English
Thoughts From Kyiv — 2 Days After Feb 24, 2022
Listening to analysts from the West, one gets the impression that Ukraine’s fate was sealed the moment putin attacked on 3 fronts two days ago. On the other hand, reading reports from Ukraine (including from eyewitnesses and event participants), one can only conclude that putin’s planned “victorious” military escapade is turning into a complete disaster. Why the difference?
As a social system russia represents the epitomy of hierarchy, as embodied in autocracy. In this system, the voice of the individual does not matter. Soldiers are sent into battle without knowledge of their objectives. Commanders’ orders are expected to be followed — no questions asked. As the old soviet adage states: “You’re the boss, I’m an idiot. When I become the boss, you’ll be the idiot”. putin is the uber-boss and so unquestioned. His underlings derive their legitimacy from their proximity to the boss — much like feudal lords 300 years ago.
Then there’s Ukraine — a country where anyone who claims the title “leader” is immediately scoffed; where “anarchist” is a slightly flattering label; where society is organized around grass-roots initiatives, rather than top-down commands; where people trust each other but distrust anything related to government. This is a country of agency with a strange cultural mix that values individual freedom in the extreme, but also provides and expects collective responsibility. Hierarchy is despised. Personal leadership is always problematic.
Traditionally we have always believed hierarchies to be more effective than groups — particularly in the military realm. Despite a wonderful book on the subject by US General McChrystal (“Team of teams”) that describes the anti-hierarchical structures that led to the US victory over isis in Iraq, the stereotype remains: armies need commanding leaders to be effective.
Now look at what is happening in Ukraine. The russians have been given orders to attack. They are better equipped; they are better trained. And they are dying and/or being captured in massive numbers.
The Ukrainians are organized in small autonomous teams. It was these heterarchic structures that led to their success during the Maidan protests in 2014, and then proved hugely effective in the volunteer battalions that repelled russia’s first invasion attempts in the Donbas 8 years ago. The teams include trained soldiers backed up by volunteers, individual hackers, vigilant civilians with social media…
Now let’s switch from military issues to organizational sociology. Hierarchies were typical (and effective) structures for industrial society. In a post-industrial world, the structures of choice are heterarchies — teams. Ford and GM are hierarchies. Facebook and Google are heterarchies.
During the last few days the phrase “This war is not just about Ukraine” has been grossly overused. Most who repeat it mean that after swallowing Ukraine, putin will continue (like hitler did after Poland) to threaten other countries. But there is more to this statement than the threat of russian aggression. This war (like others before it) is about ideology in the sense that the winning side will dictate what ideas will define organizational structures after the war is over.
In this sense it is a “civilizational” conflict between the future and the past. The past is dying on the multiple battlefields of Ukraine: russian soldiers tragically demonstrating the ineffectiveness of hierarchy. Maybe several decades ago, if putin had decided to invade his neighbor with the intention of installing a puppet government, he may have had a chance of success. But in a post-industrial world, where battlefield information can be made available instantly via social media by any motivated citizen, orders from above don’t lead to victory. A well motivated and loosely organized team does.
All of the above does not mean Ukrainians have already won. But they’ve got an excellent chance. And if they do rout the russian invader, the significance of Ukraine’s victory will mean much more to the world than the survival of a democratic state in Europe. It will signal the effectiveness of the post-industrial paradigm of heterarchic teams. The future will have won over the past.
To make it happen Ukrainians need air support!
#Ukrainians demand #noflyzoneoverUkraine
Written on: 26.02.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 22.07.2022
Author: Mychailo Wynnyckyj
Illustrator: Christina Katrakis
Proofreader: Iryna Andrieieva
Copy Editor: Yuliia Moroz
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — через два дні після 24 лютого 2022 року
Якщо послухати західних аналітиків, складається враження, ніби долю України вирішили тієї миті, коли два дні тому путін атакував нас на трьох фронтах. А коли читаєш, що пишуть в Україні (зокрема, очевидці й учасники подій), доходиш висновку: «переможна» воєнна авантюра, яку запланував путін, стає повною катастрофою. Чому така різниця?
росія як соціальна система є взірцевою ієрархією, утіленою в самодержавстві. У цій системі голос окремої людини нічого не важить. Солдатів відправляють на поле бою, навіть не повідомивши, яка їхня ціль. Вказівки командирів треба виконувати — і ніяких запитань. Стара совєцька приказка каже: «Ти начальник, я дурень. Коли я стану начальником, дурнем будеш ти». путін — начальник над усіма начальниками, а отже, ніхто йому не перечить. Джерело легітимності для його підлеглих — як і для феодалів триста років тому — близькість до начальника.
І на противагу їй Україна — країна, де з тих, хто величає себе «лідером», глузують; де прізвисько «анархіст» сприймають як похвалу; де суспільство організоване довкола низових ініціатив, а не вказівок згори; де люди довіряють одні одним і з недовірою ставляться до всього, що пов’язано з владою. Це країна дієвців і дивної культурної мішанки, яка аж до крайнощів цінує індивідуальну свободу та водночас надає колективну відповідальність і розраховує на неї. Ієрархію зневажають. Особисте лідерство завжди суперечливе.
