English
“We’ve Been Through Such Horrors That We Are No Longer Afraid”
“We’ve been through such horrors that we are no longer afraid,” says Olena from the village of Lukianivka, 75 km away from Kyiv, which was under occupation for three weeks.
We hear/feel similar statements in different villages and different regions.
Maybe it’s an illusion and a delusion — or maybe it’s true that our people who have been through hell (or purgatory) have become stronger for a few lives ahead.
And they really discover in themselves the capacity for the impossible in various manifestations.
Written on: 28.08.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 27.10.2022
Author: Volodymyr Yermolenko
Translator (from Ukrainian to English): Halyna Bezukh
Illustrator: Nastia Haidaienko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Ukrainian
«Ми вже через таке пройшли, що нам уже нічо не страшно»
«Ми вже через таке пройшли, що нам уже нічо не страшно», — каже нам Олена із села Лук’янівка, яке за 75 кілометрів від Києва і яке три тижні було під окупацією.
Цю фразу в різних варіаціях ми чуємо / почуваємо в різних селах і різних регіонах.
Можливо, це ілюзія і самоілюзія, а можливо, і справді люди наші, які пройшли через пекло (або ж чистилище), стали сильнішими на кілька життів уперед.
І справді відкривають кожен / кожна в собі в різних версіях спроможність до неможливого.
Текст написано: 28.08.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 27.10.2022
Автор: Володимир Єрмоленко
Ілюстраторка: Настя Гайдаєнко
Літературна редакторка і коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків-Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
«My vzhe cherez take proyshly, shcho nam uzhe nicho ne strashno»
«My vzhe cherez take proyshly, shcho nam uzhe nicho ne strashno», — kazhe nam Olena iz sela Luk’yanivka, yake za 75 kilometriv vid Kyyeva i yake try tyzhni bulo pid okupatsiyeyu.
Tsyu frazu v riznykh variatsiyakh my chuyemo / pochuvayemo v riznykh selakh i riznykh rehionakh.
Mozhlyvo, tse ilyuziya i samoilyuziya, a mozhlyvo, i spravdi lyudy nashi, yaki proyshly cherez peklo (abo zh chystylyshche), staly syl’nishymy na kil’ka zhyttiv upered.
I spravdi vidkryvayut’ kozhen / kozhna v sobi v riznykh versiyakh spromozhnist’ do nemozhlyvoho.
