English
Rooted in Reality. They Are Waging War Against the Reality
The russians are waging war not against Ukraine. And not even against Europe. They are waging war against the reality.
Fakes and lies have become their thinking space, the air they breathe. “Joy,” one woman in moscow said when a journalist asked her what she expected in the nearest future. 500-kilo bombs dropped by the russian jets on Ukrainian villages and towns; apartment blocks that folded like a house of cards, burying their residents alive; civilians shot into the backs of their heads — she considers all of it a reason for joy. Another russian said he had stopped talking to his relatives in Ukraine because they’d been reading “wrong Telegram channels.” We scream in a language of murdered people and ruined towns which we see with our own eyes, which come into our dreams and haunt us at night. “You are reading wrong Telegram channels,” they tell us.
It sounds absurd and crazy, but it is true. It is also the russian “reality” that wages a desperate war against the reality. Against the facts, against the truth, against the real life.
What can you counter it with? Returning to life. Touching the rough surface of the reality. Its physical simplicity. Its simple undeniability. You just have to see things with your own eyes. You have to feel it all and touch it all. You have to forbid yourself to shape your worldview through “Telegram channels” and fun TV shows. You must plunge into the river of simple, crude reality. Climb down into it like into a coal mine.
The reality is here, next to us, below us, above us. It is often brutal, sometimes banal, but always undeniable. The reality of war reminds us that some people can become beasts again. And that we all can die fast. Our children, too. But there is a way out. And there are people defending us. They do their best to delay the arrival of death — often at the cost of their own lives.
Ukrainians hold on to the reality. The reality of soil, the reality of their home villages, the floral reality of their gardens. We never wanted to leave this place. Our metaphysics has always been material; our philosophy weaved into literature; our abstraction grown out of folk art.
“Stamped knee-deep into the soil, the frenzied multitudes of them would fall down and rise up…” Vasyl Stefanyk wrote over a century ago. “The soil was groaning under the pounding of their hearts.”
“Stamped knee-deep into the soil.” Embrace with the soil groaning “under the pounding of their hearts.” They took root in it.
Perhaps, this is why it is so hard to defeat them.
Written on: 06.08.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 22.08.2022
Author: Volodymyr Yermolenko
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Nastia Haidaienko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Корінням у реальність. Вони ведуть війну проти реальності
росіяни ведуть війну не проти України. І навіть не проти Європи. Вони ведуть війну проти реальності.
Дезінформація та брехня стали середовищем їхнього мислення, повітрям, яким вони дихають. Одна мешканка москви, відповідаючи на запитання журналіста, чого вона очікує від найближчого майбутнього, відповіла: «Радості». 500-кілограмові бомби, які російські літаки скидають на українські міста й села; житлові будинки, які склалися, наче карткові будиночки, поховавши всередині своїх мешканців; убиті пострілами в потилицю в підвалах мирні мешканці — усе це її приводи для радості. Інший росіянин сказав, що він перестав спілкуватися зі своїми українськими родичами, бо вони читають «не ті телеграм-канали». Ми кричимо мовою вбитих людей і зруйнованих міст, які бачимо на власні очі, які приходять до нас уві сні й мучать нас ночами. Вони нам кажуть: «Ви читаєте не ті телеграм-канали».
Це абсурдно й дико, але це правда. Це теж російська «реальність», яка відчайдушно веде війну проти реальності. Проти фактів, проти правди, проти дійсності.
Що цьому можна протиставити? Повернення до життя. Торкання жорсткої поверхні реальності. Її матеріальної простоти. Її простої беззаперечності. Просто ти маєш усе бачити на власні очі. Маєш усе відчути й до всього доторкнутися. Ти маєш не дозволити собі формувати «світогляд» через «телеграм-канали» та веселі програми на ТБ. Ти маєш пірнати в річку простої, грубої дійсності. Спускатися в неї, як у шахту.
Реальність ось тут, біля нас, під нами, над нами. Вона часто жорстока, часом банальна, але беззаперечна. Реальність війни нагадує нам, що деякі люди можуть знову стати звірами. А ми всі можемо швидко померти. І наші діти теж. Але із цього є вихід. І є ті, хто нас захищає. Хто відтягує прихід смерті як тільки може. Часто ціною власної смерті.
Українці чіпляються за реальність. Реальність землі, реальність свого села, флористичну реальність своїх садів. Ми ніколи не хотіли звідси йти. Наша метафізика завжди була матеріальна, наша філософія — заплетена в літературу, наша абстракція виросла з народного мистецтва.
