Rooted in Reality. War Changes Your Understanding of What Is Real and What Is Not

War changes your understanding of what is real and what is not. What you have always considered impossible is real. Missiles hitting shopping malls with hundreds of people inside them (Kremenchuk); shelling of the railway station when dozens of passengers are waiting for their train (Kramatorsk); people murdered in basements after inhuman tortures (Bucha); keeping people in one basement like in a freight car for weeks (Yahidne); destruction of cities; and mass graves where thousands of people are buried (Mariupol) — just a few years ago, we thought all of those things were impossible. We considered the arrival of another Holocaust or Holodomor impossible. Now all of it exists; all of it is ruthlessly real. And it negates all our previous ideas of what’s possible.

The residents of Chernihiv describe how their city was living during the heaviest shelling. Money lost all meaning. People quickly switched to exchange, primordial exchange, when the most surprising things — for example, cigarettes — turned into currency. Or food — war gives you no choice. At some point, you can find yourself in a situation when all you can eat is chicken brought by volunteers. Or shrimp still left at the supermarkets. There is nothing but shrimp. Shrimp is the only accessible reality.

War amputates reality very fast. It takes away many of its numerous colors. Usual things become inaccessible. When Mariupol was left without water, people melted snow still lying in the city in early March. The cold made their nights unbearable, as the heat was cut off, but at the same time, it gave them more chances to survive since they could change snow into water. It is a much more awesome miracle than changing water into wine.

During the war, reality shrinks, so you can see only a small fragment lit by the beams of the spotlight of your wounded conscience. It snatches this fragment amongst all the rest, like a beam of light on Baroque paintings. You can see only what that divine beam is pointing at. The vast reality you were used to in peaceful times no longer exists. The space of countries, seas, and continents is replaced with the space of exact coordinates. Reality becomes meager — but also sharp. You can cut yourself on it. It causes wounds.

Here, reality pricks, cuts, explodes, shoots, and pierces. There is only one way out of reality like this — to hell or heaven.

Author: Volodymyr Yermolenko, Ukrainian philosopher, writer, translator

Translator: Hanna Leliv

Illustrator: Nastia Haidaienko

Content Editor: Maryna Korchaka

Program Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv Slavitski

 

 

КОРІННЯМ У РЕАЛЬНІСТЬ. Війна змінює твоє розуміння того, що є реальним

Війна змінює твоє розуміння того, що є реальним, а що ні. Реальним є те, що ти завжди вважав неможливим. Ракетні удари по торгових центрах, коли в них сотні людей (Кременчук); обстріли вокзалу, коли на ньому десятки чекають на свій потяг (Краматорськ); вбивства у підвалах після нелюдських тортур (Буча); тримання людей в одному підвалі цілими тижнями, як у товарних вагонах (Ягідне); знищення міст і братські могили тисяч людей (Маріуполь) — ще кілька років тому це все ми вважали неможливим. Ми вважали повернення Голокосту чи Голодомору неможливим. Тепер усе це є, тепер воно безжально реальне. І заперечує всі наші попередні уявлення про можливе.

Чернігівці нам розповідають про те, як місто жило в часи найбільших обстрілів. Тоді гроші втратили будь-який сенс. Дуже швидко всі перейшли на обмін, первісний обмін, в якому валютою виявлялися найбільш несподівані речі — наприклад, сигарети. Або їжа: війна не дає тобі обирати. В певний момент ти можеш опинитися в ситуації, коли все, що ти можеш їсти — це курятина, завезена волонтерами. Або креветки, які лишилися в магазинах. Нічого немає, окрім креветок. Єдина доступна реальність — це креветки.

Війна дуже швидко ампутує реальність. Позбавляє її дуже багатьох барв. Звичні речі стають недоступними. Коли Маріуполь залишився без води, люди перетворювали на воду сніг, який ще лишався у місті на початку березня. Холод був тим, що робив їхні ночі нестерпними (опалення вже не було), але й тим, що продовжував можливість спасіння: ти міг сніг перетворювати на воду. Значно крутіше диво, ніж воду перетворювати на вино.

Реальність під час війни звужується, ти бачиш тільки маленький фраґмент, на який падає світло прожектора твоєї пораненої свідомості. Він вихоплює цей фраґмент з-поміж усіх, немов промінь світла на барокових картинах. Ти бачиш тільки те, на що вказує цей божественний промінь. Широти реальності, до якої ти звик у мирний час, більше не існує. Простір країн, морів і континентів змінюється простором чітких координат. Реальність стає біднішою — але вона стає гострішою. Об неї можна порізатися. Вона завдає ран.

Реальність тут колеться, ріжеться, вибухає, прострілює, простромлює. Із такої реальності шлях тільки в пекло чи в небеса.

Автор: Володимир Єрмоленко, Український філософ, письменник, перекладач

Перекладачка: Ганна Лелів

Ілюстраторка: Настя Гайдаєнко

Контент-редакторка: Марина Корчака

Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі