English
Thoughts From Kyiv — March 22, 2022
When will the war end? This (or a variant) is the most common question I am asked lately by western journalists and by international friends. The only person able to answer that question authoritatively is vladimir putin, and I am certainly not his psychotherapist, but here are some thoughts.
Yesterday, according to rumors that are circulating in social media, the russian president held an online meeting with his Defense Minister (shoygu), Chief of Defense Staff (gerasimov), National Security Council Secretary (patrushev) and fsb Head (bortnikov). Apparently, when gerasimov reported to his boss that personnel losses sustained by the russian army in Ukraine were “significant”, putin interrupted stating that nothing of significance had yet been lost. It appears that during this meeting putin stated his readiness to lose up to 50 thousand soldiers in this war. Again, according to the unconfirmed report, the meeting ended with the russian president ordering “victory” (i.e. capitulation of Ukraine to be achieved) by 7 May.
The date 7 May is significant for several reasons: firstly, it is putin’s inauguration day. His first inauguration as president of russia occurred 7 May 2000. He held the office until 7 May 2008 when dmitriy medvedev formally replaced his boss for four years (putin was Prime Minister 2008–2012) until the next inauguration on 7 May 2012. putin’s fourth term as President of the russian federation began on 7 May 2018.
Also, 7 May is two days shy of May 9 — Victory Day. Whereas the civilized world remembers the horrors of World War II on May 8, in russia, the tradition of marking “victory” in that war (not remembrance) continued after the collapse of the ussr. Indeed, the pomp and ceremony associated with this day (including the requisite military parade on red square) has been augmented under putin.
If the rumors are true, then the russian leader plans to celebrate “victory” in Ukraine as part of this year’s Victory Day celebrations. The only problem with this plan is that there is not going to be a victory in Ukraine.
The best that putin can hope for is for Mariupol to fall during the next week, and that he will be able to shift some of his forces from attacking that city to the assault on Kyiv. At most, this reinforcement will involve 3 or 4 Battalion-Tactical Groups (no more than 5000 men) which is unlikely to be enough to make a significant difference. The rest of russia’s forces in the south will have to stay there to maintain control over the very hostile local population.
Theoretically, reserves from other regions of russia could be thrown into battle in Ukraine (including conscripts) but given the performance of the russian “first echelon” (supposedly their best troops), it is doubtful that such a move would cause serious problems for the defenders of Kyiv. russia has seemingly endless amounts of military equipment on offer, but tanks, APC’s, Grad MLRS, etc. need qualified and motivated troops to operate them. And that’s a problem.
The option of enticing the belarusian army into the fray is also a non-starter. The belarusians are refusing to fight in Ukraine. A Syrian/Lebanese/Iranian contingent is reportedly on the way, but their motivation to fight and die in Ukraine for putin is likely to be equally low.
Given the morale problems experienced by the russian army around Kyiv, and their fatigue, even if russian supply problems can be resolved, and some reinforcements inserted, any potential renewed ground invasion of Ukraine’s capital is unlikely to be any more successful than what we’ve seen since 24 February.
Bellingcat’s Christo Groziev optimistically stated today that russia has sufficient resources to wage war only until the end of this week. I’d like to believe him, but I fear that this assessment is based on an overly humanist evaluation of the kremlin. If people don’t matter (including both russian soldiers and Ukrainian civillians), then resources may be stretched further.
With a halted ground assault, russia’s commanders will continue their current strategy of indiscriminate bombing and destruction of Ukraine’s cities. Their military goal seems to involve weakening defenses by trapping civilians in urban areas (no humanitarian corridors for evacuation allowed). Civilians consume food, fuel and resources that potentially could be used to nourish defenders. According to this doctrine, in time, attrition should result in a loss of will and ability to fight.
The russian strategy only works if a city can be surrounded and cut off from external supply. That has occurred in Mariupol, and after almost 3 weeks of siege, the battle (and human catastrophe) may soon be in its closing act. However, Kharkiv is not surrounded. Kyiv is far from being surrounded. Kryvyi Rih in the south is impossible to surround (it’s 126 km in length). Even Chernihiv and Sumy in the north, which (theoretically) were on the verge of being surrounded several weeks ago, are receiving supplies and continue to resist.
