English
Thoughts From Kyiv — Afternoon March 9, 2022
This war must have a purpose. Perhaps I am being too mystical in my thinking, but history seems to show that changing the course of human development sometimes requires catastrophe. Could it be that all this death and destruction may have some constructive end?
In the social sciences, much has been written over the past 3–4 decades about humanity’s apparently ongoing shift to “postindustrial society” (Daniel Bell), about the “third wave” of development (Alvin Toffler), about western society’s transition to “postmodernism” (Jean-Francois Lyotard). The industrial revolution spawned a particular way of life (including power relations, trade relations, consumption patterns, values and norms, rule systems). That civilizational system is now changing.
In addition to observing an obvious shift in economic priorities (i.e. how wealth is generated) from industrial production to services, sociologists and management theorists have pointed out that since the end of the 20th century, accepted ways of structuring organizations has gradually changed. Hierarchy is out, teamwork is in.
Richard Florida has highlighted the emergence of a new “creative class” whose organizational requirements differ widely from those of traditional industrial management. In the political sphere Moises Naim has pointed out the “end of power” in the traditional sense, and the growth in importance of informal influence. “Institutionalized charisma” as described by Max Weber, no longer seems to form the basis for legitimate authority claims.
All of these observations point to a global shift in the principles according to which society is organized: away from hierarchy and bureaucracy (i.e. away from the foundational requirements of modern capitalism) to some form of “network” society. And although technology is important for this shift, the appearance of smartphones and the internet cannot be the whole story.
In the book “Great Revolutions and the Civilizations of Modernity” sociologist S.N. Eisenstadt argued that modern civilization (i.e. industrial capitalism, democratic nation-states, modern consumerist culture, etc.) did not emerge through evolution. The development of modernity as a way of life was accompanied by revolution, war, violence…
Could it be that this war is part of the natural prerequisite of human evolution? To progress from one civilizational phase to the next, does humanity need war? If so, perhaps this war has a purpose: to enable our shift from hierarchy to heterarchy (among other things).
Let me explain: Yesterday, during an online interview I was asked by a Canadian reporter how I felt about Zelensky staying in Kyiv throughout the past two weeks. I was stunned by the question. The physical presence of Ukraine’s President’s in the capital throughout the invasion was/is something Ukrainians take for granted. Of course he’s in the capital! Where else would he be?
But more importantly, I thought, why would you even ask this question? And then it donned on me: we live in different paradigms. The western media assumes that the actions of Zelensky as President are fundamentally important to the ongoing war. He is, after-all, the leader of a nation at war: a kind of Churchill-Roosevelt combo.
Although Zelensky’s formal leadership role is obvious, the “flat” network structure of Ukraine’s resistance (the real reason Ukrainians have been able to stop russia’s invasion) seems to be much less understood. Indeed, when the Ukrainian President’s portrait is plastered on magazine covers throughout the West, and he is presented as a global celebrity, I begin to think we may be living in different worlds.
Ironically, immediately after his election in 2019, Zelensky specifically asked that his portrait not be hung in government offices. He understands Ukrainians’ revulsion to hierarchy. Some may refer to our political culture as slightly anarchic, but as seen on the battlefield, the resultant organizational structure works.
The western media, responding to their audiences’ demand for easily discernible cultural stereotypes, has been celebrating President Zelensky as an archetypical leader: a kind of Rambo-Gandalf-Wallace-Skywalker amalgamation. If that helps keep Ukraine in the global spotlight and aids our war effort, so be it. But to many Ukrainians (and I suspect to Zelensky himself) this portrayal seems a bit childish. It certainly does not reflect our view of our President and would not justify his current 90%+ approval rating.
Getting back to my search for meaning/purpose in this war. I wonder if Ukraine’s heterarchic political culture might be the essence of our contribution to civilization; our nudge of humanity towards a new phase of development. It is tragic that this developmental shift must be proven effective on multiple battlefields, but I guess that may be the price of evolution.