Ми традиційно вважали ієрархії ефективнішими за групи, надто у військовій сфері. Військо потребує лідерів-командирів: тільки тоді воно дієве. Цей стереотип поширений і досі, дарма що генерал армії США Маккристал навіть написав чудову книжку на цю тему («Команда команд»), де пояснив, як антиієрархічні структури забезпечили США перемогу над «іділ» в Іраку.
А тепер дивіться, що відбувається в Україні. росіянам скомандували наступати. Вони мають ліпше спорядження; вони ліпше вишколені. Та водночас росіяни масово гинуть і потрапляють у полон.
Українці діють малими автономними групками. Саме такі гетерархічні структури забезпечили їм успіх під час протестів на Майдані 2014 року й виявилися вкрай ефективними вісім років тому на Донбасі, коли добровольчі батальйони дали відсіч першим спробам вторгнення росії. До малих груп входять навчені вояки, за спинами яких стоять волонтери, хакери, пильні цивільні, озброєні соцмережами…
А тепер перейдімо від справ військових до соціології організацій. В індустріальному суспільстві ієрархії були звичними (і дієвими) структурами. А от у постіндустріальному світі оптимальним вибором є гетерархії — команди. Ford і GM — це ієрархії. Facebook (від жовтня 2021 року — Meta. — Ред.) і Google — гетерархії.
Хто тільки не повторював фразу «ця війна не лише за Україну» за останні кілька днів. Зазвичай люди мають на увазі, що, проковтнувши Україну, путін пригрозить іншим країнам (як свого часу гітлер після нападу на Польщу). Але тут ідеться не просто про загрозу російської агресії. Ця війна (як і інші до неї) — війна за ідеологію. Тобто переможець диктуватиме ідеї, що ляжуть в основу організаційної структури після війни.
У такому розумінні це «цивілізаційний» конфлікт між майбутнім і минулим. Минуле вмирає на численних полях бою в Україні: російські солдати стають трагічним прикладом неефективності ієрархії. Може, кілька десятиліть тому путін і мав би шанси на успіх, якби вирішив напасти на сусіда, щоб посадити свій маріонетковий уряд. Але в постіндустріальному світі, де будь-хто з умотивованих громадян може вмить поширити інформацію просто з поля бою через соцмережі, вказівки згори до перемоги не ведуть. До неї веде добре вмотивована й вільно організована команда.
З написаного не випливає, що українці вже перемогли. Але в них є всі шанси. І якщо вони справді розгромлять російських загарбників, перемога України важитиме для світу не просто те, що демократична країна в Європі вижила, а значно більше. Вона підтвердить, що постіндустріальна парадигма гетерархічних команд справді дієва. Майбутнє переможе минуле.
А щоб це сталося, українцям потрібна підтримка з повітря!
#Ukrainians demand #noflyzoneoverukraine
#Українці вимагають #БезполітнаЗонаНадУкраїною
#ДумкиЗКиєва
Текст написано: 26.02.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 22.07.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка: Ганна Лелів
Ілюстраторка: Христина Катракіс
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків-Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Мова перекладу: українська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — cherez dva dni pislya 24 lyutoho 2022 roku
Yakshcho poslukhaty zakhidnykh analitykiv, skladayet’sya vrazhennya, niby dolyu Ukrayiny vyrishyly tiyeyi myti, koly dva dni tomu putin atakuvav nas na tr’okh frontakh. A koly chytayesh, shcho pyshut’ v Ukrayini (zokrema, ochevydtsi y uchasnyky podiy), dokhodysh vysnovku: «peremozhna» voyenna avantyura, yaku zaplanuvav putin, staye povnoyu katastrofoyu. Chomu taka riznytsya?
rosiya yak sotsial’na systema ye vzirtsevoyu iyerarkhiyeyu, utilenoyu v samoderzhavstvi. U tsiy systemi holos okremoyi lyudyny nichoho ne vazhyt’. Soldativ vidpravlyayut’ na pole boyu, navit’ ne povidomyvshy, yaka yikhnya tsil’. Vkazivky komandyriv treba vykonuvaty — i niyakykh zapytan’. Stara sovyets’ka prykazka kazhe: «Ty nachal’nyk, ya duren’. Koly ya stanu nachal’nykom, durnem budesh ty». putin — nachal’nyk nad usima nachal’nykamy, a otzhe, nikhto yomu ne perechyt’. Dzherelo lehitymnosti dlya yoho pidlehlykh — yak i dlya feodaliv trysta rokiv tomu — blyz’kist’ do nachal’nyka.
