English
Thoughts From Kyiv — Evening of Feb 28, 2022
Air raid warning means time to think and write in the basement. Family is safe. Planes flying overhead but no explosions nearby.
Two valuational/behavioral contrasts that strike me as worthy of analysis in this war:
- hierarchy vs. heterarchy (spontaneous teams)
- passivity vs. agency (collective and personal)
When russian soldiers entered Ukraine (and as they continue to invade) they were following orders. The hierarchy told them to move in, so they moved. That’s the way things work in an army.
But if field commanders are to succeed in their missions, they must also believe in what they are doing. The russians were told they would be welcomed by Ukrainians as “liberators”. Reality has been very different.
Cognitive dissonance has resulted in the russians’ total passivity. Instead of continuing to follow orders to attack, they are simply freezing — not necessarily laying down their weapons, but certainly slowing their advance.
When faced with unarmed civilian resistance, they pull back as happened yesterday in Koryukiv Chernihiv oblast and in Berdyansk in the south today. In the latter case, russian forces simply withdrew their APC’s from the center of town after its citizens surrounded them singing the Ukrainian anthem.
The russians’ equipment is old. It breaks down regularly. Their vehicles run out of fuel. When this happens, the crews often abandon both their arms and vehicles. Territorial brigades and police later pick them up with the help of civilians. The invaders are often in a sorry state: hungry, lost, scared.
One wonders how this could possibly be one of the most powerful armies on earth. Granted, these are not (yet) russia’s elite units, but still…
Now the contrast with Ukrainians. Although I have very little information on the internal workings of Ukrainian army operations, the extent to which civilians have spontaneously mobilized is breathtaking. No orders necessary, just a common cause. Exactly like the Maidan protests but on a nationwide scale. The closest parallel seems to be a beehive.
In this context, the worst psychological stress is caused by helplessness. One wants to be involved; to be useful; to sign up for territorial defense; to volunteer; to provide care and comfort. When the air raid warnings sound and people are forced to shelter, that is when they feel the worst.
Ironically, safety = helplessness = stress.
Collective action, though dangerous = agency = freedom
That is the logic that brings ordinary civilians into the streets to stop tanks with their bare hands, to throw Molotov cocktails from their own vehicles into those of the invader, to organize teams of local men to hunt down russian recon groups with their hunting rifles and pitchforks. That is the reality that I’ve witnessed and it makes this nation invincible.
Sadly, the opposite reality of russia — socialized in hierarchy and lacking the sense of freedom that is the foundation of personal and collective agency — is what we see at anti-war protests in moscow. The video of multiple protesters fleeing from a single riot police officer has gone viral in Ukraine’s social networks tonight. I’ll post it in the first comment.
If our only hope to end this war is for the russians themselves to come to their senses and to overthrow putin, I fear we’re in for a long wait. And a long resistance here.
God help us!
Written on: 28.02.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 23.07.2022
Author: Mychailo Wynnyckyj
Illustrator: Christina Katrakis
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Iryna Andrieieva
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Українська (Cyrillic)
Думки з Києва — вечір 28 лютого 2022 року
Повітряна тривога, а значить, є час думати й писати, поки сидиш у підвалі. Моя сім’я в безпеці. Над головою кружляють літаки, але вибухів поблизу не чути.
У цій війні є два ціннісні / поведінкові контрасти, які, мені здається, варто проаналізувати:
- Ієрархія vs гетерархія (спонтанно сформовані команди).
- Пасивність vs дієвість (колективна й особиста).
Коли російські солдати вдерлися в Україну (і відтоді), вони виконували накази. Ієрархія сказала їм заходити — от вони й зайшли. Так у війську заведено.
Але польові командири — якщо вони хочуть успішно виконати завдання — мусять ще й вірити в те, що роблять. росіянам сказали, що українці вітатимуть їх як «визволителів». Реальність виявилася геть інакшою.