This war is a contest between a large hierarchical, bureaucratic (corrupt), extraordinarily large war machine that has invaded a smaller, idealistic, nimble network of determined citizens. Nominally, our leader is President Zelensky. In practice, everyone seems to know exactly what to do without being told. The citizens’ network is mobilized by an ideal: freedom from the oppressor/invader.
When we prevail, this war will be studied not only by social scientists, but also by historians — perhaps as a time when humanity underwent a fundamental transition from its outdated industrial-hierarchical-bureacratic paradigm to a new “communitarian” (broadly termed) heterarchic principle of organizing social life.
If this war is what needs to happen for that transition to become fulfilled, then so be it. Understanding the grand narrative of what we are experiencing doesn’t necessarily make our current tragedy any less appalling, but at least it might give us purpose.
Written on: 9.03.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 29.07.2022
Author: Mykhailo Wynnyckyj
Illustrator: Victoria Boyko
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: English
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — пообіддя 9 березня, 2022
Напевно, у цієї війни є мета. Може, у мене надто магічне мислення, та, здається, історія показує: щоб змінити курс розвитку людства, часом потрібна катастрофа. Чи може таке бути, що всі ці смерті й руйнації закінчаться чимось конструктивним?
За останні тридцять — сорок років соціологи багато писали про те, що людство начебто переходить до «постіндустріального суспільства» (Деніел Белл), про «третю хвилю» розвитку (Елвін Тоффлер) і про перехід західного суспільства до «постмодерну» (Жан-Франсуа Ліотар). Промислова революція дала поштовх до певного способу життя (зокрема, і до певного співвідношення сил, торговельних відносин, споживчих звичок, цінностей і норм, систем правил). Тепер ця цивілізаційна система змінюється.
Соціологи й експерти з теорії управління не лише помітили явний зсув в економічних пріоритетах (тобто в тому, як генерується багатство) від промислового виробництва до послуг. Вони ще й зауважили, що з кінця XX століття поступово змінилися звичні організаційні структури. Ієрархія — на вихід; робота в команді — ласкаво просимо.
Річард Флорида наголошував на появі нового «творчого класу», чиї організаційні вимоги суттєво різняться від традиційного управління промисловою діяльністю. У галузі політики Мойзес Наїм казав про занепад влади в традиційному розумінні й дедалі більшу вагу неформального впливу. Інституціоналізована харизма, яку описував Макс Вебер, більше, здається, не є підґрунтям для заявок на легітимну владу.
Усі ці спостереження вказують на глобальну зміну принципів, за якими організоване суспільство: на перехід від ієрархії та бюрократії (основних умов сучасного капіталізму) до певної форми мережевого суспільства. Технології, звісно, відіграють важливу роль під час цього переходу, але поява смартфонів та інтернету — це далеко не все.
У книжці «Великі революції та цивілізації модерності» соціолог Шмуель Ейзенштадт стверджував, що сучасна цивілізація (себто промисловий капіталізм, національні держави-демократії, сучасна споживацька культура і так далі) не виникла шляхом еволюції. Розвиток модерності як способу життя супроводжували революції, війни, насильство…
Чи можливо таке, що ця війна є частиною природних передумов еволюції людства? Чи потрібна людству війна, щоб прогресувати від одного етапу цивілізації до іншого? І якщо потрібна, то, може, ця війна має мету — уможливити (серед іншого) перехід від ієрархії до гетерархії.
Поясню трохи детальніше. Учора під час онлайн-інтерв’ю журналіст із Канади запитав, якої я думки про те, що Зеленський ці два тижні залишається в Києві. Я аж остовпів. Українці сприймають як належне те, що президент України залишається в столиці під час вторгнення. Ну звісно, що він у столиці! Де ж іще йому бути?