Given the dire strategic situation that russia’s commanders find themselves in, putin’s order (if real) that “victory” is to be secured by May 7 will be impossible to fulfil. That is likely to become evident even to the kremlin (and to its leader sitting in his bunker in the urals) within 2–3 weeks. During this timeframe we will probably see one more attempted (and failed) “push” on Kyiv, and a great deal more bombardment of Ukraine’s cities by missiles and airstrikes. The humanitarian catastrophe will continue.
When putin finally realizes that the ground war is lost, he will escalate. I have written about this prospect before and will not repeat myself here. The “escalation moment” is likely come before the middle of April — in time for Easter. Previously I was convinced escalation would come sooner, but clearly the russian military command is convinced that a miraculous ground victory may yet be achieved.
Now a few words on the “peace talks” and the chatter around the possible “neutrality” of Ukraine and other supposed “concessions” being discussed (seemingly seriously in a variety of “expert” milieus.
Firstly, the current “negotiations” (daily conversations between representatives of the Ukrainian and russian presidential administrations) cannot possibly lead to a lasting peace because putin is not directly involved. russia is an authoritarian hierarchy where key decisions — e.g. to wage war and to end war — depend exclusively on the decisions of one man.
Secondly, lasting peace between russia and Ukraine will only be possible after putin’s removal from office. Cease fires may be negotiated by putin, but these will be temporary. The russian president has made it manifestly clear that he does not recognize Ukraine’s right to exist (in any “status” — neutral or otherwise). Therefore, he will not agree to any “peace” that allows for the continued existence of Ukraine. Meanwhile, Ukrainians want to exist. That does not leave much room for compromise (quote taken from Kyiv-native Golda Meir).
Thirdly, the goal of russia’s invasion of Ukraine is not to prevent NATO enlargement eastward. putin’s purpose is to finally “solve the Ukrainian question” (a new incarnation of the “final solution”). Ukraine’s future status as a (non)member of any alliance does not serve that end. Its discussion is a diversion from the main theme of the war.
As I stated in a previous post, latest opinion polls in Ukraine show 93% of respondents prepared to continue fighting until russia has withdrawn its forces from all of Ukraine. The day that happens, the war will be over.
Until then, we have a war to win!
#ThoughtsfromKyiv
Written on: 22.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 02.08.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Iryna Andrieieva
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — 22 березня, 2022
Коли закінчиться війна? Це запитання (або його варіанти) останнім часом найчастіше ставлять мені західні журналісти й закордонні друзі. Єдина особа, здатна авторитетно на нього відповісти, — владімір путін. Я, звісно, не його психотерапевт, але маю кілька міркувань.
За чутками, що циркулюють у соціальних мережах, учора російський президент провів онлайн-нараду з міністром оборони сєрґєєм шойґу, начальником генерального штабу валєрієм ґєрасімовим, секретарем ради національної безпеки ніколаєм патрушевим і головою фсб алєксандром бортніковим. Вочевидь, коли ґєрасімов доповідав своєму керівникові, що російська армія зазнала істотних втрат особового складу в Україні, путін перебив його, заявивши, що нічого істотного наразі не втрачено. Під час цієї наради путін начебто заявив про готовність втратити в цій війні до п’ятдесяти тисяч військових. Знов-таки, за непідтвердженою інформацією, наприкінці наради російський президент наказав здобути перемогу (тобто досягнути капітуляції України) до 7 травня.
Дата 7 травня важлива з кількох причин. Передусім це день інавгурації путіна. Його перша інавгурація як президента росії відбулася 7 травня 2000 року. Він обіймав цю посаду до 7 травня 2008 року, коли дмітрій мєдвєдєв на чотири роки формально замінив свого керівника (протягом 2008–2012 років путін був прем’єр-міністром) до наступної інавгурації 7 травня 2012 року. Четверта каденція путіна в ролі президента російської федерації розпочалася 7 травня 2018 року.
Крім того, 7 травня лише на два дні не дотягує до Дня перемоги. Тимчасом як цивілізований світ 8 травня згадує жахи Другої світової війни, у росії після розпаду срср і далі триває традиційне відзначення «перемоги» в тій війні (а не вшанування пам’яті). Ба більше, пов’язані із цим днем помпезність та урочистість (зокрема, обов’язковий військовий парад на красній площі) зросли за часів путіна.
Якщо вірити чуткам, російський лідер планує святкувати «перемогу» над Україною в межах цьогорічного святкування Дня перемоги. Єдиний недолік цього плану полягає в тому, що перемоги над Україною не буде.
