Let’s just open Pushkin’s Poltava and think:
A) To Pushkin, Cossacks are bloody villains, “the friends of old and bloody times”, who left behind a “bloody trail”, and their Hetman “would spill blood as soon as water”. That is, it’s not the Russian Empire is the center of brutal violence — but these “bloody” murderers who resist the empire and interfere with “civilization”. A 19th-century version of the “fascists” and “banderites”, isn’t it?
B) Ukraine for Pushkin is a matter of the past, it must be forgotten, only traces are left of it, thank God. “Their generation passed. And with / Them every bloody trace of effort, / Of failure, of victory vanished.” How is it different from Stalin’s “former people” who just need to be “helped” to disappear?
C) Cossacks for Pushkin are people who sow discord and want war all the time, “The friends of old and bloody times / Were hoping for a people’s war” — how is it different from Lukashenko’s “And now I will show you, where they were preparing the attack on Belarus from”?
D) Mazeppa for Pushkin is a pervert, both political and sexual, “a wayward savage beast”, who “betrays” Kochubey as an “erotic” hero, and Peter as a “political” hero — how is it different from the “Gayrope” rhetoric with its insistence that “You are all perverts out there”
Anything new on the horizon? Has anything changed in these two centuries? I don’t think so.
Author: Volodymyr Yermolenko, Ukrainian philosopher, writer, translator
Translator: Halyna Bezukh
Illustrator: Nastia Haidaienko
Content Editor: Maryna Korchaka
Program Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv Slavitski
Про Пушкіна
Давайте просто відкриємо «Полтаву» Пушкіна. І зробимо висновки:
А) козаки для Пушкіна — це криваві злодії, «друзья кровавой старины», які залишили за собою «кровавый след», а їхній гетьман «кровь готов он лить, как воду». Тобто не російська імперія є центром брутального насильства — а ось ці «криваві» вбивці, які чинять опір імперії і заважають «цивілізації». Чим це не «фашисти» і «бандерівці» у версії ХІХ століття?
Б) Україна для Пушкіна — це справа минулого, її треба забути, від неї лишилися тільки сліди і славабогу. «Их поколенье миновалось — И с ним исчез кровавый след, Усилий, бедствий и побед». Чим це не сталінські «бывшие люди» — яким просто треба «допомогти» зникнути?
В) козаки для Пушкіна — це ті, хто привносить смуту, хочуть постійно війни, «Друзья кровавой старины / Народной чаяли войны» — чим це не «а я вам сейтшас покажу аткуда гатовілось нападзеніє» ?
Г) Мазепа для Пушкіна — це збоченець, політичний та еротичний, «душе свирепой и развратной», який «зраджує» Кочубея як «еротичний» герой, а Петра — як герой «політичний» — чим це, наприклад, не «ґейропа»? Мовляв, “ви всі там збоченці”?
Щось нове у нас десь на горизонті? Щось змінилося за ці два століття? Не думаю.