І взагалі — кому в принципі може спасти на думку таке запитання? А тоді до мене дійшло: ми живемо в різних парадигмах. Західні медіа вважають, що дії Зеленського як президента надзвичайно важливі для перебігу війни. Адже він, зрештою, лідер держави, що воює, — такий собі Черчилль і Рузвельт в одному флаконі.
Зеленський є формальним лідером — це очевидно всім. Неочевидною лишається пласка горизонтальна структура українського опору (реальна причина, чому українцям удалося зупинити вторгнення росії). І коли я бачу на обкладинках західних журналів портрет українського президента й те, як його всюди підносять як світову знаменитість, мені починає здаватися, що ми живемо в різних світах.
За іронією долі, відразу після перемоги на виборах 2019 року Зеленський сказав, щоб службовці не вішали його портрет у кабінетах. Він знає, що українці не люблять ієрархій. Дехто вважає, що в нашій політичній культурі панує легка анархія, але, як видно на полі бою, організаційна структура, цією культурою зумовлена, таки ефективна.
Західні медіа прагнуть задовольнити потребу своєї аудиторії в легко впізнаваних культурних стереотипах і хвалять президента Зеленського як архетипного лідера, такого собі чотири в одному: Рембо — Ґендальф — Воллес — Скайвокер. Якщо це допоможе втримати Україну в центрі уваги й залучити військову допомогу, то хай собі. От тільки багатьом українцям (і, здогадуюся, самому Зеленському) такий спосіб зображення здається трохи дитячим. Бо він не відображає наших поглядів на свого президента й уже точно не пояснює його нинішнього рейтингу підтримки (90 %).
Повернуся до своїх пошуків сенсу / мети в цій війні. Цікаво, чи гетерархічна політична культура України не є, бува, нашим внеском у розвиток цивілізації, нашим штурханцем людства, щоб воно рухалося до нового етапу розвитку. Те, що дієвість цього переходу треба доводити знов і знов на полі бою, — справжня трагедія, але, напевно, така ціна еволюції.
Ця війна є змаганням між ієрархічною, бюрократичною (корумпованою), величезною воєнною машиною і меншою, ідеалістичною, спритною мережею рішуче налаштованих громадян, до якої вона вдерлася. Формально наш лідер — президент Зеленський. Але на практиці, схоже, усі знають, що робити, і без чужих вказівок. Мережа громадян згуртувалася навколо ідеалу — свободи від гнобителя / загарбника.
Коли ми переможемо, цю війну вивчатимуть не лише соціологи, а й історики — цілком можливо, як час, коли людство здійснило істотний перехід від застарілої промислово-ієрархічно-бюрократичної парадигми до нового комунітарного (у широкому сенсі цього слова) гетерархічного принципу організування соціального життя.
Якщо ця війна мусить статися, щоб такий перехід відбувся, ну то нехай. Розуміння метанаративу нинішніх подій аж ніяк не применшить жаху нашої трагедії, але принаймні дасть нам мету.
#ДумкиЗКиєва
Текст написано: 9.03.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 29.07.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка (з англійської на українську): Ганна Лелів
Ілюстраторка: Вікторія Бойко
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — poobiddya 9 bereznya, 2022
Napevno, u tsiyeyi viyny ye meta. Mozhe, u mene nadto mahichne myslennya, ta, zdayet’sya, istoriya pokazuye: shchob zminyty kurs rozvytku lyudstva, chasom potribna katastrofa. Chy mozhe take buty, shcho vsi tsi smerti y ruynatsiyi zakinchat’sya chymos’ konstruktyvnym?
Za ostanni trydtsyat’ — sorok rokiv sotsiolohy bahato pysaly pro te, shcho lyudstvo nachebto perekhodyt’ do «postindustrial’noho suspil’stva» (Deniel Bell), pro «tretyu khvylyu» rozvytku (Alvin Toffler) i pro perekhid zakhidnoho suspil’stva do «postmodernu» (Jean-Francois Lyotard). Promyslova revolyutsiya dala poshtovkh do pevnoho sposobu zhyttya (zokrema, i do pevnoho spivvidnoshennya syl, torhovel’nykh vidnosyn, spozhyvchykh zvychok, tsinnostey i norm, system pravyl). Teper tsya tsyvilizatsiyna systema zminyuyet’sya.
