English
The Sky and Satan
Once, the sky was our salvation. People turned to the sky, pleading for justice. The sky could love — but could also deliver just punishment. People went to the heavens to rest in peace. Wrapping up in clouds like in crystal-clear clothes. Becoming light like feathers. Losing weight; overcoming the force of gravity.
But today, the sky is a danger rather than salvation. It is missiles, not angels, that fly from the sky nowadays. What has been and still is a window into eternity is becoming a window into potential death. And our dead might no longer want to go where gloom is now coming from.
Sometimes, the sky turns away from the earth — it just cannot bear to watch what’s been happening to its sister. It either gets cloudy, hiding from gazes or pushes the clouds away, becoming pure and transparent again. This spring, the sky has been changing too fast. It was restless, just like us.
Something happened to humanity: a symbol of salvation has turned into a source of death. We beg to close what used to be God’s home. There is something satanic in the fact that today the biggest war is the war in the sky, for the sky, with the sky. We look up into its blue flesh, not searching for a falling star but in fear of seeing a missile flying by, cutting through the air — and then cutting people’s lives short.
This war is the war of a global terrorist. terrorists usually fight against the governments, but the russian terrorist is a state. terrorists usually want to overthrow the order of violence, but the russian terrorist is ordered violence. He wants to conquer our land; he wants to conquer our sky.
He mixes good and evil when trying to conquer our sky, erasing the line between them. He destroys russian-speaking people ‘to liberate’ them. He commits genocide ‘to prevent’ it. He organizes Nazi crimes ‘to denazify.’ He continues bloody murders of the empire to defeat ‘the Western imperialism.’ He claims that good is evil, and evil is good.
It’s just that russia lost its capacity to differentiate. Words and things have lost their meanings, torn out of their places. Freedom now means slavery — and the other way round. Tyranny now means democracy — and the other way round. Religion is now whitewashing crimes. Satan has been placed in the sky.
The russian ‘unlimitedness’ has played a nasty trick on russia. If there are no limits, things lose clarity, and darkness descends. If you cannot differentiate between yourself and someone else, you can no longer be responsible. You can go and kill others, claiming ‘it’s not me.’ That’s how russia goes and kills people, claiming again and again that ‘we have been dragged into this war.’ They commit genocide against Ukrainians, claiming again and again that the murders they commit are ‘the genocide of russians.’ They claim that their war of aggression is the war of ‘russia’s independence of the West.’ They seize grain and agricultural equipment from farmers in the Kherson region, just as stalinists did in the early 1930s, organizing a new Holodomor — and all the while claiming that this Holodomor is being organized by the West that buys Ukrainian produce.
Nowadays, russians do not have a core. One Ukrainian man made the correct diagnosis for them once, even though he sold his soul to the devil for it. Yes, they are dead souls. That’s why putin is their only core. Almost a hundred million of small, remotely controlled wooden dolls. They will flee from responsibility. They will say, “It’s not me. It’s happening to me.” This war has just happened to me; it just happened to me that I’m killing innocent people; it just happened to me that I raped women. It’s not me — please take pity on me. They gave their conscience away to someone else. They transferred it to an external medium.
But if you transfer your conscience to an external medium, you find yourself on the other side of good and evil. You no longer feel responsible for your actions. A connection between you and your actions is lost. You see yourself as a victim while, in fact, you’re the executioner. You place Satan in the sky.
I do not know how long this might last. How long Satan will keep laughing up there, in the sky. How long we will be standing in this bloody rain. But we will win, no matter what. A country of conscious and free people will surely defeat a country of remotely controlled dolls. A country of dead souls.
The sky will come back one day. And we will look up at it again with hope. We’ll take lessons in peace from it. Listen to its tranquil music. Admire it hovering above us like a huge heavenly whale. And rejoice that Satan has finally fallen into his hell. Forever.
The Ukrainian version of the text was written for the Ukrainian weekly magazine “Krayina”, translated into English for the “Wars. Ukrainians. Humanity” programme and published with the consent of the author.
