There is no orthodoxy, politics, or monarchy in this world. All your life is predetermined by the number on your neck that everybody gets at the age of 16. Fate decides everything. There is only one law:

People with numbers from 1 to 3 are “slaves”, those with numbers from 5 to 7 are the “most ordinary”, and those with numbers from 8 to 9 are the “chiefs”. All in all, there are 10 numbers, but, unfortunately, the last person with the highest number died 5 years ago. That person was called the “Creator” — the one who rules the world. And there are also people with number “0”. They are killed right away, under the rule, but for no reason.

All children are told to do good things, to deal with charity and to keep away from the “chiefs”, certainly, if these are not their parents.

***

Milana:

— Mom, where are you going?

Mom:

— I am already late for my work. It’s 8 a.m., and I should be there at 10 a.m. I will rush, bye, my dear.

Milana:

— That is still 2 hours left, mom! Fine. Well, I will also go.

An ordinary family. The dad and the mom are at work from morning till night and come home just to sleep there, and their daughter does not see them at all. Ordinary people who should work to earn their living. Milana will already be 16 in a week’s time. When she was a child, she did a lot of good things, and she still helps walking with dogs as charity.

School:

Carl:

— Hi, beauty. And someone’s birthday is coming. I have already prepared a present for you.

Milana:

— Cool! I cannot but wait to learn about my importance. I worked a lot in my childhood as parents taught me, and I think I deserve number 6 or 7. I want to transfer to your class of ordinary people and stay closer to you.

Carl:

— I have been in this class for already a week. It’s great that the age difference is so small with us. I am already waiting for you.

After school the girl went home, as always. Having some meals, she decided to switch on the news: Welcome, citizens. Today there is the first system failure in our world. All the “chiefs” have got their number fallen down to 1. Police is already looking for a person with number 10, who has got the only access to disposal of importance. Yours, Hot News program.

Milana:

— I hope this failure will not affect my importance. Let me look it up on the Internet.

No information … Maybe, that has happened for the first time. Well, let us hope that will quickly be fixed.

***

5 days passed. People were in panic, police had not found a person with the importance of 10, more than a half of the chiefs became slaves.

Mom:

– Milana, do you remember that tomorrow is your day. They say that the system will not affect your importance. You are a nice girl, and tomorrow you will become one of us. Sweet dreams.

***

In the morning the girl happily approached the mirror to see her importance:

Milana:

— What? That cannot be true … Mom!

Mom:

— Happy birthday, darling! What is your level of importance?

Milana:

— I have got 0…

Mom:

— Oh Lord! You need to quickly cover it up. Don’t tell anyone that you have got this number. I will now draw 6 for you.

Nobody in school guesses that the number was just drawn.

***

The next day.

Woman-inspector:

— Children, make a queue and enter the room one by one.

Milana: “They may now find out that I have got 0 and will kill me. I need to get out of here”.

The moment Milana tried to go to the bathroom, she was not let go. It was her turn.

Milana:

— What are you going to do?

Medical nurse:

— Don’t worry, we will just wash your neck with the solution that uncovers all paints and cosmetics … Oh no … Inspector, that is she! She has got 10!

Woman-inspector:

— Everyone, leave us. I will talk to this girl myself. I know that you have got your importance only since yesterday. How did you manage to transform the whole world into chaos before the appearance of the number?

Milana:

— I don’t know. Today in the morning I had number 0.

Woman-inspector:

— That is, certainly, bad that you have been hiding number 0, but now that is no longer of importance. Thus, the “Creator” has chosen you as the second one, and, most probably, you know him. We need to check all your near and dear people and all your acquaintances. I hope you will help us with this and you will not be like the first “Creator”?

Milana:

— Yes, I certainly will.

After going to the girl’s place and checking her parents, they did not find the villain.

Woman-inspector:

— Whom else do you closely communicate with?

Milana:

— I have a boyfriend — Carl. He is the closest person for me. And some girlfriends from school, but I don’t communicate with them a lot.

On coming to Carl’s place, they did not find him there, though his parents also thought that he was in his room. On coming there, they found that the boy was not there. Just the wind was waving the curtains from the open window.

Milana:

— He has escaped, but don’t worry. I know where he can possibly be. Carl often stays on the roof of his friend’s house. Let me show you.