Когнітивний дисонанс призвів до того, що росіян охопила тотальна пасивність. Замість далі виконувати вказівки і йти в наступ, вони просто завмирають — не те щоб складали зброю, звісно, але наступають явно повільніше.
Вони відступають, коли натрапляють на беззбройний опір цивільних, як-от учора в Корюківці в Чернігівській області й сьогодні на півдні в Бердянську — там вони просто розвернули свій БТР і поїхали геть із центру міста, коли мешканці оточили їх, співаючи гімн України.
російська техніка стара й часто ламається. У машинах закінчується пальне. Коли таке стається, команди нерідко покидають машини разом зі зброєю. Пізніше місцеві повідомляють про них бригадам ТрО й поліціянтам, і ті їх забирають. Загарбники часто мають жалюгідний вигляд: голодні, розгублені, налякані.
Цікаво, як таку армію могли вважати однією з найсильніших у світі? Ну добре, це не елітні підрозділи (поки що), але все одно…
І про контраст з українцями. Я мало що знаю про внутрішній бік воєнних операцій української армії, але просто дивуюся, як активно долучилися цивільні — і то спонтанно. Ніяких команд — просто спільна справа. Точнісінько як під час протестів на Майдані, тільки в масштабі всієї країни. На думку найперше спадає асоціація з вуликом.
У таких умовах найбільшого психологічного стресу завдає безпомічність. Хочеться бути залученим до справи, корисним, записатися до тероборони, волонтерити, дбати про інших людей. Найгірше люди почуваються тоді, коли гуде сирена повітряної тривоги й треба йти в укриття.
Хоч як парадоксально, безпека = безпомічність = стрес.
Колективна діяльність, хай і небезпечна, = дієвість = свобода.
Саме ця логіка спонукає простих людей виходити надвір і зупиняти голіруч танки, кидати «коктейлі Молотова» з вікна власної автівки до авта загарбників і гуртуватися з місцевими чоловіками, брати мисливські рушниці й вила і йти «полювати» за російськими розвідгрупами. Така реальність. Я бачив її на власні очі й завдяки їй цей народ непереможний.
На жаль, на антивоєнних протестах у москві ми бачимо протилежну реальність: ієрархію і нестачу свободи, що є запорукою особистої та колективної діяльності. Сьогодні українськими соцмережами розлетілося відео, де десятки російських протестувальників утікають від одного-єдиного спецпризначенця.
Якщо ми надіємося, що ця війна закінчиться, коли росіяни нарешті оговтаються й скинуть путіна, боюся, чекати нам ще довго. І чинити опір теж.
Поможи нам, Боже!
#ДумкиЗКиєва
Текст написано: 28.02.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 23.07.2022
Автор: Михайло Винницький
Перекладачка: Ганна Лелів
Ілюстраторка: Христина Катракіс
Літературна редакторка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Мова оригіналу: англійська
Мова перекладу: українська
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Dumky z Kyyeva — vechir 28 lyutoho 2022 roku
Povitryana tryvoha, a znachyt’, ye chas dumaty y pysaty, poky sydysh u pidvali. Moya sim’ya v bezpetsi. Nad holovoyu kruzhlyayut’ litaky, ale vybukhiv poblyzu ne chuty.
U tsiy viyni ye dva tsinnisni / povedinkovi kontrasty, yaki, meni zdayet’sya, varto proanalizuvaty:
- Iyerarkhiya vs heterarkhiya (spontanno sformovani komandy).
- Pasyvnist’ vs diyevist’ (kolektyvna y osobysta).
Koly rosiys’ki soldaty vderlysya v Ukrayinu (i vidtodi), vony vykonuvaly nakazy. Iyerarkhiya skazala yim zakhodyty — ot vony y zayshly. Tak u viys’ku zavedeno.
Ale pol’ovi komandyry — yakshcho vony khochut’ uspishno vykonaty zavdannya — musyat’ shche y viryty v te, shcho roblyat’. rosiyanam skazaly, shcho ukrayintsi vitatymut’ yikh yak «vyzvolyteliv». Real’nist’ vyyavylasya het’ inakshoyu.
