English
Kyiv. March 30, 2022
Someone suggested counting Thursdays: with the war dragging on, the day count would thrash your ripped insides with its treacherously big numbers again and again. It hurts less when you count Thursdays. For example, it’s only the fifth Thursday tomorrow.
Between the second and the third Thursday, I discovered the sky. Between the third and the fourth one, I noticed the air. On the eve of the fifth one, I saw the streets. In Kyiv, just like in other cities, where the war is raging on the outskirts and you can come or leave by train, not through a humanitarian corridor, there are billboards still standing along the roads.
From the pre-war times: ads of children’s swimming classes and the concert of shufutinsky who looks very much like the late kobzon.
From the war times: “GLORY TO MARIUPOL!”, “THANK YOU, CHERNIHIV!”, “AT 5 AM ON 24 FEBRUARY 24, RUSSIA BOMBED KYIV,” “RUSSIAN WARSHIP, GO FUCK YOURSELF!”, “RUSSIAN SOLDIER! IT’S BETTER TO BE ALIVE IN CAPTIVITY THAN DEAD IN A RUT.”
My favorite is this one: “MINISTRY OF DEFENSE. 4.5.0.”
4.5.0. is a military code that translates to “everything is ok.”
Everything is ok. Our morning roll calls become shorter, made up of three numbers and three periods.
Between the fourth and the fifth Thursdays, it is 4.5.0. in Kyiv.
“Ok” does not mean quiet. Our artillery keeps shelling. “They work,” we say.
They work to make sure that the russian missiles flying from the direction of half-destroyed Bucha do not “de-nazify” us to death. In between the attacks on Kyiv, “the liberators” gobbled up an Alabai and bragged about it to their friend. Their friend approved of it. If they get sick of their army ration and gobble up one of their fellows next time, their friend would approve of it, too. Their friend is not putin. It’s the russian people killing, raping, looting, and — as we see now — gobbling up an Alabai.
***
I see the streets. And I constantly feel the taste of concrete in my mouth. I have never tried concrete. I haven’t even licked it. But I know for a fact that this is the way it tastes.
It turned out that hatred can have different flavors. Today, it’s concrete. Yesterday, it was the charred ruins.
The russian world — all flavors of hell.
Written on: 30.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 04.08.2022
Author: Olena Stiazhkina
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Київ, 30 березня 2022 року
Хтось запропонував рахувати тижні четвергами, оскільки війна триватиме, а лік днів раз у раз битиме в розволочені кишки своїми підступно довгими декадами. Четвергами не так болісно. Завтра, наприклад, лише п’ятий четвер.
Між другим і третім я знайшла небо. Між третім і четвертим — помітила повітря. Перед п’ятим — побачила вулиці. У Києві, як і в інших містах, де війна йде на околицях і виїхати / приїхати можна потягом, а не гуманітарним коридором, обабіч доріг стоять білборди.
З довоєнного — реклама дитячого плавання й концерту шуфутінского, який дуже схожий на мертвого кобзона.
З війни — «СЛАВА МАРІУПОЛЮ!», «ЧЕРНІГОВЕ, ДЯКУЄМО!», «24 ЛЮТОГО О 5-Й ГОДИНІ РАНКУ РОСІЯ БОМБИЛА КИЇВ», «РУСКІЙ ВОЄННИЙ КОРАБЛЬ, ІДИ НА Х*Й!», «РУСКІЙ СОЛДАТЕ, БУТИ ЖИВИМ У ПОЛОНІ КРАЩЕ, НІЖ МЕРТВИМ У КАНАВІ».
Найбільше мені подобається: «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ. 4.5.0.».
4.5.0. — це сигнал військових, який означає «все спокійно».
Усе — спокійно. Наші вранішні переклички стають коротшими й тепер складаються з трьох цифр і трьох крапок.
Між четвертим і п’ятим четвергом у Києві 4.5.0.
Спокійно — це не тихо. Наша артилерія б’є і б’є. Ми кажемо: «Працює».
