English
The Festival of Stolen Culture
Recently, I have seen a poster of the so-called “Festival of russian Culture in India” in the city where I live, organized by the local russian consulate. There were three events on the list. The first one was the Dagestani dance performance. The second — the ensemble of the Cossack song “Krinitsa”. And last but not the least there was an ensemble playing in the “crossover” genre and that is also a perfect illustration to what I am about to say.
The musical genre “crossover” is by definition associated with cultural appropriation, using the distinctive qualities of different national music traditions to appeal to mass tastes. And cultural appropriation, let me kindly remind you with a Wikipedia quote, “is the inappropriate or unacknowledged adoption of an element or elements of one culture or identity by members of another culture or identity.This can be controversial when members of a dominant culture appropriate from minority cultures.”
The word “krinitsa” does not exist in a russian language, it exists in belarusian and Ukrainian ones. “Krinitsa” means “a well” rendered in russian by all the dictionaries with totally different words with different roots.
As for the Dagestani dance performance, the word “Dagestan” is of Turkish or a Persian origin and means “the land of mountains”. It is located in the Caucasus mountain range and nowadays is russia’s most heterogeneous republic with more than 40 different ethnicities most of whom speak either Caucasian or Turkic or Iranian languages. Not much to do with ethnic russian culture, but this land just happened to end up under russian rule.
Why would a russian ensemble choose a belarusian or Ukrainian name if they were representing an authentic russian culture? Why do they think that a Dagestani dance can represent their culture? Why is cultural appropriation a core of russian culture in general? Don’t they have their own? Or maybe they just built the myth of the “great” culture while absorbing all the best from the suppressed nations and presenting it like their own?
Let me confirm this statement with the two most known symbols of russian culture: matryoshka dolls and borscht, both so much recognised around the world. Recently, UNESCO put borscht in its “Endangered Heritage List”, officially proving its Ukrainian origin and protecting this culinary heritage from being appropriated by the aggressor. And now, matryoshkas. Guess what, the concept was also stolen! Originally, they come from Japan known there as “kokeshi”. At the end of the 19th century, a russian entrepreneur Savva Mamontow brought a set of such dolls, the figurines of the seven deities of happiness and had his painter put a peasant face of a russian woman on it. Good luck googling that!
And so, why would you call a cultural festival with the name of the culture it does not represent?
Written on: 16.12.2022
First published within “W. U. H.” programme on: 29.12.2022
Author: Iryna Vikyrchak
Illustrator: Victoria Boyko
Literary Editor: Hanna Leliv
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: English
Українська (Cyrillic)
Фестиваль украденої культури
Нещодавно в місті, у якому мешкаю, я побачила афішу так званого Фестивалю російської культури в Індії, який організовує місцеве російське консульство. Анонсовано три виступи. Перший — дагестанського танцювального колективу. Другий — ансамблю козацької пісні «Криниця». І останній, хоч і не менш важливий, — ансамблю — виконавця в жанрі кросовер, і це також чудова ілюстрація того, про що я збираюся розповісти.
Музичний жанр кросовер асоціюють з культурним привласненням, або культурною апропріацією, оскільки в його визначенні використовують яскраво виражені характеристики музики різних народів, щоб догодити масовим смакам. А культурне привласнення, дозвольте нагадати вам цитатою з вікіпедії, — це «недоречне або невизнане використання елемента або елементів однієї культури чи ідентичності членами іншої культури чи ідентичності. Це явище може бути суперечливим, коли члени домінантної культури привласнюють щось у культур меншин».
Слова «криниця» немає в російській мові, натомість воно є в білоруській та українській мовах. «Криниця» перекладається російською в усіх словниках абсолютно іншими словами з іншими коренями.
Якщо казати про дагестанські танці, то слово «Дагестан» — турецького чи перського походження й означає «земля гір». Він розташований на Кавказькому гірському хребті й нині є найбільш неоднорідною республікою росії, де представлено понад сорок різних етнічних груп, більшість із яких розмовляє або кавказькими, або тюркськими, або іранськими мовами. Небагато спільного з етнічною російською культурою, просто ця земля опинилася під російським пануванням.
Навіщо російському ансамблю вибирати білоруську чи українську назву, якщо він представляє автентичну російську культуру? Чому вони вирішили, що дагестанські танці можуть репрезентувати їх? Чому культурне привласнення загалом є основою російської культури? Що, у них немає чогось власного? Чи, може, вони просто створили міф про «вєлікую культуру», запозичивши все найкраще в поневолених народів і представивши це як своє?
Дозвольте мені підтвердити це твердження двома найвідомішими російськими культурними візитівками — матрьошкою та борщем, які так добре відомі в усьому світі. Нещодавно ЮНЕСКО внесла борщ до Списку Всесвітньої спадщини під загрозою, офіційно довівши його українське походження та захистивши цю кулінарну спадщину від привласнення агресором. А тепер про матрьошки. Угадайте що? Так, цю концепцію теж украли! Вони насправді походять з Японії і називаються там «кокеші». Наприкінці XIX століття російський підприємець савва мамонтов привіз набір таких ляльок — фігурки семи богів щастя — і доручив своєму художникові нанести на них селянське обличчя російської жінки. Щасти вам, коли будете гуглити цю інформацію!