The inspector and the girl went to the roof of the building not far from school. Few people have been there, and Milana entered it for the first time as well. Carl used to go there only on his own to have some rest from everyone and to relax in solitude.

On going up, they saw how the boy was disposing with the number of importance of one boy with figure 9 that he changed into 1.

Woman-inspector:

— Hands up! I am inspector, and I have got a gun. Hands up and turn back, quick!

Carl:

— Ok, ok… Milana? Why have you given me away? I appointed you as the second creator for us to be ruling this world together, why have you done this?

Milana:

— You have made many silly things by changing people’s numbers of importance. You have become a criminal, first of all, and I also thought that was not you. Why have you done all this and why have you been lying to me?

Carl:

— I have not, I just failed to tell you. These rules and numbers of importance are absolute nonsense since many people do not deserve such attitude, as, for example: good and innocent are called slaves, while arrogant and heartless are the chiefs. Judge on your own: let everyone have equal rights to life rather than everything should depend on the number on your neck.

Milana:

— I… I don’t know what to say.

Woman-inspector:

— Don’t tell nonsense, o boy, everything was planned before you, and now you are spoiling everything.

Carl:

— Oh inspector, this is how you speak now! I studied everything on becoming the creator. Don’t you feel ashamed of telling such peaceful citizens such nonsense for so many years? It is you and your subordinates that killed the first “Creator” five years ago since he also wanted to make everyone equal. You liked and still like having number 9 since you have got privileges and servants, that is why you have invented this. Milana, do you agree to my proposal?

Woman-inspector:

— That’s enough! Oh boy, you know too much, and I do not feel ashamed since my comfort is more important for me, and I don’t care about the others! You have just walked right into that!

Milana attacked the inspector and a gunshot could be heard. The bullet passed by the body, and when they fell, the gun slipped aside. They started fighting as two cats, but the woman hit Milana’s head against the floor. Then Carl picked up the gun. When the inspector stood up, he directed the weapons at her. The woman used to work in the police, that is why she quickly knocked the gun out of the boy’s hands. She placed the boy on the edge of the roof, unbalanced, keeping him with her hand, and if she let him go, he would fall down. Milana started recovering.

Woman-inspector:

— Oh, you have recovered. Quickly make me the “Creator”, otherwise your boyfriend will die!

Carl:

— No! Don’t do this! Please!

Milana:

— I don’t want you to die, I will make you the “Creator” in a moment.

Woman-inspector:

— Right! Finally!

Milana:

— And now give Carl to me.

Woman-inspector:

— Did you really think I will do that? Say goodbye to him.

Carl:

— Milana, cancel the importance of all people, you will find out how to do this, I love you!

The boy took the inspector by the hand, and they fell from the roof together.

Milana:

— Noooo!

Carl and woman-inspector perished on falling from the 15th floor.

***

Carl:

— Where am I?

Medical nurse:

— Oh my God! You have recovered! You… you are in the central hospital, in the resuscitation ward. We have made you come back from the nether world, though the chances were only 10%.

Carl:

— What is my name, and why I am in hospital?

Medical nurse:

— Wait a moment, someone will come up to you.

Doctor:

— Hi, Carl. You have been staying here for a year and a half. We did not even expect that you would recover since you fell from the 15th floor and got a major head injury and internal haemorrhages.

Carl:

— Remind me: who am I?

Doctor:

— That’s what I expected. Well, have some rest.

The doctor called the boy’s parents, and they quickly came to hospital. Milana also got know the news. She was extremely happy and also rushed to her boyfriend.

Milana:

— Good afternoon, how is he?

Carl’s mom:

— He feels good, but does not remember us. Most probably, he will not recall you either. Doctors say that this is temporary, that is why it will be necessary to familiarize him with the reality.

Milana:

— Hi, Carl. How are you?

Carl:

— Hi. I’m fine, and who are you?

Milana:

— I am your girlfriend, Milana. You saved the world and me. Don’t you remember?

Carl:

— No. But you are pretty, and you have a nice name.

Milana:

— Thank you.

Carl:

— And what did I do?

Milana:

— You saved the world and me. You took this damned importance away from all people and made us equal.

Carl:

— What kind of importance?

Milana:

— It does not matter now. Have some rest.

