English
Kyiv. March 29, 2022
A low hum fills the air. Windows do not rattle. Boom, boom, boom. Alright, these are our troops shooting. No need to drop to the ground and cover your head with your hands. You can continue on your way. It’s just the low hum in the air. We got used to it.
In Donetsk, there was less humming but more explosions. In 2014, some locals went down to their basements in summer and emerged from them in early winter. People in Kharkiv, Chernihiv, and Sumy now have a similar experience. No people in Kyiv so far.
Last night, Serhiy Kot, a Ukrainian historian, died of a cardiac arrest. He dedicated his life to tracking down the Ukrainian cultural treasures smuggled or looted during the wars and helping bring them back to Ukraine. Serhiy put his heart into the restitution. But his heart is no longer beating.
***
Serhiy Vahanov, a friend of mine, writes: “The city of Mariupol has turned into an outline map.”
***
We will not call our war “patriotic.” “The Great Patriotic War” is a russian military myth that gave rise to the russian form of Nazism. Just as the phrase “the third reich” had nothing in it but a historical allusion — and ended up having nothing in it but shame and blood.
We are fighting for our motherland. Not for a motherland as a symbol but for people and their freedom. Is it a pro-people war, then? A pro-human war? A war of independence? Hence — a hundred years’ war? A David’s war? An eight years’ war? A fierce war? A war of redemption? A victorious war? You can call a war like this, can’t you?
Written on: 29.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 04.08.2022
Author: Olena Stiazhkina
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Київ, 29 березня 2022 року
У повітрі глухо шумить. Вікна не здригаються. Ба-бах-бах. Значить, від нас. Значить, можна не падати на асфальт, не закривати голови руками. Можна йти далі. Просто глухо шумить у повітрі. Ми призвичаїлись.
У Донецьку шуміло менше. «Прилітало», проте, більше. У 2014-му в Донецьку були люди, які на початку літа спустилися до підвалу й вийшли з нього на початку зими. Тепер такі люди є в Харкові, Чернігові, Сумах… У Києві на сьогодні немає.
У ніч на вчора від інфаркту помер історик Сергій Кот. Усе життя він присвятив збиранню й поверненню в Україну культурної спадщини, вивезеної або розграбованої через війни. Пан Сергій опікувався реституцією всім серцем. А тепер його серце зупинилося.
***
Мій друг Сергій Ваганов пише: «Місто Маріуполь перетворилося на контурну карту».
***
Ми не називатимемо нашу війну вітчизняною. Вітчизняна — це рускій воєнний міф, усередині якого зросла руская форма нацизму. Це як колись у словах «третій райх» не було нічого, крім історичної алюзії, а потім не стало нічого, крім ганьби й крові.
Ми воюємо за свою батьківщину. Але не за батьківщину як символ, а за людей і їхню свободу. Залюдинна війна? Залюдська? Війна за незалежність? А звідти — столітня війна? Давидова війна? Восьмирічна? Люта війна? Війна відплати? Переможна війна? Може ж бути у війни така назва?
Текст написано: 29.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 04.08.2022
Автор: Олена Стяжкіна
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Kyiv, 29 bereznya 2022 roku
U povitri hlukho shumyt’. Vikna ne zdryhayut’sya. Ba-bakh-bakh. Znachyt’, vid nas. Znachyt’, mozhna ne padaty na asfal’t, ne zakryvaty holovy rukamy. Mozhna yty dali. Prosto hlukho shumyt’ u povitri. My pryzvychayilys’.
U Donets’ku shumilo menshe. «Prylitalo», prote, bil’she. U 2014-mu v Donets’ku buly lyudy, yaki na pochatku lita spustylysya do pidvalu y vyyshly z n’oho na pochatku zymy. Teper taki lyudy ye v Kharkovi, Chernihovi, Sumakh… U Kyyevi na s’ohodni nemaye.
U nich na vchora vid infarktu pomer istoryk Serhiy Kot. Use zhyttya vin prysvyatyv zbyrannyu y povernennyu v Ukrayinu kul’turnoyi spadshchyny, vyvezenoyi abo rozhrabovanoyi cherez viyny. Pan Serhiy opikuvavsya restytutsiyeyu vsim sertsem. A teper yoho sertse zupynylosya.
***
Miy druh Serhiy Vahanov pyshe: «Misto Mariupol’ peretvorylosya na konturnu kartu».
***
My ne nazyvatymemo nashu viynu vitchyznyanoyu. Vitchyznyana — tse ruskiy voyennyy mif, useredyni yakoho zrosla ruskaya forma natsyzmu. Tse yak kolys’ u slovakh «tretiy raykh» ne bulo nichoho, krim istorychnoyi alyuziyi, a potim ne stalo nichoho, krim han’by y krovi.
My voyuyemo za svoyu bat’kivshchynu. Ale ne za bat’kivshchynu yak symvol, a za lyudey i yikhnyu svobodu. Zalyudynna viyna? Zalyuds’ka? Viyna za nezalezhnist’? A zvidty — stolitnya viyna? Davydova viyna? Vos’myrichna? Lyuta viyna? Viyna vidplaty? Peremozhna viyna? Mozhe zh buty u viyny taka nazva?