Найбільше, на що може сподіватися путін, — це падіння Маріуполя протягом наступного тижня, а відтак можливість перекинути частину своїх сил, які штурмують це місто, для наступу на Київ. Максимально це підкріплення становитиме три або чотири батальйонно-тактичні групи (не більш ніж п’ять тисяч осіб), яких навряд чи достатньо, щоб суттєво вплинути на ситуацію. Решті російських сил на Півдні доведеться залишитися на місцях, щоб утримувати контроль над украй вороже налаштованим місцевим населенням.
Теоретично в бої в Україні можуть кинути резерви з інших регіонів росії (зокрема, строковиків), але з огляду на результати роботи російського «першого ешелону» (нібито їхніх найкращих військ) сумнівно, що такий крок створить серйозні виклики захисникам Києва. На перший погляд, росія має в наявності нескінченну кількість військової техніки, проте танки, бронетранспортери, РСЗВ «Град» тощо потребують кваліфікованих і вмотивованих військовиків, які зможуть їх експлуатувати. А це вже проблема.
Варіант залучення білоруської армії до бойових дій також приречений на невдачу. білоруси відмовляються воювати в Україні. Повідомляють, що вже в дорозі сирійський / ліванський / іранський контингент, однак їхня мотивація битися й помирати в Україні за путіна буде, імовірно, такою самою низькою.
Зважаючи на моральні виклики, які постають перед російською армією під Києвом, та втому, навіть якщо проблему з російським постачанням розв’яжуть і пришлють підкріплення, навряд чи якийсь імовірний варіант повторного наземного наступу на столицю України буде успішнішим за той, що ми бачили після 24 лютого.
Христо Грозев з Bellingcat сьогодні оптимістично заявив, що росії стане ресурсів для ведення війни лише до кінця цього тижня. Хотілося б вірити, але побоююся, що його думка ґрунтується на надто гуманістичному оцінюванні кремля. Якщо до людей байдуже (і до російських військовиків, і до українських цивільних), ресурси можуть вичерпуватися довше.
Після зупинення наземного наступу російське командування триматиметься стратегії невибіркового бомбування й знищення українських міст. Скидається на те, що їхня воєнна мета передбачає ослаблення обороноздатності через утримання цивільного населення в містах (гуманітарних коридорів для евакуації не надають). Цивільні споживають їжу, пальне та ресурси, що їх можна було б використати для потреб захисників. За цією доктриною, із часом виснаження має призвести до втрати волі до боротьби й спроможності чинити опір.
російська стратегія спрацьовує лише тоді, коли місто вдається оточити й відрізати від зовнішнього постачання. Таке трапилося з Маріуполем, і майже після трьох тижнів облоги в цій битві (та гуманітарній катастрофі) може незабаром настати завершальний акт. Проте не оточено Харків. Далекий від оточення Київ. На Півдні неможливо взяти в облогу Кривий Ріг (його протяжність — сто двадцять шість кілометрів). Навіть Чернігів і Суми на Півночі, які теоретично були на межі оточення кілька тижнів тому, дістають підмогу й далі чинять опір.
З огляду на складну стратегічну ситуацію, у якій опинилося російське командування, годі виконати наказ путіна (якщо такий справді був) про «перемогу» до 7 травня. Упродовж двох-трьох тижнів це, імовірно, стане очевидним навіть для кремля (і його лідера, що сидить у своєму бункері на уралі). За цей час ми, мабуть, побачимо не одну спробу (і невдачу) натиснути на Київ, а також іще більше бомбувань українських міст ракетами й авіацією. Гуманітарна катастрофа триватиме.
Коли путін остаточно зрозуміє, що наземну війну програно, він піде на ескалацію. Я вже писав про цю перспективу раніше й не повторюватимуся тут. Момент ескалації, найімовірніше, настане до середини квітня — якраз напередодні Великодня. Досі я був певен, що загострення відбудеться раніше, але, очевидно, російське військове командування вірить, що ще здатне здобути диво-перемогу на фронті.
Кілька слів про «мирні переговори» й розмови про можливий нейтралітет України й інші так звані поступки, що обговорюються (начебто серйозно) в різноманітних «експертних» колах.
По-перше, нинішні перемовини (щоденні розмови між представниками адміністрацій українського й російського президентів) не можуть принести тривалого миру, тому що путін не бере в них безпосередньої участі. росія — автократична ієрархія, де ключові рішення (наприклад, про ведення й закінчення війни) повністю залежать від рішень однієї особи.