Written on: 18.05.2022
First published within “Wars. Ukrainians. Humanity” on: 04.10.2022
Author: Volodymyr Yermolenko
Translator (from Ukrainian to English): Hanna Leliv
Illustrator: Nastia Haidaienko
Copy Editor: Yuliia Moroz
Proofreader: Tetiana Vorobtsova
Content Editors: Maryna Korchaka, Natalia Babalyk, Oleksii Pryimak
Programme Directors: Julia Ovcharenko and Demyan Om Dyakiv-Slavitski
Original language: Ukrainian
Translation language: English
Українська (Cyrillic)
Небо й Сатана
Колись небо було нашим порятунком. До неба люди зверталися, коли благали про справедливість. Небо могло любити, а могло справедливо карати. На небо люди йшли, щоб знайти в ньому останній спокій. Огортаючись у хмари, немов у прозорий одяг. Стаючи легкими, немов пір’я. Втрачаючи вагу, перемагаючи силу гравітації.
Але небо сьогодні — загроза, а не спасіння. Прилітають сьогодні ракети, а не янголи. Те, що було і є для нас вікном у нескінченність, стає вікном у нашу можливу смерть. І мертві наші, можливо, не захочуть іти туди, звідки прилітає морок.
Часом воно відвертається від землі, не маючи сил дивитися на те, що з нею, її сестрою, стало. Воно то вкривається хмарами, як захистом від поглядів, то виганяє їх, стаючи знову чистим і прозорим. Небо в цій весні змінюється надто швидко. Воно, як і ми, не знає спокою.
Щось сталося з людством: символ спасіння стає зараз джерелом загибелі. Те, що було колись домівкою Бога, ми благаємо сьогодні закрити. Є щось диявольське в тому, що головна війна сьогодні — це війна на небі, за небо, з небом. І ми вдивляємося в цю блакитну плоть не в пошуку зірки, що падає, а зі страхом побачити ракету, яка пролітає, розрізаючи собою повітря, а потім — людські життя.
Ця війна є війною всесвітнього терориста. терорист зазвичай бореться проти держав, але цей російський терорист сам є державою. терорист хоче скинути порядок насильства, але цей російський терорист сам є упорядкованим насильством. Він хоче захопити нашу землю, він хоче захопити наше небо.
Захоплюючи наше небо, він змішує добро і зло, стираючи між ними межі. Він знищує російськомовних людей, щоб їх «захистити». Він здійснює геноцид, щоб його «не допустити». Він організовує нацистські злочини, щоб «денацифікувати». Він продовжує криваві вбивства імперії, щоб перемогти «західний імперіалізм». Він каже, що добро — це зло, а зло — це добро.
Просто росія втратила здатність до розрізнення. Слова й речі були вирвані з їхніх місць і втратили своє значення. Свобода почала означати рабство — і навпаки. Тиранія почала означати демократію — і навпаки. Релігія почала виправдовувати злочини. На небо помістили Сатану.
російська «безмежність» зіграла з росією поганий жарт. Там, де немає меж, усе втрачає ясність, усе покривається темрявою. Якщо ти не можеш відрізнити себе від іншого, ти втрачаєш здатність до відповідальності. Ти можеш іти вбивати, вважаючи, що «це не я». Так і росія іде вбивати, повторюючи, що «нас втягнули в цю війну». Іде чинити геноцид над українцями, повторюючи, що вбивства, які вони чинять, — це «геноцид росіян». І що їхня загарбницька війна — це війна за «незалежність росії від Заходу». Вони забирають зерно й техніку в селян Херсонщини, як робив сталінізм на початку 1930-х, немов готуючи новий Голодомор, і стверджують, що цей Голодомор насправді готує Захід, купуючи в України харчі.
росіяни сьогодні не мають центру в самих собі. Колись один українець дав їм добрий діагноз, хоча сам за це продав свою душу. Так, вони — мертві душі. Тому їхній єдиний центр — це путін. Понад сто мільйонів маленьких дерев’яних ляльок на дистанційному керуванні. Вони втікатимуть від відповідальності. Вони казатимуть «це не я, це зі мною». Зі мною трапилася ця війна, зі мною трапилося те, що я вбиваю безвинних людей, зі мною трапилося те, що я зґвалтував. Це не я, пожалійте мене. Вони віддали свою совість комусь іншому. Вони її помістили на зовнішній носій.
Але коли ти переносиш свою совість на зовнішній носій, ти опиняєшся по той бік добра і зла. Ти більше не відчуваєш, що відповідальний за свої дії. Між тобою і твоєю дією втрачається зв’язок. І там, де ти кат, ти сприймаєш себе жертвою. Ти поміщаєш на небо Сатану.
