English
Rooted in Reality. War Quickly Turns You Into a Witness
War quickly turns you into a witness. Into someone who crossed the rift of history. You can tell so much as a witness. But most often, you just lose the gift of talking. There might be no reason for talking. Or you might be incapable of choosing the right words. Or the right words might not exist in nature.
We are trying to tell our stories to each other. We listen to them; we share them. Sharing stories has become more important than sharing things. Words are now more important than money.
At this point, you realize what history is. History is what happens to you at the moment when you might stop existing. History is careful walking along the edge of an abyss of non-existence.
After all, history is always about life and death. About those who could die but jumped across the abyss. Or about those who jumped into the abyss. Those who died for us.
During wartime, people do not just die. They always die for someone. Death is no longer a private affair. It brings not only sadness but also a commitment. It is always a beginning, not just the end.
During wartime, you understand: you did not die today because someone else died. Someone protected your life — with their own life. That’s why every death is a connection. Every death makes more of us. Every death enriches us with new names. We become overgrown with them, the names of our heroes.
We give these names to the trees and plants in our gardens. We want these names to take root. Take root in the skies.
Written on: 06.08.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 22.08.2022
Author: Volodymyr Yermolenko
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Nastia Haidaienko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Корінням у реальність. Війна швидко перетворює тебе на свідка
Війна швидко перетворює тебе на свідка. На того, що пройшов через розлам історії. Коли ти свідок — можеш багато розповісти. Але найчастіше просто втрачаєш дар говорити. Бо приводу для розповіді може не бути. Або ти не зможеш знайти потрібних слів. Або потрібних слів немає в природі.
Ми намагаємося розповідати одні одним наші історії. Ми їх слухаємо, обмінюємося ними. Обмін історіями став важливішим за обмін речами. Слова тепер важливіші, ніж гроші.
Цієї миті ти розумієш, що таке історія. Історія — це те, що стається з тобою в момент, коли ти можеш перестати бути. Історія — це тонке ходіння на межі з прірвою небуття.
Це, зрештою, завжди історія про життя і смерть. Про тих, хто міг померти, але стрибнув через прірву. Або про тих, хто стрибнув у прірву. Хто загинув за нас.
У війні люди помирають не просто так. Вони завжди помирають за когось. Жодна смерть уже не є приватною справою. Вона не лише засмучує — вона зобов’язує. Вона завжди є початком, а не лише кінцем.
У війні ти розумієш: сьогодні ти не помер через те, що хтось загинув. Хтось захистив твоє життя — життям своїм. І тому кожна смерть — це зв’язок. Кожна смерть нас примножує. Кожна смерть збагачує нас іменами. Ми обростаємо ними, іменами своїх героїв.
У своїх садах ми ці імена даємо своїм деревам і квітам. Ми хочемо, щоб ці імена пустили коріння. Коріння в небеса.
Текст написано: 06.08.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 22.08.2022
Автор: Володимир Єрмоленко
Ілюстраторка: Настя Гайдаєнко
Літературна редакторка і коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Korinnyam u real’nist’. Viyna shvydko peretvoryuye tebe na svidka
Viyna shvydko peretvoryuye tebe na svidka. Na toho, shcho proyshov cherez rozlam istoriyi. Koly ty svidok — mozhesh bahato rozpovisty. Ale naychastishe prosto vtrachayesh dar hovoryty. Bo pryvodu dlya rozpovidi mozhe ne buty. Abo ty ne zmozhesh znayty potribnykh sliv. Abo potribnykh sliv nemaye v pryrodi.
My namahayemosya rozpovidaty odni odnym nashi istoriyi. My yikh slukhayemo, obminyuyemosya nymy. Obmin istoriyamy stav vazhlyvishym za obmin rechamy. Slova teper vazhlyvishi, nizh hroshi.
Tsiyeyi myti ty rozumiyesh, shcho take istoriya. Istoriya — tse te, shcho stayet’sya z toboyu v moment, koly ty mozhesh perestaty buty. Istoriya — tse tonke khodinnya na mezhi z prirvoyu nebuttya.
Tse, zreshtoyu, zavzhdy istoriya pro zhyttya i smert’. Pro tykh, khto mih pomerty, ale strybnuv cherez prirvu. Abo pro tykh, khto strybnuv u prirvu. Khto zahynuv za nas.
U viyni lyudy pomyrayut’ ne prosto tak. Vony zavzhdy pomyrayut’ za kohos’. Zhodna smert’ uzhe ne ye pryvatnoyu spravoyu. Vona ne lyshe zasmuchuye — vona zobov’yazuye. Vona zavzhdy ye pochatkom, a ne lyshe kintsem.
U viyni ty rozumiyesh: s’ohodni ty ne pomer cherez te, shcho khtos’ zahynuv. Khtos’ zakhystyv tvoye zhyttya — zhyttyam svoyim. I tomu kozhna smert’ — tse zv’yazok. Kozhna smert’ nas prymnozhuye. Kozhna smert’ zbahachuye nas imenamy. My obrostayemo nymy, imenamy svoyikh heroyiv.
U svoyikh sadakh my tsi imena dayemo svoyim derevam i kvitam. My khochemo, shchob tsi imena pustyly korinnya. Korinnya v nebesa.