По-друге, тривалий мир між росією та Україною можливий лише після відсторонення путіна від влади. путін може домовлятися про припинення вогню, але воно буде тимчасовим. російський президент недвозначно дав зрозуміти, що він не визнає права України на існування (у жодному статусі — нейтральному чи будь-якому іншому). Тому він не погодиться на жоден мир, який дасть змогу Україні існувати далі. Тим часом українці хочуть існувати. Цитуючи уродженку Києва Ґолду Меїр, «це залишає не надто багато простору для компромісів» (повний текст цитати, до якої апелює автор: «Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісів». — Прим. пер.).
По-третє, мета вторгнення росії в Україну — не запобігти розширенню НАТО на схід. Мета путіна — остаточно «розв’язати українське питання» (нове втілення «остаточного розв’язання»). Цій меті не слугує тема майбутнього статусу України як (не)члена будь-якого альянсу. Її обговорення відвертає увагу від основної теми війни.
Як зазначено в моєму попередньому дописі, за даними останніх опитувань в Україні, 93 % респондентів готові далі боротися, поки росія не виведе свої війська з усієї території України. Щойно це станеться, війна закінчиться.
Доти нам належить виграти війну!
Текст написано: 22.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 02.08.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Оксана Мельник
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — 22 bereznya, 2022
Koly zakinchyt’sya viyna? Tse zapytannya (abo yoho varianty) ostannim chasom naychastishe stavlyat’ meni zakhidni zhurnalisty y zakordonni druzi. Yedyna osoba, zdatna avtorytetno na n’oho vidpovisty, — vladimir putin. Ya, zvisno, ne yoho psykhoterapevt, ale mayu kil’ka mirkuvan’.
Za chutkamy, shcho tsyrkulyuyut’ u sotsial’nykh merezhakh, uchora rosiys’kyy prezydent proviv onlayn-naradu z ministrom oborony syergyeyem shoygu, nachal’nykom heneral’noho shtabu valyeriyem gyerasimovym, sekretarem rady natsional’noyi bezpeky nikolayem patrushevym i holovoyu fsb alyeksandrom bortnikovym. Vochevyd’, koly gyerasimov dopovidav svoyemu kerivnykovi, shcho rosiys’ka armiya zaznala istotnykh vtrat osobovoho skladu v Ukrayini, putin perebyv yoho, zayavyvshy, shcho nichoho istotnoho narazi ne vtracheno. Pid chas tsiyeyi narady putin nachebto zayavyv pro hotovnist’ vtratyty v tsiy viyni do p’yatdesyaty tysyach viys’kovykh. Znov-taky, za nepidtverdzhenoyu informatsiyeyu, naprykintsi narady rosiys’kyy prezydent nakazav zdobuty peremohu (tobto dosyahnuty kapitulyatsiyi Ukrayiny) do 7 travnya.
Data 7 travnya vazhlyva z kil’kokh prychyn. Peredusim tse den’ inavhuratsiyi putina. Yoho persha inavhuratsiya yak prezydenta rosiyi vidbulasya 7 travnya 2000 roku. Vin obiymav tsyu posadu do 7 travnya 2008 roku, koly dmitriy myedvyedyev na chotyry roky formal’no zaminyv svoho kerivnyka (protyahom 2008–2012 rokiv putin buv prem’yer-ministrom) do nastupnoyi inavhuratsiyi 7 travnya 2012 roku. Chetverta kadentsiya putina v roli prezydenta rosiys’koyi federatsiyi rozpochalasya 7 travnya 2018 roku.
Krim toho, 7 travnya lyshe na dva dni ne dotyahuye do Dnya peremohy. Tymchasom yak tsyvilizovanyy svit 8 travnya zhaduye zhakhy Druhoyi svitovoyi viyny, u rosiyi pislya rozpadu srsr i dali tryvaye tradytsiyne vidznachennya «peremohy» v tiy viyni (a ne vshanuvannya pam’yati). Ba bil’she, pov’yazani iz tsym dnem pompeznist’ ta urochystist’ (zokrema, obov’yazkovyy viys’kovyy parad na krasniy ploshchi) zrosly za chasiv putina.
Yakshcho viryty chutkam, rosiys’kyy lider planuye svyatkuvaty «peremohu» nad Ukrayinoyu v mezhakh ts’ohorichnoho svyatkuvannya Dnya peremohy. Yedynyy nedolik ts’oho planu polyahaye v tomu, shcho peremohy nad Ukrayinoyu ne bude.