«Вбиті по коліна в землю, вони у безтямній многості падали і здоймалися…» — писав понад 100 років тому Василь Стефаник. «Земля стогнала під ударом їх серць».
«Вбиті по коліна в землю». В обіймах із землею, яка стогне «під ударом їх серць». Українці вросли в реальність. Вони пустили в неї коріння.
Можливо, саме тому їх так складно перемогти.
Текст написано: 06.08.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 22.08.2022
Автор: Володимир Єрмоленко
Ілюстраторка: Настя Гайдаєнко
Літературна редакторка і коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Korinnyam u real’nist’. Vony vedut’ viynu proty real’nosti
rosiyany vedut’ viynu ne proty Ukrayiny. I navit’ ne proty Yevropy. Vony vedut’ viynu proty real’nosti.
Dezinformatsiya ta brekhnya staly seredovyshchem yikhn’oho myslennya, povitryam, yakym vony dykhayut’. Odna meshkanka moskvy, vidpovidayuchy na zapytannya zhurnalista, choho vona ochikuye vid nayblyzhchoho maybutn’oho, vidpovila: «Radosti». 500-kilohramovi bomby, yaki rosiys’ki litaky skydayut’ na ukrayins’ki mista y sela; zhytlovi budynky, yaki sklalysya, nache kartkovi budynochky, pokhovavshy vseredyni svoyikh meshkantsiv; ubyti postrilamy v potylytsyu v pidvalakh myrni meshkantsi — use tse yiyi pryvody dlya radosti. Inshyy rosiyanyn skazav, shcho vin perestav spilkuvatysya zi svoyimy ukrayins’kymy rodychamy, bo vony chytayut’ «ne ti telehram-kanaly». My krychymo movoyu vbytykh lyudey i zruynovanykh mist, yaki bachymo na vlasni ochi, yaki prykhodyat’ do nas uvi sni y muchat’ nas nochamy. Vony nam kazhut’: «Vy chytayete ne ti telehram-kanaly».
Tse absurdno y dyko, ale tse pravda. Tse tezh rosiys’ka «real’nist’», yaka vidchaydushno vede viynu proty real’nosti. Proty faktiv, proty pravdy, proty diysnosti.
Shcho ts’omu mozhna protystavyty? Povernennya do zhyttya. Torkannya zhorstkoyi poverkhni real’nosti. Yiyi material’noyi prostoty. Yiyi prostoyi bezzaperechnosti. Prosto ty mayesh use bachyty na vlasni ochi. Mayesh use vidchuty y do vs’oho dotorknutysya. Ty mayesh ne dozvolyty sobi formuvaty «svitohlyad» cherez «telehram-kanaly» ta veseli prohramy na TB. Ty mayesh pirnaty v richku prostoyi, hruboyi diysnosti. Spuskatysya v neyi, yak u shakhtu.
Real’nist’ os’ tut, bilya nas, pid namy, nad namy. Vona chasto zhorstoka, chasom banal’na, ale bezzaperechna. Real’nist’ viyny nahaduye nam, shcho deyaki lyudy mozhut’ znovu staty zviramy. A my vsi mozhemo shvydko pomerty. I nashi dity tezh. Ale iz ts’oho ye vykhid. I ye ti, khto nas zakhyshchaye. Khto vidtyahuye prykhid smerti yak til’ky mozhe. Chasto tsinoyu vlasnoyi smerti.
Ukrayintsi chiplyayut’sya za real’nist’. Real’nist’ zemli, real’nist’ svoho sela, florystychnu real’nist’ svoyikh sadiv. My nikoly ne khotily zvidsy yty. Nasha metafizyka zavzhdy bula material’na, nasha filosofiya — zapletena v literaturu, nasha abstraktsiya vyrosla z narodnoho mystetstva.
«Vbyti po kolina v zemlyu, vony u beztyamniy mnohosti padaly i zdoymalysya…» — pysav ponad 100 rokiv tomu Vasyl’ Stefanyk. «Zemlya stohnala pid udarom yikh serts’».
«Vbyti po kolina v zemlyu». V obiymakh iz zemleyu, yaka stohne «pid udarom yikh serts’». Ukrayintsi vrosly v real’nist’. Vony pustyly v neyi korinnya.
Mozhlyvo, same tomu yikh tak skladno peremohty.