Не знаю, як довго це все ще триватиме. Як довго Сатана реготатиме там, з небес. Як довго ми ще стоятимемо під цим кривавим дощем. Але ми все одно переможемо. Бо країна свідомих і вільних людей завжди переможе країну керованих ззовні ляльок. Країну мертвих душ.
І небо колись повернеться. І ми будемо знову дивитися на нього з надією. Брати в нього уроки спокою. Слухати його тиху музику. Захоплюватися тим, як воно перевертається над нами, як великий небесний кит. І радіти тому, що Сатана нарешті впав у своє пекло. Назавжди.
Українська версія тексту написана для українського щотижневого журналу «Країна», англійською мовою перекладено в межах програми «Wars. Ukrainians. Humanity» та опубліковано за згодою автора.
Текст написано: 18.05.2022
Вперше опубліковано в програмі Wars. Ukrainians. Humanity: 04.10.2022
Автор: Володимир Єрмоленко
Ілюстраторка: Настя Гайдаєнко
Літературна редакторка і коректорка: Тетяна Воробцова
Відповідальна редакторка: Юлія Мороз
Контент-редактори: Марина Корчака, Наталія Бабалик, Олексій Приймак
Програмні директори: Юлія Овчаренко та Дем’ян Ом Дяків Славіцькі
Ukrainian (Latin)
Transliteration: the BGN/PCGN 1965 System for Ukrainian
Nebo y Satana
Kolys’ nebo bulo nashym poryatunkom. Do neba lyudy zvertalysya, koly blahaly pro spravedlyvist’. Nebo mohlo lyubyty, a mohlo spravedlyvo karaty. Na nebo lyudy yshly, shchob znayty v n’omu ostanniy spokiy. Ohortayuchys’ u khmary, nemov u prozoryy odyah. Stayuchy lehkymy, nemov pir’ya. Vtrachayuchy vahu, peremahayuchy sylu hravitatsiyi.
Ale nebo s’ohodni — zahroza, a ne spasinnya. Prylitayut’ s’ohodni rakety, a ne yanholy. Te, shcho bulo i ye dlya nas viknom u neskinchennist’, staye viknom u nashu mozhlyvu smert’. I mertvi nashi, mozhlyvo, ne zakhochut’ ity tudy, zvidky prylitaye morok.
Chasom vono vidvertayet’sya vid zemli, ne mayuchy syl dyvytysya na te, shcho z neyu, yiyi sestroyu, stalo. Vono to vkryvayet’sya khmaramy, yak zakhystom vid pohlyadiv, to vyhanyaye yikh, stayuchy znovu chystym i prozorym. Nebo v tsiy vesni zminyuyet’sya nadto shvydko. Vono, yak i my, ne znaye spokoyu.
Shchos’ stalosya z lyudstvom: symvol spasinnya staye zaraz dzherelom zahybeli. Te, shcho bulo kolys’ domivkoyu Boha, my blahayemo s’ohodni zakryty. Ye shchos’ dyyavol’s’ke v tomu, shcho holovna viyna s’ohodni — tse viyna na nebi, za nebo, z nebom. I my vdyvlyayemosya v tsyu blakytnu plot’ ne v poshuku zirky, shcho padaye, a zi strakhom pobachyty raketu, yaka prolitaye, rozrizayuchy soboyu povitrya, a potim — lyuds’ki zhyttya.
Tsya viyna ye viynoyu vsesvitn’oho terorysta. teroryst zazvychay boret’sya proty derzhav, ale tsey rosiys’kyy teroryst sam ye derzhavoyu. teroryst khoche skynuty poryadok nasyl’stva, ale tsey rosiys’kyy teroryst sam ye uporyadkovanym nasyl’stvom. Vin khoche zakhopyty nashu zemlyu, vin khoche zakhopyty nashe nebo.
Zakhoplyuyuchy nashe nebo, vin zmishuye dobro i zlo, styrayuchy mizh nymy mezhi. Vin znyshchuye rosiys’komovnykh lyudey, shchob yikh «zakhystyty». Vin zdiysnyuye henotsyd, shchob yoho «ne dopustyty». Vin orhanizovuye natsysts’ki zlochyny, shchob «denatsyfikuvaty». Vin prodovzhuye kryvavi vbyvstva imperiyi, shchob peremohty «zakhidnyy imperializm». Vin kazhe, shcho dobro — tse zlo, a zlo — tse dobro.