Працює над тим, щоб нас не денацифікували до смерті рускіє ракети, що летять з боку майже знищеної Бучі. Зрештою, саме тут, між обстрілами Києва, «освободітєлі» зжерли собаку-алабая та похвалилися цим своїм друзям. Друг схвалив. Якщо наступного разу вони зжеруть свого колегу через те, що сухпай їм настогид, друг також схвалить. Друг — не путін. Він — рускій народ, який убиває, ґвалтує, краде й тепер от жере алабая.
***
Бачу вулиці. А із цим постійно відчуваю присмак бетону в роті. Я ніколи не їла бетону й навіть не лизала. Але точно знаю, що це він.
Як з’ясувалось, ненависть буває різною на смак. Сьогодні — бетон. Учора — згарище.
рускій мір — усі смаки пекла.
Текст написано: 30.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 04.08.2022
Автор: Олена Стяжкіна
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Kyiv, 30 bereznya 2022 roku
Khtos’ zaproponuvav rakhuvaty tyzhni chetverhamy, oskil’ky viyna tryvatyme, a lik dniv raz u raz bytyme v rozvolocheni kyshky svoyimy pidstupno dovhymy dekadamy. Chetverhamy ne tak bolisno. Zavtra, napryklad, lyshe p’yatyy chetver.
Mizh druhym i tretim ya znayshla nebo. Mizh tretim i chetvertym — pomityla povitrya. Pered p’yatym — pobachyla vulytsi. U Kyyevi, yak i v inshykh mistakh, de viyna yde na okolytsyakh i vyyikhaty / pryyikhaty mozhna potyahom, a ne humanitarnym korydorom, obabich dorih stoyat’ bilbordy.
Z dovoyennoho — reklama dytyachoho plavannya y kontsertu shufutinskoho, yakyy duzhe skhozhyy na mertvoho kobzona.
Z viyny — «SLAVA MARIUPOLYU!», «CHERNIHOVE, DYAKUYEMO!», «24 LYUTOHO O 5-Y HODYNI RANKU ROSIYA BOMBYLA KYIV», «RUSKIY VOYENNYY KORABL‘, IDY NA KH*Y!», «RUSKIY SOLDATE, BUTY ZHYVYM U POLONI KRASHCHE, NIZH MERTVYM U KANAVI».
Naybil’she meni podobayet’sya: «MINISTERSTVO OBORONY. 4.5.0.».
4.5.0. — tse syhnal viys’kovykh, yakyy oznachaye «vse spokiyno».
Use — spokiyno. Nashi vranishni pereklychky stayut’ korotshymy y teper skladayut’sya z tr’okh tsyfr i tr’okh krapok.
Mizh chetvertym i p’yatym chetverhom u Kyyevi 4.5.0.
Spokiyno — tse ne tykho. Nasha artyleriya b’ye i b’ye. My kazhemo: «Pratsyuye».
Pratsyuye nad tym, shchob nas ne denatsyfikuvaly do smerti ruskiye rakety, shcho letyat’ z boku mayzhe znyshchenoyi Buchi. Zreshtoyu, same tut, mizh obstrilamy Kyyeva, «osvobodityeli» zzherly sobaku-alabaya ta pokhvalylysya tsym svoyim druzyam. Druh skhvalyv. Yakshcho nastupnoho razu vony zzherut’ svoho kolehu cherez te, shcho sukhpay yim nastohyd, druh takozh skhvalyt’. Druh — ne putin. Vin — ruskiy narod, yakyy ubyvaye, gvaltuye, krade y teper ot zhere alabaya.
***
Bachu vulytsi. A iz tsym postiyno vidchuvayu prysmak betonu v roti. Ya nikoly ne yila betonu y navit’ ne lyzala. Ale tochno znayu, shcho tse vin.
Yak z’yasuvalos’, nenavyst’ buvaye riznoyu na smak. S’ohodni — beton. Uchora — zharyshche.
ruskiy mir — usi smaky pekla.
