A low hum fills the air. Windows do not rattle. Boom, boom, boom. Alright, these are our troops shooting. No need to drop to the ground and cover your head with your hands. You can continue on your way. It’s just the low hum in the air. We got used to it.
In Donetsk, there was less humming but more explosions. In 2014, some locals went down to their basements in summer and emerged from them in early winter. People in Kharkiv, Chernihiv, and Sumy now have a similar experience. No people in Kyiv so far.
Last night, Serhiy Kot, a Ukrainian historian, died of a cardiac arrest. He dedicated his life to tracking down the Ukrainian cultural treasures smuggled or looted during the wars and helping bring them back to Ukraine. Serhiy put his heart into the restitution. But his heart is no longer beating.
***
Serhiy Vahanov, a friend of mine, writes: “The city of Mariupol has turned into an outline map.”
***
We will not call our war “patriotic.” “The Great Patriotic War” is a Russian military myth that gave rise to the Russian form of Nazism. Just as the phrase “The Third Reich” had nothing in it but a historical allusion — and ended up having nothing in it but shame and blood.
We are fighting for our motherland. Not for a motherland as a symbol but for people and their freedom. Is it a pro-people war, then? A pro-human war? A war of independence? Hence — a hundred years’ war? A David’s war? An eight years’ war? A fierce war? A war of redemption? A victorious war? You can call a war like this, can’t you?
Author: Olena Stiazhkina, historian, writer
Translator: Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Content Editor: Maryna Korchaka
Program Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv Slavitski
Київ, 29 березня 2022 року
У повітрі глухо шумить. Вікна не здригаються. Ба-бах-бах. Значить, від нас. Значить, можна не падати на асфальт, не закривати голову руками. Можна йти далі. Просто глухо шумить у повітрі. Ми призвичаїлись.
У Донецьку шуміло менше. “Прилітало”, проте, більше. У 2014-му в Донецьку були люди, які на початку літа спустилися до підвалу й вийшли з нього на початку зими. Тепер такі люди є у Харкові, Чернігові, в Сумах… У Києві станом на зараз немає.
У ніч на вчора від інфаркту помер історик Сергій Кот. Все життя він присвятив збору та надходженню до України культурної спадщини, вивезеної або розграбованої через війни. Пан Сергій опікувався реституцією всім серцем. А тепер його серце зупинилося.
***
Мій друг Сергій Ваганов пише: “Місто Маріуполь перетворилося на контурну карту”.
***
Ми не станемо називати нашу війну “вітчизняною”. “Вітчизняна” — це руський воєнний міф, всередині якого зросла руська форма нацизму. Це як колись у словах “третій райх” не було нічого, окрім історичної алюзії, а потім не стало нічого, окрім ганьби та крові.
Ми воюємо за свою батьківщину. Але не за батьківщину як символ, а за людей та їхню свободу. Залюдинна війна? Залюдська? Війна за незалежність? А звідти — Столітня війна? Давідова війна? Восьмирічна? Люта війна? Війна відплати? Переможна війна? Може ж бути у війни така назва?
