English
Rooted in Reality. War Changes Your Understanding of What Is Real and What Is Not
War changes your understanding of what is real and what is not. What you have always considered impossible is real. Missiles hitting shopping malls with hundreds of people inside them (Kremenchuk); shelling of the railway station when dozens of passengers are waiting for their train (Kramatorsk); people murdered in basements after inhuman tortures (Bucha); keeping people in one basement like in a freight car for weeks (Yahidne); destruction of cities; and mass graves where thousands of people are buried (Mariupol) — just a few years ago, we thought all of those things were impossible. We considered the arrival of another Holocaust or Holodomor impossible. Now all of it exists; all of it is ruthlessly real. And it negates all our previous ideas of what’s possible.
The residents of Chernihiv describe how their city was living during the heaviest shelling. Money lost all meaning. People quickly switched to exchange, primordial exchange, when the most surprising things — for example, cigarettes — turned into currency. Or food — war gives you no choice. At some point, you can find yourself in a situation when all you can eat is chicken brought by volunteers. Or shrimp still left at the supermarkets. There is nothing but shrimp. Shrimp is the only accessible reality.
War amputates reality very fast. It takes away many of its numerous colors. Usual things become inaccessible. When Mariupol was left without water, people melted snow still lying in the city in early March. The cold made their nights unbearable, as the heat was cut off, but at the same time, it gave them more chances to survive since they could change snow into water. It is a much more awesome miracle than changing water into wine.
During the war, reality shrinks, so you can see only a small fragment lit by the beams of the spotlight of your wounded conscience. It snatches this fragment amongst all the rest, like a beam of light on Baroque paintings. You can see only what that divine beam is pointing at. The vast reality you were used to in peaceful times no longer exists. The space of countries, seas, and continents is replaced with the space of exact coordinates. Reality becomes meager — but also sharp. You can cut yourself on it. It causes wounds.
Here, reality pricks, cuts, explodes, shoots, and pierces. There is only one way out of reality like this — to hell or heaven.
Written on: 06.08.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 19.08.2022
Author: Volodymyr Yermolenko
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Nastia Haidaienko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Корінням у реальність. Війна змінює твоє розуміння того, що реальне
Війна змінює твоє розуміння того, що реальне, а що — ні. Реальне те, що ти завжди вважав неможливим. Ракетні удари по торгових центрах, коли в них сотні людей (Кременчук); обстріли вокзалу, коли на ньому десятки чекають на свій потяг (Краматорськ); убивства в підвалах після нелюдських тортур (Буча); тримання людей в одному підвалі цілими тижнями, як у товарних вагонах (Ягідне); знищення міст і братські могили з тисячами людських тіл (Маріуполь). Ще кілька років тому це все ми вважали неможливим. Ми вважали повернення Голокосту чи Голодомору неможливим. Тепер усе це є, тепер воно безжально реальне. І заперечує всі наші попередні уявлення про можливе.
Чернігівці розповідають нам, як місто жило в часи найщільніших обстрілів. Тоді гроші втратили будь-який сенс. Усі швидко перейшли на обмін, первісний обмін, коли валютою виявлялися найбільш несподівані речі, наприклад сигарети. Або їжа: війна не дає тобі змоги вибирати. Певної миті опиняєшся в ситуації, коли можеш їсти тільки завезену волонтерами курятину. Або креветки, які лишилися в магазинах. Немає нічого, окрім креветок. Єдина доступна реальність — це креветки.
Війна швидко ампутує реальність. Позбавляє її багатьох барв. Звичне стає недоступним. Коли Маріуполь залишився без води, люди перетворювали на воду сніг, який ще лежав у місті на початку березня. Холод робив їхні ночі нестерпними (опалення вже не було), але й давав змогу порятуватися: ти міг перетворювати сніг на воду. Значно крутіше диво, ніж перетворювати воду на вино.