Sotsiolohy y eksperty z teoriyi upravlinnya ne lyshe pomityly yavnyy zsuv v ekonomichnykh priorytetakh (tobto v tomu, yak heneruyet’sya bahatstvo) vid promyslovoho vyrobnytstva do posluh. Vony shche y zauvazhyly, shcho z kintsya XX stolittya postupovo zminylysya zvychni orhanizatsiyni struktury. Iyerarkhiya — na vykhid; robota v komandi — laskavo prosymo.
Richard Florida naholoshuvav na poyavi novoho «tvorchoho klasu», chyyi orhanizatsiyni vymohy suttyevo riznyat’sya vid tradytsiynoho upravlinnya promyslovoyu diyal’nistyu. U haluzi polityky Moises Naim kazav pro zanepad vlady v tradytsiynomu rozuminni y dedali bil’shu vahu neformal’noho vplyvu. Instytutsionalizovana kharyzma, yaku opysuvav Max Veber, bil’she, zdayet’sya, ne ye pidgruntyam dlya zayavok na lehitymnu vladu.
Usi tsi sposterezhennya vkazuyut’ na hlobal’nu zminu pryntsypiv, za yakymy orhanizovane suspil’stvo: na perekhid vid iyerarkhiyi ta byurokratiyi (osnovnykh umov suchasnoho kapitalizmu) do pevnoyi formy merezhevoho suspil’stva. Tekhnolohiyi, zvisno, vidihrayut’ vazhlyvu rol’ pid chas ts’oho perekhodu, ale poyava smartfoniv ta internetu — tse daleko ne vse.
U knyzhtsi «Velyki revolyutsiyi ta tsyvilizatsiyi modernosti» sotsioloh Shmuel Eisenstadt stverdzhuvav, shcho suchasna tsyvilizatsiya (sebto promyslovyy kapitalizm, natsional’ni derzhavy-demokratiyi, suchasna spozhyvats’ka kul’tura i tak dali) ne vynykla shlyakhom evolyutsiyi. Rozvytok modernosti yak sposobu zhyttya suprovodzhuvaly revolyutsiyi, viyny, nasyl’stvo…
Chy mozhlyvo take, shcho tsya viyna ye chastynoyu pryrodnykh peredumov evolyutsiyi lyudstva? Chy potribna lyudstvu viyna, shchob prohresuvaty vid odnoho etapu tsyvilizatsiyi do inshoho? I yakshcho potribna, to, mozhe, tsya viyna maye metu — umozhlyvyty (sered inshoho) perekhid vid iyerarkhiyi do heterarkhiyi.
Poyasnyu trokhy detal’nishe. Uchora pid chas onlayn-interv’yu zhurnalist iz Kanady zapytav, yakoyi ya dumky pro te, shcho Zelens’kyy tsi dva tyzhni zalyshayet’sya v Kyyevi. Ya azh ostovpiv. Ukrayintsi spryymayut’ yak nalezhne te, shcho prezydent Ukrayiny zalyshayet’sya v stolytsi pid chas vtorhnennya. Nu zvisno, shcho vin u stolytsi! De zh ishche yomu buty?
I vzahali — komu v pryntsypi mozhe spasty na dumku take zapytannya? A todi do mene diyshlo: my zhyvemo v riznykh paradyhmakh. Zakhidni media vvazhayut’, shcho diyi Zelens’koho yak prezydenta nadzvychayno vazhlyvi dlya perebihu viyny. Adzhe vin, zreshtoyu, lider derzhavy, shcho voyuye, — takyy sobi Churchill i Roosevelt v odnomu flakoni.