— Doctor, how can he recall everything if he forgets my name within minutes?

Doctor:

— Oh girl, I don’t know. It requires a lot of work and communication about the past, for his memories to come back to him, but don’t try to do it yet.

***

5 years passed. Milana stayed with Carl all her time free from studies and tried to make him recover, telling how happy they had been spending time together and how bravely they had saved the world. All the work of the girl and Carl’s parents helped the boy recall the things forgotten. Then they finished their studies, found some jobs and started living in their new large apartment granted by the state for this heroic deed.

* This text was written in 2022 for “Antytvir”, a writing contest for teens. It is an educational project of Mystetskyi Arsenal within the International Book Arsenal Festival. Its goal is to promote creative writing among high school students and create a platform for expressing yourself in a non-standard way. The organizers designed this project in 2020 and 2022 to support Ukrainian youth in highly stressful situations by allowing them to write and make their voices heard. Translated into English and illustrated by Cultural Hub NGO within the “Wars. Ukrainians. Humanity.” programme.

Важливість

У цьому світі немає православ’я, політики чи монархії. Все твоє життя визначається числом на шиї, яке з’являється у всіх у 16 років. Все вирішує доля. Існує лише єдиний закон:

Люди з числами від 1 до 3 — «раби», з числами від 5 до 7 — «найпростіші» і з числами від 8 до 9 — «головні». Всього цифр 10, але, на жаль, остання людина з найвищим числом померла 5 років тому. Цю людину називали «Творець» — той, хто керує цим світом. І так само є люди з числом «0». Їх одразу вбивають, за правилом, але без причини.

Всім дітям кажуть робити добрі вчинки, займатися благодійністю та триматися подалі від «головних», лише якщо це не їхні батьки.

***

Мілана:

— Мам, куди ти так поспішаєш?

Мама:

— Я запізнююся на роботу. Вже 8:00, а треба бути там о 10:00. Біжу вже, бувай, мила.

Мілана:

— Ще 2 години є, мам! Ну, добре. Що ж, і я піду.

Звичайна сім’я. Тато і мама від ранку до ночі пропадають на роботі і приходять лише поспати, що їх дочка і не бачить. Прості люди, які повинні працювати, або прохарчуватися. Мілані через тиждень уже 16. Коли вона була дитиною, робила багато добрих справ і досі допомагає вигулювати собак, як благодійність.

Школа:

Карл:

— Привіт, красуне. А в когось незабаром День народження, і я вже приготував тобі подарунок.

Мілана:

— Клас! Уже чекаю не дочекаюся своєї важливості. Я багато працювала в дитинстві, як батьки вчили, і думаю, заслуговую на число 6 або 7. Хочу вже перевестися в твій клас звичайних людей і бути ближче.

Карл:

— Я в цьому класі вже тиждень. Класно, що у нас така маленька різниця у віці. Вже чекаю на тебе.

Після школи дівчинка, як завжди, пішла додому. Обідаючи, вирішила включити новини: Вітаємо, громадяни. Сьогодні у нашому світі вперше стався збій системи. У всіх «головних» впало число важливості до 1. Поліція вже в пошуках людини з числом 10, яка має єдиний доступ до розпорядження важливості. З вами була програма Hot News.

Мілана:

— Сподіваюся, цей збій не вплине на мою важливість. Потрібно подивитися в інтернеті. Ніякої інформації… Мабуть, у нас таке вперше. Що ж, сподіватимемося, що це не надовго.

***

З того часу минуло 5 днів. Люди в паніці, поліція так і не знайшла людину з важливістю 10, понад половина всіх головних стали рабами.

Мама:

— Мілано, як пам’ятаєш, завтра твій день. Кажуть, що система не вплине на твою важливість. Ти гарна дівчинка і завтра станеш однією з нас. Солодких снів.

***

Вранці дівчинка радісна пішла до дзеркала побачити свою важливість:

Мілана:

— Що? Цього не може бути… Мам!

Мама:

— З Днем народження, донечко! Яка у тебе важливість?

Мілана:

— В мене 0…

Мама:

— Господи! Тобі треба терміново її замазати. Нікому не кажи, що в тебе це число. Зараз намалюю тобі 6.

У школі ніхто не здогадався, що цифра намальована.

***

На наступний день.