Тож навіщо називати культурний фестиваль за назвою культури, якої він не представляє?
Текст написано: 16.12.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 29.12.2022
Автор: Ірина Вікирчак
Перекладачка (з англійської на українську): Галина Пехник
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка і коректорка: Ірина Андрєєва
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Festyval’ ukradenoyi kul’tury
Neshchodavno v misti, u yakomu meshkayu, ya pobachyla afishu tak zvanoho Festyvalyu rosiys’koyi kul’tury v Indiyi, yakyy orhanizovuye mistseve rosiys’ke konsul’stvo. Anonsovano try vystupy. Pershyy — dahestans’koho tantsyuval’noho kolektyvu. Druhyy — ansamblyu kozats’koyi pisni «Krynytsya». I ostanniy, khoch i ne mensh vazhlyvyy, — ansamblyu — vykonavtsya v zhanri krosover, i tse takozh chudova ilyustratsiya toho, pro shcho ya zbyrayusya rozpovisty.
Muzychnyy zhanr krosover asotsiyuyut’ z kul’turnym pryvlasnennyam, abo kul’turnoyu apropriatsiyeyu, oskil’ky v yoho vyznachenni vykorystovuyut’ yaskravo vyrazheni kharakterystyky muzyky riznykh narodiv, shchob dohodyty masovym smakam. A kul’turne pryvlasnennya, dozvol’te nahadaty vam tsytatoyu z vikipediyi, — tse «nedorechne abo nevyznane vykorystannya elementa abo elementiv odniyeyi kul’tury chy identychnosti chlenamy inshoyi kul’tury chy identychnosti. Tse yavyshche mozhe buty superechlyvym, koly chleny dominantnoyi kul’tury pryvlasnyuyut’ shchos’ u kul’tur menshyn».
Slova «krynytsya» nemaye v rosiys’kiy movi, natomist’ vono ye v bilorus’kiy ta ukrayins’kiy movakh. «Krynytsya» perekladayet’sya rosiys’koyu v usikh slovnykakh absolyutno inshymy slovamy z inshymy korenyamy.
Yakshcho kazaty pro dahestans’ki tantsi, to slovo «Dahestan» — turets’koho chy pers’koho pokhodzhennya y oznachaye «zemlya hir». Vin roztashovanyy na Kavkaz’komu hirs’komu khrebti y nyni ye naybil’sh neodnoridnoyu respublikoyu rosiyi, de predstavleno ponad sorok riznykh etnichnykh hrup, bil’shist’ iz yakykh rozmovlyaye abo kavkaz’kymy, abo tyurks’kymy, abo irans’kymy movamy. Nebahato spil’noho z etnichnoyu rosiys’koyu kul’turoyu, prosto tsya zemlya opynylasya pid rosiys’kym panuvannyam.
Navishcho rosiys’komu ansamblyu vybyraty bilorus’ku chy ukrayins’ku nazvu, yakshcho vin predstavlyaye avtentychnu rosiys’ku kul’turu? Chomu vony vyrishyly, shcho dahestans’ki tantsi mozhut’ reprezentuvaty yikh? Chomu kul’turne pryvlasnennya zahalom ye osnovoyu rosiys’koyi kul’tury? Shcho, u nykh nemaye chohos’ vlasnoho? Chy, mozhe, vony prosto stvoryly mif pro «vyelikuyu kul’turu», zapozychyvshy vse naykrashche v ponevolenykh narodiv i predstavyvshy tse yak svoye?
Dozvol’te meni pidtverdyty tse tverdzhennya dvoma nayvidomishymy rosiys’kymy kul’turnymy vizytivkamy — matr’oshkoyu ta borshchem, yaki tak dobre vidomi v us’omu sviti. Neshchodavno YuNESKO vnesla borshch do Spysku Vsesvitn’oyi spadshchyny pid zahrozoyu, ofitsiyno dovivshy yoho ukrayins’ke pokhodzhennya ta zakhystyvshy tsyu kulinarnu spadshchynu vid pryvlasnennya ahresorom. A teper pro matr’oshky. Uhadayte shcho? Tak, tsyu kontseptsiyu tezh ukraly! Vony naspravdi pokhodyat’ z Yaponiyi i nazyvayut’sya tam «kokeshi». Naprykintsi XIX stolittya rosiys’kyy pidpryyemets’ savva mamontov pryviz nabir takykh lyal’ok — fihurky semy bohiv shchastya — i doruchyv svoyemu khudozhnykovi nanesty na nykh selyans’ke oblychchya rosiys’koyi zhinky. Shchasty vam, koly budete huhlyty tsyu informatsiyu!
Tozh navishcho nazyvaty kul’turnyy festyval’ za nazvoyu kul’tury, yakoyi vin ne predstavlyaye?