Реальність під час війни звужується. Ти бачиш тільки маленький фрагмент, на який падає світло прожектора твоєї пораненої свідомості. Він вихоплює цей фрагмент з-поміж усіх, немов промінь світла на барокових картинах. Ти бачиш тільки те, на що вказує цей божественний промінь. Широти реальності, до якої звик у мирний час, більше немає. Простір країн, морів і континентів змінюється простором чітких координат. Реальність стає біднішою — але вона стає гострішою. Об неї можна порізатися. Вона ранить.
Реальність тут колеться, ріжеться, вибухає, прострілює, простромлює. З такої реальності шлях тільки в пекло чи на небеса.
Текст написано: 06.08.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 19.08.2022
Автор: Володимир Єрмоленко
Ілюстраторка: Настя Гайдаєнко
Літературна редакторка і коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Korinnyam u real’nist’. Viyna zminyuye tvoye rozuminnya toho, shcho real’ne
Viyna zminyuye tvoye rozuminnya toho, shcho real’ne, a shcho — ni. Real’ne te, shcho ty zavzhdy vvazhav nemozhlyvym. Raketni udary po torhovykh tsentrakh, koly v nykh sotni lyudey (Kremenchuk); obstrily vokzalu, koly na n’omu desyatky chekayut’ na sviy potyah (Kramators’k); ubyvstva v pidvalakh pislya nelyuds’kykh tortur (Bucha); trymannya lyudey v odnomu pidvali tsilymy tyzhnyamy, yak u tovarnykh vahonakh (Yahidne); znyshchennya mist i brats’ki mohyly z tysyachamy lyuds’kykh til (Mariupol’). Shche kil’ka rokiv tomu tse vse my vvazhaly nemozhlyvym. My vvazhaly povernennya Holokostu chy Holodomoru nemozhlyvym. Teper use tse ye, teper vono bezzhal’no real’ne. I zaperechuye vsi nashi poperedni uyavlennya pro mozhlyve.
Chernihivtsi rozpovidayut’ nam, yak misto zhylo v chasy nayshchil’nishykh obstriliv. Todi hroshi vtratyly bud’-yakyy sens. Usi shvydko pereyshly na obmin, pervisnyy obmin, koly valyutoyu vyyavlyalysya naybil’sh nespodivani rechi, napryklad syharety. Abo yizha: viyna ne daye tobi zmohy vybyraty. Pevnoyi myti opynyayeshsya v sytuatsiyi, koly mozhesh yisty til’ky zavezenu volonteramy kuryatynu. Abo krevetky, yaki lyshylysya v mahazynakh. Nemaye nichoho, okrim krevetok. Yedyna dostupna real’nist’ — tse krevetky.
Viyna shvydko amputuye real’nist’. Pozbavlyaye yiyi bahat’okh barv. Zvychne staye nedostupnym. Koly Mariupol’ zalyshyvsya bez vody, lyudy peretvoryuvaly na vodu snih, yakyy shche lezhav u misti na pochatku bereznya. Kholod robyv yikhni nochi nesterpnymy (opalennya vzhe ne bulo), ale y davav zmohu poryatuvatysya: ty mih peretvoryuvaty snih na vodu. Znachno krutishe dyvo, nizh peretvoryuvaty vodu na vyno.
Real’nist’ pid chas viyny zvuzhuyet’sya. Ty bachysh til’ky malen’kyy frahment, na yakyy padaye svitlo prozhektora tvoyeyi poranenoyi svidomosti. Vin vykhoplyuye tsey frahment z-pomizh usikh, nemov promin’ svitla na barokovykh kartynakh. Ty bachysh til’ky te, na shcho vkazuye tsey bozhestvennyy promin’. Shyroty real’nosti, do yakoyi zvyk u myrnyy chas, bil’she nemaye. Prostir krayin, moriv i kontynentiv zminyuyet’sya prostorom chitkykh koordynat. Real’nist’ staye bidnishoyu — ale vona staye hostrishoyu. Ob neyi mozhna porizatysya. Vona ranyt’.
Real’nist’ tut kolet’sya, rizhet’sya, vybukhaye, prostrilyuye, prostromlyuye. Z takoyi real’nosti shlyakh til’ky v peklo chy na nebesa.
