Yes, this paradox does exist. During wartime, reality shrinks — and expands at once.
Your reality becomes a small fragment illuminated with a spotlight. But at the same time, you suddenly know much more than you used to. You know many more personal names — and the names of villages and towns. The types of military gear. The rules of survival. You get messages from across the world. People you will never meet in person say thank you to your fellow citizens.
During wartime, everyone becomes a comms officer. Your life loses its meaning unless it is connected with the lives of others. You no longer consider “self-expression” a value, since you stopped expressing yourself a while ago. You feel the power awakening within you only when you continue something, not begin it; when you pass it on, not finish it. When you are part of a chain. When you do something you did not begin and will not be the one to finish.
Thus, your microcosm turns into a macrocosm. Thus, you lose yourself to find yourself.
Author: Volodymyr Yermolenko, Ukrainian philosopher, writer, translator
Translator: Hanna Leliv
Illustrator: Nastia Haidaienko
Content Editor: Maryna Korchaka
Program Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv Slavitski
КОРІННЯМ У РЕАЛЬНІСТЬ. Під час війни реальність звужується
Так, є цей парадокс. Під час війни реальність звужується — але водночас розширяється.
Твоя реальність стає маленьким фрагментом, освітленим прожектором. Але водночас ти раптом знаєш значно більше, ніж раніше. Ти знаєш значно більше імен. Назв населених пунктів. Типів військового спорядження. Правил виживання. Тобі пишуть люди з усього світу. Твоїм громадянам дякують ті, кого ти ніколи не побачиш.
Під час війни кожен стає зв’язківцем. Твоє життя втрачає сенс, якщо воно не пов’язане з життями інших. «Самовираження» перестає для тебе бути цінністю, бо ти давно перестав виражати сам себе. Сили в тобі з’являються тільки тоді, коли ти не починаєш, а продовжуєш; не завершуєш, а передаєш далі. Коли ти всередині ланцюга. І робиш те, що не ти почав, і що не тобі завершувати.
Так твій мікрокосм стає макрокосмом. Так ти втрачаєш себе, щоби себе набути.