I na protyvahu yiy Ukrayina — krayina, de z tykh, khto velychaye sebe «liderom», hluzuyut’; de prizvys’ko «anarkhist» spryymayut’ yak pokhvalu; de suspil’stvo orhanizovane dovkola nyzovykh initsiatyv, a ne vkazivok zhory; de lyudy doviryayut’ odni odnym i z nedoviroyu stavlyat’sya do vs’oho, shcho pov’yazano z vladoyu. Tse krayina diyevtsiv i dyvnoyi kul’turnoyi mishanky, yaka azh do kraynoshchiv tsinuye indyvidual’nu svobodu ta vodnochas nadaye kolektyvnu vidpovidal’nist’ i rozrakhovuye na neyi. Iyerarkhiyu znevazhayut’. Osobyste liderstvo zavzhdy superechlyve.
My tradytsiyno vvazhaly iyerarkhiyi efektyvnishymy za hrupy, nadto u viys’koviy sferi. Viys’ko potrebuye lideriv-komandyriv: til’ky todi vono diyeve. Tsey stereotyp poshyrenyy i dosi, darma shcho heneral armiyi SShA McChrystal navit’ napysav chudovu knyzhku na tsyu temu («Komanda komand»), de poyasnyv, yak antyiyerarkhichni struktury zabezpechyly SShA peremohu nad «idil» v Iraku.
A teper dyvit’sya, shcho vidbuvayet’sya v Ukrayini. rosiyanam skomanduvaly nastupaty. Vony mayut’ lipshe sporyadzhennya; vony lipshe vyshkoleni. Ta vodnochas rosiyany masovo hynut’ i potraplyayut’ u polon.
Ukrayintsi diyut’ malymy avtonomnymy hrupkamy. Same taki heterarkhichni struktury zabezpechyly yim uspikh pid chas protestiv na Maydani 2014 roku y vyyavylysya vkray efektyvnymy visim rokiv tomu na Donbasi, koly dobrovol’chi batal’yony daly vidsich pershym sprobam vtorhnennya rosiyi. Do malykh hrup vkhodyat’ navcheni voyaky, za spynamy yakykh stoyat’ volontery, khakery, pyl’ni tsyvil’ni, ozbroyeni sotsmerezhamy…
A teper pereydimo vid sprav viys’kovykh do sotsiolohiyi orhanizatsiy. V industrial’nomu suspil’stvi iyerarkhiyi buly zvychnymy (i diyevymy) strukturamy. A ot u postindustrial’nomu sviti optymal’nym vyborom ye heterarkhiyi — komandy. Ford i GM — tse iyerarkhiyi. Facebook (vid zhovtnya 2021 roku — Meta. — Red.) i Google — heterarkhiyi.
Khto til’ky ne povtoryuvav frazu «tsya viyna ne lyshe za Ukrayinu» za ostanni kil’ka dniv. Zazvychay lyudy mayut’ na uvazi, shcho, prokovtnuvshy Ukrayinu, putin pryhrozyt’ inshym krayinam (yak svoho chasu hitler pislya napadu na Pol’shchu). Ale tut idet’sya ne prosto pro zahrozu rosiys’koyi ahresiyi. Tsya viyna (yak i inshi do neyi) — viyna za ideolohiyu. Tobto peremozhets’ dyktuvatyme ideyi, shcho lyazhut’ v osnovu orhanizatsiynoyi struktury pislya viyny.
U takomu rozuminni tse «tsyvilizatsiynyy» konflikt mizh maybutnim i mynulym. Mynule vmyraye na chyslennykh polyakh boyu v Ukrayini: rosiys’ki soldaty stayut’ trahichnym prykladom neefektyvnosti iyerarkhiyi. Mozhe, kil’ka desyatylit’ tomu putin i mav by shansy na uspikh, yakby vyrishyv napasty na susida, shchob posadyty sviy marionetkovyy uryad. Ale v postindustrial’nomu sviti, de bud’-khto z umotyvovanykh hromadyan mozhe vmyt’ poshyryty informatsiyu prosto z polya boyu cherez sotsmerezhi, vkazivky zhory do peremohy ne vedut’. Do neyi vede dobre vmotyvovana y vil’no orhanizovana komanda.
Z napysanoho ne vyplyvaye, shcho ukrayintsi vzhe peremohly. Ale v nykh ye vsi shansy. I yakshcho vony spravdi rozhromlyat’ rosiys’kykh zaharbnykiv, peremoha Ukrayiny vazhytyme dlya svitu ne prosto te, shcho demokratychna krayina v Yevropi vyzhyla, a znachno bil’she. Vona pidtverdyt’, shcho postindustrial’na paradyhma heterarkhichnykh komand spravdi diyeva. Maybutnye peremozhe mynule.
A shchob tse stalosya, ukrayintsyam potribna pidtrymka z povitrya!
#Ukrainians demand #noflyzoneoverukraine
#Ukrayintsi vymahayut’ #BezpolitnaZonaNadUkrayinoyu
#ThoughtsfromKyiv
#DumkyZKyyeva