Prosto rosiya vtratyla zdatnist’ do rozriznennya. Slova y rechi buly vyrvani z yikhnikh mists’ i vtratyly svoye znachennya. Svoboda pochala oznachaty rabstvo — i navpaky. Tyraniya pochala oznachaty demokratiyu — i navpaky. Relihiya pochala vypravdovuvaty zlochyny. Na nebo pomistyly Satanu.
rosiys’ka «bezmezhnist’» zihrala z rosiyeyu pohanyy zhart. Tam, de nemaye mezh, use vtrachaye yasnist’, use pokryvayet’sya temryavoyu. Yakshcho ty ne mozhesh vidriznyty sebe vid inshoho, ty vtrachayesh zdatnist’ do vidpovidal’nosti. Ty mozhesh ity vbyvaty, vvazhayuchy, shcho «tse ne ya». Tak i rosiya ide vbyvaty, povtoryuyuchy, shcho «nas vtyahnuly v tsyu viynu». Ide chynyty henotsyd nad ukrayintsyamy, povtoryuyuchy, shcho vbyvstva, yaki vony chynyat’, — tse «henotsyd rosiyan». I shcho yikhnya zaharbnyts’ka viyna — tse viyna za «nezalezhnist’ rosiyi vid Zakhodu». Vony zabyrayut’ zerno y tekhniku v selyan Khersonshchyny, yak robyv stalinizm na pochatku 1930-kh, nemov hotuyuchy novyy Holodomor, i stverdzhuyut’, shcho tsey Holodomor naspravdi hotuye Zakhid, kupuyuchy v Ukrayiny kharchi.
rosiyany s’ohodni ne mayut’ tsentru v samykh sobi. Kolys’ odyn ukrayinets’ dav yim dobryy diahnoz, khocha sam za tse prodav svoyu dushu. Tak, vony — mertvi dushi. Tomu yikhniy yedynyy tsentr — tse putin. Ponad sto mil’yoniv malen’kykh derev’yanykh lyal’ok na dystantsiynomu keruvanni. Vony vtikatymut’ vid vidpovidal’nosti. Vony kazatymut’ «tse ne ya, tse zi mnoyu». Zi mnoyu trapylasya tsya viyna, zi mnoyu trapylosya te, shcho ya vbyvayu bezvynnykh lyudey, zi mnoyu trapylosya te, shcho ya zgvaltuvav. Tse ne ya, pozhaliyte mene. Vony viddaly svoyu sovist’ komus’ inshomu. Vony yiyi pomistyly na zovnishniy nosiy.
Ale koly ty perenosysh svoyu sovist’ na zovnishniy nosiy, ty opynyayeshsya po toy bik dobra i zla. Ty bil’she ne vidchuvayesh, shcho vidpovidal’nyy za svoyi diyi. Mizh toboyu i tvoyeyu diyeyu vtrachayet’sya zv’yazok. I tam, de ty kat, ty spryymayesh sebe zhertvoyu. Ty pomishchayesh na nebo Satanu.
Ne znayu, yak dovho tse vse shche tryvatyme. Yak dovho Satana rehotatyme tam, z nebes. Yak dovho my shche stoyatymemo pid tsym kryvavym doshchem. Ale my vse odno peremozhemo. Bo krayina svidomykh i vil’nykh lyudey zavzhdy peremozhe krayinu kerovanykh zzovni lyal’ok. Krayinu mertvykh dush.
I nebo kolys’ povernet’sya. I my budemo znovu dyvytysya na n’oho z nadiyeyu. Braty v n’oho uroky spokoyu. Slukhaty yoho tykhu muzyku. Zakhoplyuvatysya tym, yak vono perevertayet’sya nad namy, yak velykyy nebesnyy kyt. I radity tomu, shcho Satana nareshti vpav u svoye peklo. Nazavzhdy.
Ukrayins’ka versiya tekstu napysana dlya ukrayins’koho shchotyzhnevoho zhurnalu «Krayina», anhliys’koyu movoyu perekladeno v mezhakh prohramy «Wars. Ukrainians. Humanity» ta opublikovano za zhodoyu avtora.
