Our Renault brought humanitarian aid to the village of Ploske, Brovary district. We went from house to house, handing it out to those who were most affected. Natalia, the village librarian, helped us with this. She knows everyone, everyone’s addresses, everyone’s names, everyone’s stories.
In Ploske, Russians were staying for two weeks. Two burnt-out tanks near the school are still there. The school, unfortunately, was also damaged. There is another burnt-out APC.
Lots of destruction, but people are already reconstructing houses. Some are patching their roofs, some are putting up new fences. Some houses, unfortunately, are beyond restoration, but others are being rebuilt.
The Russians were “living” for some time in Natalia’s house too, and left a total mess behind them, just like everywhere else. This chronic mess is what our neat and hard-working peasants still can’t get over. To them, it’s a kind of empirical clash of civilizations.
As they departed, the Russians left a few people tortured to death… “There are your people down in the basement.”
Natalia’s house was somewhat damaged, her car was burned out. A few projectiles still remain in her garden. They won’t explode anymore. She’s thinking of ways to make use of them in the household.
Velyka Dymerka, the central village of the community, has suffered more damage. In some streets, one in three or fourth houses is in ruins. It is striking how wealthy and neat our villages and towns are. The road through VD is perfect, side streets are also better than in Kyiv or Brovary. What a contrast with what these bastards did. Many houses have turned into skeletons of themselves. Many have only the first floors left. Like headless horsemen.
The newly built Chernihiv highway from Brovary is still perfect. Despite the tank battles. But the houses in Skybyn, a village next to Brovary, are in ruins… It hurts so much to look at them.
We brought humanitarian aid from the Brovary RMA. Everything is simple and based on personal contacts. Interaction between the authorities and the community the way it should be. We came, offered, responded, and were given aid to distribute.
The war failed to make it to Brovary stopping some 3–4 km short of it. The heroism and intelligence of our troops have saved hundreds or thousands of lives.
A wounded country. But the moment the war recedes, it comes to life again. In the villages all the fields are tilled, tractors are working*. People are smiling.
Glory to Ukraine. Glory to the Armed Forces of Ukraine.
* This text was written on May 6, 2022 — Editor’s note
Author: Volodymyr Yermolenko, Ukrainian philosopher, writer, translator
Translator: Halyna Bezukh
Illustrator: Nastia Haidaienko
Content Editor: Maryna Korchaka
Program Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv Slavitski
Поранена країна. Але щойно війна відступає, вона знову оживає
Наша реношечка привезла гум. допомогу до села Плоске Броварського району. Ходили від хати до хати, роздали тим, хто найбільше постраждав. З цим допомогла пані Наталя, бібліотерка села. Знає всіх, хто де живе, кого як звати, у кого яка історія.
У Плоскому росіяни стояли два тижні. Два згорілих танки біля школи і досі там. Школа, на жаль, теж постраждала. Є ще один згорілий БТР.
Багато руйнувань, але люди вже відбудовують. Хтось латає дах, хтось ставить нові огорожі. Деякі хати, на жаль, уже не відновиш, але над іншими люди працюють.
У пані Наталі росіяни “пожили”. Залишили повний срач, як і скрізь. Якийсь хронічний срач, від чого наші акуратні і працьовиті селяни досі не можуть відійти. Це для них їхній емпіричний clash of civilizations.
Відходячи, росіяни залишили кілька людей закатованих… “Там ваші у підвалі”.
Хату пані Наталі трохи побило, машину спалили. Кілька снарядів і досі у неї на городі. З тих, що вже не вибухнуть. Думає, як їх використати в господарстві.
У Великій Димерці, центрі ОТГ, руйнувань більше. На деяких вулицях кожна третя-четверта хата. Вражає те, наскільки заможними і доглянутими є наші села та смт. У ВД ідеальна дорога в самому смт, бічні вулички теж — краще, ніж у Києві чи Броварах. І як це контрастує з діями цих покидьків. Багато хат — тільки скелети самих себе. У багатьох лишилися тільки перші поверхи. Ніби вершники без голови.
Щойно збудована чернігівська траса від Броварів і досі ідеальна. Попри танкові бої. Але хати у Скибині, селі перед Броварами, побиті… Дуже боляче на це дивитися.
Гуманітарку ми возили від Броварської РВА. Все просто і на людських контактах. Взаємодія між владою і спільнотою, як має бути. Прийшли, запропонували, відгукнулися, повезли.
Війна не доповзла якихось 3–4 км до Броварів. Геройство і розум нашого війська врятували сотні чи тисячі життів.
Поранена країна. Але щойно війна відступає, вона знову оживає. У селах всі городи зорані, трактори працюють*. Люди посміхаються.
Слава Україні. Слава ЗСУ.
* Текст було написано 6.05.2022 — Прим. Ред.