Naybil’she, na shcho mozhe spodivatysya putin, — tse padinnya Mariupolya protyahom nastupnoho tyzhnya, a vidtak mozhlyvist’ perekynuty chastynu svoyikh syl, yaki shturmuyut’ tse misto, dlya nastupu na Kyiv. Maksymal’no tse pidkriplennya stanovytyme try abo chotyry batal’yonno-taktychni hrupy (ne bil’sh nizh p’yat’ tysyach osib), yakykh navryad chy dostatn’o, shchob suttyevo vplynuty na sytuatsiyu. Reshti rosiys’kykh syl na Pivdni dovedet’sya zalyshytysya na mistsyakh, shchob utrymuvaty kontrol’ nad ukray vorozhe nalashtovanym mistsevym naselennyam.
Teoretychno v boyi v Ukrayini mozhut’ kynuty rezervy z inshykh rehioniv rosiyi (zokrema, strokovykiv), ale z ohlyadu na rezul’taty roboty rosiys’koho «pershoho eshelonu» (nibyto yikhnikh naykrashchykh viys’k) sumnivno, shcho takyy krok stvoryt’ seryozni vyklyky zakhysnykam Kyyeva. Na pershyy pohlyad, rosiya maye v nayavnosti neskinchennu kil’kist’ viys’kovoyi tekhniky, prote tanky, bronetransportery, RSZV «Hrad» toshcho potrebuyut’ kvalifikovanykh i vmotyvovanykh viys’kovykiv, yaki zmozhut’ yikh ekspluatuvaty. A tse vzhe problema.
Variant zaluchennya bilorus’koyi armiyi do boyovykh diy takozh pryrechenyy na nevdachu. bilorusy vidmovlyayut’sya voyuvaty v Ukrayini. Povidomlyayut’, shcho vzhe v dorozi syriys’kyy / livans’kyy / irans’kyy kontynhent, odnak yikhnya motyvatsiya bytysya y pomyraty v Ukrayini za putina bude, imovirno, takoyu samoyu nyz’koyu.
Zvazhayuchy na moral’ni vyklyky, yaki postayut’ pered rosiys’koyu armiyeyu pid Kyyevom, ta vtomu, navit’ yakshcho problemu z rosiys’kym postachannyam rozv’yazhut’ i pryshlyut’ pidkriplennya, navryad chy yakyys’ imovirnyy variant povtornoho nazemnoho nastupu na stolytsyu Ukrayiny bude uspishnishym za toy, shcho my bachyly pislya 24 lyutoho.
Christo Groziev z Bellingcat s’ohodni optymistychno zayavyv, shcho rosiyi stane resursiv dlya vedennya viyny lyshe do kintsya ts’oho tyzhnya. Khotilosya b viryty, ale poboyuyusya, shcho yoho dumka gruntuyet’sya na nadto humanistychnomu otsinyuvanni kremlya. Yakshcho do lyudey bayduzhe (i do rosiys’kykh viys’kovykiv, i do ukrayins’kykh tsyvil’nykh), resursy mozhut’ vycherpuvatysya dovshe.
Pislya zupynennya nazemnoho nastupu rosiys’ke komanduvannya trymatymet’sya stratehiyi nevybirkovoho bombuvannya y znyshchennya ukrayins’kykh mist. Skydayet’sya na te, shcho yikhnya voyenna meta peredbachaye oslablennya oboronozdatnosti cherez utrymannya tsyvil’noho naselennya v mistakh (humanitarnykh korydoriv dlya evakuatsiyi ne nadayut’). Tsyvil’ni spozhyvayut’ yizhu, pal’ne ta resursy, shcho yikh mozhna bulo b vykorystaty dlya potreb zakhysnykiv. Za tsiyeyu doktrynoyu, iz chasom vysnazhennya maye pryzvesty do vtraty voli do borot’by y spromozhnosti chynyty opir.
rosiys’ka stratehiya sprats’ovuye lyshe todi, koly misto vdayet’sya otochyty y vidrizaty vid zovnishn’oho postachannya. Take trapylosya z Mariupolem, i mayzhe pislya tr’okh tyzhniv oblohy v tsiy bytvi (ta humanitarniy katastrofi) mozhe nezabarom nastaty zavershal’nyy akt. Prote ne otocheno Kharkiv. Dalekyy vid otochennya Kyiv. Na Pivdni nemozhlyvo vzyaty v oblohu Kryvyy Rih (yoho protyazhnist’ — sto dvadtsyat’ shist’ kilometriv). Navit’ Chernihiv i Sumy na Pivnochi, yaki teoretychno buly na mezhi otochennya kil’ka tyzhniv tomu, distayut’ pidmohu y dali chynyat’ opir.
