English
Light at the End of the War
Kyiv.
It is night outdoors.
It is absolutely dark in this yard.
Two multi-storeyed buildings standing one after the other are not lit at all. Adults, children, elderly people with specific needs live in these buildings. There are no chances for heating some water, charging the phone or switching on a heater, taking the lift to the 16th floor so far. I am sure that not all of them have even managed to buy candles. That is why the windows are absolutely dark.
— Please, tell me, do you have candles? — I ask in the nearest shop.
— No, none. And for quite a long period already. We have ordered them, but they are not been delivered yet.
We have to be ready for everything:
- no electricity and water,
- shortage of foodstuffs,
- missile strikes and a nuclear explosion.
On October 10 the russian army staged another massive missile strike of the Ukrainian territories with particular cynicism, destroying critical infrastructure. Electricity was cut off in plenty of inhabited settlements. They cannot even be counted.
Luckily, it is warm outdoors. Indian summer. And you can just stay in silence when it is dark. Daily household problems are nothing tragic, but the other thing is that there are some places where life is generally not possible without electricity.
I am just thinking about hospitals.
…
— Go to the bomb shelter or leave the premises. Air alert! — says a guard in the hospital.
We have come with a baby who is seven months old, with an emergency request. But there is no reception of patients during the air alert period. We leave the premises. Nobody knows how much we’ll have to wait.
…
Everyone who chose to stay in Ukraine after the outbreak of the great war, probably, realized that it would all be not easy. But the desire to stay in the country, to help with your presence and with your work has won.
Even when you are going back home across the unlit European capital, the first thing that dawns on you is that winning in the war is about the engagement of each of us. Now victory lies in helping electricians restore stable electricity supply. Each of us has to reduce the general load on the power network and terminate all excessive spending. That is why a washing machine will now be used in the night time. And only after that you recall the fears you used to have in childhood.
But it is not darkness that you should be afraid of.
Kyiv.
It is night outdoors.
But Victory is coming. We feel it even where there is no light.
Written on: 13.10.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 11.11.2022
Author: Svitlana Stretovych
Translator (from Ukrainian to English): Halyna Pekhnyk
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Світло в кінці війни
Київ.
На вулиці ніч.
У цьому дворі зовсім темно.
Дві багатоповерхівки, які стоять поруч, загалом не освітлюються. У цих будинках живуть дорослі, діти, літні люди, люди з особливими потребами. Поки що вони не мають змоги нагріти воду, увімкнути зарядку телефона чи обігрівач, піднятися на 16-й поверх ліфтом. Упевнена, що навіть придбати собі свічки встигли далеко не всі. Саме тому вікна потонули в мороці.
— Скажіть, будь ласка, у вас є свічки? — питаю в найближчому магазині.
— Ні, взагалі жодних. І вже давно немає. Замовили, та поки що не везуть.
Ми маємо бути готові до всього:
- відсутності електрики й води,
- нестачі продовольчих товарів,
- ракетних атак і ядерного вибуху.
10 жовтня російська армія вкотре масовано обстріляла ракетами українські території, з особливим цинізмом знищуючи критичну інфраструктуру. Без електропостачання залишилося безліч населених пунктів. Їх навіть порахувати неможливо.
На щастя, на вулиці тепло. Бабине літо. А темряву можна пересидіти просто в тиші. Побутові незручності не страшні, інша річ, що є місця, де без електрики загалом життя неможливе.
Я думаю про лікарні.
…
— Проходьте в укриття або виходьте з приміщення. Повітряна тривога! — каже нам охоронець у лікарні.
Ми приїхали з немовлям, якому сім місяців, з екстреним візитом. Але на час повітряної тривоги прийом припиняється. Ми виходимо з приміщення. Скільки чекати — не знає ніхто.
…
Кожен, хто залишився в Україні після початку великої війни, ймовірно, усвідомлював, що легко не буде. Але бажання залишатися в країні, допомагати їй своєю присутністю й роботою переважили.
