вони починають читати слова, написані поруч із портретом на величезному білборді. Ми теж знаємо їх з дитинства: «Борітеся — поборете!».
Наступного дня, 11 вересня 2022 року, українські військові на Харківщині вийшли на державний кордон після пів року окупації російськими військами.
Текст написано: 13.09.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 29.09.2022
Авторка: Світлана Стретович
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Urok ukrayins’koyi istoriyi ta literatury
Kontrnastup, yakyy zdiysnyly ukrayins’ki viys’kovi na Kharkivshchyni protyahom ostannikh tyzhniv, stav dlya kozhnoho pevnym vyprobuvannyam nerviv y ochikuvan’. Merezheyu shyrylysya video, de mistsevi zhyteli zi sl’ozamy na ochakh kydalysya v obiymy ukrayins’kykh viys’kovykh. «Svoyi!» — vydykhaly vony.
Plakaly.
Dyakuvaly.
Obiymaly.
…
Na kozhnoho v shkoli khoch raz dyvylysya uvazhni, pyl’ni ochi Tarasa Hryhorovycha Shevchenka. Khoch by chyy portret vysiv u shkil’nomu kabineti, de navchayet’sya ukrayins’kyy uchen’, ta portret Shevchenka v bud’-yakiy shkoli, himnaziyi chy litseyi obov’yazkovo des’ na pochesnomu mistsi. Vin — yak pozachasovyy prezydent ukrayins’koyi istoriyi ta literatury. Obranyy navichno.
My bachyly z dytynstva rizni zobrazhennya Shevchenka: i molodoho, i bil’sh zriloho. Dlya ukrayintsya znaty v oblychchya molodoho Tarasa Hryhorovycha — tse yak znaty nazvu svoho mista chy nazvu svoyeyi krayiny. Iz tsymy znannyamy ukrayintsi narodzhuyut’sya. Mayzhe v kozhnomu klasi uchni vchat’ ryadky Shevchenka na urokakh ukrayins’koyi literatury i movy. Iz Shevchenkom ukrayins’kyy uchen’ faktychno doroslishaye. Tomu y sered nayupiznavanishykh ukrayintsiv, yakshcho vy zapytayete, tochno bude pys’mennyk.
U kabineti, de navchavsya miy klas, vysilo zobrazhennya yoho pershoho avtoportreta, na yakomu Shevchenko shche molodyy i bez borody. Bo v zrilishomu vitsi Taras obov’yazkovo buv by z vusamy y borodoyu. A poruch iz tym avtoportretom buly rozmishcheni slova: «I mene v sim’yi velykiy, v sim’yi vol’niy, noviy, ne zabud’te pom’yanuty nezlym tykhym slovom…»
Pershyy avtoportret buv vykonanyy na pochatku 1840 roku v peterburzi. Vidpovidno, na n’omu Shevchenkovi 26 rokiv.
…
Ukrayins’ki biytsi zvil’nyayut’ Balakliyu na Kharkivshchyni, yaka piv roku bula v okupatsiyi. Odyn iz nykh vmykaye smartfon i znimaye, yak pobratym zryvaye vyvisku okupantiv. Na velycheznomu bilbordi na tli rosiys’koho trykolora ti, khto pryyshov nas ubyvaty, napysaly: «My s rassiyey! Adin narod!».
Biytsi vyhukuyut’: «Slava Ukrayini!», vyviska vorohiv padaye, i raptom na zakleyenomu rosiys’kymy haslamy bilbordi prostupayut’ same ti ochi, yaki kozhen ukrayins’kyy uchen’ znaye vid svidomoho viku. Ochi Tarasa Hryhorovycha.
Vin, 26-richnyy, dyvyt’sya s’ohodni na ukrayins’kykh biytsiv, yak dyvyvsya na nykh, koly vony sydily za shkil’nymy partamy. Vin znaye, shcho s’ohodni tsi khloptsi skladayut’ nayvidpovidal’nishyy istorychnyy ispyt.
Biytsi vypadayut’ v osad vid zdyvuvannya. Vony pochynayut’ chytaty slova, napysani poruch iz portretom na velycheznomu bilbordi. My tezh znayemo yikh z dytynstva: «Boritesya — poborete!».
Nastupnoho dnya, 11 veresnya 2022 roku, ukrayins’ki viys’kovi na Kharkivshchyni vyyshly na derzhavnyy kordon pislya piv roku okupatsiyi rosiys’kymy viys’kamy.