Жінка-інспекторка:

— Діти, станьте в чергу і по-одному заходьте в кабінет.

Мілана: «Вони зараз можуть дізнатися, що в мене 0, і вб’ють. Потрібно вибиратися звідси»

Щойно Мілана спробувала вийти у туалет, її не пустили. Настала її черга.

Мілана:

— Що ви будете робити?

Медсестра:

— Не хвилюйся, ми лише витремо твою шию розчином, який змиває всі замазки і косметику… Та ну… Інспектор, це вона! Має цифру 10!

Жінка-інспекторка:

— Відійдіть від неї всі. Я сама поговорю з цією дівчиною. Я знаю, що ти маєш важливість тільки відучора. Як ти змогла перетворити світ на хаос до появи числа?

Мілана:

— Я не знаю. Ще сьогодні вранці я мала число 0.

Жінка-інспекторка:

— Це, звичайно, погано, що ти приховувала число 0, але зараз це вже неважливо. Отже, «Творець» вибрав тебе другим, і ти його, швидше за все, знаєш. Нам потрібно перевірити всіх твоїх близьких та знайомих. Сподіваюся, ти нам у цьому допоможеш і не будеш, як перший «Творець»?

Мілана:

— Так, звичайно, я вам допоможу.

Побувавши у дівчинки вдома та перевіривши батьків, вони не знайшли лиходія.

Жінка-інспекторка:

— З ким ти ще близько спілкуєшся?

Мілана:

— У мене є хлопець — Карл. Він для мене найближча людина. І кілька подруг зі школи, але я з ними нечасто спілкуюся.

Прийшовши до Карла додому, його там не знайшли, хоча батьки теж думали, що він у себе в кімнаті. Пройшовши туди, виявили, що хлопчика там нема. Лише вітер з відкритого вікна колихав штори.

Мілана:

— Він втік, та це не страшно. Я знаю, де він може бути. Карл часто зависає на даху будинку свого друга. Я покажу.

Інспекторка і дівчинка поїхали до того даху, який був недалеко від школи. Там мало хто бував, і Мілана теж зайшла туди вперше. Карл ходив туди тільки один, щоб відпочити від усіх і розслабитися на самоті.

Піднявшись, вони побачили, як хлопчик розпоряджався числом важливості одного хлопця з цифрою 9, яку він змінив на 1.

Жінка-інспекторка:

– Руки вгору! Я — інспекторка і маю пістолет. Швидко підняв руки та обернувся!

Карл:

— Та добре, добре… Мілано? Чого ти мене здала? Я тебе призначив другим творцем, щоб ми разом правили цим світом, чому ти так вчинила?

Мілана:

— Ти наробив багато дурниць, змінивши числа важливості людей. Ти став злочинцем, по-перше, а по-друге, я не думала, що це був ти. Навіщо ти все це накоїв і брехав мені?

Карл:

— Я тобі не брехав, а просто не встиг сказати. Ці правила і числа важливості — повна дурня, адже багато людей не заслуговують на таке ставлення до них, як, наприклад: добрі і безневинні названі рабами, а нахабні і безсердечні — головними. Подумай сама, нехай у всіх будуть рівні права на життя, ніж все залежатиме від випадкового числа на шиї.

Мілана:

— Я… я не знаю, що сказати.

Жінка-інспекторка:

— Не кажи дурниць, хлопчику, все було придумано до тебе, і зараз ти все зіпсуєш.

Карл:

— Інспекторко, як же ви заговорили! Я вивчив усе, ставши «Творцем». Чи не соромно вам уже стільки років нести мирним громадянам таку нісенітницю? Це ви і ваші підопічні вбили першого «Творця» п’ять років тому, бо він теж хотів зробити всіх рівними між собою. Вам подобалося і подобається бути з числом 9, щоб у вас були привілеї та слуги, тож ви все це вигадали. Мілано, то ти згодна на мою пропозицію?

Жінка-інспекторка:

— Досить! Хлопчику, ти занадто багато знаєш, і мені не соромно, адже мій комфорт мені важливіший, а на інших плювати я хотіла! Ти сам напросився!