Коли повертаєшся додому неосвітленою європейською столицею, приходить думка, що перемагати у війні — це участь кожного з нас. Тепер вона полягає в тому, щоб допомогти електрикам відновити стабільне електропостачання. Кожен з нас має зменшити загальне навантаження на електромережу й відмовитися від надлишкових витрат. Тому сьогодні пральна машина працюватиме вночі. І лише потім згадуєш про свої дитячі страхи.
Але боятися треба не темряви.
Київ.
На вулиці ніч.
Але попереду Перемога. Ми її відчуваємо й без освітлення.
Текст написано: 13.10.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 11.11.2022
Автор: Світлана Стретович
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Ірина Шатунова
Коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Svitlo v kintsi viyny
Kyiv.
Na vulytsi nich.
U ts’omu dvori zovsim temno.
Dvi bahatopoverkhivky, yaki stoyat’ poruch, zahalom ne osvitlyuyut’sya. U tsykh budynkakh zhyvut’ dorosli, dity, litni lyudy, lyudy z osoblyvymy potrebamy. Poky shcho vony ne mayut’ zmohy nahrity vodu, uvimknuty zaryadku telefona chy obihrivach, pidnyatysya na 16-y poverkh liftom. Upevnena, shcho navit’ prydbaty sobi svichky vstyhly daleko ne vsi. Same tomu vikna potonuly v morotsi.
— Skazhit’, bud’ laska, u vas ye svichky? — pytayu v nayblyzhchomu mahazyni.
— Ni, vzahali zhodnykh. I vzhe davno nemaye. Zamovyly, ta poky shcho ne vezut’.
My mayemo buty hotovi do vs’oho:
- vidsutnosti elektryky y vody,
- nestachi prodovol’chykh tovariv,
- raketnykh atak i yadernoho vybukhu.
10 zhovtnya rosiys’ka armiya vkotre masovano obstrilyala raketamy ukrayins’ki terytoriyi, z osoblyvym tsynizmom znyshchuyuchy krytychnu infrastrukturu. Bez elektropostachannya zalyshylosya bezlich naselenykh punktiv. Yikh navit’ porakhuvaty nemozhlyvo.
Na shchastya, na vulytsi teplo. Babyne lito. A temryavu mozhna peresydity prosto v tyshi. Pobutovi nezruchnosti ne strashni, insha rich, shcho ye mistsya, de bez elektryky zahalom zhyttya nemozhlyve.
Ya dumayu pro likarni.
…
— Prokhod’te v ukryttya abo vykhod’te z prymishchennya. Povitryana tryvoha! — kazhe nam okhoronets’ u likarni.
My pryyikhaly z nemovlyam, yakomu sim misyatsiv, z ekstrenym vizytom. Ale na chas povitryanoyi tryvohy pryyom prypynyayet’sya. My vykhodymo z prymishchennya. Skil’ky chekaty — ne znaye nikhto.
…
Kozhen, khto zalyshyvsya v Ukrayini pislya pochatku velykoyi viyny, ymovirno, usvidomlyuvav, shcho lehko ne bude. Ale bazhannya zalyshatysya v krayini, dopomahaty yiy svoyeyu prysutnistyu y robotoyu perevazhyly.
Koly povertayeshsya dodomu neosvitlenoyu yevropeys’koyu stolytseyu, prykhodyt’ dumka, shcho peremahaty u viyni — tse uchast’ kozhnoho z nas. Teper vona polyahaye v tomu, shchob dopomohty elektrykam vidnovyty stabil’ne elektropostachannya. Kozhen z nas maye zmenshyty zahal’ne navantazhennya na elektromerezhu y vidmovytysya vid nadlyshkovykh vytrat. Tomu s’ohodni pral’na mashyna pratsyuvatyme vnochi. I lyshe potim zhaduyesh pro svoyi dytyachi strakhy.
Ale boyatysya treba ne temryavy.
Kyiv.
Na vulytsi nich.
Ale poperedu Peremoha. My yiyi vidchuvayemo y bez osvitlennya.
