English
Kyiv. June 11, 2022
Tomorrow is my friend’s birthday. She would have turned 54. She stayed in Donetsk; she died in Donetsk; she asked not to bury her body in the soil raped by the orcs but to turn it into dust or ashes. She always laughed when she said that. She found it hard to choose, but ashes appealed to her more. “At least I know what I will look like. Not my best, to be honest. Gray color does not suit me… But dust sounds too outdated.”
She asked to cast her ashes to the wind in Mariupol over the Azov Sea.
She’s somewhere out there now, in the wind and water, on a cloud above the dead city that certainly would not suit her, this bright, courageous friend of mine.
That’s not how she likes it. And if someone does things not the way she likes it, the bastard will end up bad.
I know for a fact that Mariupol will be liberated. She, my dear friend Inna, is living there now in rain and snow, in the streams flowing into the sea, and in the sea itself.
Our dead, who never got a chance to choose how they would like it — the dust, the ashes, or the body in the ground — are living there too.
The hell awaiting the russians will be eternal.
Written on: 11.06.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 08.09.2022
Author: Olena Stiazhkina
Translator: Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Київ, 11 червня 2022 року
Завтра день народження моєї подруги. Їй було б 54. Вона залишилася в Донецьку, вона померла в Донецьку, вона заповідала, щоб тіло її не поклали у зґвалтовану орками землю, а перетворили на прах чи попіл. Тут вона завжди сміялася. Казала, що не може обрати, але попіл подобався їй більше. «Принаймні я знаю, який матиму вигляд. Не дуже, якщо чесно. Мені сіре не личить… Але прах — то взагалі якось несучасно».
Вона заповіла, щоб її змішали з вітром над Азовським морем у Маріуполі.
Вона тепер десь там — у вітрі й воді, десь там — на хмарці, над мертвим містом, яке точно не личило б їй, моїй яскравій, мужній подрузі.
Це не по-її. А все, що не по-її, завжди закінчувалось для поганців сракою.
Я точно знаю, що Маріуполь буде звільнений. Там — у всіх дощах і снігах, у всіх струмках до моря й у ньому самому — живе тепер вона, моя подруга. Інна. Іся.
А ще там живуть усі наші мертві, у яких не було можливості вибирати, як саме — прахом, попелом, тілом у землі.
Пекло, яке чекає на рускіх, буде вічним.
Текст написано: 11.06.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 08.09.2022
Автор: Олена Стяжкіна
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Kyiv, 11 chervnya 2022 roku
Zavtra den’ narodzhennya moyeyi podruhy. Yiy bulo b 54. Vona zalyshylasya v Donets’ku, vona pomerla v Donets’ku, vona zapovidala, shchob tilo yiyi ne poklaly u zgvaltovanu orkamy zemlyu, a peretvoryly na prakh chy popil. Tut vona zavzhdy smiyalasya. Kazala, shcho ne mozhe obraty, ale popil podobavsya yiy bil’she. «Prynaymni ya znayu, yakyy matymu vyhlyad. Ne duzhe, yakshcho chesno. Meni sire ne lychyt’… Ale prakh — to vzahali yakos’ nesuchasno».
Vona zapovila, shchob yiyi zmishaly z vitrom nad Azovs’kym morem u Mariupoli.
Vona teper des’ tam — u vitri y vodi, des’ tam — na khmartsi, nad mertvym mistom, yake tochno ne lychylo b yiy, moyiy yaskraviy, muzhniy podruzi.
Tse ne po-yiyi. A vse, shcho ne po-yiyi, zavzhdy zakinchuvalos’ dlya pohantsiv srakoyu.
Ya tochno znayu, shcho Mariupol’ bude zvil’nenyy. Tam — u vsikh doshchakh i snihakh, u vsikh strumkakh do morya y u n’omu samomu — zhyve teper vona, moya podruha. Inna. Isya.
A shche tam zhyvut’ usi nashi mertvi, u yakykh ne bulo mozhlyvosti vybyraty, yak same — prakhom, popelom, tilom u zemli.
Peklo, yake chekaye na ruskikh, bude vichnym.