Zelens’kyy ye formal’nym liderom — tse ochevydno vsim. Neochevydnoyu lyshayet’sya plaska horyzontal’na struktura ukrayins’koho oporu (real’na prychyna, chomu ukrayintsyam udalosya zupynyty vtorhnennya rosiyi). I koly ya bachu na obkladynkakh zakhidnykh zhurnaliv portret ukrayins’koho prezydenta y te, yak yoho vsyudy pidnosyat’ yak svitovu znamenytist’, meni pochynaye zdavatysya, shcho my zhyvemo v riznykh svitakh.
Za ironiyeyu doli, vidrazu pislya peremohy na vyborakh 2019 roku Zelens’kyy skazav, shchob sluzhbovtsi ne vishaly yoho portret u kabinetakh. Vin znaye, shcho ukrayintsi ne lyublyat’ iyerarkhiy. Dekhto vvazhaye, shcho v nashiy politychniy kul’turi panuye lehka anarkhiya, ale, yak vydno na poli boyu, orhanizatsiyna struktura, tsiyeyu kul’turoyu zumovlena, taky efektyvna.
Zakhidni media prahnut’ zadovol’nyty potrebu svoyeyi audytoriyi v lehko vpiznavanykh kul’turnykh stereotypakh i khvalyat’ prezydenta Zelens’koho yak arkhetypnoho lidera, takoho sobi chotyry v odnomu: Rambo — Gandalf — Wallace — Skywalker. Yakshcho tse dopomozhe vtrymaty Ukrayinu v tsentri uvahy y zaluchyty viys’kovu dopomohu, to khay sobi. Ot til’ky bahat’om ukrayintsyam (i, zdohaduyusya, samomu Zelens’komu) takyy sposib zobrazhennya zdayet’sya trokhy dytyachym. Bo vin ne vidobrazhaye nashykh pohlyadiv na svoho prezydenta y uzhe tochno ne poyasnyuye yoho nynishn’oho reytynhu pidtrymky (90 %).
Povernusya do svoyikh poshukiv sensu / mety v tsiy viyni. Tsikavo, chy heterarkhichna politychna kul’tura Ukrayiny ne ye, buva, nashym vneskom u rozvytok tsyvilizatsiyi, nashym shturkhantsem lyudstva, shchob vono rukhalosya do novoho etapu rozvytku. Te, shcho diyevist’ ts’oho perekhodu treba dovodyty znov i znov na poli boyu, — spravzhnya trahediya, ale, napevno, taka tsina evolyutsiyi.
Tsya viyna ye zmahannyam mizh iyerarkhichnoyu, byurokratychnoyu (korumpovanoyu), velycheznoyu voyennoyu mashynoyu i menshoyu, idealistychnoyu, sprytnoyu merezheyu rishuche nalashtovanykh hromadyan, do yakoyi vona vderlasya. Formal’no nash lider — prezydent Zelens’kyy. Ale na praktytsi, skhozhe, usi znayut’, shcho robyty, i bez chuzhykh vkazivok. Merezha hromadyan zhurtuvalasya navkolo idealu — svobody vid hnobytelya / zaharbnyka.
Koly my peremozhemo, tsyu viynu vyvchatymut’ ne lyshe sotsiolohy, a y istoryky — tsilkom mozhlyvo, yak chas, koly lyudstvo zdiysnylo istotnyy perekhid vid zastariloyi promyslovo-iyerarkhichno-byurokratychnoyi paradyhmy do novoho komunitarnoho (u shyrokomu sensi ts’oho slova) heterarkhichnoho pryntsypu orhanizuvannya sotsial’noho zhyttya.
Yakshcho tsya viyna musyt’ statysya, shchob takyy perekhid vidbuvsya, nu to nekhay. Rozuminnya metanaratyvu nynishnikh podiy azh niyak ne prymenshyt’ zhakhu nashoyi trahediyi, ale prynaymni dast’ nam metu.
#ThoughtsfromKyiv
#DumkyZKyyeva