Kohnityvnyy dysonans pryzviv do toho, shcho rosiyan okhopyla total’na pasyvnist’. Zamist’ dali vykonuvaty vkazivky i yty v nastup, vony prosto zavmyrayut’ — ne te shchob skladaly zbroyu, zvisno, ale nastupayut’ yavno povil’nishe.
Vony vidstupayut’, koly natraplyayut’ na bezzbroynyy opir tsyvil’nykh, yak-ot uchora v Koryukivtsi v Chernihivs’kiy oblasti y s’ohodni na pivdni v Berdyans’ku — tam vony prosto rozvernuly sviy BTR i poyikhaly het’ iz tsentru mista, koly meshkantsi otochyly yikh, spivayuchy himn Ukrayiny.
rosiys’ka tekhnika stara y chasto lamayet’sya. U mashynakh zakinchuyet’sya pal’ne. Koly take stayet’sya, komandy neridko pokydayut’ mashyny razom zi zbroyeyu. Piznishe mistsevi povidomlyayut’ pro nykh bryhadam TrO y politsiyantam, i ti yikh zabyrayut’. Zaharbnyky chasto mayut’ zhalyuhidnyy vyhlyad: holodni, rozhubleni, nalyakani.
Tsikavo, yak taku armiyu mohly vvazhaty odniyeyu z naysyl’nishykh u sviti? Nu dobre, tse ne elitni pidrozdily (poky shcho), ale vse odno…
I pro kontrast z ukrayintsyamy. Ya malo shcho znayu pro vnutrishniy bik voyennykh operatsiy ukrayins’koyi armiyi, ale prosto dyvuyusya, yak aktyvno doluchylysya tsyvil’ni — i to spontanno. Niyakykh komand — prosto spil’na sprava. Tochnisin’ko yak pid chas protestiv na Maydani, til’ky v masshtabi vsiyeyi krayiny. Na dumku naypershe spadaye asotsiatsiya z vulykom.
U takykh umovakh naybil’shoho psykholohichnoho stresu zavdaye bezpomichnist’. Khochet’sya buty zaluchenym do spravy, korysnym, zapysatysya do teroborony, volonteryty, dbaty pro inshykh lyudey. Nayhirshe lyudy pochuvayut’sya todi, koly hude syrena povitryanoyi tryvohy y treba yty v ukryttya.
Khoch yak paradoksal’no, bezpeka = bezpomichnist’ = stres.
Kolektyvna diyal’nist’, khay i nebezpechna, = diyevist’ = svoboda.
Same tsya lohika sponukaye prostykh lyudey vykhodyty nadvir i zupynyaty holiruch tanky, kydaty «kokteyli Molotova» z vikna vlasnoyi avtivky do avta zaharbnykiv i hurtuvatysya z mistsevymy cholovikamy, braty myslyvs’ki rushnytsi y vyla i yty «polyuvaty» za rosiys’kymy rozvidhrupamy. Taka real’nist’. Ya bachyv yiyi na vlasni ochi y zavdyaky yiy tsey narod neperemozhnyy.
Na zhal’, na antyvoyennykh protestakh u moskvi my bachymo protylezhnu real’nist’: iyerarkhiyu i nestachu svobody, shcho ye zaporukoyu osobystoyi ta kolektyvnoyi diyal’nosti. S’ohodni ukrayins’kymy sotsmerezhamy rozletilosya video, de desyatky rosiys’kykh protestuval’nykiv utikayut’ vid odnoho-yedynoho spetspryznachentsya.
Yakshcho my nadiyemosya, shcho tsya viyna zakinchyt’sya, koly rosiyany nareshti ohovtayut’sya y skynut’ putina, boyusya, chekaty nam shche dovho. I chynyty opir tezh.
Pomozhy nam, Bozhe!
#DumkyZKyyeva