Z ohlyadu na skladnu stratehichnu sytuatsiyu, u yakiy opynylosya rosiys’ke komanduvannya, hodi vykonaty nakaz putina (yakshcho takyy spravdi buv) pro «peremohu» do 7 travnya. Uprodovzh dvokh-tr’okh tyzhniv tse, imovirno, stane ochevydnym navit’ dlya kremlya (i yoho lidera, shcho sydyt’ u svoyemu bunkeri na urali). Za tsey chas my, mabut’, pobachymo ne odnu sprobu (i nevdachu) natysnuty na Kyiv, a takozh ishche bil’she bombuvan’ ukrayins’kykh mist raketamy y aviatsiyeyu. Humanitarna katastrofa tryvatyme.
Koly putin ostatochno zrozumiye, shcho nazemnu viynu prohrano, vin pide na eskalatsiyu. Ya vzhe pysav pro tsyu perspektyvu ranishe y ne povtoryuvatymusya tut. Moment eskalatsiyi, nayimovirnishe, nastane do seredyny kvitnya — yakraz naperedodni Velykodnya. Dosi ya buv peven, shcho zahostrennya vidbudet’sya ranishe, ale, ochevydno, rosiys’ke viys’kove komanduvannya viryt’, shcho shche zdatne zdobuty dyvo-peremohu na fronti.
Kil’ka sliv pro «myrni perehovory» y rozmovy pro mozhlyvyy neytralitet Ukrayiny y inshi tak zvani postupky, shcho obhovoryuyut’sya (nachebto seryozno) v riznomanitnykh «ekspertnykh» kolakh.
Po-pershe, nynishni peremovyny (shchodenni rozmovy mizh predstavnykamy administratsiy ukrayins’koho y rosiys’koho prezydentiv) ne mozhut’ prynesty tryvaloho myru, tomu shcho putin ne bere v nykh bezposeredn’oyi uchasti. rosiya — avtokratychna iyerarkhiya, de klyuchovi rishennya (napryklad, pro vedennya y zakinchennya viyny) povnistyu zalezhat’ vid rishen’ odniyeyi osoby.
Po-druhe, tryvalyy myr mizh rosiyeyu ta Ukrayinoyu mozhlyvyy lyshe pislya vidstoronennya putina vid vlady. putin mozhe domovlyatysya pro prypynennya vohnyu, ale vono bude tymchasovym. rosiys’kyy prezydent nedvoznachno dav zrozumity, shcho vin ne vyznaye prava Ukrayiny na isnuvannya (u zhodnomu statusi — neytral’nomu chy bud’-yakomu inshomu). Tomu vin ne pohodyt’sya na zhoden myr, yakyy dast’ zmohu Ukrayini isnuvaty dali. Tym chasom ukrayintsi khochut’ isnuvaty. Tsytuyuchy urodzhenku Kyyeva Goldu Meir, «tse zalyshaye ne nadto bahato prostoru dlya kompromisiv» (povnyy tekst tsytaty, do yakoyi apelyuye avtor: «My khochemo zhyty. Nashi susidy khochut’ bachyty nas mertvymy. Tse zalyshaye ne nadto bahato prostoru dlya kompromisiv». — Prym. per.).
Po-tretye, meta vtorhnennya rosiyi v Ukrayinu — ne zapobihty rozshyrennyu NATO na skhid. Meta putina — ostatochno «rozv’yazaty ukrayins’ke pytannya» (nove vtilennya «ostatochnoho rozv’yazannya»). Tsiy meti ne sluhuye tema maybutn’oho statusu Ukrayiny yak (ne)chlena bud’-yakoho al’yansu. Yiyi obhovorennya vidvertaye uvahu vid osnovnoyi temy viyny.
Yak zaznacheno v moyemu poperedn’omu dopysi, za danymy ostannikh opytuvan’ v Ukrayini, 93 % respondentiv hotovi dali borotysya, poky rosiya ne vyvede svoyi viys’ka z usiyeyi terytoriyi Ukrayiny. Shchoyno tse stanet’sya, viyna zakinchyt’sya.
Doty nam nalezhyt’ vyhraty viynu!