Мілана накинулася на інспекторку, пролунав постріл. Куля пролетіла повз хлопчика, і, коли вони впали, пістолет відскочив убік. Вони зчепилися, як дві кішки, але жінка сильно вдарила Мілану головою об підлогу. Тоді Карл підняв пістолет. Коли інспекторка встала, він направив зброю на неї. Жінка працювала раніше в поліції, тому швидко вибила ногою пістолет у хлопчика. На краю даху вона поставила хлопця без рівноваги, тримаючи його рукою, і, якщо вона її відпустить, він упаде. Мілана тоді тільки потроху прийшла до тями.

Жінка-інспекторка:

— О, ти прийшла до тями. Швидко зроби мене «Творцем», а то твій хлопець помре!

Карл:

— Ні! Не роби цього! Прошу!

Мілана:

— Я не хочу, щоб ти помер, зараз зроблю вас «Творцем».

Жінка-інспекторка:

— Так! Нарешті!

Мілана:

— А тепер віддай мені Карла.

Жінка-інспекторка:

— Ти справді думала, що я це зроблю? Попрощайся з ним.

Карл:

— Мілано, скасуй важливість у всіх людей, ти розберешся, як це зробити, я люблю тебе!

Хлопець потягнув за руку інспекторку, і вони разом зірвалися з даху.

Мілана:

– Нііііі!

Карл та жінка інспектор розбилися, впавши з 15 поверху.

***

Карл:

— Де я?

Медсестра:

— Боже мій! Ви прокинулися! Ви… ви у центральній лікарні, у реанімації. Вважайте, ми вас з того світу витягли, хоча шанси були лише 10%.

Карл:

— Як мене звати і чому я у лікарні?

Медсестра:

— Зачекайте хвилинку, зараз до вас підійдуть.

Лікар:

— Привіт, Карле. Ти пролежав у нас півтора роки. Ми й не думали, що ти прокинешся, адже ти пережив падіння з 15-го поверху і отримав серйозну травму голови та внутрішні кровотечі.

Карл:

— Нагадайте, де я?

Лікар:

— Я так і думав. Що ж, відпочивай.

Лікар зателефонував батькам хлопчика, і вони швидко приїхали до лікарні. Далі про новину дізналася й Мілана. Вона була в захваті від щастя і теж примчала до коханого.

Мілана:

— Доброго дня, як він?

Мама Карла:

— Самопочуття хороше, але не пам’ятає нас. Швидше за все, і тебе Карл не згадає. Лікарі кажуть, це тимчасово, тому треба вводити його в реальність.

Мілана:

— Хей, привіт, Карле. Як ти?

Карл:

— І тобі привіт. Я нормально, а ти хто?

Мілана:

— Я твоя дівчина, Мілана. Ти врятував світ і мене. Хіба не пам’ятаєш?

Карл:

— Ні. Але ти симпатична та ім’я гарне.

Мілана:

— Спасибі.

Карл:

— А що я зробив?

Мілана:

— Ти врятував світ та мене. Забрав цю чортову важливість у всіх людей і зробив нас рівними.

Карл:

— Яку важливість?

Мілана:

— Вже не має значення. Відпочивай.

— Лікарю, як він може згадати все, якщо забуває моє ім’я за лічені хвилини?

Лікар:

— Дівчино, я не знаю. Потрібно багато праці та спілкування про минуле, щоб до нього повернулися спогади, а поки що намагайтеся.

***

З того часу минуло 5 років. Усі свої вільні від навчання години Мілана ходила до Карла і намагалася привести його до тями, розповідаючи, як весело вони проводили час разом і як відважно врятували світ. Уся праця дівчинки та батьків Карла допомогла хлопцеві згадати забуте. Далі вони вивчилися, знайшли роботи і з’їхалися до своєї нової великої квартири, подарованої державою за цей героїчний вчинок.

* Оповідання написане 2022 року для підліткового літературного конкурсу «Антитвір». Це освітній проєкт Мистецького арсеналу у межах Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал». Він покликаний стимулювати розвиток креативного письма серед учнів старшої школи та створювати майданчик для висловлення у нестандартний спосіб. У 2020 та 2022 роках проєкт був задуманий організаторами як спосіб підтримати українську молодь у надзвичайних стресових ситуаціях через можливість писати й бути почутими. Перекладено англійською мовою та проілюстровано ГО «Культурний Хаб» в межах програми «Wars.Ukrainians.Humanity.»