English
Kyiv. June 21, 2022
“Instead of saying his first words, our little one copies the sound of the air raid siren. He copies it exactly as it is, note for note. Quiet, then louder, then again quiet, and again louder. After the war, I’ll send him to music school. I can see his talent. No, I can hear it.”
***
“Yesterday, I was rummaging in our go bag searching for medical records when I saw a big pack of crackers on the top. “Who put it there?” I asked. “We did!” my children replied in unison. “Why? We got everything we need,” I said. “People in Irpin also had everything they needed on February 23, but it vanished somewhere.”
My boys, nine and seven, spent only four days in the basement. I thought they didn’t even have time to get scared.”
***
He is five. She is five, too. They’re playing a couple in love. She asks him, “Will you give your most precious things to me?” “You act like a russian,” he says. “I don’t want to play with you anymore.”
Written on: 21.06.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 08.09.2022
Author: Olena Stiazhkina
Translator: Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Київ, 21 червня 2022 року
«А в нашого замість першого слова — звуки повітряної тривоги. Точнісінько так повторює — нота до ноти. Від тихого до гучного, потім знову до тихого й знову до гучного. Після війни віддам до музичної школи. Уже бачу, тобто, звісно, чую — талант».
***
«Учора полізла по медичну картку до тривожної валізки, а там зверху — мішок сухариків. Питаю: “Хто поклав?”. Діти хором: “Ми!”. Питаю: “Навіщо? Усе ж є!”. Кажуть: “23-го в Ірпені теж усе було, а потім кудись поділося”.
Хлопцям — сім і дев’ять, лише чотири дні в підвалі просиділи. Думала, що навіть злякатися не встигли…»
***
Їй п’ять і йому п’ять. Грають у парку — здається, у любов. Вона запитує: «Ти віддаси мені все своє найдорожче?». Він у відповідь: «Ти якась руская. Не буду з тобою гратися».
Текст написано: 21.06.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 08.09.2022
Автор: Олена Стяжкіна
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Kyiv, 21 chervnya 2022 roku
«A v nashoho zamist’ pershoho slova — zvuky povitryanoyi tryvohy. Tochnisin’ko tak povtoryuye — nota do noty. Vid tykhoho do huchnoho, potim znovu do tykhoho y znovu do huchnoho. Pislya viyny viddam do muzychnoyi shkoly. Uzhe bachu, tobto, zvisno, chuyu — talant».
***
«Uchora polizla po medychnu kartku do tryvozhnoyi valizky, a tam zverkhu — mishok sukharykiv. Pytayu: “Khto poklav?”. Dity khorom: “My!”. Pytayu: “Navishcho? Use zh ye!”. Kazhut’: “23-ho v Irpeni tezh use bulo, a potim kudys’ podilosya”.
Khloptsyam — sim i dev’yat’, lyshe chotyry dni v pidvali prosydily. Dumala, shcho navit’ zlyakatysya ne vstyhly…»
***
Yiy p’yat’ i yomu p’yat’. Hrayut’ u parku — zdayet’sya, u lyubov. Vona zapytuye: «Ty viddasy meni vse svoye naydorozhche?». Vin u vidpovid’: «Ty yakas’ ruskaya. Ne budu z toboyu hratysya».
